Рішення № 137161792, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/18226/25

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Согор А.Н.,

за участі:

представника позивача - Голянської Ю.А., згідно з договором,

представників відповідача Дорош А.Б., Михаленич П.С., згідно з наказом,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33227/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33225/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33224/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 33221/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 33219/13-01-24-08 від 18.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.05.2015, основний вид економічної діяльності - 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами». На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 14.05.2025 № 2937-ПП та відповідно до вимог Податкового кодексу України головним державним інспектором Сеником В.В. та заступником начальника відділу Михаленичем П.С. у період з 10.06.2025 по 23.06.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2024. За результатами перевірки складено акт № 29629/13-01-24-08-03/2394014735 від 27.06.2025 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині незабезпечення зберігання документів та ненадання їх до перевірки (п. п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44 ПК України); неведення обліку доходів і витрат за встановленою формою (п. 177.10 ст. 177 ПК України); несвоєчасного повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП (п. 63.3 ст. 63 ПК України); неподання в повному обсязі податкової звітності за формами 1-ДФ та 4-ДФ стосовно виплачених фізичним особам-підприємцям доходів за ознакою 157 (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України); заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6064345,37 грн. та заниження зобов`язання з військового збору на суму 505362,11 грн. На підставі акту перевірки 18.07.2025 відповідачем прийнято п`ять оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № 33227/13-01-24-08, яким застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн.; № 33225/13-01-24-08, яким застосовано штраф в розмірі 2040,00 грн.); № 33224/13-01-24-08, яким застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн.); № 33221/13-01-24-08, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 6064345,37 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1516086,34 грн.); № 33219/13-01-24-08, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 505362,11 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 126340,53 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, звернувся до суду. Щодо податкового повідомлення-рішення № 33227/13-01-24-08, то позивач зазначив, що в повному обсязі виконав обов`язок із зберігання первинної документації та надання її до перевірки. На підтвердження цього посилався на супровідний лист від 11.06.2025 з вхідним штампом відповідача № 43665/6, яким до перевірки надано 34863 первинних документи (видаткові накладні, договори, платіжні документи, акти наданих послуг, ТТН та інші) на 98736 аркушах на паперових та електронних носіях, а також на супровідний лист від 19.06.2025 (вх. № 45579), яким додатково надано ще 51 документ. Позивач звертає увагу, що в акті перевірки відповідач жодним чином не конкретизував, зберігання яких саме документів не забезпечено та які документи не надано до перевірки. Щодо податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08, то позивач зазначив, що відповідні повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП фактично подавалися і наявні в інформаційній базі податкової служби, тоді як відповідач не перевірив власні бази даних. Щодо податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08, то позивач зазначив, що при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям він не виступає як податковий агент у розумінні п. 177.8 ст. 177 та п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а отже, не зобов`язаний подавати форми 1-ДФ та 4-ДФ стосовно таких виплат. Щодо податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08, то позивач звертає увагу на те, що акт перевірки оформлено з грубим порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727). Так, висновки про завищення витрат викладено у вигляді зведених таблиць без жодної конкретизації, без посилання на первинні документи, без ідентифікації операцій та контрагентів. Позивач вказує, що за таких умов він позбавлений можливості встановити, яких саме операцій стосуються виявлені розбіжності, а суд, відповідно, перевірити обґрунтованість числових висновків без фактичного здійснення перевірки замість контролюючого органу, що суперечить принципу розподілу влади. Позивач також посилається на практику Верховного Суду стосовно обов`язку доказування правомірності рішення контролюючим органом (ч. 2 ст. 77 КАС України), на постанову Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 щодо вимог до змісту акта перевірки, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» та «Щокін проти України». Враховуючи наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

29.09.2025 за вх. № 77851 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, в якому ГУ ДПС у Львівській області проти задоволення позовних вимог заперечило. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 33227/13-01-24-08, то відповідач зазначив, що 10.06.2025 ФОП ОСОБА_1 вручено лист (вимогу) про надання інформації та її документального підтвердження № 21661/6/13-01-24-08, а 12.06.2025 та 19.06.2025 аналогічні листи направлено через електронний кабінет платника. На переконання відповідача, на ці вимоги платник не надав жодної частини запитаних документів, а саме: відомостей про основні засоби та запаси, довідок про дебіторську і кредиторську заборгованість, авансових звітів, книг обліку доходів та витрат, зведених даних обліку тощо. На підтвердження цього відповідач посилається на акти про ненадання документів від 16.06.2025 № 891, від 20.06.2025 № 923 і № 924 та від 23.06.2025 № 933. Відповідач наголошує, що посилання позивача на кількість та назви переданих документів не спростовує висновку про ненадання документів у повному обсязі щодо запитаних категорій. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08, то відповідач зазначив, що відповідно до Книги обліку основних засобів, наданої позивачем до перевірки, ФОП ОСОБА_1 у перевірений період використовував для здійснення підприємницької діяльності сім об`єктів основних засобів, щодо яких повідомлення за формою 20-ОПП або не подавалися взагалі, або подані із запізненням. Відповідач також вказує, що подане позивачем повідомлення від 07.07.2024 щодо автомобіля не ідентифікує транспортний засіб за маркою, моделлю та реєстраційним номером і містить ознаку « 3» (зміна відомостей), а не первинне повідомлення. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08, то відповідач зазначив, що відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб дохід, виплачений самозайнятій особі, підлягає відображенню у формах 1-ДФ та 4-ДФ за ознакою « 157» незалежно від того, утримувався чи ні ПДФО при виплаті. Перелік фізичних осіб-підприємців, яким виплачено доходи, що не відображені у звітності, наведено на сторінках 20 25 акту перевірки. Стосовно податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08, то відповідач зазначив, що перевіркою документально підтверджено витрати позивача на суму 306059387,96 грн. при заявлених 323899660,13 грн. При цьому, встановлено три групи завищення: за рахунок непідтвердженої вартості товарно-матеріальних цінностей (17840272,17 грн.), за рахунок прямого включення вартості придбаних основних засобів до витрат замість амортизації (4505320,65 грн.) та за рахунок включення до витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, від реалізації яких не отримано дохід внаслідок наявності дебіторської заборгованості (11345214,78 грн.). Відповідач також посилається на те, що позивач під час перевірки та у заперечень не надав конкретних документів, які б спростовували виявлені розбіжності, зокрема не надав до матеріалів справи жодних первинних документів, якими супроводжувались господарські операції. Разом з тим відповідач зазначив, що порушення порядку оформлення результатів перевірки не є самостійною підставою для скасування рішення, якщо такі порушення не вплинули і не могли об`єктивно вплинути на правильність висновків. Відтак, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

30.10.2025 за вх. № 87104 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначає, що відзив відповідача є, по суті, формальним переказом висновків акту перевірки і не містить самостійної правової аргументації. Позивач наполягає, що відповідач, з одного боку, не навів конкретного переліку документів, яких нібито не вистачало, а з іншого не спростував факту отримання 11.06.2025 та 19.06.2025 масиву первинних документів з відповідними вхідними номерами. На підтвердження своєї позиції щодо форми 20-ОПП позивач долучив квитанцію № 2 про прийняття повідомлення 20-ОПП та саму форму 20-ОПП щодо автомобіля. Щодо форм 1-ДФ та 4-ДФ позивач повторно наголосив, що він не є і не може бути податковим агентом у відносинах із ФОП-контрагентами. Щодо ПДФО та військового збору, то позивач наголосив на відсутності у відзиві будь-якого поопераційного розрахунку, ідентифікації конкретних непідтверджених операцій чи первинних документів, стверджуючи, що відповідач всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України фактично перекладає тягар доказування на позивача.

Ухвалою від 09.12.2025 суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

31.12.2025 за вх. № 103854 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в яких відповідач повторно зазначив, що наявність у листах-вимогах конкретного переліку запитаних документів і відповідного переліку у актах про ненадання спростовує твердження позивача про ігнорування поданого ним масиву первинних документів. Стосовно форми 20-ОПП відповідач уточнив, що повідомлення від 07.07.2024 містить ознаку «зміна відомостей», а не первинне повідомлення, а форма на момент подання не містила графи 14, на яку посилається позивач. Щодо форми 1-ДФ відповідач зазначив, що позивач не заперечує факту виплати доходів ФОП-контрагентам, однак не підтвердив їх статус суб`єктів підприємницької діяльності.

Протокольною ухвалою від 17.03.2026 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду.

14.04.2026 за вх. № 30752 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких наведено детальні таблиці щодо витрат позивача на придбання ТМЦ за 2021 2024 роки в розрізі даних податкових декларацій та даних перевірки, а також таблицю щодо вартості основних засобів, які безпідставно, на думку відповідача, включених позивачем до витрат. Як докази відповідач долучив реєстри податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2021 2024 роки та копії додатків до податкових декларацій про майновий стан і доходи за вказаний період. Відповідач зазначив, що надати пояснення в розрізі конкретної господарської операції та первинного бухгалтерського документа неможливо, оскільки платником до перевірки не надано інформації щодо обліку доходів і витрат та не підтверджено дані декларацій у відповідних форматах.

23.04.2026 за вх. № 33502 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач деталізував свою позицію щодо порядку ведення обліку доходів і витрат, зазначивши, що облік формується з масиву первинних джерел по кожній господарській операції, а відсутність єдиного зведеного файлу не означає відсутності обліку як такого. Позивач також підтримав свій аргумент щодо строків подання форми 20-ОПП: право власності на автомобіль набуто 28.06.2024 за актом приймання-передачі № 0452607028, форму 20-ОПП подано 07.07.2024, тобто в межах 10 робочих днів, що підтверджується актом приймання-передачі автомобіля, видатковою накладною від 28.06.2024 та квитанцією № 2.

05.05.2026 за вх. № 37478 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач заперечив аргументи позивача щодо своєчасності подання форми 20-ОПП. Відповідач зазначив, що Книга обліку основних засобів фіксує дату введення автомобіля в експлуатацію як 01.08.2024, а тому повідомлення мало бути подано до 15.08.2024. Крім того, подана форма від 07.07.2024 містить код « 3», тобто повідомляє про зміну відомостей щодо об`єкта, інформація про який вже мала бути в системі. Щодо ведення обліку доходів і витрат, то відповідач констатував, що позивач у своїх поясненнях від 22.04.2026 фактично підтвердив відсутність консолідованого аналітичного документа, а отже - відсутність обліку за встановленою формою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав повністю, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили, просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » № 2937-ПП від 14.05.2025 було вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той самий період.

Перевірку проведено у період з 10.06.2025 по 23.06.2025 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Сеником В.В. та заступником начальника відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_2 .

За результатами вказаної вище перевірки складено акт № 29629/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 від 27.06.2025.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - невиконання обов`язку з ведення за встановленою формою обліку доходів та витрат за 2018 2024 роки;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, - несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП щодо автомобіля легкового д/н НОМЕР_2 (введено в експлуатацію 01.08.2024), двох настільних комп`ютерів (введено в експлуатацію 01.05.2023 та 01.10.2023), ноутбука (введено в експлуатацію 01.10.2021), мобільного телефону (введено в експлуатацію 01.08.2024) та ноутбука (введено в експлуатацію 01.08.2024);

- п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - неподання у повному обсязі податкової звітності за формою 1-ДФ / 4-ДФ за 2018 2024 роки в частині не відображення сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам - підприємцям за ознакою доходу « 157»;

- п. 167.1 ст. 167, п.п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4, п.п. 177.4.5, п.п. 177.4.6 п. 177.4, п.п. 177.5.1, п.п. 177.5.3 п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 064 345,37 грн., у тому числі: за 2021 рік - 892171,85 грн., за 2022 рік - 1798 623,54 грн., за 2023 рік - 600126,40 грн., за 2024 рік - 2773423,58 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 505362,11 грн., у тому числі: за 2021 рік - 74347,65 грн., за 2022 рік - 149885,29 грн., за 2023 рік - 50010,53 грн., за 2024 рік - 231118,63 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем 18.07.2025 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 33227/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. за незабезпечення зберігання документів та ненадання їх до перевірки;

- № 33225/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,00 грн. за несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

- № 33224/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. за подання податкової звітності за формою 1-ДФ / 4-ДФ не у повному обсязі;

- № 33221/13-01-24-08 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7580431,71 грн., у тому числі 6064345,37 грн. за основним платежем та 1516086,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 33219/13-01-24-08 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 631702,64 грн., у тому числі 505362,11 грн. за основним платежем та 126340,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В адміністративному порядку вказані вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.07.2025 № 33227/13-01-24-08, № 33225/13-01-24-08, № 33224/13-01-24-08, № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлює обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 177.10. ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.5. ст. 177.4. ст. 177 наведеного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати;

витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);

витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов`язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов`язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Підпунктом 49.18.1. п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом регламентовано п. 203.1. ст. 203 ПК України. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом г) п. 198.5. ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На підставі п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового Кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є:

1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;

3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Об`єктом оподаткування збором є:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про правомірність податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08, якими ГУ ДПС у Львівській області збільшило позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, суд виходить із такого.

Відповідно до п. п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, - для фізичної особи - підприємця це той самий чистий оподатковуваний дохід, визначений за правилами статті 177 Кодексу.

Підставою для обох оспорюваних повідомлень-рішень є однаковий висновок акта перевірки про завищення позивачем документально підтверджених витрат на загальну суму 33690807,60 грн., з якої розраховано як податок на доходи фізичних осіб, так і військовий збір.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), визначає, що акт документальної перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення; факти порушень викладаються з посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Підпункт 2 п. 4 Розділу III Порядку № 727 передбачає, що при описі кожного порушення в акті мають бути зазначені: зміст порушення з посиланням на конкретні норми закону; господарська операція, при здійсненні якої його вчинено; первинні документи, на підставі яких відображено операцію в обліку; а у разі їх відсутності - перелік таких документів.

Зміст акту перевірки № 29629/13-01-24-08-03/2394014735 від 27.06.2025 в частині того, що є підставою для оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд оцінює у зіставленні з наведеними вимогами.

Висновки про завищення витрат викладені у вигляді зведених таблиць, що містять загальні суми у розрізі кожного з перевірених років: «дані податкових декларацій», «дані перевірки».

Водночас, у тексті акта відсутнє посилання на конкретну господарську операцію, конкретний первинний документ із зазначенням його реквізитів (дата, номер, найменування контрагента, сума), щодо якого сформовано висновок.

Матеріали справи свідчать, що до перевірки позивачем було надано видаткові накладні, договори, платіжні документи, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні та інші документи - загалом близько тридцяти п`яти тисяч одиниць.

Водночас, акт перевірки не містить жодних відомостей про результати дослідження цих документів у прив`язці до конкретних операцій та сум.

Три групи завищення витрат, виділені відповідачем, суд розглядає окремо.

Перша - завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17840272,17 грн. Акт перевірки містить зведені показники за роками без зазначення того, яка частина витрат підтверджена якими документами, а яка - ні. Ані в тексті акта, ані в додатку № 1 до нього не ідентифікована жодна конкретна операція з придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість якої визнано непідтвердженою, не наведено реквізитів документів, що аналізувалися.

У додаткових поясненнях від 14.04.2026 відповідач виклав детальніші таблиці з даними про придбані товарно-матеріальні цінності і надав реєстри податкових накладних за 2021 2024 роки. Суд, однак, бере до уваги, що зазначені матеріали сформовані та надані вже після прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і в ході судового провадження. Зміст таких таблиць і даних, які вони містять, не відображений в акті перевірки, який є правовою основою для оспорюваних рішень.

Друга група - завищення витрат у зв`язку з прямим включенням вартості основних засобів до витрат у розмірі 4505320,65 грн. Акт перевірки в цій частині містить перелік об`єктів основних засобів із зазначенням їх найменувань, дат та вартостей - що є більш конкретним, ніж у попередній групі. Поряд із цим, в акті відсутній аналіз того, яким чином кожна з цих позицій фактично відображена в обліку позивача, і яким первинним документом це підтверджується або спростовується. Обґрунтування зводиться до констатації придбання основних засобів та вказівки на норму п.п. 177.4.5 і п.п. 177.4.6 ПК України без конкретного зв`язку між нормою та встановленим фактом порушення стосовно кожного об`єкта.

Третя група - завищення витрат на суму 11345214,78 грн. за рахунок включення до витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, від реалізації яких дохід не отримано. Відповідач пов`язує цей висновок із наявністю дебіторської заборгованості на суму 19696345,59 грн. станом на 31.12.2024. Суд звертає увагу, що в акті наведені зведені показники відвантаження та оплати в розрізі контрагентів, однак не встановлено, у якому звітному році та в якій декларації конкретна сума витрат на товарно-матеріальні цінності, що залишилися нереалізованими, була відображена позивачем. Висновок ґрунтується на зіставленні даних реєстру податкових накладних і банківських виписок, без посилання на первинні документи з придбання та відвантаження конкретних товарних позицій.

Висновки до яких дійшов відповідач шляхом самостійного та суб`єктивного розрахунку сум чистого оподаткованого доходу не відповідає фактичним обставинам справи.

Акт перевірки не містить посилань на первинні документи, на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення, що суперечить Методичним рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 №396 (далі - Методичні рекомендації №396), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 №36/37372 (далі Порядок № 36).

Так, в п. 5 Розділу ІІ Порядку 36 зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Абзацом 2, 4 п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Чого, однак, контролюючим органом зроблено жодним чином не було.

Порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв`язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків від ревізора у цій частині.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, зокрема і постанові від 27.10.2022 у справі № 240/11274/19. Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень», що затверджені наказом Державної податкової служби України 25.02.2021 № 244, відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень осіб, які перевіряли, що не містять підтвердних доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб платника податків (наприклад, "приховування об`єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо) при оформленні встановлених порушень не допускається. При оформленні результатів перевірок в акті (довідці) перевірки необхідно чітко визначити, які податкові періоди (у межах періоду, що перевірявся) або які операції та/або документи у відповідних періодах перевірені суцільним порядком, а які вибірково.

Окремо суд звертає увагу на те, що акт перевірки не дає можливості встановити, яким методом суцільним чи вибірковим досліджувалася первинна документація позивача. Хоча у п. 1.13 акту перевірки щодо більшості видів документів проставлено відсилочне скорочення «-//-», що формально відтворює суцільний метод, однак змістовна частина акту не підтверджує реального застосування суцільного методу: по жодній із трьох виділених груп завищення витрат акт не містить розбивки в розрізі конкретних господарських операцій і контрагентів, не зазначено, яка конкретна сума витрат є документально підтвердженою, а яка ні, не ідентифіковано жодного первинного документа із зазначенням його дати, номера, найменування контрагента та суми, щодо якого сформовано відповідний висновок.

Натомість, висновки акту викладено виключно у вигляді зведених числових показників у розрізі звітних років без розкриття того, яким чином отримано різницю між задекларованими показниками та даними перевірки. За таких обставин неможливо ані встановити реальний обсяг дослідженої документації, ані перевірити правильність числових значень, покладених в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд констатує, що податковим органом донараховано грошові зобов`язання на підставі нічим не обґрунтованих та у жоден спосіб ані пояснених, ані підтверджених числових показників.

Сам же спосіб обрахунку вибірково - не є коректним, він не здатен врахувати, щонайменше неплатників податку на додану вартість, операції з якими здійснюються через банк; операції з попередньою оплатою, товар за якими надходить з відстрочкою, тощо.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_1 було включено до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності ним як фізичною особою-підприємцем, або документально не підтверджені витрати.

Внаслідок такого підходу суми розрахунку грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору не можуть вважатися коректними.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 сформулював підхід, згідно з яким текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених порушень і бути сформульований таким чином, щоб платник мав змогу зрозуміти склад правопорушення та ефективно захистити свої права. Акт перевірки, що не містить посилань на первинні документи, якими оформлені господарські операції, і не наводить регістрів бухгалтерського обліку, не дає можливості оцінити об`єктивність висновків контролюючого органу.

Суд ураховує, що відсутність у акті перевірки деталізованого опису порушень з посиланням на конкретні первинні документи у цій справі не є суто формальним недоліком. Вона унеможливлює встановлення того, яка конкретна сума витрат за якою операцією є непідтвердженою, і перевірку правильності числових значень, зафіксованих в оспорюваних податкових повідомлень-рішень. За відсутності у матеріалах справи деталізованого розрахунку у прив`язці до первинних документів суд позбавлений можливості здійснити таку перевірку самостійно, оскільки визначення бази оподаткування та встановлення конкретних порушень у сфері податкового обліку є компетенцією контролюючого органу в межах перевірочних дій, а не суду.

Наведений підхід узгоджується з сформованою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.07.2019 у справі № 804/639/18 та від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21, відповідно до якої суд не може перебирати на себе повноваження з вирішення питань, законодавчо віднесених до компетенції контролюючого органу.

При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, згідно з якою підставою для скасування рішення контролюючого органу є не будь-які порушення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність його висновків.

Суд поділяє цей підхід. Водночас, суд зазначає, що у цій справі йдеться не про усувний формальний недолік, що не стосується змісту рішення. Відсутність у акті перевірки поопераційної деталізації з посиланням на первинні документи безпосередньо впливає на можливість оцінки обґрунтованості висновків про заниження бази оподаткування. Адже саме з цих висновків виведена сума завищення витрат, а з неї - суми донарахованих ПДФО та військового збору. З матеріалів справи не вбачається, яким чином усунення зазначеного недоліку не могло б призвести до зміни підсумкових числових значень.

Суд також бере до уваги, що відповідач у додаткових поясненнях від 14.04.2026 прямо вказав на неможливість надати пояснення в розрізі конкретної господарської операції та первинного бухгалтерського документа з огляду на ненадання позивачем інформації про облік доходів і витрат у зведеному форматі. Разом із тим відсутність у платника зведеного аналітичного документа не звільняє контролюючий орган від обов`язку, встановленого Порядком № 727, дослідити наявні первинні документи та відобразити результати такого дослідження в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зміст акту перевірки в частині підстав прийняття податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08 не відповідає вимогам Порядку № 727 в частині деталізації встановлених порушень.

Матеріали справи не дають можливості встановити, якими первинними документами та в який спосіб підтверджено кожну із трьох груп завищення витрат, на яких ґрунтуються спірні рішення, а також перевірити правильність числових значень, що в них відображені.

Відповідач не виконав покладеного на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оспорюваних рішень.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08 є підставними і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення № 33227/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України, суд виходить із такого.

Правовою підставою оспорюваного рішення є зафіксоване в акті перевірки порушення п. п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44 ПК України - незабезпечення зберігання документів та ненадання їх посадовим особам контролюючого органу, що проводили перевірку.

Суд оцінює наявні у справі матеріали з метою встановлення того, чи підтверджено зазначений факт порушення належними доказами чи ні.

З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2025 позивачу вручено лист про надання інформації № 21661/6/13-01-24-08, в якому зазначено перелік документів, що вимагалися до надання.

На виконання цієї вимоги 11.06.2025 позивач передав до ГУ ДПС у Львівській області супровідним листом (вх. № 43665/6) первинні документи за перевірений період: видаткові накладні (9412 одиниць), договори та специфікації (6841 одиниця), платіжні документи (2439 одиниць), заявки, акти звірки та листи (5734 одиниці), акти наданих послуг (5114 одиниць), товарно-транспортні накладні (4947 одиниць), комерційні пропозиції та листи погодження (376 одиниць) - загалом 34863 одиниці документів на паперових та електронних носіях.

Факт отримання ГУ ДПС у Львівській області таких документів підтверджується відтиском вхідного штампу відповідача на відповідному супровідному листі.

Крім того, 19.06.2025 позивачем додатково передано 51 одиницю документів (супровідний лист з вх. № 45579).

Разом з тим відповідач посилається на акти про ненадання документів: від 16.06.2025 № 891, від 20.06.2025 № 923 і № 924 та від 23.06.2025 № 933.

Зі змісту зазначених актів вбачається, що вони складені у зв`язку з невиконанням вимог щодо, серед іншого, відомостей про основні засоби, запаси та товарно-матеріальні цінності, довідок про дебіторську та кредиторську заборгованість, авансових звітів, книг обліку доходів і витрат та зведених даних обліку доходів і витрат.

Суд звертає увагу на те, що частина запитаних категорій документів стосувалася аналітичних та зведених відомостей (довідок про стан заборгованості, відомостей про запаси, реєстрів суб`єктів господарювання тощо), складання яких у форматі, що вимагався, прямо законодавством для фізичних осіб-підприємців, що ведуть облік на підставі первинних документів, не передбачено.

У поясненнях від 11.06.2025 та 19.06.2025 позивач зазначив, що такі зведені документи ним не формуються, оскільки діяльність провадиться на підставі первинних бухгалтерських документів по кожній господарській операції.

Пункт 121.1 ст. 121 ПК України встановлює відповідальність за незабезпечення платником зберігання первинних документів або їх ненадання до перевірки. Підставою для застосування цього штрафу є, таким чином, або факт знищення чи відсутності первинних документів, або факт відмови їх надати. Акт перевірки в частині обґрунтування цього порушення не містить відомостей про те, збереження яких конкретних первинних документів не забезпечено позивачем, або які конкретні документи не були надані до перевірки та не могли бути досліджені ревізорами. Акт не ідентифікує ані жодного первинного документа, що мав існувати, але виявився відсутнім, ані жодного документа, надання якого було запропоновано, однак у якому позивач відмовив.

Матеріали справи свідчать про те, що первинні документи позивачем у значній кількості до перевірки надавалися.

Відповідач цього факту не зміг спростувати, а також не зміг зазначити, що саме було надано, а що ні.

Що стосується аналітичних та зведених документів, запитаних окремими вимогами, їх ненадання є відмінним за правовою природою від незабезпечення зберігання первинної документації. Акт про ненадання документів фіксує невиконання вимог контролюючого органу, однак сам по собі не є доказом того, що відповідні документи не зберігалися або були приховані.

Положення п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлює правовий наслідок ненадання документів у вигляді їх юридичної відсутності на час складення звітності. Однак це положення стосується підстав для висновків про незадокументованість показників звітності. Водночас, не є окремою підставою для застосування штрафу на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України.

З огляду на те, що в акті перевірки відсутня конкретизація щодо того, які саме первинні документи не були збережені або надані до перевірки, суд позбавлений можливості встановити наявність фактичних підстав для застосування відповідної санкції.

Суд повторює, що відповідач, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, таких доказів до суду не надав.

Ні відзив, ні заперечення, ні додаткові пояснення відповідача не містять ідентифікації конкретного документа, знищення або ненадання якого стало б підставою для штрафу. Відповідач посилається на акти про ненадання, однак ці акти зафіксували невиконання запитів щодо аналітичної інформації, а не відсутність або приховування первинних документів господарської діяльності позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що фактичні підстави для застосування штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України в матеріалах справи належним чином не підтверджені. Звідси, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 33227/13-01-24-08 від 18.07.2025 є підставною і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн. на підставі п. 117.1 ст. 117 ПК України, суд виходить із такого.

Правовою підставою оспорюваного рішення є зафіксоване в акті перевірки порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), а саме: несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП щодо шести об`єктів: автомобіля легкового д/н НОМЕР_2 (введено в експлуатацію 01.08.2024), двох настільних комп`ютерів (введено в експлуатацію 01.05.2023 та 01.10.2023), ноутбука (введено в експлуатацію 01.10.2021), мобільного телефону (введено в експлуатацію 01.08.2024) та ноутбука (введено в експлуатацію 01.08.2024).

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України платники податків зобов`язані повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Пунктом 8.4 Порядку № 1588 встановлено, що повідомлення за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об`єкта до контролюючого органу за основним місцем обліку платника.

Суд окремо оцінює кожну з двох позицій, щодо яких між сторонами є спір: повідомлення стосовно автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , та повідомлення стосовно решти зазначених в акті об`єктів.

Стосовно автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , позивач у відповіді на відзив та в додаткових поясненнях від 22.04.2026 стверджує, що право власності на транспортний засіб набуто 28.06.2024 на підставі акта приймання-передачі № 0452607028 та видаткової накладної № 0452607028 від 28.06.2024, а повідомлення за формою 20-ОПП подано 07.07.2024, тобто в межах 10-робочоденного строку від дати набуття права власності. На підтвердження цього долучено квитанцію № 2 про прийняття повідомлення від 07.07.2024, акт приймання-передачі та видаткову накладну.

Відповідач у запереченнях та додаткових поясненнях від 04.05.2026 заперечує своєчасність подання з таких підстав. По-перше, Книга обліку основних засобів фіксує дату введення автомобіля в експлуатацію як 01.08.2024, а не дату набуття права власності, відповідно - строк подання мав спливати не пізніше 15.08.2024; по-друге, подана форма від 07.07.2024 містить у графі «Код ознаки надання інформації» значення « 3», що відповідає «Зміні відомостей про об`єкт оподаткування», тоді як інформація про цей об`єкт на той момент у системі вперше не відображалася; по-третє, зазначена форма не ідентифікує транспортний засіб за маркою, моделлю та реєстраційним номером.

Суд зіставляє аргументи сторін з нормами, що регулюють порядок подання форми 20-ОПП і вказує таке.

Пункт 8.4 Порядку № 1588 пов`язує початок перебігу 10-денного строку з датою реєстрації, створення чи відкриття об`єкта.

Стосовно транспортного засобу таким юридичним фактом є набуття права власності або права користування, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі та видаткова накладна датовані 28.06.2024. Дата введення в експлуатацію (01.08.2024), зазначена в Книзі обліку основних засобів, відображає момент початку фактичного використання об`єкта в господарській діяльності, однак не збігається з датою набуття права власності, з якою Порядок № 1588 пов`язує початок перебігу строку для подання повідомлення.

За таких обставин, повідомлення, подане 07.07.2024 від дати правовстановлюючого документа 28.06.2024, охоплює 10-денний строк відповідно до вимог п. 8.4 Порядку № 1588.

Щодо аргументу відповідача про код « 3» в графі ознаки надання інформації, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що до 07.07.2024 будь-яке попереднє повідомлення про цей об`єкт чи подібний до нього вже подавалося. Відповідач посилається на відповідну графу форми як на підставу для висновку про первинну відсутність об`єкта в системі, однак самостійно констатує, що за вказаним кодом « 3» підтвердити внесення відомостей до системи не вдалося. Суд зазначає, що технічна помилка при заповненні графи «Код ознаки» за умови фактичного подання повідомлення в установлений строк не є тотожною неподанню повідомлення, яке є підставою для штрафу. Аргумент щодо відсутності ідентифікаційних відомостей про транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер) спростовується матеріалами справи, зокрема, квитанцією № 2 та долученою формою 20-ОПП, які дозволяють встановити факт подання повідомлення, тоді як детальний зміст форми відповідачем з посиланням на зміст самого повідомлення не спростовано.

Стосовно решти об`єктів, зазначених в акті перевірки (двох настільних комп`ютерів, двох ноутбуків та мобільного телефону), то матеріали справи не містять доказів подання позивачем відповідних повідомлень за формою 20-ОПП у встановлений строк.

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив стверджував, що повідомлення подавалися і наявні в інформаційній базі ДПС, однак до суду документів, що підтверджують подання таких повідомлень, не надав. Отже, доводи позивача щодо наявності відповідних відомостей у власних базах відповідача мають декларативний характер і не підкріплені жодним доказом - ані квитанцією про прийняття, ані підтвердженням з електронного кабінету. Відповідач у свою чергу стверджує, що повідомлень щодо комп`ютерної техніки, ноутбуків та телефону до контролюючого органу не надходило.

Пункт 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

Застосований до позивача штраф у розмірі 2040,00 грн. відповідає повторному або більшому порушенню за цією ж нормою. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, чи попередньо до позивача застосовувалася санкція за це ж порушення, що є передумовою для застосування підвищеного розміру штрафу.

За результатами оцінки доказів суд доходить такого висновку. Щодо автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , матеріали справи свідчать про подання повідомлення 07.07.2024, тобто в межах 10-денного строку від дати правовстановлюючого документа (28.06.2024). Підстав вважати строк порушеним суд не вбачає.

Щодо решти об`єктів - повідомлення про їх введення в експлуатацію у встановлені строки позивачем не підтверджено.

Разом з тим у матеріалах справи відсутнє підтвердження відповідачем наявності підстав для застосування підвищеного розміру штрафу (2040,00 грн.), що передбачає попереднє застосування санкції за аналогічне порушення.

Зазначена обставина унеможливлює встановлення правильності визначеного розміру штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, а також того, що відповідач не навів у матеріалах справи обґрунтування застосування підвищеного розміру штрафу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08 від 18.07.2025 є підставною і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 119.1 ст. 119 ПК України, суд виходить із такого.

Правовою підставою оспорюваного рішення є зафіксоване в акті перевірки порушення п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України - невідображення у податковій звітності за формами 1-ДФ та 4-ДФ за 2018 2024 роки сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу « 157». Перелік відповідних контрагентів наведено на сторінках 20 25 акту перевірки.

Позивач, оспорюючи застосування штрафу, посилається на те, що при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям він не є і не може бути податковим агентом у розумінні ПК України, а тому на нього не поширюється обов`язок подавати форми 1-ДФ та 4-ДФ щодо таких виплат.

Відповідач, натомість, наполягає, що відображення доходів, виплачених самозайнятим особам, у розрахунках за формами 1-ДФ та 4-ДФ за ознакою « 157» передбачено Довідником ознак доходів фізичних осіб незалежно від утримання ПДФО.

Підпункт «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України зобов`язує осіб, що мають статус податкових агентів, подавати у встановлені строки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб. Таким чином, обов`язок подання форм 1-ДФ та 4-ДФ виникає у суб`єкта виключно за умови наявності в нього статусу податкового агента щодо відповідних виплат.

Поняття «податковий агент» розкрито у п. 18.1 ст. 18 та п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Так, податковим агентом визнається особа, яка зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи податок з доходів, що виплачуються такій особі.

Ключовим елементом є обов`язок утримання та перерахування податку.

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 ПК України у редакції, чинній у перевірений період, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується, лише якщо відносини за відповідним договором фактично є трудовими.

Відповідач у запереченнях стверджує, що позивач не підтвердив наявність у контрагентів - фізичних осіб статусу суб`єктів підприємницької діяльності.

Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивачем 16.02.2026 долучено відомості про реєстрацію ФОП-контрагентів, перелічених в акті перевірки на сторінках 20 25.

Відповідач отримав ці документи, однак у подальших поясненнях їх змісту не спростував і не навів доказів того, що хоча б один з перелічених контрагентів не мав статусу зареєстрованого ФОП на момент здійснення відповідних виплат.

З огляду на наведене, обов`язок відображати в розрахунках за формами 1-ДФ та 4-ДФ виплати на користь фізичних осіб-підприємців, що провадили господарську діяльність та надали підтверджуючі документи, у позивача не виникав оскільки при таких виплатах він не діяв як податковий агент в розумінні ст. ст. 14 та 18 ПК України.

Верховний Суд у постановах від 13.02.2024 у справі № 560/9843/21 та від 09.07.2025 № 120/6718/24 дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що у взаємовідносинах із ФОП, де платник не утримує та не перераховує податки, він не набуває статусу податкового агента і не зобов`язаний подавати відповідну звітність.

Відповідач в обґрунтування оспорюваного рішення посилається на Довідник ознак доходів фізичних осіб, згідно з яким дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається за ознакою « 157».

Суд зазначає, що Довідник ознак доходів є технічним документом, що визначає порядок заповнення форм звітності для осіб, що вже є податковими агентами щодо відповідних виплат. Сам по собі він не розширює коло суб`єктів, зобов`язаних подавати таку звітність, порівняно з тим, що визначено п. 177.8 ст. 177 та п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідач вкотре не виконав покладеного на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку довести правомірність оспорюваного рішення, зокрема, не надав доказів того, що позивач у відносинах з ФОП-контрагентами фактично утримував або мав би утримувати ПДФО, тобто набував статусу податкового агента.

Тобто, підстава застосування штрафу за п. 119.1 ст. 119 ПК України - неподання або подання з недостовірними відомостями звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків, за відсутності у позивача обов`язку подавати таку звітність, - не настала.

Звідси, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08 від 18.07.2025 є підставною і підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень жодним чином дотримані не були.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В цій справі відповідач належними і допустимими доказами не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відтак, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33227/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33225/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33224/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №33221/13-01-24-08 від 18.07.2025 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №33219/13-01-24-08 від 18.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2026.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна