Рішення № 137161680, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 рокусправа № 380/4020/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (далі позивач, ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000412/2 від 24.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом під час митного оформлення товару для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору) надано усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують усі складові митної вартості. Позивач вказує, що виявлені відповідачем «розбіжності» насправді такими не є, жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості, а саме рішення прийняте формально, без наведення конкретних обставин, які зумовили сумнів у правильності визначення митної вартості, та без належного обґрунтування числового значення скоригованої вартості й підстав застосування резервного методу. Окремо позивач наголошує, що джерелом коригування слугувала митна декларація на інший за своїми характеристиками товар мариновані гриби (з додаванням оцту), тоді як позивач увозив опеньки натуральні без додавання оцту.

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та правомірним. Зазначає, що обов`язок доведення заявленої митної вартості покладається на декларанта, який зобов`язаний подати достовірні відомості, що базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Вказує, що подане платіжне доручення від 02.04.2025 № 00789020250402 на суму 14 146 дол. США не відповідає погодженим умовам оплати та містить лише загальне посилання на контракт і на три інвойси, один з яких до митного оформлення не подавався, що унеможливлює ідентифікацію оплати зі спірною партією товару. Крім того, на умовах поставки FOB QINGDAO усі витрати на транспортування, навантаження та перевезення товару від порту відвантаження несе покупець, проте документально не підтверджено та не додано до митної вартості витрати на завантаження контейнера на транспортний засіб та його перевезення до пункту пропуску на митну територію України; заявку на перевезення та банківські документи про оплату транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення не подано. З огляду на викладене відповідач вважає, що складові митної вартості документально не підтверджені та не піддаються обчисленню, а тому митну вартість правомірно скориговано за резервним методом. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код 44860440), основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» (покупець) та компанією DALIAN HAIFENG INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай, постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № PF/DHI001 від 12.07.2024. Згідно з умовами контракту найменування, кількість та ціна за одиницю товару визначаються в інвойсах (рахунках-фактурах), що надаються постачальником покупцеві.

На виконання умов контракту на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № HF005250203 від 16.01.2025 позивач придбав товар консервовані гриби без додавання оцту чи оцтової кислоти у скляних банках: опеньки натуральні відбірні без оцту (Nameko) у скляних банках 580 мл по 12 банок у коробці, загальною кількістю 2 000 картонних коробок, чиста вага нетто 12 000 кг, торговельна марка «Dream Valley», виробник DALIAN HAIFENG INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, на умовах поставки FOB QINGDAO, загальною вартістю 4 600,00 дол. США (з розрахунку 2,30 дол. США за коробку).

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209120014870U3 від 23.09.2025, у якій митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Декларантом до митного контролю разом із митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надано документи, зазначені у графі 44 декларації, зокрема: контракт № PF/DHI001 від 12.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) № HF005250203 від 16.01.2025; прайс-лист від 16.01.2025; пакувальний лист від 16.01.2025; коносамент № KTLSHAF25020016; залізничну накладну СМГС № 31517037 від 18.04.2025; транзитний документ Т1 № MRN 25PL321030NUE48WK6; експортну декларацію країни відправлення № 425820250000147625; сертифікат здоров`я № 225N47270000253001 від 20.01.2025; фітосанітарний сертифікат № 225N47270000253002 від 20.01.2025; сертифікат походження № С256692250920014 від 11.02.2025; банківський платіжний документ (SWIFT) від 02.04.2025 № 00789020250402; договір транспортного експедирування № МШ-ПФ001 від 19.04.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 54 від 07.04.2025; CMR від 25.04.2025; лист-пояснення щодо перевезення від 23.09.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту вимогу про надання додаткових документів відповідно до частин 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Декларант повідомив про надання усіх наявних документів та просив завершити митне оформлення за заявленою митною вартістю.

За наслідками контролю Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000412/2 від 24.09.2025, яким скоригувала митну вартість товару за резервним методом (метод 2ґ, стаття 64 МК України) до рівня 1,8323 дол. США за кілограм. Внаслідок прийнятого рішення позивачем за митною декларацією № 25UA209120014944U3 від 25.09.2025 додатково сплачено митні платежі.

У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач в обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом зазначив, зокрема, що: відповідно до п. 4.2 контракту № PF/DHI001 від 12.07.2024 умови оплати зазначаються в рахунку, в інвойсі HF006250203 від 16.01.2025 умовами оплати визначено 100% передоплата, а надане платіжне доручення № 00789020250402 від 02.04.2025 не відповідає погодженим умовам оплати та засвідчує існування інших платіжних документів, які не подавалися; залізнична накладна № 31517037 складена 18.04.2025 та засвідчує завантаження контейнера на станції Глівіце, тоді як контейнер виїхав з порту Ґдиня 15.04.2025, а транспортні документи на відрізку Ґдиня Глівіце не подано; заявку на перевезення, передбачену договором № МШ-ПФ001 від 19.04.2024, не подано; банківські документи про оплату транспортно-експедиційних послуг за рахунком № 54 від 07.04.2025 не подано; не додано до митної вартості витрати на завантаження контейнера на транспортний засіб та перевезення до пункту пропуску на митну територію України; заявлена митна вартість є нижчою за вартість раніше ввезених товарів.

Щодо обраного методу у рішенні зазначено, що методи 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) неможливо застосувати з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, методи 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності належних даних для розрахунку, у зв`язку з чим застосовано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування слугувала митна вартість за митною декларацією № 25UA403070007970U7 від 09.09.2025, за якою здійснено митне оформлення товару «консервовані гриби опеньки мариновані», визначена митна вартість 1,8323 дол. США за кілограм.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відносини, що виникають у зв`язку зі справлянням митних платежів та визначенням митної вартості товарів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант зобов`язаний, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів визначено частиною 2 статті 53 МК України.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно із частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

Суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для коригування митної вартості, покладається саме на митний орган. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 зазначив, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Як слідує з матеріалів справи, до митного оформлення позивачем подано банківський платіжний документ (SWIFT) від 02.04.2025 № 00789020250402 на суму 14146,00 дол. США, у якому міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт № PF/DHI001 від 12.07.2024 та на інвойси, у тому числі на інвойс № HF005250203 від 16.01.2025, на підставі якого здійснювалося спірне митне оформлення.

Заперечення відповідача зводяться до того, що сума оплати (14146,00 дол. США) перевищує вартість оцінюваної партії товару (4600,00 дол. США за інвойсом № HF005250203), платіжний документ містить посилання на три інвойси, один з яких (№ HF006250203) до митного оформлення не подавався, що, на думку митниці, унеможливлює ідентифікацію платежу зі спірною партією та свідчить про здійснення передоплати у більшому розмірі. Суд відхиляє наведені доводи з огляду на таке.

Умовами інвойсу № HF005250203 від 16.01.2025 передбачено оплату товару на умовах 100% передоплати. Наданий платіжний документ містить посилання на контракт та на інвойс № HF005250203, що дає можливість у сукупності з іншими документами однозначно ідентифікувати, що оплата здійснена, у тому числі, і за оцінювану партію товару. Та обставина, що оплата здійснена одним платежем одразу за кількома інвойсами в межах одного контракту, не свідчить про неможливість ідентифікації оплати оцінюваної партії та не створює розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості, оскільки вартість конкретної партії товару чітко визначена в інвойсі № HF005250203 та узгоджується з усіма іншими поданими документами.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Наданий позивачем платіжний документ зазначеним вимогам відповідає.

Суд також зауважує, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише за умови, якщо рахунок сплачено. У будь-якому разі можлива невідповідність суми платежу вартості оцінюваного товару чи наявність посилання у платіжному документі на кілька інвойсів сама по собі не свідчить про заниження митної вартості, позаяк ціна товару чітко визначена в інвойсі та підтверджена прайс-листом виробника, а оплата у більшому розмірі за кілька поставок у межах одного контракту жодним чином не зменшує визначену в інвойсі ціну оцінюваної партії. Натомість митним органом не наведено, яким саме чином зазначена обставина впливає на числове значення заявленої митної вартості оцінюваного товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані документи у сукупності дозволяли ідентифікувати оплату за оцінювану партію товару та підтверджували заявлену ціну, а доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо транспортних (транспортно-експедиційних) витрат, суд враховує таке.

Поставка товару здійснювалася на умовах FOB QINGDAO (Інкотермс), за якими витрати на доставку товару від порту відвантаження до місця ввезення на митну територію України несе покупець, а отже такі витрати є складовою митної вартості відповідно до пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 МК України.

На підтвердження транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано договір транспортного експедирування № МШ-ПФ001 від 19.04.2024, укладений з експедитором ТОВ «МАЙ ШИПІНГ», та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 54 від 07.04.2025. У цьому рахунку чітко визначено складові вартості наданих послуг, зокрема: відшкодування витрат, пов`язаних із морським перевезенням за маршрутом порт Qingdao (Китай) порт Гданськ (Польща); перевезення вантажу залізничним транспортом Гданськ (Польща) Мостиська-2 (Україна); навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України. Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг становить 130 310,67 грн, з яких вартість послуг у межах території України виокремлено окремо.

Доводи відповідача про неподання заявки на перевезення суд відхиляє. Заявка на перевезення не є первинним чи розрахунковим документом, не підтверджує факт надання транспортних послуг та їх вартість, не визначена частиною 2 статті 53 МК України як обов`язковий документ для підтвердження митної вартості. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі № 813/1012/17.

Стосовно доводів про неподання банківських документів на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг суд зазначає, що чинне законодавство не визначає вичерпного переліку доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами; Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надані до митного оформлення рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг є допустимими доказами на підтвердження таких витрат. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Доводи відповідача про неподання транспортних документів на відрізку Ґдиня Глівіце та про неврахування витрат на завантаження контейнера на транспортний засіб і його перевезення до пункту пропуску є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, перевезення вантажу організовувалося експедитором ТОВ «МАЙ ШИПІНГ» у межах єдиного транспортно-експедиційного обслуговування, а вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера за межами державного кордону України включена до загальної вартості послуг, відображеної в рахунку № 54 від 07.04.2025. Переміщення контейнера в межах внутрішнього логістичного процесу оператора окремим транспортним документом не оформлюється та не впливає на числове значення складових митної вартості, тоді як рух (переміщення) товару підтверджується сукупністю поданих документів коносаментом № KTLSHAF25020016, експортною декларацією країни відправлення № 425820250000147625, залізничною накладною № 31517037, транзитним документом Т1 № MRN 25PL321030NUE48WK6 та листом-поясненням від 23.09.2025.

Суд враховує, що відповідач не зазначив, яка саме складова транспортних витрат залишилася непідтвердженою у числовому вираженні та яким чином це вплинуло на правильність визначення заявленої митної вартості. Натомість надані позивачем документи у сукупності дозволяли встановити склад та розмір транспортних витрат, включених до митної вартості товару.

Щодо застосування резервного методу, суд зазначає таке.

За правилами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору) та другорядними методами. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, а у рішенні також наводяться пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № 25UA403070007970U7 від 09.09.2025, за якою здійснено митне оформлення товару «консервовані гриби опеньки мариновані». Водночас оцінюваним товаром позивача є опеньки натуральні без додавання оцту чи оцтової кислоти (Nameko). Таким чином, митний орган як джерело для коригування використав відомості про товар, який за своїми якісними характеристиками (спосіб консервування з додаванням оцту проти без оцту) відрізняється від оцінюваного, проте у рішенні не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на відмінність характеристик товару, обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, обмежившись лише зазначенням номера і дати митної декларації, взятої за основу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 825/648/17).

Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості, а також не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від низки обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та порівняння характеристик оцінюваного товару й товару, ціна якого взята за основу для коригування.

Підсумовуючи, суд констатує, що подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а наведені відповідачем зауваження не свідчать про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не вказують на ознаки підробки документів та не підтверджують відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості або відомостей щодо ціни. Відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості, а так само не довів неможливості застосування основного методу та правомірності застосування резервного методу. Сумніви відповідача щодо складових митної вартості ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такого обов`язку відповідач у цій справі не виконав.

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості зазначеним вимогам не відповідає.

Відтак суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000412/2 від 24.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Аналогічне правозастосування наведено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 01.02.2023 у справі № 380/5582/22, від 24.07.2024 у справі № 380/19182/23 та від 11.09.2024 у справі № 380/8093/24.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000412/2 від 24.09.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (ЄДРПОУ 44860440) судовий збір у розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.