Рішення № 137161593, 04.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 рокусправа № 380/6842/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач, МВС України), третя особа Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі третя особа, Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області), з вимогами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2026):

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення по суті заяв ОСОБА_1 та матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, що оформлене листом МВС України № 8282-2026 від 25.02.2026;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 № 850 та прийняти відповідне рішення;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 1995 року по листопад 2014 року, був звільнений зі служби через хворобу. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 518 від 18.09.2014, виданого ВЛК ГУМВС України у Львівській області, його захворювання визнані такими, що пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 18.09.2024 під час огляду Львівської обласної МСЕК № 1 (акт № 2416) позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності. Причиною інвалідності визначено захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС. 22.07.2025 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Однак МВС України двічі повернуло матеріали без прийняття рішення по суті: листом від 18.08.2025 № 27/31/01-2025 (належні реквізити від 16.09.2025 № 34300-2025) з мотивів необхідності доопрацювання відмітки органу ОВС на заяві та відсутності інформації про попереднє встановлення відсотка втрати працездатності; листом від 27.01.2026 № 9/01-2026 (належні реквізити від 25.02.2026 № 8282-2026) з мотивів проведення медико-соціальної експертизи з порушенням вимог абзацу 4 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (без залучення представників закладів охорони здоров`я МВС). На думку позивача, такі дії МВС України є протиправними, оскільки нормами Порядку № 850 повернення матеріалів «на доопрацювання» або «без прийняття рішення» не передбачено, а перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку № 850, є вичерпним і не містить тих причин, на які покликається відповідач. Позивач також зазначає, що рішення МСЕК є чинним, не оскаржувалось і не визнавалось недійсним, а формування складу комісії не залежить від волі громадянина.

Ухвалою судді від 13.04.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 08592247).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що при розгляді матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги виявлено окремі недоліки в оформленні документів: відмітка органу внутрішніх справ на заяві позивача від 22.07.2025 потребувала засвідчення належною печаткою; у надісланих матеріалах була відсутня інформація щодо наявності/відсутності попереднього встановлення позивачу відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності, що унеможливлювало перевірку матеріалів на відповідність пункту 4 Порядку № 850. Крім того, Департаментом охорони здоров`я МВС України виявлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу 18.09.2024 порушено вимоги абзацу 4 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу № 1317, а саме до складу комісії не залучалися представники закладів охорони здоров`я МВС, а ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач для проходження МСЕК не скеровувався. Відповідач вважає, що, оскільки сам факт подання передбачених пунктом 7 Порядку № 850 документів не свідчить про безумовне право на отримання одноразової грошової допомоги, виявлена невідповідність документів унеможливила прийняття будь-якого з рішень, передбачених Порядком, а тому матеріали обґрунтовано повернуті на доопрацювання. Також відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу та проти стягнення судового збору.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо заявленого позову не скористалася.

29.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якій він підтримав заявлені позовні вимоги. Зазначив, що згідно з пунктом 9 Порядку № 850 МВС України у місячний строк зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення допомоги або про відмову у її призначенні, а повернення матеріалів «на доопрацювання» нормами Порядку № 850 не передбачене. Підкреслив, що формування складу МСЕК покладено виключно на органи охорони здоров`я і керівництво комісії, а громадянин не має правових механізмів впливу на її кадровий склад. Довідка МСЕК серії 12 ААД № 012738 від 06.11.2024 є чинною, не оскаржувалась і не визнавалась недійсною; МВС України не наділене повноваженнями ставити її під сумнів. Медичне підґрунтя для встановлення інвалідності було сформовано саме закладом МВС ВЛК ГУМВС України у Львівській області, яка видала свідоцтво про хворобу № 518 від 18.09.2014.

Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01 серпня 1995 року по 28 вересня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посадах рядового та начальницького складу. Згідно зі свідоцтвом про хворобу № 518 від 18 вересня 2014 року, виданим Військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області, у позивача діагностовано низку захворювань (зокрема, остеохондроз, спондильоз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, артроз крижово-клубових суглобів, лівобічний сколіоз І ст. грудного відділу хребта, артроз обох кульшових суглобів, хронічний панкреатит, аліментарно-конституційне ожиріння І ст., жировий гепатоз, аномальний трихромат тип «С»), які за висновком військово-лікарської комісії пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На підставі статті 71-б, 55-б графи І Розкладу хвороб і фізичних вад наказу МВС України № 85 від 06.02.2001 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

18 вересня 2024 року Львівською обласною МСЕК № 1 проведено первинний огляд позивача (акт № 2416), за результатами якого, згідно з випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААД № 012738, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причиною захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС, з датою чергового переогляду 18.09.2025.

Згідно з довідкою серії 12 ААА № 090031, виданою Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи (обласна МСЕК № 1), позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 45 % (сорок п`ять); причина втрати професійної працездатності захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС; підстава: акт огляду МСЕК № 2416, дата огляду 06.11.2024.

Листом КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» від 25.11.2025 № 260201-вих-170878 за підписом заступника медичного директора з експертизи тимчасової непрацездатності О. Лесняка повідомлено, що згідно з результатами огляду Львівської обласної МСЕК № 1 (акт № 2416 огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2024, довідка серії 12 ААД № 012738) позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи (на 1 рік), захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

22 липня 2025 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в МВС. До заяви додано: довідку МСЕК про втрату працездатності, копію виписки з МСЕК про групу інвалідності, копію свідоцтва про хворобу, довідку ПАТ НАСК «Оранта» та копії ідентифікаційного коду, сторінок паспорта і реквізитів банківського рахунку.

Листом ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2026 № 8/01-2026 матеріали (на 19 арк.) направлено до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

За результатами розгляду пакету матеріалів Відділ координації пенсійних питань МВС України листом від 16.09.2025 № 34300-2025 (зареєстрований у ГУМВС України у Львівській області за вх. № 25/09/2025) повернув матеріали для доопрацювання, зазначивши, що відмітка органу внутрішніх справ на заяві позивача потребує засвідчення належною печаткою, а у матеріалах відсутня інформація про наявність/відсутність попереднього установлення позивачу відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку матеріалів на відповідність пункту 4 Порядку № 850. Про повернення матеріалів позивача повідомлено листом ГУМВС України у Львівській області від 29.09.2025 № 25.

Після усунення зазначених недоліків та подання 22.01.2026 повторної заяви разом з додатковими документами (листом КНП « 1 ТМО м. Львова» № 260201-вих-170878 від 25.11.2025, копією акта № 2416 від 06.11.2024) матеріали повторно направлено до МВС України листом ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2026 № 8/01-2026.

Управління координації пенсійних питань та соціальних виплат МВС України (правонаступник Відділу координації пенсійних питань) листом від 25.02.2026 № 8282-2026 повторно повернуло матеріали для доопрацювання, мотивуючи це тим, що медико-соціальна експертиза позивачу проведена з порушенням вимог абзацу 4 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317), оскільки до складу комісії не залучалися представники закладів охорони здоров`я МВС, а ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення № 1317, на думку відповідача, унеможливила прийняття рішення згідно з Порядком № 850.

Про повернення матеріалів позивача повідомлено листом ГУМВС України у Львівській області від 11.03.2026 № 8, який отриманий позивачем 30.03.2026.

Будь-яких рішень про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду заяв позивача не приймало.

Не погоджуючись із діями МВС України щодо повернення матеріалів без прийняття рішення по суті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва, інвалідності працівника міліції регулювалися Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі Закон № 565-XII).

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 07.11.2015 Закон № 565-XII втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до абзацу третього пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-XII мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Перелік документів, які подаються працівником міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 Порядку № 850.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, а також висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 14 Порядку № 850 встановлено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пункт 9 Порядку № 850 покладає на МВС України імперативний обов`язок у місячний строк з моменту надходження документів, передбачених пунктами 6, 7, 8 Порядку, прийняти одне з двох рішень про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні з підстав, вичерпно перелічених у пункті 14 Порядку № 850. Право на повернення матеріалів «на доопрацювання» або їх залишення без розгляду по суті Порядком № 850 МВС України не надано.

Аналогічна правова позиція послідовно висловлюється Верховним Судом у численних постановах, зокрема: у постанові від 13.02.2018 у справі № 806/845/16 Верховний Суд дійшов висновку, що дії МВС України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги є протиправними; у постанові від 14.02.2019 у справі № 822/764/18 (адміністративне провадження К/9901/56661/18) Верховний Суд підтвердив, що особа, яка проходила службу в органах внутрішніх справ (поліції), у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням такої служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850; у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18 (Об`єднана палата КАС ВС) Верховний Суд підкреслив, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із встановленням інвалідності працівникові міліції, а механізм її призначення, визначений пунктом 9 Порядку № 850, не передбачає інших процесуальних рішень, окрім рішення про призначення допомоги або про відмову в її призначенні з підстав, передбачених пунктом 14 цього Порядку.

Враховуючи положення частини 5 статті 242 КАС України, ця правова позиція Верховного Суду враховується судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.

Як встановлено судом, у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують, що: позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01.08.1995 по 28.09.2014; його захворювання за висновком ВЛК ГУМВС України у Львівській області (свідоцтво про хворобу № 518 від 18.09.2014) пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; згідно з виписками з акта огляду МСЕК № 2416 від 06.11.2024, довідкою серії 12 ААД № 012738, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 090031 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причиною «захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС», а ступінь втрати професійної працездатності становить 45 %; до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області позивачем подано усі документи, передбачені пунктом 7 Порядку № 850; матеріали разом із висновком ГУМВС України у Львівській області у встановленому порядку направлено до МВС України.

Тобто позивачем у повному обсязі дотримано вимоги пунктів 7 та 8 Порядку № 850, що зумовлювало обов`язок МВС України у місячний строк прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Натомість МВС України, в порушення вимог пункту 9 Порядку № 850, замість прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні з підстав, передбачених пунктом 14 Порядку, двічі повернуло матеріали до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області листом від 16.09.2025 № 34300-2025 та листом від 25.02.2026 № 8282-2026, який є предметом оскарження у цій справі.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що повернення матеріалів зумовлене необхідністю усунення недоліків в оформленні документів та порушенням процедури проведення медико-соціальної експертизи з огляду на таке.

По-перше, нормами Порядку № 850 такий вид процесуального рішення МВС України, як «повернення матеріалів на доопрацювання», не передбачений. Перелік процесуальних рішень, які МВС України вправі приймати за наслідками розгляду відповідних матеріалів, є вичерпним і обмежений двома варіантами: призначення допомоги або відмова в її призначенні. У разі наявності, на думку МВС, недоліків в оформленні документів чи сумнівів у достатності поданих доказів відповідач не позбавлений права самостійно витребувати додаткові документи або матеріали, проте він не вправі ухилятися від прийняття рішення по суті заяви.

По-друге, перелік підстав, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, вичерпно визначений у пункті 14 Порядку № 850. Жодна із підстав, перерахованих у пункті 14 цього Порядку, у спірних правовідносинах місця не має у матеріалах справи відсутні будь-які дані про вчинення позивачем злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку, перебування у стані сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, подання неправдивих відомостей. Таким чином, у відповідача були наявні правові підстави виключно для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, а не для повернення матеріалів.

По-третє, посилання відповідача на порушення пункту 10 Положення № 1317, а саме незалучення представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії спеціалізованого профілю, суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з пунктом 10 Положення № 1317 (у редакції, чинній на дату огляду позивача 18.09.2024) залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки.

Відповідно до пункту 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Із системного аналізу пунктів 4 та 10 Положення № 1317 випливає, що утворення МСЕК, визначення їх складу та залучення відповідних фахівців (зокрема представників відомчих закладів охорони здоров`я) є виключно компетенцією органів охорони здоров`я та керівництва самих комісій. Позивач, як фізична особа, позбавлений будь-яких правових механізмів впливу на формування кадрового складу державної експертної установи. Покладення на громадянина відповідальності за дотримання посадовими особами державних органів процедури формування складу МСЕК не ґрунтується на жодній нормі закону та суперечить статті 19 Конституції України.

Крім того, довідка серії 12 ААД № 012738 від 06.11.2024, виписка з акта огляду МСЕК № 2416 від 06.11.2024 та довідка серії 12 ААА № 090031 є офіційними документами, виданими уповноваженим органом Львівською обласною МСЕК № 1. Зазначені документи є чинними, у встановленому законом порядку не оскаржувалися та не визнавалися недійсними. МВС України, як орган виконавчої влади, у спірних правовідносинах не наділене повноваженнями ставити під сумнів законність рішення іншого державного органу та фактично здійснювати ревізію акта МСЕК у позасудовому порядку.

Зв`язок захворювань позивача з проходженням служби в органах внутрішніх справ установлено саме закладом охорони здоров`я МВС Військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області (свідоцтво про хворобу № 518 від 18.09.2014), що додатково спростовує доводи відповідача про відсутність належного відомчого медичного підґрунтя для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

По-четверте, доводи відповідача про відсутність у матеріалах інформації щодо наявності/відсутності у позивача попереднього встановлення відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності, які слугували мотивом першого повернення матеріалів (лист від 16.09.2025 № 34300-2025), були усунуті позивачем при повторному поданні документів 22.01.2026. До матеріалів додано довідку серії 12 ААА № 090031 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності, з якої вбачається, що 45 % втрати працездатності встановлено вперше на підставі акта огляду МСЕК № 2416 від 06.11.2024 одночасно з первинним установленням ІІІ групи інвалідності. Аналогічно, довідка ПАТ «НАСК «Оранта» від 24.01.2025 № 80 підтверджує відсутність попередніх виплат страхового відшкодування за втрату працездатності. Отже, інформація про відсутність попереднього установлення відсотка втрати працездатності у матеріалах справи об`єктивно міститься. Тим більше, що відповідно до пункту 4 Порядку № 850 згаданий двохрічний строк застосовується для перевірки в разі необхідності зарахування раніше виплаченої суми допомоги, а не як підстава для повернення матеріалів.

Подібний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 760/18634/16-а, постанові від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21, постанові від 03.02.2023 у справі № 340/2823/21, у яких Верховний Суд послідовно зазначив, що МВС України в порушення вимог пункту 9 Порядку № 850 за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не приймає, чим допускає протиправну бездіяльність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення по суті заяв ОСОБА_1 та матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, що оформлене листом МВС України № 8282-2026 від 25.02.2026, не відповідають способу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, а тому є протиправними.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Водночас, дотримуючись принципу розподілу повноважень між органами державної влади та враховуючи дискреційні повноваження МВС України у сфері призначення одноразової грошової допомоги, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850 і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків цього судового рішення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, вирішується судом відповідно до частини 1 статті 139 КАС України шляхом стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи відсутність належних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення рішення, питання про їх розподіл може бути вирішене судом у разі подання відповідної заяви та доказів у порядку, встановленому частиною 7 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 6, 8 10, 14, 72 79, 90, 132, 134, 139, 241 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення по суті заяв ОСОБА_1 та матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, що оформлене листом Управління координації пенсійних питань та соціальних виплат Міністерства внутрішніх справ України № 8282-2026 від 25.02.2026.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву від 22.01.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 № 850 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.