Рішення № 137161547 від 04.06.2026 , Львівський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 рокусправа № 380/14512/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі - ТОВ «ДИСКОНТКЮ», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору, однак митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що для митного оформлення надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Звертає увагу, що відповідачем не визначено та не повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З метою захисту порушеного права товариство звернулося до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

31.07.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просить включити вартість послуг по перекладу доказів до судових витрат та покласти їх на відповідача у випадку задоволення позову.

Ухвалою судді від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, відсутністю замовлення до контрактів, а також відсутністю заявок на перевезення.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025 звертає увагу на таке: ні в преамбулі Контракту від 24.01.2025 №RSDISC2025, ні в його реквізитах не зазначено відомостей про уповноважену особу постачальника Zhejiang Rongshun Technoligy Co., Ltd, яка має право на укладення та підписання Контракту; до митного оформлення декларантом не надано замовлень покупця, на підставі яких мали здійснюватися поставки товару (пункт 1.2 Контракту); контрактом не передбачено конкретний строк його дії, попри вимоги законодавства України щодо визначеності строку договору (ч.3 ст.180 ГК України), зважаючи на місце його укладення м. Львів, Україна; надана до митного оформлення митна декларація країни експорту від 20.03.2025 № 310420250549837629 не містить дати експорту, у зв`язку з чим відомості, зазначені в ній, не можуть вважатися остаточними та такими, що підтверджують факт експорту; у графі 44 МД зазначено договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01, однак сам документ до митного оформлення не надано; до митного оформлення не надано документів, що підтверджують витрати на транспортування, навантаження/розвантаження на ділянці Гданськ Глівіце, що не дає змоги здійснити перевірку складових митної вартості оцінюваних товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025 пояснює, що п.10 Контракту передбачає, що контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань у повному обсязі, однак контрактом не визначено поняття моменту повного виконання; контракт укладено у м. Львів, Україна, а отже до нього застосовується законодавство України, відповідно до ч.3 ст.180 ГКУ строк дії договору має бути погоджений при його укладенні, проте контракт не містить положень щодо строку його дії, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації; надана митна декларація країни експорту №310120250518890188 від 20.03.2025 не може бути прийнята як документ, що підтверджує факт експорту товару, у зв`язку з відсутністю в ній дати експорту, що робить наведені в ній відомості неостаточними; у графі 44 МД зазначено договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01, однак сам документ до митного оформлення не надано; до митного оформлення не надано документів, що підтверджують витрати на транспортування, навантаження/розвантаження на ділянці Гданськ Глівіце, що не дає змоги здійснити перевірку складових митної вартості оцінюваних товарів.

Стосовно рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025 зазначає, що п.10 Контракту передбачає, що він діє до повного виконання зобов`язань сторонами, однак поняття моменту такого виконання не визначено; строк дії контракту не погоджено, що суперечить вимогам ч.3 ст.180 ГК України, оскільки контракт укладено у м. Львів, Україна, а отже до нього підлягає застосуванню законодавство України; відсутність положень щодо строку дії контракту не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації; надана митна декларація країни експорту №310120250518665962 від 02.04.2025 не може бути прийнята як документ, що підтверджує факт експорту товару, у зв`язку з відсутністю в ній дати експорту, що робить наведені в ній відомості неостаточними; у графі 44 МД зазначено договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01, однак сам документ до митного оформлення не надано; до митного оформлення не надано документів, що підтверджують витрати на транспортування, навантаження/розвантаження на ділянці Гданськ Глівіце, що не дає змоги здійснити перевірку складових митної вартості оцінюваних товарів.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відтак, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Констатує, що проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МК України. Стверджує, що оскільки неможливо було застосувати такі методи визначення митної вартості, як метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).

12.08.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що в позовній заяві наведено і не спростовано відповідачем факт подання декларантом усіх наявних документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. Наголошує, що митний орган зобов`язаний повідомити у письмовій формі про конкретні причини, які перешкоджають визнанню заявленої митної вартості, із зазначенням документів, які можуть усунути сумніви. Вказує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також констатує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

24.01.2025 між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанією «ZHEJIANG RONGSHUN TECHNOLOGY CO., LTD»», CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт №RSDISC2025.

Відповідно до п.1.1 Контракту у порядку та на умовах, визначених Контрактом, Продавець поставляє та передає у власність Покупця бігові доріжки (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця (п. 1.2. Контракту).

За змістом п.1.3. Контракту найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п.3 Контракту валюта контракту - долар CШA (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 400 0000,00 USD.

Згідно з п. 4 Контракту оплата товару за цим контрактом буде вказуватися в проформі інвойсі до кожного замовлення.

Усі платежі проводяться шляхом перерахування коштів за реквізитами банку, зазначеного у п. 12 цього контракту.

Судом встановлено, що Контракт містить відтиски печаток сторін.

Листом компанії «Zhejiang Rongshun Technology Co., Ltd. China» б/н від 15.07.2025 стверджується укладення зовнішньоекономічного Контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «Zhejiang Rongshun Technology Co., Ltd. China» при укладенні зовнішньоекономічного контракту від 24.01.2025 №RSDISC2025, його підписала є Pan Lige.».

На підставі Контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025, рахунку проформи №2025RSDISC01D від 24.01.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №2025RSDISC01D від 20.03.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар загальною вартістю 26656,00 доларів США.

Здійснення оплати на загальну суму 26656,00 доларів США підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №532 та №596. Призначення платежів «contract №RSDISC2025 from 24.01.2025 PI №№2025RSDISC01D from 24.01.2025».

З метою митного оформлення товару, 10.06.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209170049853U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Бігова доріжка).

Разом з митною декларацією №25UA209170049853U9 декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.03.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №2025RSDISC01D від 24.01.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №2025RSDISC01D від 20.03.2025, коносамент (Bill of lading) №ВW25030468 від 23.03.2025, автотранспортну накладну (Road consignment note) №2025RSDISC01D від 09.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №532 від 30.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №596 від 16.04.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506058 від 05.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №RSDISC2025 від 24.01.2025, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310420250549837629 від 20.03.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів, Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У відповідь на вимогу, позивачем долучено прайс-лист та інтернет-пропозицію з проханням здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000904.

15.07.2024 між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанією «ZHEJIANG LIJIUJIA SPORTS EQUIPMENT CO., LTD» (постачальник, продавець) CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт №R-SL1507.

Відповідно до п.1.1 Контракту у порядку та на умовах, визначених Контрактом, Продавець поставляє та передає у власність Покупця бігові доріжки (надалі - Товари), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця (п. 1.2. Контракту).

Згідно з п. 4 Контракту оплата товару за цим контрактом провадиться наступним чином: 30% (тридцять%), від суми в Проформі інвойс Покупець оплачує авансом протягом 10 (десяти) банківських днів з підписаної Продавцем Проформи. Сума, що залишилася Проформи інвойс 70% (сімдесят%), оплачується за проформою інвойс після отримання копії В/L до прибуття контейнера з товаром до порту призначення.

Судом встановлено, що Контракт містить відтиски печаток сторін.

На підставі Контракту №R-SL1507 від 15.07.2024, рахунку проформи №R-SLJJ2025S01 від 28.01.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №R-SLJJ2025S01 від 19.03.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар загальною вартістю 30395,00 доларів США.

Здійснення оплати на загальну суму 30 395,00 доларів США підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №№527 та №589. Призначення платежів «contract №R-SL1507 from 15.07.2024 PI №R-SLJJ2025S01 from 28.01.2025».

З метою митного оформлення товару, 19.06.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209170052982U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 Бігова доріжка моторизована).

Разом з митною декларацією №25UA209170052982U7 декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.03.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №R-SLJJ2025S01 від 28.01.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №R-SLJJ2025S01 від 19.03.2025, коносамент (Bill of lading) №BW25030470 від 23.03.2025, автотранспортну накладну (Road consignment note) №R-SLJJ2025S01 від 18.06.2025, накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31519053 від 08.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №527 від 28.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №589 від 28.03.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506098 від 09.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №R-SL1507 від 15.07.2024, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310120250518890188 від 20.03.2025.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000944.

02.06.2023 між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт №ТY-211130.

Відповідно до п.1.1 Контракту у порядку та на умовах, визначених Контрактом, Постачальник виготовляє та постачає дорожні валізи (надалі Товари) а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця (п. 1.2. Контракту).

Відповідно до п.3 Контракту валюта контракту - долар CШA (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 200 0000,00 USD.

Згідно з п. 4 Контракту оплата товару за цим контрактом провадиться наступним чином: 20% (двадцять %), від суми в Проформі інвойс Покупець оплачує авансом протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання підписаної Продавцем Проформи. Сума, що залишилася Проформи інвойс 80% оплачується покупцем після завантаження контейнера протягом тижня після отримання копії коносаменту В/L.

Усі платежі проводяться шляхом перерахування коштів за реквізитами банку, зазначеного у п. 11 цього контракту.

Судом встановлено, що Контракт містить відтиски печаток сторін.

На підставі Контракту №ТY-211130 від 02.06.2023, рахунку проформи №EVA-220224-1 від 24.02.2025, рахунку-фактури (комерційного інвойса) №EVA-220224-1 від 02.04.2025 покупець (позивач) придбав у продавця товар загальною вартістю 14350,00 доларів США.

Здійснення оплати на загальну суму 14 350,00 доларів США підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №551 та №598. Призначення платежів «contract №ТY-211130 from 02.06.2023 PI №EVA-220224-1 from 24.02.2025».

З метою митного оформлення товару, 20.06.2025 декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД №25UA209170053199U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Валізи дорожні).

Разом з митною декларацією №25UA209170053199U0 декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.04.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №EVA-220224-1 від 24.02.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №EVA-220224-1 від 02.04.2025, коносамент (Bill of lading) №XM250400034 від 06.04.2025, автотранспортну накладнуа (Road consignment note) №EVA-220224-1 від 19.06.2025, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31519192 від 10.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №551 від 25.02.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №598 від 22.04.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506116 від 10.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №ТY-211130 від 02.06.2023, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310120250518665962 від 02.04.2025.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000953.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач пред`явив цей позов.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За дефініціями, закріпленими у п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Приписами ст. 49, 50 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що приписи ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якою регламентовано, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

За правилами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 55 МК України).

Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Частиною 2 цієї норми передбачено, коли такий метод не застосовується, зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання ч. 4 і 5 ст. 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дає змогу виснувати, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості судом підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів за основним методом - за ціною договору (контракту).

Щодо митної декларації №25UA209170049853U9 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025.

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за митною декларацією №25UA209170049853U9 подав до митного органу такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.03.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №2025RSDISC01D від 24.01.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №2025RSDISC01D від 20.03.2025, коносамент (Bill of lading) №ВW25030468 від 23.03.2025, автотранспортну накладну (Road consignment note) №2025RSDISC01D від 09.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №532 від 30.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №596 від 16.04.2025,рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506058 від 05.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №RSDISC2025 від 24.01.2025, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310420250549837629 від 20.03.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 24.01.2025 № RSDISC2025 (далі - Контракт), укладеного між Zhejiang Rongshun Technoligy Co., Ltd (постачальник) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 400 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, Оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 11). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 11 Контракту має право його укладати;

- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- п.11 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність, на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- митна декларація країни експорту від 20.03.2025№ 310420250549837629 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; Крім того, у гр. «країна призначення» та вищевказаної митної декларації вказано Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01 наявний в графі 44 МД, проте сам документ до МД не приєднаний. Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 23.03.2025 № BW25030468 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 05.06.2025 № 31518995 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 09.06.2025 № 2025RSDISC01D за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Щодо митної декларації №25UA209170052982U7 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025.

За митною декларацією №25UA209170052982U7 декларант подав до митного органу такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.03.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №R-SLJJ2025S01 від 28.01.2025, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №R-SLJJ2025S01 від 19.03.2025, коносамент (Bill of lading) №BW25030470 від 23.03.2025, автотранспортну накладну (Road consignment note) №R-SLJJ2025S01 від 18.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №527 від 28.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №589 від 28.03.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506098 від 09.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №R-SL1507 від 15.07.2024, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310120250518890188 від 20.03.2025.

- п.11 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- митна декларація країни експорту №310120250518890188 від 20.03.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01 зазначений в графі 44 МД, проте сам документ до МД не поданий. Варто зауважити що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт - NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща - м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 23.03.2025 No BW25030470 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 08.06.2025 № 31519053 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 18.06.2025 № R-SLJJ2025S01 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце.

Щодо митної декларації №25UA209170053199U0 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025.

За митною декларацією №25UA209170053199U0 декларант подав до митного органу такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.04.2025, рахунок-проформу (Proforma invoice) №EVA-220224-1 від 24.02.2025, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №EVA-220224-1 від 02.04.2025, коносамент (Bill of lading) №XM250400034 від 06.04.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) №EVA-220224-1 від 19.06.2025, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31519192 від 10.06.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №551 від 25.02.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №598 від 22.04.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506116 від 10.06.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №ТY-211130 від 02.06.2023, договір транспортного експедирування №3107/23-01 від 31.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №310120250518665962 від 02.04.2025.

- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації: щодо оцінюваних товарів;

- митна декларація країни експорту № 310120250518665962 від 02.04.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01 зазначений в графі 44 МД, проте сам документ до МД не поданий. Варто зауважити що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт - NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 06.04.2025 № XM250400034 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 10.06.2025 № 31519192 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 19.06.2025 № EVA-220224-1 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного Оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).

Аналіз наведених вище документів дає змогу виснувати, що позивач до митного оформлення надав передбачені ст. 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. Водночас відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки надані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваних актах індивідуальної дії відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та 3 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку зауваженням, зазначеним відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025; №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025 та №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025, суд зазначає таке.

Стосовно зауваження вказаного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025 щодо відсутності відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025 від імені компанії ZHEJIANG RONGSHUN TECHNOLOGY CO., LTD.

За змістом ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Приписами ст. 6 Закону № 959-XII унормовано, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Судом встановлено, що 24.01.2025 ТОВ «ДИСКОНТКЮ», що є юридичною особою за законодавством України (Покупець), та компанія «ZHEJIANG RONGSHUN TECHNOLOGY CO., LTD» China, «Постачальник», уклали зовнішньоекономічний контракт №RSDISC2025. Контракт містить реквізити сторін та відтиски їх печаток.

На запит ТОВ «ДИСКОНТКЮ» компанія «ZHEJIANG RONGSHUN TECHNOLOGY CO., LTD» надала лист від 15.07.2025, в якому вказано, що уповноваженою особою, яка діяла від імені компанії при укладенні зовнішньоекономічного контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025, і яка його підписала, є Pan Lige. Цей лист контрагента позивача суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Жодних доказів про те, що згаданий зовнішньоекономічний договір (контракт) визнано недійсним у судовому порядку, відповідачем не надано.

У суду відсутні сумніви в реальності укладення договору чи обставини того, що спірні поставки здійснювалися не на виконання Контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025.

Водночас митний орган не обґрунтовує, яким чином відсутність формальних реквізитів підписанта ЗЕД може впливати на митну вартість фактично імпортованих позивачем товарів.

Відтак, твердження відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору, як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо зауважень відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025 про відсутність замовлень покупця, суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє позивач.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед такого переліку відсутні заявки (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. Заразом згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Суд звертає увагу, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Сама по собі заявка не має жодного значення для числових визначень митної вартості, оскільки судом встановлено, що спірні поставки товарів здійснювалися на підставі проформи-інвойса №2025RSDISC01D від 24.01.2025, яка фактично і виконувала роль замовлення та підтверджує заявлену митну вартість.

Щодо зауваження митного органу у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025; №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025 та №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025 про відсутність положень про строк дії контрактів №RSDISC2025 від 24.01.2025, №R-SL1507 від 15.07.2024 та №ТY-211130 від 02.06.2023 суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст.382 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно з якими укладений зовнішньоекономічний договір є недійсним та не додають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.

Також суд установив, що у п.11 «Інші умови договору» Контракту №RSDISC2025 від 24.01.2025 передбачено, що «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 400 000, 00 USD».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.11 «Інші умови договору» Контракту №R-SL1507 від 15.07.2024 передбачено, що «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 400 000, 00 USD».

Суд зазначає, що у п.10 «Інші умови договору» Контракту №TY-211130 від 02.06.2023 передбачено, що «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 200 000, 00 USD».

Отже, Контракти №RSDISC2025 від 24.01.2025, №R-SL1507 від 15.07.2024 та №TY-211130 від 02.06.2023 є довгостроковими та розраховані на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами, що не суперечить положенням як ГК України, так і ЦК України.

Щодо відсутності дати експорту в митних деклараціях країни експорту №310420250549837629 від 20.03.2025, №310120250518890188 від 20.03.2025 та №310120250518665962 від 02.04.2025, суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Щодо тверджень відповідача про неподання в повному обсязі до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та надають можливість перевірки таких. Суд установив, що у графі 44 митних декларацій №25UA209170049853U9 та №25UA209170052982U7 зазначено Договір №3107/23-01 від 31.07.2023 з позначкою «d». У графі 44 митної декларації №25UA209170053199U0 зазначено Договір №3107/23-01 від 31.07.2023 з позначкою «m».

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, позначка «d» біля коду у графі 44 означає, що зазначений документ наявний у декларанта, однак на вимогу митного органу такий документ може бути витребуваний. Позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД. Станом на момент подання митної декларації вимога посадової особи митного органу щодо надання зазначеного договору не ставилась.

Стосовно підтвердження витрат на транспортування товарів суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення за МД №25UA209170049853U9 подані наступні документи: автотранспортна накладна №2025RSDISC01D від 09.06.2025, накладна УМВС №31518998 від 05.06.2025, коносамент №BW25030468 від 23.03.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2506058 від 05.06.2025, митна декларація країни відправлення №310420250549837629 від 20.03.2025.

Обставина подання таких документів до митного оформлення підтверджується інформацією з карток відмови в прийнятті митних декларацій.

До позову позивачем також долучено лист ТОВ «Формаг» (експедитора) від 11.07.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера №TLLU5924976 (коносамент BW25030468) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу.

Також вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера між зазначеними пунктами входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, що зазначена в рахунку №2506058 від 05.06.2025.

Судом також враховано, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення за МД №25UA209170052982U7 подані наступні документи: автотранспортна накладна №R-SLJJ2025S01 від 18.06.2025, накладна УМВС №31519053 від 08.06.2025, коносамент №BW25030470 від 23.03.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2506098 від 09.06.2025, митна декларація країни відправлення №310120250518890188 від 20.03.2025.

До позову позивачем також долучено лист ТОВ «Формаг» (експедитора) від 11.07.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера BMOU4179508 (коносамент BW25030470) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу.

Суд зазначає, що за МД №25UA209170053199U0 на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення подані наступні документи: автотранспортна накладна №EVA-220224-1 від 19.06.2025, накладна УМВС №31519192 від 10.06.2025, коносамент №XM250400034 від 06.04.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2506116 від 10.06.2025, митна декларація країни відправлення №310120250518665962 від 02.04.2025.

До позову позивачем також долучено лист ТОВ «Формаг» (експедитора) від 11.07.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера TCKU6761899 (коносамент XM250400034) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу.

Отже, доводи митного органу про недостатність доказів транспортних витрат, у тому числі в частині переміщення між портом Гданськ та с.п. Глівіце, є неприйнятними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Суд звертає увагу, що зазначені в оскаржуваних рішеннях зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Згідно з п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

У спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд, проаналізувавши зміст вимог в межах спірних рішень про коригування митної вартості товарів констатує, що такі вимоги за своїм змістом є загальними й не відображають підстав, за яких митний орган вирішив витребовувати додаткові документи. Замість цього відповідач обмежився лише констатацією факту недостатності документів, неповноти відомостей й навів для подання перелік усіх документів, визначених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема й тих, які позивач вже надав до митного оформлення.

З огляду на це суд вважає, що відповідач, вимагаючи від позивача додаткові документи діяв не в межах та не в спосіб, визначений ч. 3 ст. 53 МК України.

Стосовно обраного методу коригування суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях митний орган застосував метод коригування за ст. 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Як вбачається із Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд також враховує практику Верховного Суду, викладену у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості.

Під час прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії відповідач на підставі цінової інформації, наявної у митного органу, навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог ст.55 МК України.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні у формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд акцентує на тому, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.

Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Водночас наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

У контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дозволяє суду виснувати, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Відтак, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митний орган не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025, №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025 та №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025.

Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 288,51 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3288,51 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

За змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.139 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 5-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (адміністративне провадження №К/9901/6449/20) констатував, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд установив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з англійської та китайської мов на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.

На виконання вимог ч. 5 ст.137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- рахунок-фактуру №238/07/25 від 23.07.2025 за послуги письмового перекладу з китайської мови на українську мову із засвідченням печаткою агенції;

- платіжну інструкцію №792 від 24.07.2025 про оплату рахунку-фактури №238/07/25 від 23.07.2025;

- рахунок-фактуру №1-29/07/25 вiд 29.07.2025 за послуги письмового перекладу з англійської мови на українську мову;

- платіжну інструкцію №794 від 29.07.2025 про оплату рахунку-фактури №1-29/07/25 вiд 29.07.2025.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Переклад документів, наданий на виконання вимог ухвали суду, з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5435,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи витрати на правничу допомогу, подав суду: Договір №1-02/10/23 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023, Додаткову угоду №29 від 01.07.2025 до Договору №1-02/10/23, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 20000,00 грн.

Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правничої допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, типовою справою про коригування митної вартості товарів, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд вказує, що судових засідань в цій справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Беручи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає співмірною компенсацію вартості наданих послуг в розмірі 2000,00 грн, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900363/2 від 11.06.2025.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900382/2 від 19.06.2025.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 51 копійка.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 5435 (п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 00 копійок понесених витрат на оплату послуг перекладача.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

8. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул. Будзиновського, буд. 8а, м. Мостиська, Мостиський р-н, Львівська обл., 81300; ЄДРПОУ 44929444).

Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна

Часті запитання

Який тип судового документу № 137161547 ?

Документ № 137161547 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 137161547 ?

Дата ухвалення - 04.06.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 137161547 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 137161547 ?

В Львівський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 137161547, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 137161547, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 04.06.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 137161547 відноситься до справи № 380/14512/25

Це рішення відноситься до справи № 380/14512/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 137161546

Наступний документ : 137161549

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 137161547, 04.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Який тип судового документу № 137161547 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 137161547 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 137161547 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 137161547 ?

У чому перевага платних тарифів?

Відомості про судове рішення № 137161547, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 137161547 відноситься до справи № 380/14512/25