Рішення № 137161431, 05.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Київ справа №320/51067/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення суддівської винагороди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної судової адміністрації України (ДСА України).

Просить суд стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь позивача недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 192567,83 грн з обов`язковим утриманням податків та зборів і суму індексу інфляції 2009,83 грн з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ: 37567646; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у спірний період отримувала суддівську винагороду у розмірі, який не відповідає визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Стверджує, що застосовані на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» обмеження такої винагороди розміром, який не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, є неприпустимим та порушує її конституційні права і гарантії незалежності як судді. Вказала, що невиплату суддівської винагороди у повному обсязі можна пов`язувати з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Разом із цим, пояснила, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №320/13365/20 позов ОСОБА_2 до Територіального управління ДСА України задоволено повністю та стягнуто з Територіального управління ДСА України в Київській області на користь судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 192567, 83 грн. Проте, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №320/13365/20, рішення Київського окружного адміністративного суду у частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, включно, у розмірі 192567,83 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відмовлено. Згідно висновку, висловленого в постанові Шостого адміністративного апеляційного суду, відповідачем за цим позовом має бути саме Державна судова адміністрація України.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства, не скористався, із відзивом до суду не звернувся.

Третя особа пояснень по суті справи не надіслала.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14 липня 1992 року на підставі рішення Чернігівської обласної ради народних депутатів «Про обрання та увільнення народних суддів Менського районного народного суду» обрана народним суддею Менського районного народного суду.

На підставі рішення Чернігівської обласної ради народних депутатів «Про обрання та увільнення народних суддів Менського районного народного суду» від 14.07.1992, наказом заступника начальника управління юстиції Чернігівської обласної державної адміністрації Міністерства юстиції України №83 від 20.07.1992, зазначено вважати ОСОБА_1 ставшою до роботи на посаді народного судді Менського районного народного суду з 20.07.1992 з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

10.01.2002 постановою Верховної Ради України №2971-ІІІ позивача обрано на посаду судді Броварського районного суду Київської області безстроково.

07.04.2004 наказом в.о. заступника голови Броварського міськрайонного суду Київської області №3 «Про переведення суддів» зазначено, що відповідно до Указу Президента України «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов`язки голів цих судів» №358/2004 від 23.03.2004 та на підставі статті 24 Закону України «Про судоустрій України» з 27.03.2004 позивач приступила до виконання обов`язків судді, а також продовжено виплату судді Броварського міськрайонного суду Київської області доплати за раніше присвоєні кваліфікаційні класи та надбавки відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів».

26.02.2019 наказом голови Броварського міськрайонного суду Київської області №7с-к «Про щомісячну доплату ОСОБА_1 » вирішено виплачувати щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10% посадового окладу судді цього суду.

17 липня 2020 року наказом в.о. голови суду №35с-к «Про доплату за вислугу років ОСОБА_1 » вирішено виплачувати судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу.

Суддівську винагороду позивач отримувала у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі наказу голови Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2021 №23с-к ОСОБА_1 відраховано зі штату на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.09.2021 №1940/15-21 у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період, ТУ ДСА у Київській області, під час нарахування заробітної плати позивачу, врахувало положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зі змінами від 13.04.2020, та наклало на суддівську винагороду обмеження у 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Внаслідок застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суддівську винагороду позивача було зменшено.

Як видно із листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області №1654/20 від 19.10.2020, обмеження суддівської винагороди позивача з 18.04.2020 по 27.08.2020 склало суму у 192567,83 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого (правові норми наводяться у редакції на час виникнення спірних відносин)

За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується

За правилами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За положеннями статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За нормами частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів»)

За приписами частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року

Згідно із частиною четвертою статті 135 Закону № 1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону №1402 суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Частиною дев`ятою статті 135 Закону № 1402 визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У той же час, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». У зв`язку із цим (пунктом 10 розділу І) Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, у тому числі, статтею 29 такого змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, установлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

Рішенням від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Указані положення Законів втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 дійсно не підлягає застосуванню до спірних відносин.

Разом із тим, Конституційний Суд України неодноразово раніше звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Так, проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Таким чином, системний аналіз положень Конституції України у взаємозв`язку із приписами статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку про те, що розмір суддівської винагороди може встановлюватися виключно законом про судоустрій.

Закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовно, але й певною мірою ієрархічно. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України відповідно до її статті 8 має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, із яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

У той же час, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції і не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

За змістом пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія «За демократію через право» підкреслила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування від 9 грудня 2019 року № 969/2019 ).

За положеннями частини третьої статті 148 Закону «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 цього ж Закону).

Відповідно до частин першої та третьої статті 151 Закону № 1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

За нормами пункту 5 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, основними завданнями ДСА України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, саме на Державну судову адміністрацію України покладено обов`язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям місцевих та апеляційних судів.

Отже, саме ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення, зокрема, Київського апеляційного суду.

У відповідності до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата».

За положеннями частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 Бюджетного кодексу України).

За наведеного, суд доходить висновку про протиправність обмеження розміру суддівської винагороди позивачу у випадку, який розглядається, у досліджуваний період.

Оскільки саме Державна судова адміністрація Україна не забезпечила фонд заробітної плати Броварського міськрайонного суду Київської області належним фінансуванням, тому така її бездіяльність підлягає визнанню протиправною, як і дії по обмеженню нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за досліджуваний період.

За правилами частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За нормами частини першої статті 3 цього ж Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (Порядок № 845).

За приписами підпункту 3 пункту 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (пункт 38 Порядку № 845).

За змістом абзацу 10 пункту 25 Порядку № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №640/21651/21, від 22 грудня 2022 року у справі №640/23369/20, від 09 червня 2022 року у справі № 280/136/21 зазначив, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Також зауважено, що, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА України).

Суд звертає увагу, що, як вже зазначалося, розмір недоплаченої суддівської винагороди у цьому випадку не оспорюється і підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, у цьому випадку, визнати протиправними дії відповідача щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Броварського міськрайонного суду Київської області, а також дії щодо обмеження нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; а також стягнути з відповідача шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь позивача недоотриманої суддівської винагороди за спірний період у розмірі 192567,83 грн, з обов`язковим утриманням податків та зборів, з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, вимога про стягнення разом із сумою індексу інфляції у 2009, 03 грн у позовній заяві жодним чином не обґрунтована. Так само, суд не знаходить підстав для її задоволення.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, докази понесення учасниками справи інших судових витрат - відсутні, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Броварського міськрайонного суду Київської області, а також дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути з Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795; місцезнаходження: 00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зазначене місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 192567,83 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот шістдесят сім гривень 83 копійки) грн, з обов`язковим утриманням податків та зборів, з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.