Рішення № 137161384, 05.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Київ справа №320/48062/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус.» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус.» (далі позивач) із позовом до Київської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк із дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати належним чином засвідчені копії митної декларації №UA100320428579U6 від 26.08.2024 та митної декларації, оформленої позивачем після прийняття відповідачем спірного рішення (два примірника).

08.11.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання з додатками.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 відкрито провадження у справі №320/48062/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 встановлено, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та містили розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

07.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовні заяві, та навів свої заперечення проти аргументів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву.

10.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та навів свої заперечення проти аргументів позивача, зазначених у відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус.» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А, ідентифікаційний код 41775756) зареєстроване в якості юридичної особи 04.12.2017, номер запису 1 066 102 0000 014344 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 20.04.2023 між Sai Baba Industries, компанією, зареєстрованою в Республіці Індії, (далі продавець) та позивачем був укладений контракт №GRAL-29/2023-24 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 2.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 7 та 13.4 якого продавець поставляє позивачу насіння кунжуту очищене, арахіс. Позивач купує товар, обумовлений в окремих угодах або рахунках-фактурах, що додаються до контракту та є невід`ємною його частиною.

Кількість, асортимент, отримувач товару, ціна й вартість, а також терміни оплати кожної партії товару визначатимуться окремими рахунками-фактурами, які будуть невід`ємними частинами контракту.

Ціна на товар, що підлягає постачанню по контракту, встановлюється в доларах США і приймаються на умовах CIF, FOB або EXW, включаючи експортну упаковку, маркування й вантаження.

Кожна партія товару має бути сплачена згідно з умовами, визначеними в кожному окремому рахунку-фактурі, якщо інші умови не передбачені в доповненнях до контракту.

Продавець зобов`язаний повідомити позивача про виготовлення товару і його готовність до передачі позивачу; надати всі необхідні документи відповідно до умов Incoterms 2010.

Позивач зобов`язаний прийняти товар за кількістю та якістю та оплатити вартість товару відповідно до умов, вказаних у рахунках-фактурах по кожній окремій партії.

Постачання здійснюється згідно з правилами Incoterms 2010 на умовах CIF, FOB або EXW. Датою постачання вважається день, коли товар буде відвантажений згідно з умовами CIF, FOB або EXW.

Товар буде відправлений протягом 10 (десяти) днів із моменту перерахування авансу.

Відвантажувальні документи: рахунки-фактури (2 оригінали і 2 копії); повний комплект чистих бортових коносаментів, виписаних на ім`я вантажоодержувача (позивача) з відміткою «фрахт сплачений» і зі сповіщенням вантажоодержувача; пакувальний лист (1 оригінал і 1 копія); сертифікат походження (1 оригінал і 1 копія); сертифікат без ГМО (1 оригінал і 1 копія); сертифікат здоров`я (виданий офіційним державним органом); експортна декларація; фітосанітарний сертифікат; сертифікат якості / декларація виробника з описом кожної партії товару.

Контракт набуває чинності з дати його підписання й діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

05.06.2024 позивач відповідно до контракту перерахував на користь продавця 11 414,00 доларів США, що підтверджується SWIFT-повідомленням №240605/001319329, виданим Акціонерним товариством «ОТП Банк».

24.06.2024 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №SBI/EX/42/24-25, відповідно до якого продавець поставляє позивачу очищене насіння кунжуту в кількості 26 000 кг за ціною 2,195 долари США за 1 кг (далі товар).

Відповідно до інвойса №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024 товар постачається на умовах CIF м. Констанца, Румунія. Загальна вартість товару складає 57 070,00 доларів США.

02.08.2024 позивач відповідно до контракту перерахував на користь продавця 45 656,00 доларів США, що підтверджується SWIFT-повідомленням №240802/001375077, виданим Акціонерним товариством «ОТП Банк».

26.08.2024 позивачем до Київської митниці було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 загальна вартість товару складає 57 070,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CIF м. Констанца, Румунія.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару автомобільним транспортом із м. Констанци, Румунія до місця ввезення на митну територію України, а також поніс витрати щодо надання йому транспортно-експедиторських послуг на території Румунії в загальному розмірі 50 971,70 грн., які додав до митної вартості товару.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем додаткової митної декларації щодо товару 26.08.2024 2 403 602,55 грн. (57 070,00 доларів США х 41,2236 + 50 971,70 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист на товар №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024;

(0380) інвойс №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024;

(0705) коносамент №3100026728 від 15.07.2024;

(0730) автотранспортна накладна №9679 від 22.08.2024;

(0861) сертифікат про походження товару №009627 від 11.07.2024;

(3001) SWIFT-повідомлення №240605/001319329 від 05.06.2024, видане Акціонерним товариством «ОТП Банк»;

(3001) SWIFT-повідомлення №240802/001375077 від 02.08.2024, видане Акціонерним товариством «ОТП Банк»;

(3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги рахунок на оплату №1815 від 22.08.2024, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (далі експедитор);

(3530) страховий поліс №CERT/2002/STE/244849119/00/000/70 від 19.07.2024;

(4104) контракт;

(4301) генеральний договір транспортного експедирування №0104-34/19SM від 01.04.2019, укладений між експедитором та позивачем.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів встановлено, що надані для підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та щодо ціни, яка сплачена.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 та частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів від безпосереднього виконавця послуг (автотранспортну накладну, коносамент); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; прайс-лист, калькуляцію виробника; виписку з бухгалтерської документації.

Позивач на вказаний запит надав відповідачу заяву, в якій зазначив про надання ним усіх наявних документів.

27.08.2024 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 скоригував із 58 306,47 доларів США до рівня 65 000,00 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024, встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надана довідка експедитора, але згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №9679 від 22.08.2024 перевізником є Force Trans Ukraine LLC. Отже, можливо відбулося залучення третіх осіб.

У наданих до митного оформлення документах в інвойсі №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024 зазначено пункт доставки м. Київ, Україна та в пакувальному листі №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024 зазначено CIF м. Київ, тобто наявні розбіжності в таких документах.

Митний орган також зазначив, що відповідно до Incoterms умови поставки CIF передбачають страхування товару. Разом із тим, декларантом не надано документи, що містять відомості про такі витрати.

У зв?язку з цим, декларанту відповідно до статті 53 МК України було запропоновано надати додаткові документи.

За результатом опрацювання запиту митниці декларант надав лист про неможливість надання інших додаткових документів. Декларантом у повному обсязі не виконано вимоги митного органу щодо надання додаткових документів.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин другої, десятої та двадцять першої статті 58 МК України. Ураховуючи вищевикладене, а також те, що декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів, що вимагалися митним органом та які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності в наданих документах, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Митний орган звернув увагу, що заявлена митна вартість товару є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, наближений до експорту товару, заявленого до митного оформлення.

На підставі вищевикладеного та за результатами консультації між декларантом та митним органом у сукупності митний орган прийняв рішення про необхідність скоригувати митну вартість товару.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифі і торгівлі 1994 року, частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України у зв?язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, не містять документально підтверджених відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена, та неподанням декларантом протягом 10-денного строку документів, які вимагалися митним органом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з тим, що ціни угоди на ідентичні товари не прийняті митним органом за ціною договору відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю операцій із подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну й час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваного товару або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом із дотриманням умов, зазначених у статті 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв?язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не заснований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товару, що оцінюється, або від його імені інформації про його вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнями митної вартості товарів, схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Джерелом інформації для спірного рішення про коригування митної вартості товарів є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких уже здійснено в максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор: митні декларації №№UA100360/2023/513926 від 11.12.2023, 24UA100320411275U0 від 05.04.2024 та 24UA100320411583U9 від 08.04.2024 (вартість референтних товарів складає 2,50 долари США за 1 кг).

Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 МК України, відповідач зазначив, що можливо застосувати резервний метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості.

Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000866 від 27.08.2024.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100320428874U2 від 28.08.2024 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 71 901,34 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару, адже позивачем до митного оформлення не було надано транспортних (перевізних) документів від безпосереднього автомобільного перевізника спірного товару, а також не підтвердив вартість страхування спірного товару.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до графи 20 додаткової митної декларації ІМ40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 та інвойса №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024 спірний товар постачався на умовах CIF м. Констанца, Румунія (згідно з Incoterms 2010).

Умови поставки CIF згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5. За вимогою покупця і за його рахунок, продавець зобов`язується, де це можливо, забезпечити страхування від військових ризиків, ризиків, пов`язаних із страйками, повстаннями та іншими громадськими хвилюваннями. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відхиляє довід відповідача про непідтвердження позивачем вартості страхування спірного товару, адже за умовами поставки CIF м. Констанца, Румунія (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладений обов`язок застрахувати товар, тобто вартість страхування вже включена до ціни спірного товару.

Суд зазначає, що з наявного в матеріалах справи страхового поліса №CERT/2002/STE/244849119/00/000/70 від 19.07.2024, який надавався позивачем відповідачу під час митного оформлення спірного товару та за яким страхувальником виступає продавець, слідує, що страхова сума за спірний товар складає 62 777,00 доларів США, тобто 110% від вартості товару (57 070,00 доларів США х 110%), як того вимагають положення Incoterms 2010.

При цьому за приписами пунктів 5 та 7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частин другої та третьої статті 53 МК України до митного оформлення товару та до суду транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: генеральний договір транспортного експедирування №0104-34/19SM від 01.04.2019, укладений між експедитором та позивачем, коносамент №3100026728 від 15.07.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №9679 від 22.08.2024, рахунок на оплату №1815 від 22.08.2024, виданий експедитором.

Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач поніс до митного кордону України витрати щодо перевезення товару автомобільним транспортом із м. Констанци, Румунія до місця ввезення на митну територію України, а також витрати щодо надання йому транспортно-експедиторських послуг на території Румунії в загальному розмірі 50 971,70 грн. (23 774,70 грн. + 27 197,00 грн.), які позивач у силу приписів пункту 5 частини десятої статті 58 МК України включив до митної вартості спірного товару.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосередніх перевізників, а не від експедитора, з яким позивач перебував у договірних правовідносинах.

Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу транспортні (перевізні) документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у спірному випадку є експедитор, а не перевізники, зазначені в коносаменті та залізничних накладних.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 50 971,70 грн.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, інвойс №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024, SWIFT-повідомлення №240605/001319329 від 05.06.2024 та №240802/001375077 від 02.08.2024, видані Акціонерним товариством «ОТП Банк», генеральний договір транспортного експедирування №0104-34/19SM від 01.04.2019, укладений між експедитором та позивачем, коносамент №3100026728 від 15.07.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №9679 від 22.08.2024, рахунок на оплату №1815 від 22.08.2024, виданий експедитором, страховий поліс №CERT/2002/STE/244849119/00/000/70 від 19.07.2024, сертифікат про походження товару №009627 від 11.07.2024, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIF м. Констанца, Румунія (згідно з Incoterms 2010), а сама вартість товару в розмірі 57 070,00 доларів США з урахуванням додатково понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару до митної території України, в загальному розмірі 50 971,70 грн. відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДЕ №24UA100320428579U6 від 26.08.2024 в розмірі 2 403 602,55 грн. (57 070,00 доларів США х 41,2236 + 50 971,70 грн.).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару, та вартість страхування спірного товару.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що в наданому до митного оформлення інвойсі №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024 містяться розбіжності щодо умов поставки спірного товару.

Суд зазначає, що згідно з інформацією, вказаною продавцем у його інвойсі №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024, спірний товар постачається на умовах CIF м. Констанца, Румунія транзитом до України, остаточне місце призначення товару - м. Київ, Україна.

Вказане спростовує твердження митного органу про наявність розбіжностей у пунктах призначення в інвойсі №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024, адже матеріалами справи підтверджується, що після доставки спірного товару за рахунок продавця в порт м. Констанци, Україна його було перевезено автомобільним транспортом за рахунок позивача до м. Києва, Україна.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, інвойсом №SBI/EX/42/24-25 від 24.06.2024, SWIFT-повідомленнями №240605/001319329 від 05.06.2024 та №240802/001375077 від 02.08.2024, виданими Акціонерним товариством «ОТП Банк», генеральним договором транспортного експедирування №0104-34/19SM від 01.04.2019, укладеним між експедитором та позивачем, коносаментом №3100026728 від 15.07.2024, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №9679 від 22.08.2024, рахунком на оплату №1815 від 22.08.2024, виданим експедитором, страховим полісом №CERT/2002/STE/244849119/00/000/70 від 19.07.2024, сертифікатом про походження товару №009627 від 11.07.2024, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтних митних декларацій №№UA100360/2023/513926 від 11.12.2023, 24UA100320411275U0 від 05.04.2024 та 24UA100320411583U9 від 08.04.2024, зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №928 від 08.10.2024.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000072/1 від 27.08.2024.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус.» (код ЄДРПОУ 41775756, місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.