Рішення № 137161312, 05.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Київ справа №320/32966/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29 грудня 2023 року №1415/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2023 року,

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити з 31 грудня 2023 року реєстрацію фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (5 %) без ПДВ,

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію як успішно поданої звітності без помилок та відображення в розділі «Перегляд звітності» Електронного кабінету» усіх поданих фізичною особою-підприємцем фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку за 2023-2025 роки, які видалено або мають статус «історія подання»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві скасувати нараховані у 2023 та 2024 році фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штраф у розмірі 11 596,51 та пені у розмірі 864,75 грн. з єдиного податку, всього на суму 12 461,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем за наслідком проведеної камеральної, якою було встановлено порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме наявність податкового боргу, водночас, за переконанням позивача, предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання), питання ж своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, чого у даному випадку здійснено не було, тому остання вважає, що висновки акту камеральної перевірки не можуть бути враховані під час вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку останню.

На цих підставах позивач просила задовольнити позов.

Водночас, разом із позовною заявою ФОП ОСОБА_1 надала клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, в якому зазначила, що не отримувала від відповідача жодної кореспонденції, а також повідомила, що остання весь час подавала до контролюючого органу податкову звітність (докази чого остання додала до позову) та за наслідком отримання звітності, контролюючим органом не було останню повідомлено про анулювання реєстрації її платником єдиного податку.

Вперше про спірну ситуацію позивач дізналась 19.05.2025, за наслідком отримання від контролюючого органу на електронну адресу запиту від 19.05.2025 вих.№ 13676/Ж12/26-15-24-02-01-06 «Про реєстрацію платником ПДВ», зі змісту якого вона дізналась, що у податковому органі вона вважається платником податків, який підлягає оподаткуванню за загальною системою оподаткування.

З метою з`ясування причин та часу переведення ФОП ОСОБА_1 зі спрощеної системи на загальну остання 26.05.2025, в особі свого адвоката, звернулась до ГУ ДПС у м. Києві із відповідним адвокатським запитом, та 30.05.2025 отримала відповідь контролюючого органу з якої дізналась про здійснення камеральної перевірки у 2023 році та складання оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що позивач дізналась про наявність акту камеральної перевірки та оскаржуваного рішення 30.05.2025 остання вважає, що саме із цієї дати розпочинається перебіг процесуального строку, та враховуючи дату звернення до суду із цим позовом, 09.06.2025 вважає, що нею строк порушено не було.

Вирішуючи питання щодо додержання/не додержання позивачем строку звернення до суду із цим позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу під час звернення до суду необхідно довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Позивачем надано докази того, що останній не було відомо про настання обставин, що зумовили її звернення до суду із цим позовом раніше 19.05.2025, при цьому, до суду із цим позовом ФОП ОСОБА_1 звернулась 09.06.2025, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті, тому, враховуючи приписи ст. 121 КАС України, суд дійшов висновку, що останньою не порушено строк звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній наголосив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, внаслідок встановлення за результатами камеральної перевірки порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Позивач із позицією відповідача не погодилась, надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відзив не містить належних та допустимих доказів правомірності дій відповідача, та ще раз вказувала, що встановлення факту порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування можливе виключно в результаті документальної перевірки, тоді як в спірному випадку була здійснена камеральна.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 , зареєстрована фізичною особою підприємцем з 01.04.2015, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис № 20700000000014656, перебуває на податковому обліку в Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Дарницькому районі), основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД:68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види: діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 85.51 освіта у сфері спорту та відпочинку.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено «Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування» від 14.12.2023 № 1480/26-15-24-01-19-11/ НОМЕР_1 , у висновках якого зазначено про встановлення порушення абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме, встановлено, що станом на 01.12.2023 по сплаті єдиного податку з фізичних осіб за позивачем обліковано податковий борг в сумі 40029 грн.

Акт камеральної перевірки було направлено позивачу поштою листом з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто Головному управлінню за закінченням терміну зберігання.

Рішенням №1415/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку, з огляду на те, що за наслідком проведеної перевірки контролюючим органом встановлено наявність податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ст. 59 Кодексу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Рішення було направлено засобом поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення та повернуто на адресу контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пояснень позивача, викладених у позові, остання направляла податкові декларації платника єдиного податку третьої групи за 2023 рік, за І квартал 2024 року, за півріччя 2024 року, за три квартали 2024 року, за 2024 рік, за І квартал 2025 року та уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2022 рік, проте, згідно даних, відображених в кабінеті платника податків, вказану податкову звітність податковою службою прийнято не було із посиланням на відсутність у позивача статусу платника єдиного податку 3 групи та присвоєно статус «історія подання».

Водночас, на думку ФОП ОСОБА_1 , за вказаних підстав останній нарахована у 2023 та 2024 роках штрафна санкція та пеня з єдиного податку на загальну суму 12461,26 грн.

Визначаючись із причинами вказаних подій позивач, в особі свого представника, звернулась до контролюючого органу із адвокатським запитом від 26.05.2025 вих. № 19/5/25, на який Головним управлінням ДПС у м. Києві була надана відповідь вих.№ 54156/6/26-15-24-01-26-06 від 30.05.2025, в якій було проінформовано адвоката Степанову Оксану щодо прийняття рішення про виключення з реєстру платників податку ФОП ОСОБА_1 та підстав для прийняття цього рішення з одночасним наданням копій відповідних документів.

Не погоджуючись із діями контролюючого органу щодо прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також з цим рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України. Так, відповідно до пункту 299.1 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років направляла податкові декларації платника єдиного податку третьої групи поштовими відправленнями, а саме: звітна податкова декларація за І квартал 2022 року була направлена до контролюючого органу 11.04.2022 із самостійно задекларованою сумою до сплати 19842,56 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 24.04.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 14.04.2022 № 1834594 на суму 19843,00 грн.;

звітна податкова декларація за ІІ квартали 2022 року була направлена до контролюючого органу 12.10.2022 із самостійно задекларованою сумою до сплати 22975,43 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 12.10.2022 № 1951385 на суму 22975,43 грн.;

звітна декларація за 2022 рік була направлена до контролюючого органу 10.01.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 63594,13 грн. та нарахованою сумою за попередній період 24090,50 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 11.01.2023 № 2015440 на суму 24090,50 грн.;

при цьому, 09.04.2024 ОСОБА_1 направила до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2022 рік, із зменшеною сумою яка підлягає до перерахуванню до бюджету у розмірі 39503,63 грн., яку було отримано уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи;

звітна податкова декларація за І квартал 2023 року була направлена до контролюючого органу 13.04.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 26031,85 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 18.04.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 07.04.2023 № 2076065 на суму 26031,90 грн.;

звітна податкова декларація за півріччя 2023 року була направлена до контролюючого органу 14.07.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 25626,83 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 21.07.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 13.07.2023 № 2146506 на суму 25626,90 грн.;

звітна податкова декларація за ІІІ квартали 2023 року була направлена до контролюючого органу 10.10.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 25179,06 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 13.10.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 10.10.2023 № 361010141 на суму 25179,10 грн.;

звітна податкова декларація за 2023 рік була направлена до контролюючого органу 13.01.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 39654,43 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 23.01.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 12.01.2024 № 361210229 на суму 39654,00 грн.;

звітна податкова декларація за І квартал 2024 року була направлена до контролюючого органу 08.04.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 51120,10 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 12.04.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 10.04.2024 № 361010023 на суму 51120,10 грн.;

звітна податкова декларація за півріччя 2024 року була направлена до контролюючого органу 06.07.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 46067,96 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 16.07.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.06.2024 0.0.38181898361 на суму 46068,00 грн.;

звітна податкова декларація за ІІІ квартали 2024 року була направлена до контролюючого органу 07.10.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 48718,91 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 14.10.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 11.10.2024 № 361110169 на суму 48718,91 грн.;

звітна податкова декларація за 2024 рік була направлена до контролюючого органу 14.01.2025 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 48793,71 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.01.2025, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 06.02.2025 № 360610025 на суму 48793,72 грн.;

звітна податкова декларація за І квартали 2025 року була направлена до контролюючого органу 10.04.2025 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 32040,77 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 14.04.2025, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена платіжним дорученням від 10.04.2025 № 361020091 на суму 32048,80 грн.

Позивачем надано витяг з ІКС ДПС щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2025 по 01.05.2025 станом на 01.05.2025, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 сплачено до бюджету 80843,52 грн., а також скріншоти з електронного кабінету платника податків щодо розрахунків останньої з бюджетом.

ГУ ДПС проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування. Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів) у сумі 40029 грн.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Згідно з нормами пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, серед іншого, за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 299 ПК України.

Крім того, підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 і абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок або спосіб дій контролюючого органу визначені в пункті 299.11 статті 299 ПК України. Так, згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, тоді як суд повторює, що відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи, за результатами якої складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи від 14.12.2023 № 1480/26-15-24-01-19-11/3139020440.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Водночас, пп. 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України не передбачено проведення камеральної перевірки з питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.11 ст. 299 ПК У, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі.

Також, суд зауважує, що за змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.10, п.299.11 ст. 299 ПК України, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийнято лише за наслідками документальної перевірки такого платника податку.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Оскільки Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі.

Разом з тим, суд повторно зазначає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення податкової перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

При цьому, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

Отже, з урахуванням наведених вище положень суд висновує, що перевірка суб`єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом камеральних перевірок, а може проводитись в межах проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у м. Києві від 29 грудня 2023 року №1415/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві поновити з 31.12.2023 реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (5%) без ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, з огляду на те, що оскаржуване рішення про виключення з Реєстру платника єдиного податку позивача є протиправним, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 31.12.2023 року, шляхом включення її до цього реєстру, за наслідком внесення необхідних змін.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію, як успішно поданої звітності без помилок та відображення в розділі «Перегляд звітності» Електронного кабінету усіх поданих ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку за 2023-2025 роки, які видалено або мають статус «історія подання», а також стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у м. Києві скасувати нараховані у 2023 та 2024 році фізичній особі-підприємцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 11 596,51 та пені у розмірі 864,75 грн. з єдиного податку, всього на суму 12 461,26 грн., суд зазначає наступне.

Платники єдиного податку 3 групи - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.п.3, п.291.4, ст.291 ПК України).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом, 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п.293.3 ст.293 ПК України).

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у податковій декларації окремо відображають обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом 293.3 статті 293 цього Кодексу (п.п.296.5.4., п.296.5, ст.296 ПК України).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу) (п.294.1 ст.294 ПК України).

Відповідно до п. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п.295.3 ст.295 ПК України).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2., п.49.18, ст.49 ПК України).

За п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

Матеріали справи містять докази своєчасного подання позивачем податкової звітності за спірні періоди, рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення, та вся звітність була отримана відповідачем, що, власне, і не заперечувалось відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку поясненням сторін, суд доходить висновку що єдиною підставою для присвоєння податковій звітності позивача, статусу «історія подання» замість належного її прийняття, слугувало спірне рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку позивача.

За таких обставин, та враховуючи що матеріалами справи не підтверджується правомірність рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку щодо позивача, яке слугувало єдиною підставою для визнання неподаними вказаних вище податкових декларацій за 2023-2025 роки, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача, як поданої та привласнення їй статусу «історія подання» є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, згідно приписів п.п.295.3. ст.. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, сплата єдиного податку платниками третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4, ст.295 ПК України).

Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом (п.295.6 ст. 295 ПК України).

Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.295.7 ст. 295 ПК України).

У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов`язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов`язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації (п. 295.8 ст. 295 ПК України).

Відповідно до пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Пунктом 122.1 ст. 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

При цьому відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 цього Закону).

З огляду на це, суд вважає, що з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов`язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється, тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.

Вказаний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 р. у справі № 809/3851/15.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років направляла податкові декларації платника єдиного податку третьої групи поштовими відправленнями, та сплачувала задекларовані суми податку належним чином, а саме: звітна податкова декларація за І квартал 2022 року була направлена до контролюючого органу 11.04.2022 із самостійно задекларованою сумою до сплати 19842,56 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 24.04.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 14.04.2022 № 1834594 на суму 19843,00 грн.; звітна податкова декларація за ІІ квартали 2022 року була направлена до контролюючого органу 12.10.2022 із самостійно задекларованою сумою до сплати 22975,43 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 12.10.2022 № 1951385 на суму 22975,43 грн.; звітна декларація за 2022 рік була направлена до контролюючого органу 10.01.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі63594,13 грн. та нарахованою сумою за попередній період 24090,50 грн., та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 11.01.2023 № 2015440 на суму 24090,50 грн.; при цьому, 09.04.2024 ОСОБА_1 направила до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2022 рік, із зменшеною сумою яка підлягає до перерахуванню до бюджету у розмірі 39503,63 грн., яку було отримано уповноваженою особою Головного управління 20.10.2022, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи; звітна податкова декларація за І квартал 2023 року була направлена до контролюючого органу 13.04.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 26031,85 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 18.04.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 07.04.2023 № 2076065 на суму 26031,90 грн.; звітна податкова декларація за півріччя 2023 року була направлена до контролюючого органу 14.07.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 25626,83 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 21.07.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 13.07.2023 № 2146506 на суму 25626,90 грн.; звітна податкова декларація за ІІІ квартали 2023 року була направлена до контролюючого органу 10.10.2023 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 25179,06 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 13.10.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 10.10.2023 № 361010141 на суму 25179,10 грн.; звітна податкова декларація за 2023 рік була направлена до контролюючого органу 13.01.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 39654,43 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 23.01.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 12.01.2024 № 361210229 на суму 39654,00 грн.; звітна податкова декларація за І квартал 2024 року була направлена до контролюючого органу 08.04.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 51120,10 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 12.04.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 10.04.2024 № 361010023 на суму 51120,10 грн.; звітна податкова декларація за півріччя 2024 року була направлена до контролюючого органу 06.07.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 46067,96 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 16.07.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.06.2024 0.0.38181898361 на суму 46068,00 грн.; звітна податкова декларація за ІІІ квартали 2024 року була направлена до контролюючого органу 07.10.2024 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 48718,91 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 14.10.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 11.10.2024 № 361110169 на суму 48718,91 грн.; звітна податкова декларація за 2024 рік була направлена до контролюючого органу 14.01.2025 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 48793,71 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 20.01.2025, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 06.02.2025 № 360610025 на суму 48793,72 грн.; звітна податкова декларація за І квартали 2025 року була направлена до контролюючого органу 10.04.2025 із самостійно задекларованою сумою до сплати у розмірі 32040,77 грн. та отримана уповноваженою особою Головного управління 14.04.2025, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи, вказана сума була сплачено платіжним дорученням від 10.04.2025 № 361020091 на суму 32048,80 грн.

При цьому, позивачем надано витяг з ІКС ДПС щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2025 по 01.05.2025 станом на 01.05.2025, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 сплачено до бюджету 80843,52 грн., а також скріншоти з електронного кабінету платника податків щодо розрахунків останньої з бюджетом.

Таким чином судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі сплачувала грошові зобов`язання, згідно поданих декларацій відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи, що виникнення штрафної санкції та пені в електронному кабінеті платника податків передувало прийняття контролюючим органом незаконного рішення від 29 грудня 2023 року №1415/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, суд дійшов висновку, що для повного відновлення порушеного права позивача необхідно задовольнити позовні вимоги і в частині зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві скасувати нараховані у 2023 та 2024 році фізичній особі-підприємцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 11 596,51 та пеню у розмірі 864,75 грн. з єдиного податку, всього на суму 12 461,26 грн. При цьому, зважаючи на те, що виключення позивача з реєстру платників ЄП без проведення документальної перевірки є незаконним, тому, враховуючи відсутність належної процедури застосування податкових наслідків і штрафів, пов`язаних із втратою статусу платника ЄП є протиправним.

Відповідно позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість податкових повідомлень-рішень відповідача, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 4844,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією ID про сплату № 1548-1469-3597-2896 від 05.06.2025 на суму 1211,20 грн, та квитанцією ID № 6251-5704-9324-0804 від 09.06.2025 на суму 4844,80 грн.

Відтак, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розоро сплату судового збору 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29 грудня 2023 року №1415/26-15-24-01-19-15/3139020440 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 ) з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити з 31 грудня 2023 року реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 ) в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи (5 %) без ПДВ.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію як успішно поданої звітності без помилок та відображення в розділі «Перегляд звітності» Електронного кабінету» усіх поданих фізичною особою-підприємцем фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку за 2023-2025 роки, які видалено або мають статус «історія подання».

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві скасувати нараховані у 2023 та 2024 році фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штраф у розмірі 11 596,51 грн. та пеню у розмірі 864,75 грн. з єдиного податку, всього на суму 12 461,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.33/19) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 5 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.