Рішення № 137161053, 05.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року № 320/52473/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМЕРКА-СОЛАР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ДИМЕРКА-СОЛАР» (далі позивач, ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 32443/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року, № 32444/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року, № 32445/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки під час перевірки надано вичерпний перелік документів для підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними та підтверджуються первинними документами.

Також, позивач вказав, що обґрунтовано та законно відобразив в додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2024 рік лише суму дооцінки (відновлення корисності основаного засобу) в межах суми раніше здійсненої уцінки, такий підхід відповідає як методології МСФЗ, так і вимогам Податкового кодексу України щодо коригування фінансового результату, відтак всі виконані позивачем коригування не призвели до заниження об`єкту оподаткування.

Позивач вважає, що відповідач невірно застосував норми податкового законодавства України під час проведення перевірки, що призвело до протиправного донарахування грошових зобов`язань та винесення податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що надані до перевірки на підтвердження реальності господарських операцій первинні документи жодним чином не розкривають їх зміст та обсяг; в подальшому не прослідковується придбання вказаних матеріалів/послуг у відповідних обсягах по ланцюгу постачання. Також відповідачем зазначено, що податковий кредит за відповідний період сформовано в основному з постачальників, які відповідають критеріям ризиковості, а контрагент ТОВ «Буд-Дивізіон» фігурує у кримінальних провадженнях.

Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що господарські операції з його контрагентами здійснені в межах їх господарської діяльності, підтверджується долученими первинними документами, просив задовольнити позов повністю.

Представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, обґрунтовуючи тим, що 30.12.2025 позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення від 16.12.2025 №56493/10-36-07-13, яке винесене на заміну податкового повідомлення-рішення від 15.07.2025 № 32443/10-36-07-13. На підставі викладеного, позивач просить змінити предмет позову та викласти пункт 1 позовних вимог у наступній редакції: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2025 №56493/10-36-07-13; в іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Протокольною ухвалою суду 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, за згодою сторін, відповідно до ч.3 статті 194 КАС України, перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» (код ЄДРПОУ 41412093) з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2021 по 31.03.2025, за результатами якої складено акт від 23.05.2025№ 25538/10-36-07-13/41412093.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 зі змінами і доповненнями, завищено показники у рядку 2180 «Інші операційні витрати» на загальну суму 756 000 грн, в т.ч.; на 54 000 грн за три квартали 2021, на 54 000 грн за 2021, на 216 000 грн за 2022, на 54 000 грн за І квартал 2023, на 108 000 грн за три квартали 2023, на 54 000 грн за 2023, на 54 000 грн за 1квартал 2024, на 54 000 грн за І півріччя 2024, на 54 000 грн за три квартали 2024, на 54 000 грн за 2024, та І квартал 2025 не подана декларація, на період перевірки, яка розпочалася 28.04.2025, терміни подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв. 2025 до 12.05.2025 включно;

п.140.2 ст. 140, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 зі змінами і доповненнями, занижено задекларовані ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» показники за 2024 рік відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства (річної) від 02.03.2025 № 9427392497 на 23 926 780 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 534 898,00 грн;

п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1 п. 198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), завищено показники у рядку 10.1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 189 195,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» подало до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт від 25.06.2025 №25/06-1, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Київській області від 09.07.2025 №15038/12/10-36-07-13 залишено без змін висновки акта.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 32443/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 836 623 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 2 290 898 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 545 725 грн;

№ 32444/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 189 195 грн;

№ 32445/10-36-07-13 від 15 липня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 812 500 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 650 000 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 162 500 грн.

ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» подано скаргу до Державної податкової служби України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 30.09.2025 № 28361/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2025 № 32443/10-36-07-13 у частині заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 126 000 грн та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 15.07.2025 №№ 32444/10-36-07-13 та 32445/10-36-07-13 - залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі рішення Державної податкової служби України від 30.09.2025 № 28361/6/99-00-06-01-01-06 та акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 16.12.2025 №56493/10-36-07-13.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону №996-XIV.

Водночас, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, наслідки для податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «АКСІОНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43148346), з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» та ТОВ «АКСІОНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА» укладено договір від 30.04.2021 № 30042021 про надання консультативних послуг.

Мета цього Договору полягає в: регламентації забезпечення послуг, що надаються ТОВ «АКСІОНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА» позивачу, та плати, що стягується за них; встановленні методології визначення плати за Послуги, що надаються за цим Договором; регламентації поставок запасних частин від ТОВ «АКСІОНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА» позивачу і платежів за ці запасні частини.

Як вбачається з акту, до перевірки в підтвердження виконання цього договору позивачем надано акти виконаних робіт, перелік яких наведено в акті перевірки.

ТОВ «АКСІОНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА» на адресу позивача виписано податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт, Товариством не було надано первинні документи, що деталізують вказані послуги, в результаті чого неможливо встановити, які саме послуги надавались.

Надалі, частково разом із запереченнями та зі скаргою на оскаржувані рішення позивачем надавались контролюючому органу договір від 30.04.2021 № 30042021, акт надання послуг від 31.03.2022 №7, звіт про надані консультаційні послуги до акта надання послуг від 31.03.2022 №7, банківські виписки.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем, окрім копії договору від 30.04.2021 № 30042021, надано лише зразки акта приймання-передачі та звіту про надані консультаційні послуги та поставки до актів за договором про надання консультаційних послуг та поставки від 30.04.2021 №30042021.

Також, до позову долучено копію акта надання послуг №7 від 31.03.2022 на суму 540 000,00 грн та копію звіту про надані консультаційні послуги та поставки до акту надання послуг №1 від 31.03.2022 згідно договору про надання консультаційних послуг та поставки №30042021.

Однак, як вбачається зі змісту вказаного акта надання послуг №7 від 31.03.2022, він виписаний на підставі договору №06/11/19-01 від 06.11.2019 з ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР». Тобто, даний акт не має ніякого відношення до договору №30042021 від 30.04.2021.

Щодо поданого звіту про надані консультаційні послуги та поставки до акту надання послуг №1 від 31.03.2022 згідно договору від 30.04.2021 № 30042021, то у ньому вказано, що він складений за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 і наведена лише загальна інформація, без належного підтвердження отримання послуг від ТОВ «АКСЮНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА». При цьому, як зазначив відповідач, в акті перевірки відсутнє зазначення щодо відповідного акту надання послуг саме від 31.03.2022 року.

В подальшому, до відповіді на відзив позивач додав копії актів приймання-передачі послуг та звітів до актів приймання-передачі послуг за договором про надання консультаційних послуг та поставки від 30.04.2021 №30042021.

Дослідивши зміст номенклатури послуг, яка зазначена у актах надання послуг, суд доходить висновку, що акти жодним чином не конкретизують зміст та обсяг наданих послуг, витрачений час, спосіб їх надання.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Для формування податкового кредиту за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб`єкту господарювання є доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Позивачем надано копії електронних комунікацій в підтвердження реальності надання послуг ТОВ «АКСЮНА ЕНЕРДЖІ ҐЛОБАЛ УКРАЇНА», з яких вбачається, що комунікація працівників полягала у наданні інструктажу щодо нещасного випадку; щодо будівництва із підрядником позивача; щодо заміни сонячних модулів електростанції, які були пошкоджені внаслідок грози; щодо надання підрядником Позивача (ТОВ «КНЕСС-СЕРВІС») детальних технічних звітів щодо робіт, які виконувалися на сонячній електростанції; щодо специфікацій покажчиків напруги, які мають бути на сонячних електростанціях; щодо розмінування електростанції; щодо доставки запасних частин для електростанції.

Разом з тим, позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, отримання замовлених запчастин, обґрунтування їх вартості. Як не надано й підтвердження використання отриманих послуг безпосередньо у господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні докази, що дали б змогу відстежити результат замовлених послуг.

Суд зазначає, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкових вигод.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для законного формування спірних сум за наслідками таких операцій, що, в свою чергу, зумовлює висновок про законність та обґрунтованість висновку контролюючого органу за даним епізодом.

У періоді, що перевірявся, встановлено взаємовідносини ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» з ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» (код 42897416) у січні 2022 року.

ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» на адресу ТОВ«ДИМЕРКА-СОЛАР» виписані наступні податкові накладні:

- Податковий № (Продавець) - 42897416, дата виписки - 19.01.2022, найменування/ПІБ (Продавець) - ТОВ ДИМЕРКА-СОЛАР, номенклатура товарів/послуг плита термоізоляційна з мінеральної вати, Izovat 135 кг/м3, 1000*600*100 мм, 1,2 м2, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 535172,4 грн, сума ПДВ - 89195,4 грн.

Перевіркою встановлено, що за відповідний період по ланцюгу постачання ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» було придбано товар «плита термоізоляційна з мінеральної вати» у постачальника ТОВ «НОВІ БУДІВЕЛЬНІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 42920680).

В подальшому, не прослідковується придбання вказаних матеріалів/послуг у відповідних обсягах по ланцюгу постачання.

Крім того, податковий кредит за відповідний період сформовано в основному за рахунок постачальників, які відповідають критеріям ризиковості. А ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» фігурує у судових рішеннях по кримінальним провадженнях, зміст яких полягав в тому, що службові особи контрагентів ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» в порушення податкового законодавства здійснили виписку та реєстрацію податкових накладних в ЄРПН без фактичного постачання товарів та послуг для подальшого документального оформлення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки України, що призвело до умисного ухилення від сплати податків суб`єктами реального сектору економіки.

Стосовно діяльності ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» (код 42897416) контролюючим органом встановлено, що основний вид діяльності підприємства: 4673 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Свідоцтво платника ПДВ від 01.05.2019 анульоване 06.03.2025, причина анулювання 22 - ненадання декларацій протягом року, не звітує з І півріччя 2024 р.

Отже, перевіркою встановлено фактичну неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованою номенклатурою послуг продавцем ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН» по відношенню до позивача.

Суд зазначає, що у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт/надання послуг/постачання товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту повинен надати суду усі наявні докази або пояснення, які у своїй сукупності розкривали б зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником/продавцем.

Однак, позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджували б наявність змін його майнового стану та руху активів у зв`язку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «БУД-ДИВІЗІОН», що стосуються спірних сум.

Відсутність вказаних базових первинних документів не дає суду можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків і формування спірних сум.

Відтак, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, щодо руху товару, а первинні документи, які спростовували б висновки контролюючого органу до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що надання певних документів до перевірки та їх аналіз податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, яке прийнято на підставі такого акту перевірки.

Враховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу за даним епізодом щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими та правомірними.

Щодо заниження доходу у декларації з податку на прибуток за 2024 рік внаслідок переоцінки (уцінки/дооцінки) вартості сонячної електростанції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у зв`язку з початком воєнного стану на території України в лютому 2022 року сонячна станція Димерка Солар протягом березня 2022 року через обстріли мала часткове пошкодження сонячних панелей (близько 15%), внаслідок чого рівень генерації електроенергії впав. Також, протягом першого півріччя 2022 року через невизначеність ситуації суттєво впав рівень розрахунків від ДП «Гарантований покупець».

На підставі вищезазначеного керівництво Компанії прийняло рішення про перегляд вартості сонячної станції та в червні 2022 року зменшили її вартість на суму 263 231 497 грн.

Зробивши тестові розрахунки, керівництво прийняло рішення про зменшення знецінення сонячної станції на 239 304 717 грн або знецінення до оподаткування, на суму 263 231497 грн, неповернене знецінення на суму 23 926 780 грн, сума знецінення - 239 304 717 грн.

Відповідно до наказу ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» від 30.06.2022 №30/06-1 «Про зменшення вартості сонячної станції» та на підставі бухгалтерської довідки від 30.06.2022 проведено переоцінку сонячної станції та зменшено вартість сонячної станції на 263 231 497 грн.

У зв`язку із цим, позивач збільшив фінансовий результат до оподаткування згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України на суму уцінки основного засобу (на 263 231 497 грн) через рядок 1.1.1.1 додатка РІ до декларації з податку на прибуток за 2022 рік.

У 2024 році, враховуючи часткове відновлення генеруючої потужності станції, а також перевищенням планового показника рівня заборгованості ДП «Гарантований покупець» за поставлену електроенергію, ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» переглянуло вартість знецінення сонячної електростанції.

На підставі наказу ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» від 31.12.2024 №31/12-1 сума раніше здійсненої уцінки сонячної станції була зменшена до 239 373 659 грн з врахуванням нарахованої амортизації протягом II півріччя 2022-2024 рр. Тобто, позивач таким чином провів дооцінку/відновлення корисності раніше уціненої електростанції на вказану суму.

Позивач зазначив, що він веде бухгалтерський облік за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку (МСБО).

Згідно з п.п.39, 40, 42 МСБО 16 «Основні засоби» Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, збільшення визнається в іншому сукупному доході та накопичується у власному капіталі під назвою "Дооцінка". Проте це збільшення має визнаватися в прибутку чи збитку, якщо воно сторнує зменшення від переоцінки того самого активу, яке раніше було визнане в прибутку чи збитку.

Якщо балансова вартість активу зменшилася в результаті переоцінки, зменшення має визнаватися в прибутку чи збитку. Проте зменшення слід відображати в іншому сукупному доході, якщо існує кредитове сальдо дооцінки щодо цього активу. Зменшення, визнане в іншому сукупному доході, зменшує суму, акумульовану у власному капіталі на рахунку власного капіталу під назвою "Дооцінка".

Вплив податків на прибуток (якщо він є), який є результатом переоцінки основних засобів, визнається та розкривається відповідно до МСБО 12 «Податки на прибуток».

За нормами цього МСБО 12 «Податки на прибуток» у деяких юрисдикціях переоцінка або інше перерахування вартості активу до справедливої вартості впливає на оподаткований прибуток (податковий збиток) за поточний період. Унаслідок цього податкову базу активу коригують і тимчасова різниця не виникає. В інших юрисдикціях переоцінка чи перерахування вартості активу не впливає на оподаткований прибуток періоду переоцінки або перерахування, а отже, податкову базу активу не коригують. Незважаючи на це, майбутнє відшкодування балансової вартості приведе до отримання суб`єктом господарювання економічних вигід, які підлягають оподаткуванню, а сума, яка вираховується для цілей оподаткування, відрізнятиметься від суми цих економічних вигід. Різниця між балансовою вартістю переоціненого активу та його податковою базою є тимчасовою різницею, і вона спричиняє виникнення відстроченого податкового зобов`язання чи активу.

Статтею 14 ПК України визначено: амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (підпункт 14.1.3 пункту 14.1).

За змістом підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Разом цим, як уже зазначалось вище, згідно зі статтею 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною першою статті 12-1 Закону №996-XIV визначено, що для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Згідно з вимогами вище згаданих Стандартів суб`єкт господарювання веде облік податкових наслідків операцій та інших подій у такий самий спосіб, як і облік самих операцій та інших подій.

Як вбачається з акту перевірки та стверджує відповідач у своєму відзиві, ТОВ «ДИМЕРКА-СОЛАР» не надано в повному обсязі первинних документів, що підтверджують знецінення та заниження вартості сонячної станції, а також первинних документів, що підтверджують амортизаційні нарахування в бухгалтерському обліку за 2022 рік в сумі 263 231 497 гривень.

З поданих матеріалів судом також не встановлено методи розрахунку позивачем амортизації, а також методи розрахунку індексу переоцінки, складання розрахунку чи відповідного акту про проведену дооцінку основного засобу. У поданій бухгалтерській довідці відсутні посилання на відповідні первинні документи товариства.

Позивачем не спростовано та матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи, під час перевірки не подавалися. При цьому, відповідно до положень п. 44.7 ПК України, відсутні докази того, що податковий орган відмовився їх прийняти до врахування у зв`язку з проведенням перевірки. Не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки, що передбачено положеннями п. 44.7 ПК України.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення п.140.2 ст. 140, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в частині завищення різниці, на яку збільшується фінансовий результат, а саме на суму неправомірного включення до податкової декларації податку на прибуток підприємства на суму 263 231 497 грн, є обґрунтованими, а відображення цієї суми під час перевірки не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2025 № 32444/10-36-07-13, від 15.07.2025 № 32445/10-36-07-13 та від 16.12.2025 №56493/10-36-07-13.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМЕРКА-СОЛАР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.