Рішення № 137160727, 04.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2026 року Справа № 280/3645/25 ПР/280/30/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22 квітня 2025 року ВП №77038403 про накладення штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача перебуває виконавче провадження ВП №77038403 на підставі виконавчого листа №280/2968/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 14.11.2024. Водночас, позивач не має можливості у добровільному порядку виконати вимоги виконавчого листа №280/2968/24, оскільки кошторисом на 2025 рік видатки на виконання судових рішень на користь суддів не передбачаються, а тому накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду вважає безпідставним. Крім того, вказує, що вимоги щодо обчислення конкретного розміру невиплаченої надбавки за вислугу років рішення суду у справі №280/2968/24 не містить, а тому посилання відповідача на невиконання рішення суду в цій частині є безпідставними. Стверджує, що вчинення дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за рішенням суду в умовах відсутності кошторисних призначень прямо заборонено бюджетним законодавством. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 26.05.2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі №280/3645/25 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в адміністративній справі №280/3645/25 скасовано.

Матеріали справи №280/3645/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

07.05.2026 справа повернулася після апеляційного оскарження.

Ухвалою судді від 11.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що Виконання виконавчого документа має відбуватись у повній відповідності до відповідного судового рішення. Проведення обчислення конкретного розміру конкретного розміру невиплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - не залежить від наявності відповідних фінансових ресурсів. Вищезазначене узгоджується, зокрема, з аналогічною справою та постановою, яку ухвалив 04 лютого 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 280/8757/24 (ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2025 по цій справі ухвалено - відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)). Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, зокрема, наступне: "...Водночас, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не було надано державному виконавцю жодних доказів виконання рішення суду у справі №280/8670/23 в частині нарахування суддівської винагороди ОСОБА_2 . Разом з тим, обов`язок покладений на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі №280/8670/23 щодо нарахування за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, невиплачену ОСОБА_2 суддівську винагороду на підставі статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн., на 1 січня 2022 року - 2 481,00 грн., на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, жодним чином не залежить від наявності відповідного фінансування. Вказані обставини свідчать про невжиття Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області заходів щодо виконання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі №280/8670/23. З огляду на викладене, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 09 вересня 2024 року ВП №75220998 про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню, підстави для задоволення позовних вимог відсутні...". А також узгоджується, зокрема, з аналогічною справою та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/2802/24 від 23 вересня 2024 р. Суд зазначив наступне: ... .Повторно акцентуючи увагу на тому, що виконання виконавчого документа має відбуватись у повній відповідності до відповідного судового рішення, колегія суддів звертає увагу на ґрунтовність доводів позивача і у повній мірі має погодитись із тим, що проведення перерахунку суддівської винагороди не залежить від наявності відповідних фінансових ресурсів... Аналогічні висновки містяться також у рішеннях апеляційних судів у справах № 280/3642/25, № 280/3643/25, № 280/3646/25 тощо. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання даної ухвали суду. Роз`яснено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: примірника позовної заяви з додатками (для суду) та копію позовної заяви з додатками у відповідності до кількості учасників справи.

03.06.2026 позивачем надано до суду примірник позовної заяви з додатками та копію позовної заяви з додатками у відповідності до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 03.06.2026 продовжено розгляд адміністративної справи №280/3645/25.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 по справі №280/2968/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 3028,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №280/2968/24 залишено без змін.

14.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №280/2968/24 про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 3028,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича від 31.01.2025 ВП №77038403 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа у справі №280/2968/24.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича від 31.01.2025 ВП №77038403 стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича від 31.01.2025 ВП №77038403 стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виконавчий збір.

Листом від 12.02.2025 № 08-03/1242 позивачем повідомлено відповідачу, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.08.2024 № 414 про внесення змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету (набрали чинності з 05 вересня 2024 року) виплати на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством мають здійснюватися з КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». У зв`язку із наведеним позивач зазначив, що кошторисом на 2025 рік видатки на виконання судових рішень на користь суддів не передбачаються, оскільки зміни до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, згідно з якими виконання рішень судів на користь суддів здійснюється за вищевказаним КЕКВ, були запровадженні після складання бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України на 2025 рік. Зважаючи на викладене позивачем повідомлено про відсутність можливості виконати судове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №280/2968/24.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича від 22.04.2025 ВП №77038403 за невиконання рішення без поважних причин накладено на боржника Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області штраф у розмірі 5100 грн. на користь держави. Згідно мотивувальної частини вказаної постанови боржником не було виплачено ОСОБА_1 суддівської винагороди, також не було перераховано та обчислено конкретного розміру невиплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області звернулося до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Разом з тим, визначальною умовою для накладення такого штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, а їх подолання для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При цьому, поважними, у розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У свою чергу, засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Так, частинами першою, третьою, четвертою статті 148 Закону №1402-VIII установлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За приписами частини першої статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на вказані положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Суд зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання рішення суду у справі №280/2968/24 можливе за умови наявності у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Судом встановлено, що резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 по справі №280/2968/24, в частині, яка перебуває на примусовому виконанні у спірному виконавчому провадженні, містить не тільки зобов`язання ТУ ДСА України в Запорізькій області провести виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2024 по 31.03.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн, але і зобов`язання провести нарахування такої суддівської винагороди.

Разом з тим, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не було надано державному виконавцю жодних доказів виконання рішення суду від 22.05.2024 по справі №280/2968/24 в частині нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що виконання ТУ ДСА України в Запорізькій області такого обов`язку, покладеного судовим рішенням, яке набрало законної сили, жодним чином не залежить від наявності/відсутності бюджетного фінансування на виплату відповідних сум.

При цьому посилання позивача на те, що вчинення дій щодо нарахування суддівської винагороди за рішенням суду в умовах відсутності кошторисних призначень прямо заборонено бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки жодна норма Бюджетного кодексу України та іншого закону, який регулює відповідні правовідносини, не містить подібної заборони.

Вказані обставини свідчать про невжиття ТУ ДСА України в Запорізькій області заходів щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 по справі №280/2968/24 без поважних причин та за відсутності об`єктивних перешкод у його виконанні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова від 22.04.2025 ВП №77038403 про накладення на ТУ ДСА України в Запорізькій області штрафу за невиконання виконавчого листа у справі №280/2968/24 є правомірною та не підлягає скасуванню, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, 58) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова