Рішення № 137160610, 04.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/1076/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м.Дніпро, пров.Ф.Макаревського, 1-А, код ЄДРПОУ 03191673), у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 щодо підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр`Закарпатської обласної ради про відмову у визнанні особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особою з інвалідністю;

-зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи розглянути матеріали справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням всіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів , зазначених у пунктах 21 та 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року.

Позивач у позовній заяві вказує, що експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи проведено оцінювання повсякденного функціонування позивача, в закладі охорони здоров`я: Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, яке проводилось очно, в закладі охорони здоров`я 04 березня 2025 року. За результатами оцінювання експертною командою прийнято рішення, відповідно до якого при очному розгляді справи у особипозивача не виявлено порушень життєдіяльності за яких встановлюється певна група інвалідності. З рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2025 року № 109/25/135/Р ОСОБА_1 не погодився, 01 квітня 2025 року подав у встановлені законом строки скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України». Пізніше, проведено оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відносно позивача, підтверджено рішення, що оскаржується. Однак, позивач з рішенням експертної команди за результами розгляду скарги позивача не погоджується.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

11 березня 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, де заперечує проти позову та вказує, що З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи було здійснено розгляд відповідної скарги, тобто відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за поданою скаргою. За результатами розгляду скарги, відсутність у пацієнтки стійкого порушення функціонування та видужання 3 приводу захворювання лімфатичної системи дає підставу згідно з Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року не встановлювати групу інвалідності. Таким чином, команда експертів сформувала рішення про підтвердження рішення. Також, відповідач вказує, що питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями та приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, дослідження інших обставин, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

16 березня 2026 року представником позивача надано відповідь на відзив де зазначає про те, що з Витягу № 159/25/2128/ВП від 22 грудня 2025 року вбачається, що при проведенні розгляду скарги заочно без особи лише за документами експертна команда послалась на відсутність у пацієнтки стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи що є підставою не встановлювати групу інвалідності. Також, рішення за результатами скарги не мотивоване посилання на дослідження медичних документів щодо стану ОСОБА_1 відсутні, тому позивач вважає, що відповідач у справі не надіслав на адресу позивача рішення від 23 вересня 2025 року експертної команди за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди від 04 березня 2025 року, не додав вказане рішення і до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04.03.2025 року проведено оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи в Комунальому некомерційному підприємстві «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

Відповідно до ситягу із рішення №109/25/135/В від 04.03.2025 року при очному розгляді справи у особи ОСОБА_1 не виявлено порушень життєдіяльності за яких встановлюється певна група інвалідності.

Не погодившись із даним рішенням, позивач подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України».

Відповідно до витягу з рішення №159/25/2128/ВП експертної команди з оцінювання повсягденного функціонування офоби Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» проведено заочне оцінювання повсякденного функціонування особи та яким підтверджено рішення.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного Закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із статті 6 даного Закону особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2015 №2961-ІV (далі Закон №2961-ІV).

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Нормами статті 7 Закону №2961-IV (тут і надалі, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково).

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Зокрема, пунктом 2 Постанови №1388 визначено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

Пунктом 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 даного Порядку оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою № 1338.

Пунктом 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ №1338, передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно пунктів 57-60, Положення передбачено, що рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

Відповідно до п.68 даного Положення експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

-вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

-заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

-за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності встановлено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

-стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

-обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Як встановлено п. 9-10 критеріїв для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

Згідно пунктів 11-13 критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу про те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертних команд, суд може перевірити законність рішення Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що експертна команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не дослідила медичні заключення виписки, консультативні висновки, ні стан здоров`я особи ОСОБА_1 , ні надані ним медичні документи виписки з історій хвороби.

Однак, судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення №159/25/2128/ВП експертної команди з оцінювання повсягденного функціонування офоби Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» проведено заочне оцінювання повсякденного функціонування особи та яким підтверджено рішення.

Із змісту витягу вбачається, що формою розгляду скарги є "заочно, без особи, лише за документами" та в обрунтування рішення вказано, що у пацієнтки відсутність стійкого порушення функціонування та видужання 3 приводу захворювання лімфатичної системи дає підставу згідно з Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року не встановлювати групу інвалідності.

Суд констатує, що саме на експертні команди покладається обов`язок щодо визначення групи інвалідності особи, та відповідність поставлених діагнозів.

В межах рогляду справи та долучених документів сторонами не вбачається порушення процедури прийняття рішення та розгляду скарги, оскільки відповідачем було проведення розгляд скарги відповідно до п. 68 Положення та за результатами такого оцінювання було прийнято рішення про підтвердження оскарженого рішення експертної команди.

Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку експертної команди і тому його оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, також суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів вказаного Порядку, тому оскільки процедура відповідачем не порушена, то відсутні підстави на задоволення позову.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м.Дніпро, пров.Ф.Макаревського, 1-А, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору