Рішення № 137160060, 26.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Справа № 160/10473/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняСитнік О.В. за участі: представника позивача представника відповідача Крісак М.В., Сухотської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0037990705 від 26.01.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 15 228 108,75 грн. (12182487,00 грн. за податковим зобов`язанням, 3045621,75 грн. за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0037930705 від 26.01.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 20304145,50 грн. (13536097,00 грн. за податковим зобов`язанням, 6768048,50 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0037990705 та №0037930705 від 26.01.2026 року є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516. Вказує, що висновок відповідача в акті перевірки про те, що заниження податку на прибуток на загальну суму 12 182 487 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 13 536 097,00 грн., є протиправним. До вказаного висновку Головне управління ДПС у Дніпропетровській області приходить зазначаючи в акті перевірки про те, що господарські операції ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» з закупівлі товарів у контрагентів ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС», ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ», ТОВ «ПРОМЛОГО» та ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» на думку відповідача, є нереальними операціями, через що відповідач вважає, що такі обставини призвели до заниження інших операційних доходів на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб та до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток / збиток). Звертає увагу суду на те, що наведене твердження відповідача є передчасним та не відповідає фактичним обставинам. Усі господарські операції позивача з контрагентами є реальними та належним чином відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується первинними документами, які позивачем були надані відповідачеві під час перевірки.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12.05.2026 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516, та вказав, що контролюючий орган в результаті здійсненої перевірки позивача ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» дійшов об`єктивного висновку про те, що господарські операції останнього з купівлі товарів у контрагентів ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС», ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ», ТОВ «ПРОМЛОГО» та ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» є за своєю суттю нереальними операціями. Відповідачем зазначено, що наведені контрагента позивача не здійснюють господарську діяльність та функціонують лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у «покупців», а оформлені правочини не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Тобто, фактично проведено перерахування коштів не у зв`язку з реальним придбанням (купівлею), яке визначено предметами таких договорів. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що вказані суб`єкти господарювання та їх контрагенти за попередніми ланцюгами постачання (робіт, послуг) не мають трудових ресурсів, у них відсутні основні засоби, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а також відсутнє підтвердження походження товару, і відповідно, перевіркою зроблено висновок, що досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання товарів, робіт, послуг та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, тобто спостерігається документальне оформлення неіснуючих операцій.

В судовому засіданні 12.05.2026 року судом заслухано позиції сторін та відкладено розгляд на 20.05.2026 року за клопотаннями представника відповідача та позивача для надання процесуальних документів до справи.

15.05.2026 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач виклав пояснення щодо взаємовідносин між Позивачем та його контрагентами. Факт придбання одних товарів (робіт, послуг), а реалізація інших товарів (робіт, послуг), які не придбавались, та власними силами не могли бути виготовлені чи виконані, свідчить про те, що підприємством ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ» здійснюється формування схемного податкового кредиту для надання податкової вигоди третім особам, в т.ч. ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД». За результатами аналізу ЄРПН ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «ПРОМЛОГО» та ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» зареєстровано податкові накладні на реалізацію аналогічних товарів в адресу великої кількості контрагентів. З ЄРПН вбачається відсутність у постачальників джерела первинного походження товарів, відтак не існує дійсної можливості набуття їх у власність ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД». Взаємовідносини з наведеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» не було надано до перевірки висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів якості, сертифікатів походження товару або посвідчень про якість товару. При цьому автомобіль CITROEN НОМЕР_1 , яким здійснювалось транспортування товарів відсутній в відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП у ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД». Надані до перевірки товаро-транспортні накладні мають недоліки, а саме не вказана адреса Центрального складу та відсутні дані про час прибуття та вибуття автомобіля та підписи відповідальної особи.

15.05.2026 року від представника ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що інформація з баз даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними, надано відповідачем не було. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху ТМЦ і розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, але не підтверджує обставини придбання і продажу ТМЦ. Сертифікати не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Посилання в акті перевірки на факт не відображення автомобіля CITROEN державний номер НОМЕР_1 , яким здійснювалось перевезення товару та який належить ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» в звіті за формою 20-ОПП позивач вважає безпідставним, оскільки цей факт жодним чином не свідчить про неможливість здійснення такого перевезення товару. Надані позивачем для перевірки первинні документи є належним і достатнім документальним підтвердженням як реальності виконання спірних господарських операцій, так і їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 20.05.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/10473/26 та призначено розгляд справи по суті на 26.05.2026р.

У судове засідання 26.05.2026 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача вимоги позову підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у позові.

Представник відповідач вимоги позову не визнала та просила у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (ІК в ЄДРПОУ 38600516) зареєстровано 07.02.2013 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області; основним видом господарської діяльності є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що у період з 17.11.2025 року по 21.11.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно п.191.1 ст.191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 та пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 29.10.2025 року №6673-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36573135) за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, ТОВ «СТІНГРЕЙС» (код ЄДРПОУ 44254373) за період з 01.04.2024 по 30.06.2024, ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС» (НОВА НАЗВА - ТОВ «АППЕЛС») (код ЄДРПОУ 25021641) за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ» (код ЄДРПОУ 39417349) за період з 01.01.2024 по 31.01.2024, ТОВ «ПРОМЛОГО» (код ЄДРПОУ 36573135) за період з 01.03.2025 по 31.03.2025, ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» (код ЄДРПОУ 44463905) за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цими контрагентами.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:

1. п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) занижено податок па прибуток на загальну суму 12 182 487 грн., в тому числі за 2024р. на суму 10 934 202 грн. та за 2025р. на суму І 248 285 грн.

2. п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від

02.12.10р. №2755ЛЧ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий

кредит на загальну суму завищено податковий кредит на загальну суму 13 536 097 гри., що

призвело до заниження податку на додану вартість на суму 13 536 097 грн., в т.ч. за лютий

2024р. в сумі 3424348 грн., за березень 2024р. в сумі 5036790 грн., за квітень 2024р. в сумі

3347921 грн., за травень 2024р. в сумі 82053 грн., за червень 2024р. в сумі 258002 грн., за

квітень 2025р. в сумі 720311 грн., за травень 2025р. в сумі 666672 грн. (ряд. 18 Декларації)

У зв`язку з незгодою з доводами, викладеними в акті перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516, ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки. Листом відповідача від 19.01.2026 р. №3876/6/04-36-07-05 висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516 визнано правомірним, обґрунтованим, таким, що відповідає нормам чинного законодавства, в задоволенні заперечень відмовлено.

На підставі акту перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 26.01.2026 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0037990705 форми «Р», яким ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» нараховано податок на прибуток у розмірі 15 228 108,75 грн., у тому числі 12182487,00 грн. за основним платежем та 3045621,75 грн. за штрафними санкціями,

- №0037930705 форми «Р», яким ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 20304145,50 грн., у тому числі 13536097,00 грн. за основним платежем та 6768048,50 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу (підпункт 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ та витрат є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), а також формування витрат необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що висновки акту перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516 р. ґрунтуються зокрема на нереальності господарських операцій позивача з постачальниками ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС» (НОВА НАЗВА - ТОВ «АППЕЛС»), ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ», ТОВ «ПРОМЛОГО», ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» (найменування вказані за актом перевірки).

Таким чином, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС» (НОВА НАЗВА - ТОВ «АППЕЛС»), ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ», ТОВ «ПРОМЛОГО», ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ».

Так, між ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» (постачальник) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки від 26.02.2013 № 2602ЕЛ001, згідно з яким постачальник передає у зумовлені цим Договором строки Покупцю у власність лакофарбову продукцію Постачальника, то надалі іменується Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах визначеним цим Договором та Додатками до нього. Умовами додаткової угоди від 21.02.2024 року до цього договору передбачено, що фактичне транспортування товару не здійснюється оскільки адреси складів постачальника та покупця знаходяться за одними й тими ж адресами: Київська обл., с. Білогородка, вул. Компресорна, 3-А; м. Київ, вул. Стеценка, буд. 73; м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 1 А; м. Дніпро, вул. Стартова, 3; м. Одеса, вул. Розумовська, 24; м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 26; м. Рівне, вул. Дубенська, 46; м. Ужгород, вул. Грушевського, буд. 72а; м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 9; м. Луцьк, вул. Кравчука, 22; м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 31; м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 3; м. Вінниця, вул. Київська, 4; м. Чернівці, вул. Гагаріна, 54А; м. Житомир, вул.Ватутіна,186; м. Миколаїв, вул. Потьомкінська. буд. 131-А; Закарпатська обл., м. Хуст, вул. І.Франка, 201; м. Кременчук, вул. Вадима Пугачова (Московська) 55/1.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є видаткові накладні від 27.02.2024 року, від 28.02.2024 року, від 29.02.2024 року, від 01.03.2024 року, від 04.03.2024 року, від 05.03.2024 року, від 06.03.2024 року, від 07.03.2024 року, від 08.03.2024 року, від 09.03.2024 року, від 11.03.2024 року, від 12.03.2024 року, від 13.03.2024 року, від 14.03.2024 року, від 15.03.2024 року, від 16.03.2024 року, від 18.03.2024 року, від 19.03.2024 року, від 20.03.2024 року, від 21.03.2024 року, від 22.03.2024 року, від 25.03.2024 року, від 26.03.2024 року, від 27.03.2024 року, від 28.03.2024 року, від 29.03.2024 року, від 30.03.2024 року, від 01.04.2024 року, від 03.04.2024 року, від 04.04.2024 року, від 08.04.2024 року, від 09.04.2024 року, від 10.04.2024 року, від 11.04.2024 року, від 12.04.2024 року, від 15.04.2024 року, від 17.04.2024 року, від 30.04.2024 року, від 16.05.2024 року, від 17.05.2024 року, від 18.05.2024 року, від 19.05.2024 року, від 21.05.2024 року, від 29.05.2024 року, від 30.05.2024 року, від 31.05.2024 року, від 11.06.2024 року та платіжні документи, які підтверджують здійснення розрахунків та відповідають вимогам Закону.

Також між ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» (комітент) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (комісіонер) укладено договір комісії № 0104ЕЛ001-К від 01.04.2013 року, згідно якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується по дорученню Комітента за винагороду здійснити для Комітента від свого імені за рахунок Комітента угоду (чи декілька угод) по продажу товарів, найменування, ціна та кількість, яких визначаються в актах приймання-передачі товару. Умовами додаткової угоди від 01.04.2013 року до цього договору передбачено, що передача товару здійснюється самовивозом зі складу Комітента.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є видаткові накладні (на комісію) від 02.01.2024 року, від 03.01.2024 року, від 04.01.2024 року, від 05.01.2024 року, від 06.01.2024 року, від 08.01.2024 року, від 09.01.2024 року, від 10.01.2024 року, від 11.01.2024 року, від 12.01.2024 року, від 13.01.2024 року, від 15.01.2024 року, від 16.01.2024 року, від 17.01.2024 року, від 18.01.2024 року, від 19.01.2024 року, від 20.01.2024 року, від 22.01.2024 року, від 23.01.2024 року, від 24.01.2024 року, від 25.01.2024 року, від 26.01.2024 року, від 27.01.2024 року, від 29.01.2024 року, від 30.01.2024 року, від 31.01.2024 року, від 01.02.2024 року, від 02.02.2024 року, від 03.02.2024 року, від 05.02.2024 року, від 06.02.2024 року, від 07.02.2024 року, від 08.02.2024 року, від 09.02.2024 року, від 10.02.2024 року, від 12.02.2024 року, від 13.02.2024 року, від 14.02.2024 року, від 15.02.2024 року, від 16.02.2024 року, від 19.02.2024 року, від 20.02.2024 року, від 21.02.2024 року, від 22.02.2024 року, від 23.02.2024 року, від 24.02.2024 року, від 26.02.2024 року, від 27.02.2024 року та платіжні документи, які підтверджують здійснення розрахунків та відповідають вимогам Закону.

Між ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» (продавець) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу основних засобів від 01.03.2024 року № ОЮ324-ОС, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти майно, а саме основні засоби, що зазначаються у видаткових накладних, і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі. Умовами додаткової угоди від 01.03.2024 року до цього договору передбачено, що фактичне транспортування основних засобів не здійснюється оскільки склади продавця та покупця знаходяться за одними й тими ж адресами.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є видаткові накладні від 01.03.2024 року та платіжні документи, які підтверджують здійснення розрахунків та відповідають вимогам Закону.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ, до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема офіси та склади.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси.

Також, між ТОВ «СТІНГРЕЙС» (постачальник) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір № СТ2024/04/01-5 від 01.04.2024 року, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар в порядку та на умовах визначених цим договором, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є видаткова накладна № 119 від 17.04.2024 року та товарно-транспортна накладна №000140875 від 17.04.2024 р, які та відповідають вимогам Закону.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «СТІНГРЕЙС» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ, до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема офіс та склад.

Посилання в акті на факт не відображення автомобіля CITROEN державний номер НОМЕР_1 , яким здійснювалось перевезення товару та який належить ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» в звіті за формою 20-ОПП є необґрунтованим, оскільки цей факт жодним чином не свідчить про неможливість здійснення такого перевезення товару. Товарно-транспортна накладна, є доказом перевезення (транспортування) товару, та додаткового свідчить про реальність здійснюваної поставки. Наявність деяких неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «СТІНГРЕЙС» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси.

Так, між ТОВ «ВФ «СЕРВІС» (постачальник) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки від 02.02.2015 року №294-15, згідно з яким постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити комп`ютерну техніку, програмне забезпечення та інше обладнання (Товар).

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є видаткові накладні №000272-24 від 14.02.2024 р., №000535-24 від 29.02.2024 р., №000530-24 від 01.03.2024 р., №000743-24 від 01.04.2024 р., №000782-24 від 03.04.2024 р., №000934-24 від 30.042024 р., №003635-23 від 17.08.2024 р., №000206-24 від 17.09.2024р. та платіжні документи які підтверджують здійснення розрахунків та відповідають вимогам Закону.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ, до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема автомобілі, офіси та склад, штатна чисельність - січень 2024 - квітень - 21 особа.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси.

Між ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ» (продавець) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) без укладання письмового договору відбувались відносини поставки канцелярських товарів для забезпечення діяльності офісу, як стверджує позивач.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є наступні первинні документи, які відповідають вимогам Закону: видаткова накладна №0000001537 від 25.01.2024 року, рахунок-фактура №0000001772 від 24.01.2024 року, видаткова накладна №0000001536 від 25.01.2024 року, рахунок-фактура №0000001771 від 24.01.2024 року, товарно-транспортна накладна №13549 від 25.01.2024 року та платіжні інструкції.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ (діюче на дату здійснення податкової перевірки позивача), мало стан платника податків 0, до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема автомобілі, офіси склад.

Сертифікати якості та відповідності не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси.

26.03.2025 року ТОВ «ПРОМЛОГО» (продавець) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №00-000282, за яким Продавець протягом дії цього Договору зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, зазначений у видаткових накладних, а Покупець зобов`язаний приймати і оплачувати даний Товар та умовах, визначених цим Договором. Асортимент, кількість і вартість Товару, що поставляється, вказуються у видаткових накладних. Предметом договору купівлі-продажу №00-000282 від 26.03.2025 року є самоклійка стрічка, скотч.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є наступні первинні документи, які відповідають вимогам Закону: видаткові накладні №975 від 26.03.2025 р., №973 від 26.03.2025 р., №968 від 26.03.2025 р., №976 від 26.03.2025 р., №972 від 26.03.2025 р., №971 від 26.03.2025 р., №969 від 26.03.2025 р., №967 від 26.03.2025 р., №970 від 26.03.2025 р., №974 від 26.03.2025 р., товарно-транспортні накладні №000153417 від 26.03.2025 р., №000153419 від 26.03.2025 р., №000153423 від 26.03.2025 р., платіжна інструкція №373 від 11.04.2025 р.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «ПРОМЛОГО» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ (діюче на дату здійснення податкової перевірки позивача), до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема офіс та склад, кількість найманих працівників у березні 2025 року - 7 осіб.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «ПРОМЛОГО» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси та відповідний персонал.

03.04.2025 року між ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» (продавець) та ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки №030401, згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця визначені товаросупровідними документами матеріальні цінності (товар), а Покупець - прийняти та оплатити зазначений товар на умовах, визначених цим Договором. Предметом договору поставки №030401 від 03.04.2025 року є плівка полімерна для пакування, стрейч плівки.

Підтвердженням реальності зазначених господарських операцій є наступні первинні документи, які відповідають вимогам Закону: видаткові накладні №80 від 04.04.2025 р., №79 від 03.04.2025 р., №78 від 03.04.2025 р., №77 від 03.04.2025 р., №76 від 03.04.2025 р., №87 від 17.04.2025 р., №88 від 17.04.2025 р., №89 від 17.04.2025 р., №90 від 17.04.2025 р., №91 від 17.04.2025 р., №92 від 17.04.2025 р., №93 від 17.04.2025 р., №94 від 17.04.2025 р., товарно-транспортні накладні №000153444 від 03.04.2025 р., №000153446 від 04.04.2025 р., №000153455 від 17.04.2025 р. та платіжні інструкції.

Згідно вказаного відповідачем в акті перевірки аналізу податкової інформації ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» у період здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано у якості платника податків, мало чинне свідоцтво ПДВ (діюче на дату здійснення податкової перевірки позивача), мало стан платника податків 0, до податкового органу було задекларовано об`єкти оподаткування зокрема приміщення для здійснення своєї господарської діяльності: офіс і склад, кількість найманих працівників - 6 осіб.

Суд констатує, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надано належного обґрунтування та відповідних розрахунків щодо того чому саме ТОВ «РІНВУЛ» не мало можливості виконувати господарські операції з позивачем, маючи відповідні матеріальні ресурси та відповідний персонал.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, усі контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

При цьому, відповідачем не наведено будь-яких посилань на наявність актів податкових органів документальних або зустрічних перевірок підприємств та/або рішень судів, якими було б встановлено відсутність господарських операцій у спірний період.

Також в акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень, щодо визнання укладених правочинів недійсними.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року №К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та відображені податкові витрати за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА», ТОВ «СТІНГРЕЙС», ТОВ ВИРОБНИЧА ФІРМА «СЕРВІС», ТОВ «АВЕРС КАНЦЕЛЯРІЯ», ТОВ «ПРОМЛОГО» та ТОВ «АТЛАНТ ФОРМАТ» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладених договорів, надано докази факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Отже, суд зазначає, що відповідачем всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили на користь його висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акту перевірки від 28.11.2025 року №5074/04-36-07-05/38600516 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0037990705 та №0037930705 від 26.01.2026 року, прийнятих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 26624,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №1116 від 23.04.2026 року.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 26624,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями: 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (вул. В`ячеслава Липинського, буд.18, офіс 304, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, ІК в ЄДРПОУ 38600516) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17а, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49005, ІК в ЄДРПОУ 44118658) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0037990705 від 26.01.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 15 228 108,75 грн. (12 182 487,00 грн. за податковим зобов`язанням, 3 045 621,75 грн. за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0037930705 від 26.01.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 20 304 145,50 грн. (13 536 097,00 грн. за податковим зобов`язанням, 6 768 048,50 грн. за штрафними санкціями).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (вул. В`ячеслава Липинського, буд.18, офіс 304, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, ІК в ЄДРПОУ 38600516) понесені позивачем судові витрати в сумі 26 624 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 червня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков