Ухвала суду № 137160000, 04.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 червня 2026 р.Справа №160/15030/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі №160/15030/26, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 79660793 щодо продовження примусового виконання постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29.09.2025 року після встановлення постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23.12.2025 ОСОБА_1 розстрочки сплати адміністративного штрафу у розмірі 51 000,00 грн. протягом 9 місяців з дня набрання чинності цією постановою у добровільному порядку;

-скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2025, якою з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір адміністративного штрафу у сумі 102 000,00 грн.;

-скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.11.2025 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору;

-скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.11.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження;

-зобов`язати державного виконавця Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути виконавчий документ з примусового виконання постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29.09.2025, виданий 13.10.2025, до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпра без виконання та закінчити виконавче провадження № 79660793;

-зобов`язати державного виконавця Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути безпідставно стягнені у виконавчому провадженні № 79660793 гроші у сумі 2389,74 грн. на рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ): НОМЕР_2 в АТ «Сенсбанк».

Також, 04.06.2026 позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позовну заяву шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №79660793 в частині примусового стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу у сумі 102 000,00 грн., витрат виконавчого провадження та виконавчого збору до набрання законної сили рішенням суду та заборони державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні №79660793, спрямовані на примусове стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 04.06.2026 була передана для розгляду судді Сластьон А.О.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2025, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та постанова про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, оскарження яких не зупиняє їх дію. Спірні постанови вже винесені у виконавчому провадженні №79660793. Примусове виконання оскаржуваних постанов призведе до стягнення з позивача, окрім основної суми стягнення, а ще виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Отже, існує реальна загроза неправомірного звернення стягнення на грошові кошти позивача, арешт його майна та інші негативні наслідки, пов`язані з здійсненням виконавчих дій. Позивач надав також докази на підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам. Позивач звертає увагу, що його фінансовий стан та співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності свідчать, що основна діяльність заявника без вжиття заходів забезпечення позову фактично припиниться і наслідком припинення такої основної діяльності буде завдання позивачу збитків.

Керуючись статтями 150, 151, 154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №79660793 в частині примусового стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу у сумі 102 000,00 грн., витрат виконавчого провадження та виконавчого збору до набрання законної сили рішенням суду та заборони державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні № 79660793, спрямовані на примусове стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з пред`явленням оскаржуваних постанов до виконання.

Зокрема, у випадку пред`явлення постанов до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір, мінімальні витрати виконавчого провадження, що обмежить його господарську діяльність та доступ до грошових коштів, наявних на його рахунках.

Як було зазначено судом, позивачем оскаржується в судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2025 ВП №79660793, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору ВП №79660793 та постанова про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79660793.

З огляду на те, що стягнення з позивача суми штрафів може відбутися до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання постанов про застосування штрафу та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, вчинення державним виконавцем виконавчих дій дійсно може призвести до негативних наслідків для позивача.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанов про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.

Також, на думку суду, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо заявлених позивачем способів забезпечення позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1) частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Також, пунктом 5) ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Судом встановлено, що спірні постанови вже винесенні у виконавчому провадження ВП № 79660793.

Суд погоджується з тим, що примусове виконання оскаржуваних постанов призведе до стягнення з позивача основної суми заборгованості у подвійному розміру, виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Отже, існує реальна загроза неправомірного звернення стягнення на грошові кошти позивача та інші негативні наслідки, пов`язані із здійсненням виконавчих дій.

Відтак, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову саме у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - оскаржуваних у цій справі постанов у вже відкритих виконавчих провадженнях, що не порушить критеріїв адекватності та співмірності таких заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами.

Також, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчих документів (постанов про накладення штрафів) не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне частково задовольнити заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення у виконавчому провадженні №79660793 в частині примусового стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу у сумі 102 000,00 грн., витрат виконавчого провадження та виконавчого збору до набрання законної сили рішенням суду.

Натомість, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у спосіб заборони державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні № 79660793, спрямовані на примусове стягнення подвійного розміру адміністративного штрафу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Так, відповідно до п.2) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Також, згідно з п.5) ч.3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Вікторії Леонідівни про забезпечення адміністративного позову, - задовольнити частково.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №79660793 в частині примусового стягнення адміністративного штрафу у сумі 102 000,00 грн., витрат виконавчого провадження та виконавчого збору - до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/15030/26.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 34984493, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанського, б. 42).

Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 04 червня 2029 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 04.06.2026.

Суддя А.О. Сластьон