Постанова № 137158517, 05.06.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер № 538/550/26

Провадження № 2-а/538/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Кунець М.Г., за участю секретаря судових засідань Петрової С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє адвокат Савченко Тетяна Іванівна (місцезнаходження: вул.Старий Поділ, 4, каб. 407, м.Полтава), до Департамента патрульної поліції (місцезнаходження: вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

До Лохвицького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Савченко Тетяна Іванівна до Департамента патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому позивач просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6861983 від 18.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1. ОСОБА_1 (далі-позивач), інтереси якого представляє адвокат Савченко Тетяна Іванівна, звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Департамента патрульної поліції (далі -відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 18.03.2026 року, близько о 22 год. 50 хв. він - ОСОБА_1 , керував службовим транспортним засобом VOLVO FH кА2559кТ, що належить ТОВ «Логістик Профсервіс» по Шосе Сквирське, 6 в напрямку з Києва до Вінниці. Перетнувши пішохідний перехід зупинений інспектором 1 взводу на мигаючий 3 роти зелений, був 1 батальйону полк 1 управляння патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Крушинським Дмитром Івановичем з повідомленням про те, що він перетнув регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора, тобто жовтий. Позивач в свою чергу, не погодився з доводами інспектора, заперечив, те що він перетнув регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, пояснив, що проїзд було здійснено на мигаючий зелений та попросив надати відео, після перегляду якого, було чітко видно, що здійснено проїзд регульованого пішохідного переходу на мигаючий зелений, однак інспектором не було взято до уваги його доводи, наявність відео та складено постанову, відповідно до якої було притягнуто ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вищезазначену постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно п. п.8.7.3. ПДР сигнали світлофора, зокрема, мають такі значення: в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

1.2. Представник відповідача Департаменту патрульної поліції 08.04.2026 до суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи поліцейський Крушинський Д.І., та його напарник здійснювали відеофіксацію спілкування та розгляду справи на нагрудний портативний відеореєстратор 475036, 475217, що зазначено в п. 5 оскаржуваної постанови.

Крім того, фіксація правопорушення здійснювалась на автомобільний відеореєстратор, який був встановлений на службовому авто.

Позивач, керуючи транспортним засобом та завчасно спостерігаючи миготливий зелений сигнал світлофора, який відповідно до Правил дорожнього руху попереджає про швидке увімкнення заборонного сигналу, свідомо проігнорував вимоги безпеки, не зменшив швидкість та здійснив рух через регульований пішохідний перехід саме на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим грубо порушив встановлені правила.

Факт вчинення правопорушення є доведеним поза розумним сумнівом. Позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, позаяк вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_2 в повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі цієї ж ухвали суду у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржену постанову від 18.03.2026 серія ЕНА № 6861963, включаючи відеофайли з бодікамер, що підтверджують фіксацію інкримінованого правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення посадовою особою, відносно ОСОБА_1

08.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву з витребуваними судом матеріалами справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відео файли з записами, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову.

Від представника позивача подано через систему "Елекронний суд" відповідь на відзив, в якому остання просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, 14 квітня 2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив з долученням до матеріалів справи відезапису.

Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом, згідно з постановою серії ЕНА №6861963 від 18 березня 2026 року винесеної інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Крушинським Дмитром Івановичем на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки 18 березня 2026 року о 22 год. 35 хв. за адресою: с. Станишівка, Шосе Сквирське 6 км, ОСОБА_1 , керуючи т/з VOLVO FH, номерний знак НОМЕР_2 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, фіксація проводилась на портативні відеореєстратори 475036, 475217, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

На підтвердження факту вчинення правопорушення, відповідачем надано два відеозаписи, та зазначено, що фіксація проводилася на портативні відеореєстратори 475036, 475217.

IV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено положеннями ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КпАП України порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд назаборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.7 ПДР передбачено, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Згідно п. п.8.7.3. ПДР сигнали світлофора, зокрема, мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п.8. ч.1 ст. 23 цього Закону).

За змістом п.п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Так, нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачу слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у п.п. 36, 37 постанови від 23.10.2019 р. у справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд робить висновок, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постанова відносно ОСОБА_1 складена 18.03.2026, позивач скористався правом на її оскарження, в терміни, встановлені законом, подав до суду адміністративний позов.

Як зазначає відповідач, фіксація проводилася на портативні відеореєстратори 475036, 475217, але на відео з зазначених відеореєстраторів, на одному з них відображений автомобіль білого кольору, який перетнув перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору. Крім того, був ще один автомобіль, а саме вантажний, який зупиняється біля стоп-лінії. Встановити реєстраційний номер транспортного засобу, а також марку автомобіля не є можливим. Долучені відео не є цілісним, а тому неможливо встановити, чи був зупинений саме автомобіль, за яким рухалися патрульні на першому відео, чи це два різні автомобілі. Під час руху автомобіля патрульної поліції, авто, за яким вони рухалися спочатку, в подальшому зникає з зору, це чітко видно на відео.

У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, який передбачає безперервність відеозапису у ході виявлення і фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій».

У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

На відеозаписі, де автомобіль, який з твердження відповідача, перетнув регульований пішохідний перехід на забороняючий жовтий сигнал світлофора, не можливо встановити державний номерний знак автомобіля, а також марку автомобіля, також з наданих відеозаписів неможливо встановити, що патрульними було зупинено автомобіль зазначений в постанові, оскільки відео є не безперервним, самого факту зупинки саме транспортного засобу VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_2 не зафіксовано.

В оскаржуваній постанові зазначено, що водій, керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, але на відео, на якому, не можливо встановити номерний знак та марку автомобіля, видно вантажний автомобіль, який пересікає не просто регульований пішохідний перехід, а регульоване перехрестя, що не відображено в самій постанові.

В п. 8.10 ПДР України визначено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

На відео видно стоп-лінію, яку можна відстежити завдяки наступному вантажному автомобілю, який зупинився перед світлофором ( 0:17 секунда на відео) та випадково потрапив у кадр.

Таким чином, екіпажем патрульної поліції не зафіксовано перший світлофор, який знаходиться на перехресті та стоп лінію.

Відповідно до п. 16.8 Правил дорожнього руху, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Як вбачається з відео, автомобіль пересікає стоп-лінію на дозволений сигнал світлофора, тобто зелений. На 0:07 секунді відео видно, що на миготливий зелений, автомобіль знаходиться за серединою перехрестя, на 0:08 секунді відео видно, що коли загорівся жовтий сигнал світлофора, автомобіль вже знаходився за межами світлофора, тобто повністю перетнув перехрестя, керуючись п. 16.8 ПДР. На 0:10 секунді відео чітко видно, як автомобіль вже знаходиться далеко за межами світлофора коли загорається червоний.

Доводи відповідача про те, що у момент увімкнення жовтого сигналу світлофора транспортний засіб ОСОБА_1 перебував безпосередньо перед світлофорним об`єктом, а не в межах перехрестя чи пішохідного переходу не відповідають дійсності.

Окрім цього, не відповідає дійсності те, що у зазначений момент фари автомобіля освітлювали пішохідний перехід та світлофорний об`єкт попереду, так як самого пішохідного переходу на відео не видно, а світлофорний об`єкт, освітлювався, як видно на відео, після проїзду вантажного автомобіля, можливо автомобілем патрульної поліції, або ж автомобілем, який знаходився перед стоп-лінією на світлофорі.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суду не доведена, адже відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження події та складу правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КупАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн., за частиною другою статті 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач у цій справі поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією № KRZ7-848D-2S8E, відповідно ці судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Савченко Тетяна Іванівна, до Департамента патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18 березня 2026 року серія ЕНА № 6861963, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ