Рішення № 137157981, 05.06.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/310/26

Провадження №2/377/388/26

05 червня 2026 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на статті 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 102294369 від 18.09.2021 у розмірі 30 613,90 грн; судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ( первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102294369 на суму 4 450,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV67J5Y. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 4 450,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 500,00 грн.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (далі договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги №161 від 23.11.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01 (далі договір факторингу 2). ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е (далі договір факторингу 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 15.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30613,90 грн. Позивач вказував, що ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором, у період перебування прав вимоги у ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» від відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 30613,90 грн, яка складається із: 7 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 23 113,90 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом ( а.с. 3-17).

Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 травня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази (а.с. 177-180).

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 02 червня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України ( а.с.197-198).

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки та копії ухвали суду від 12 травня 2026 року до зареєстрованого електронного кабінету позивача та його представника Полякова О.В., що підтверджується довідками про доставку електронного документу. ( а.с. 201-204) У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. ( а.с. 15-16).

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким йому направлялась судова повістка та копія ухвали судді від 12 травня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання, повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній» ( а.с. 207). У такому випадку відповідач ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 02 червня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає приписам частини другої статті 247 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за №20_11/2021 затверджено Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» (а. с. 42-48;51-54).

Відповідачу надано одноразовий ідентифікатор MNV67J5Y, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 49).

18.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів, в результаті чого між сторонами укладено договір за №102294369 від 18.09.2021, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а. с. 41, 23 зв.ст.-26).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» ( далі Правила).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4 500,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 18.10.2021( п.1.3.).

Згідно з п. 1.4. позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (п.1.5).

Відповідно до п. 1.6. позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Згідно з п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»), а саме до 18.10.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена ( п. 1.8).

Згідно з п. 1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- виключно на період строку, визначеного в п. 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 569,40 процентів річних, що становить 1,56 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним ( п. 1.9.1);

- за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 570,47 процентів річних, що становить 1,56 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті ( п. 1.9.2).

-якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене, та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору ( п. 1.9.3).

У п. 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду ( п.1.12.1);

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним ( п. 1.12.2);

- проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.12.3).

Згідно з пунктом 4.3. договору сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в пункті 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (а.с. 25).

З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційній-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV67J5Y, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 , дата та час 18.09.2021 о 21:34:39. Ідентифікатор введено позичальником 18.09.2021 о 21:36:49, перерахування коштів здійснено 18.09.2021 о 21:37:04. (а.с.49).

Із доданих до позовної заяви доказів вбачається, що :

18.09.2021 відповідно до платіжного доручення № 93fa34da-8a46-440e-9b49-71d05d6287fd ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 4 450,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №102294369 від 18.09.2021 ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 . Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

08.10.2021 відповідно до платіжного доручення № a18b8368-f7b0-4ee6-89fe-dd4515b6bb55 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 2 050,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №102294369 від 18.09.2021 ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 . Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;

09.10.2021 відповідно до платіжного доручення № 4af376ce-4dac-43cf-931b-e1e6b8dcf076 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 1 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №102294369 від 18.09.2021 ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 . Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 55-57).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260420/26054-БТ від 23.04.2026, яку суд отримав на виконання вимог ухвали суду від 16 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітована платіжна карта № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на неї зараховано кошти: 18.09.2021 4 450,00 грн; 08.10.2021 2 050,00 грн; 09.10.2021 1000,00 грн (а.с. 192).

З виписок про рух коштів по картці № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 за період з 18.09.2021 по 23.09.2021 та з 08.10.2021 по 14.10.2021, які додані АТ КБ «ПриватБанк» до інформації №20.1.0.0.0/7-260420/26054-БТ від 23.04.2026, вбачається зарахування коштів на рахунок ( НОМЕР_5 ) картка № НОМЕР_4 ОСОБА_1 : 18.09.2021 4 450,00 грн; 08.10.2021 2 050,00 грн; 09.10.2021 1000,00 грн (а.с. 193-194).

До позовної заяви позивач додав: копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 102294369 від 18.09.2021 (а.с. 22-23) та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 27-40).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 73-78).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1. договору).

Отже, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 8.1 договору факторингу договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 договору) (а.с. 73-78).

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2. договору викладено у новій редакції. Всі інші умови договору залишилися без змін (а.с. 78 зв.ст.).

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції (а.с. 79-83).

31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 84).

31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 84 зв.ст.).

31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 85).

23.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги № 161 від 23.11.2021. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 щодо боржника ОСОБА_2 на загальну суму 18 768,40 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по основному боргу; 11 268,40 заборгованість по відсоткам ( а.с.86-87).

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано акт взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №161 від 23.11.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якого сторони підтвердили, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги №161 від 23.11.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.88).

23.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» склали протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з реєстром прав вимоги №161 від 23.11.2021, відповідно до п.2 якого сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним та згідно з п. 5 клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 2 773 особи, загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 55 879 956,21 грн (а.с.89).

27 травня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с.90-94).

Згідно з п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.

Додатком №1 до договору факторингу затверджено форму реєстру прав вимог (а.с. 93 зв.ст.)

27.05.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024. Згідно з даними витягу із вказаного реєстру до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 щодо боржника ОСОБА_2 на загальну суму 30 613,90 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по основному боргу; 23 113,90 грн. заборгованість по відсоткам ( а.с. 95).

Відповідно до платіжної інструкції від 30.05.2024 №6617 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» оплату за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги №1 від 27.05.2024 за договором факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 ( а.с. 96.).

15.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1, є невід`ємною частиною договору ( а.с.97-102).

Згідно з п.1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» підписано реєстр боржників до договору факторингу №15/07/25 Е від 15.07.2025. Згідно з даними витягу із вказаного реєстру до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 30 613,90 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по основному боргу; 23 113,90 грн заборгованість по відсоткам ( а.с. 103-105).

15.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали акт прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 ( а.с. 106).

Відповідно до платіжних інструкцій: від 24.09.2025 №361, від 06.10.2025 №381, від 07.10.2025 №383, від 10.10.2025 №385, від 23.10.2025 №396, від 24.10.2025 №401, від 30.10.2025 №404, від 31.10.2025 № 409, від 03.11.2025 № 411 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 15/07/25 Е від 15.07.2025 ( а.с. 107-115).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідача з урахуванням часткової сплати на суму 5,00 грн, становить 18 544,90 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по тілу кредиту; 11 273,00 грн заборгованість по відсоткам за період з 18.09.2021 по 23.11.2021) ( а.с. 116-118).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача станом на 27.05.2024 становить 30 613,90 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по тілу кредиту; 23 113,90 грн- заборгованість по відсоткам ( а.с. 119-120).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 боржника ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 30 613,90 грн, з яких: 7 500,00 грн- заборгованість по тілу кредиту; 23 113,90 грн- заборгованість по відсоткам ( а.с. 121).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд встановив, що договір № 102294369 від 18.09.2021 ОСОБА_1 підписав з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивач довів факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 18.09.2021 кредитного договору № 102294369 від 18.09.2021 в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені відповідач суду не надав.

Підписавши вказаний договір та додаткову угоду до нього, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Позивач надав суду копії платіжних доручень: від 18.09.2021 №93fa34da-8a46-440e-9b49-71d05d6287fd на суму 4 450,00 грн; від 08.10.2021 №a18b8368-f7b0-4ee6-89fe-dd4515b6bb55 на суму 2 050,00 грн; від 09.10.2021 № 4af376ce-4dac-43cf-931b-e1e6b8dcf076 на суму 1 000,00 грн, відповідно до яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту №51-68-74XX-XXXX-7771 ОСОБА_1 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №102294369 від 18.09.2021 ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 . Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer. (а.с. 107-115).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260420/26054-БТ від 23.04.2026, отриманої судом на виконання вимог ухвали суду від 16 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітована платіжна карта № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на неї зараховано кошти: 18.09.2021 4 450,00 грн; 08.10.2021 2 050,00 грн; 09.10.2021 1000,00 грн (а.с. 192).

З виписок про рух коштів по картці № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 за період з 18.09.2021 по 23.09.2021 та з 08.10.2021 по 14.10.2021, які додані АТ КБ «ПриватБанк» до інформації №20.1.0.0.0/7-260420/26054-БТ від 23.04.2026, вбачається зарахування коштів на рахунок ( НОМЕР_5 ) картка № НОМЕР_4 ОСОБА_1 : 18.09.2021 4 450,00 грн; 08.10.2021 2 050,00 грн; 09.10.2021 1000,00 грн (а.с. 193-194).

Суд враховує, що відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.

Згідно з п. п. 14 п. 3 розділу І Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року за №75 (далі Положення), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Відповідно до п. 59 розділу IV Положення регістром аналітичного та синтетичного обліку, зокрема, є клієнтські рахунки та виписки з них, які банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях.

За правилом п. 60 розділу IV цього Положення клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. п. 62, 63 розділу IV Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій та може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Отже, виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_5 ), який обслуговується платіжною картою № НОМЕР_4 , за період з 18.09.2021 по 23.09.2021 та з 08.10.2021 по 14.10.2021, яка наявна в матеріалах справи, може підтверджувати видачу відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за укладеним кредитним договором, а також підтверджувати розмір заборгованості.

Про те, що виписка по банківському рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, Верховний Суд зазначав у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618 св 19; від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689 св 21.

Номер саме цієї картки №51-68-74XX-XXXX-7771 був зазначений відповідачем у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 18.09.2021, де окрім загальної інформації, персональних даних, ним ще зазначено фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 41).

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як щодо укладення договору, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також не отримання зазначених коштів, тобто відповідачем не спростовано факту отримання кредиту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач довів обставини щодо укладення 18.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі кредитного договору №102294369 від 18.09.2021, за умовами яких відповідач отримав кредитні кошти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В обґрунтування заявлених вимог позивач на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 надав копії :

договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОМ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018: №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, витягу з реєстру прав вимог №161 від 23.11.2021, акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №161 від 23.11.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з реєстром прав вимоги №161 від 23.11.2021 ( а.с. 73-89);

договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024; платіжної інструкції від 30.05.2024 № 6617 про оплату за відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимог № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 ( а.с. 90-96);

договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», реєстр боржників від 15.07.2025 до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників від 15.07.2025 за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, платіжних інструкцій: від 24.09.2025 №361, від 06.10.2025 №381, від 07.10.2025 №383, від 10.10.2025 №385, від 23.10.2025 №396, від 24.10.2025 №401, від 30.10.2025 №404, від 31.10.2025 № 409, від 03.11.2025 № 411 згідно з якими ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 15/07/25 Е від 15.07.2025 ( а.с. 97-115).

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів за договором кредитної лінії №102294369 від 18.09.2021 та сплати процентів за користування ними, тому у позивача виникло обґрунтоване право на стягнення з відповідача вказаної заборгованості у заявленому позивачем розмірі в судовому порядку.

До позовної заяви позивач додав виписку з особового рахунку за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» становить 30 613,90 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, наведеного позивачем у мотивувальній частині позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 30 613,90 грн та складається із : 7 500,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 23 113,90 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Надана позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором №102294369 від 18.09.2021 у сукупності з розрахунками заборгованості, складеними ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових заборгованості за кредитом ( а.с. 116-121).

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з вказаного кредитного договору та договорів факторингу, враховуючи, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного з первісним кредитором кредитного договору та їх неналежного виконання відповідачем, суд вважає правильним задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №102294369 від 18.09.2021 в розмірі 30 613,90 грн, що складається із : 7 500,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 23 113,90 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, нарахованим у межах строку кредитування відповідно до п.п. 1.7, 1.8, 1.9, 1.12 договору кредитної лінії №102294369 від 18.09.2021.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд встановив, що адвокат адвокатського бюро «Соломко та партнери» Соломко О.В. надавав позивачу ТОВ «ФК «Ейс» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, ордера серії АІ №2004328, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018 (а.с. 63-64,122-124,128).

Пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 визначено, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток №1 до договору) (п. 3.3).

Гонорар сплачується шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на рахунок Адвокатського бюро (п. 3.7 договору).

01 вересня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Соломка О.В. та ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Полякова О.В. укладено додаткову угоду №25771044111 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, відповідно до п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів, по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відносно позичальника ОСОБА_1 , кредитний договір №102294369и від 18.09.2021 (а.с. 126).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг ( який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025), складеного 29 грудня 2025 року між виконавцем адвокатським бюро «Соломко та партнери» та клієнтом ТОВ «ФК «Ейс», виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102294369и від 18.09.2021 2 години (вартість послуг 5 000,00 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, 2 години (вартість послуг 1 000,00 грн); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, - 1 година (500,00 грн); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, - 1 година ( вартість послуг 500,00 грн), всього на суму 7000,00 грн ( а.с. 127).

У попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на правову допомогу, наведеному у позовній заяві, зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу позивача становлять 7000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу не подав.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 7000,00 грн є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Вказані витрати є фактичними і неминучими, оскільки позивачу необхідна була правова допомога для звернення до суду з позовною заявою для захисту свого порушеного права.

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за подання в підсистемі «Електронний суд» позовної заяви сплатило судовий збір в сумі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 24.03.2026 №40819, яка зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.1,2).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючись статями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 102294369 від 18.09.2021 у розмірі 30 613 гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок №6, кабінет №13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 05 червня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич