Ухвала суду № 137157736, 02.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"02" червня 2026 р. Справа № 363/7644/25

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву представника відповідачки про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

23 квітня 2026 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 150 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього 38 572 грн. 40 коп.

В поданій заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачки посилається на те, що про існування заочного рішення відповідачка дізналася лише 06 травня 2026 року за допомогою мобільного застосунку «Дія», а тому вважала, що строк на подання заяви про його перегляд не пропущено. Зазначала, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим не змогла подати відзив на позов та надати докази на підтвердження своїх заперечень. Також вказувала, що при ухваленні рішення судом належним чином не перевірено обґрунтованість та розмір заявленої до стягнення заборгованості. На її думку, подані позивачем розрахунок заборгованості та виписка є лише односторонніми розрахунками позивача та не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами. У зв`язку з викладеним порушила питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду у загальному порядку.

Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, неявка яких згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, розгляду справи не перешкоджає.

Дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи..

Як вбачається із п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як передбачено ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Встановлено, що 09 лютого 2026 року ухвалою суду у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відкрито провадження.

Копію вказаної ухвали про відкриття провадження 13 лютого 2026 року направлено відповідачці рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти R067107486540) на адресу її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи (Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Межигірська, 8).

Із трекінгу відправлень АТ «Укрпошта» вбачається, що копію вказаної ухвали про відкриття провадження вручено одержувачу (відповідачці) 04 березня 2026 року.

Відтак, доводи про відсутність належного повідомлення відповідачки на увагу не заслуговують, є безпідставними, які суд відкидає.

Що стосується доводів представника відповідачки про те, що судом при ухвалені рішення належним чином не перевірено обґрунтованість та розмір заявленої до стягнення заборгованості, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою 13 травня 2025 року укладено договір кредитної лінії № 1552-5710, а також додаткові угоди до нього. Умовами договору передбачено надання кредитних коштів зі сплатою процентів відповідно до вимог статті 1048 ЦК України, а також визначено порядок та строки їх нарахування і сплати.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, додаткові угоди, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та розрахунок заборгованості, які містять відомості про розмір основного боргу та нарахованих процентів та комісії. Зазначені документи підписані відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про її ознайомлення та погодження з відповідними умовами кредитування.

Перевіряючи правильність наданого розрахунку, судом враховано здійснені відповідачкою платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 17 травня 2025 року в сумі 2 800 грн та 16 червня 2025 року в сумі 6 716 грн, які включені позивачем до розрахунку та враховані при визначенні остаточного розміру боргу.

Розрахунок заборгованості в частині задоволених позовних вимог відповідає умовам укладеного договору та наявним у справі доказам. Будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про неправильність здійсненого позивачем розрахунку, інший розмір заборгованості або про повне чи часткове погашення кредитних зобов`язань понад враховані позивачем платежі, відповідачкою суду не надано.

З огляду на викладене, зазначені вище доводи підставою для перегляду заочного рішення бути не можуть, оскільки сплата відсотків за будь-яке користування кредитними коштами передбачена вимогами Закону та змістом підписаного договору, з умовами ОСОБА_1 погодилася, отримавши кредит, та зобов`язалася сплачувати їх у визначеному розмірі відповідно до кредитного договору, додаткових угод, графіка платежів і вимог ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Доводи представника відповідачки про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок) є безпідставними, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку кредитодавця підтверджувати факт надання споживчого кредиту виключно первинними бухгалтерськими документами у вигляді платіжних доручень, меморіальних ордерів чи розписок. Вирішальне значення для правильного вирішення спору мають належні, допустимі та достатні докази, які дають можливість встановити факт укладення договору, отримання позичальником кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання.

З огляду на положення Законів України «Про електронну комерцію», «Про платіжні послуги» та оскільки позивач не є банківською установою, а діє як фінансова установа, яка надає кредити без відкриття рахунків, належними, допустимими і достатніми доказами про надання кредиту, його погашення, нарахування відсотків та обрахунок кредитної заборгованості, в даному випадку є листи і додатки про здійснення електронних, комерційних операцій і складений позивачем розрахунок заборгованості, та якими не повинні бути виключно первинні бухгалтерські документи.

При цьому, позичальник не позбавлений права надавати суду первинні бухгалтерські документи (про здійснені самим позичальником відповідні платежі) на підтвердження погашення заборгованості, в разі доведення неправильності та необґрунтованості розрахунку заборгованості складеного позивачем.

Водночас відповідачка факту укладення кредитного договору не заперечувала, доказів неотримання кредитних коштів не надала, а також не подала жодних належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували надані позивачем документи або свідчили про відсутність заборгованості.

Сама тільки незгода з наявним у справі розрахунком заборгованості підставою для перегляду заочного рішення бути не може.

Отже, доводи представника відповідача суд відкидає, оскільки вони є бездоказовими, нічим не підтвердженими, коли фактично зміст заяви про перегляд заочного рішення зводиться до переоцінки наявних у справі доказів.

Відтак, з дослідженого підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2026 року.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя