Постанова № 137157069, 01.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/673/26

Провадження № 3/165/370/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

з участю секретаря Попіки Ю.Г.,

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Нововолинськ матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592944, складеного 16.02.2026 року поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержантом поліції Сачуком Д.Ю., 16.02.2026 року о 14.22 год. у м. Нововолинськ по вул. Генерала Шухевича (Галана), 2, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep Compas з номерним знаком НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Повідомив, що працівники поліції здійснювали на нього тиск, поводилися щодо нього зухвало, їх було троє проти нього одного, а також зазначив, що працівники поліції не роз`яснили йому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та він не був обізнаний про те, що існує така відповідальність та про суми штрафу. Також пояснив, що він перебував у розгубленому стані, оскільки поспішав та віз ліки батьку, тому не міг у повному обсязі зрозуміти усі обставини; працівники поліції ввели його в оману, повідомивши, що в медичному закладі медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння теж проводиться за допомогою приладу Драгер, а також, що вони порушили його право на захист; зазначив, що він не відмовлявся проходити огляд. Крім того, підтримав свої письмові пояснення щодо спростування протоколу серії ААД № 131333 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, подані 03 квітня 2026 року до суду, на підставі яких просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що відео боді-камери є вибірковим та починається о 14:21:58 вже з середини бесіди. На записі повністю відсутній момент його зупинки та підходу інспектора. До моменту ввімкнення відеозапису інспектор вів себе зухвало, не представився, не назвав законну причину зупинки та здійснював безпідставний візуальний обшук салону автомобіля, випитуючи про наявність «холодної зброї» (побачивши мисливський ніж на панелі) та перевіряючи документи на автомобіль, що не стосуються ПДР. Оскільки відео «різане», неможливо встановити тривалість тиску та зміст незаконних претензій до моменту ввімкнення камери. Вказав, що згідно з протоколом серії ААД № 131333, час вчинення правопорушення 14:22:00. Цей же час зафіксовано у чеку принтера Drager (тест № 4068), який долучено до матеріалів справи. Однак, на переконання особи, аналіз відеозаписів самих працівників поліції доводить повну недостовірність цих даних:

Фото № 1 (Додаток 2): Це кадри з відеореєстратора патрульного авто. На них чітко зафіксовано, що о 14:22:30 (тобто через 30 секунд після нібито «відмови») автомобіль ще перебуває в русі по дорозі, а патрульний автомобіль лише здійснює наздоганяння. Фізично неможливо «відмовитися від огляду» о 14:22:00, якщо в цей час він ще керував транспортним засобом у русі. Це технічно виключає правдивість даних у протоколі.

Фото № 3 (Додаток 2): Реєстратор патрульного авто. О 14:23:01 (через хвилину після часу в протоколі) інспектор Сачук лише виходить зі свого авто та тільки прямує до мене. Це доводить, що о 14:22:00 контакту ще не було.

Фото № 2 (Додаток 2): На відео з боді камери інспектора о 14:21:58 зафіксовано лише середину діалогу, а остаточна відмова від проходження огляду на місці зафіксована лише о 14:24:22. При цьому в протоколі та чеку Drager вказано час 14:22:00.

З урахуванням вищевикладених обставин ОСОБА_1 , вважає, що це свідчить про те, що інспектор Сачук вніс дані про нібито вчинене правопорушення в офіційні документи (протокол та чек) за 2 хвилини 24 секунди до того, як подія фактично відбулася (по боді камері). Це, на переконання ОСОБА_1 , доводить наперед упереджене ставлення поліції та підгонку часових показників у матеріалах справи. Оскільки відеозаписи прямо суперечать протоколу, останній не може вважатися належним доказом згідно зі ст. 251 КУпАП.

Посилається на те, що є єдиним сином у сім?ї та здійснює постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи. На момент зупинки здійснював доставку необхідних медикаментів батьку, чим і пояснюється його стан хвилювання через затримку.

Після зупинки інспектор Сачук, не знайшовши порушень щодо документів чи предметів у салоні (зокрема мисливського ножа), почав безпідставно стверджувати про «запах». Як чесний офіцер, він відверто повідомив про вживання пива напередодні ввечері, проте на момент зупинки (після 14:00) був цілком тверезий. Тільки-но вийшов з авто, до інспектора підтягнулися ще двоє озброєних працівників поліції. Опинившись один проти трьох, ОСОБА_1 відчув потужний психологічний тиск, що зафіксовано на відео його занепокоєнням за долю автомобіля.

Оскільки він є єдиною людиною, яка забезпечує ліками хворого батька, загроза втратити транспортний засіб була для нього критичною. Інший інспектор (поза зоною видимості камери) прямо запевнив його, що у разі відмови від драгера автомобіль не буде вилучено на штрафмайданчик. Саме цей шантаж евакуацією та страх залишити батька без допомоги змусили його підписати протокол.

Зазначив, що на відео чітко зафіксовано, що спочатку він висловив готовність їхати до медичного закладу («Поїду, як треба» час бодікамер 14:24:25). Однак інспектор Сачук почав маніпулювати його необізнаністю, стверджуючи: «Там процедура та сама, що тут», та «Там так само в «Драгер» треба буде дихнути». Це є свідомою брехнею та грубим порушенням Інструкції МВС № 1452, оскільки огляд у лікарні передбачає лабораторні дослідження біологічних середовищ, що є значно точнішим за тест на місці. Цією дезінформацією інспектор фактично відмовив його від поїздки до закладу, переконавши, що результат буде ідентичним. Крім того, на відео зафіксовано (14:39:31 «бодікамера») пряме запитання водія: «А що буде, хоч в двох словах?», інспектор ОСОБА_2 умисно уникнув відповіді про реальні санкції (штраф 17 000 грн. та позбавлення прав на 1 рік). Замість роз?яснення наслідків, він почав формально зачитувати зміст направлення та описувати бюрократичну процедуру, чим свідомо приховав від нього тяжкість правових наслідків підпису в умовах штучно створеного дефіциту інформації.

Вказує також, що всупереч ст. 268 КУпАП, йому не були роз?яснені права у встановленому порядку. Бачачи упередженість трьох поліцейських, їхнє намагання «знайти бодай щось» та грубе порушення процедури, у ОСОБА_1 виникла обґрунтована недовіра до правомірності їхніх дій. Свідки при «відмові» були відсутні.

Після складання протоколу водієві повернули посвідчення водія та дозволили самостійно продовжити рух за кермом, оскільки він поїхав сам інспектори фактично підтвердили його повну тверезість.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд прийшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином зясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого спяніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами.

Факт вчинення даного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592944 від 16.02.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; розпискою ОСОБА_1 ; довідкою інспектора САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Баранської Т., згідно якої гр. ОСОБА_1 видавалось посвідчення водія; відеофайлами, які знаходяться на DVD-R диску.

З відеофайлів, які знаходяться на DVD-R диску, долученому до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep Compas з номерним знаком НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції, в ході розмови останніми повідомлено водію про виявлення у нього ознак алкогольного спяніння, а саме: різкого запаху алкоголю з порожнини рота, що під час спілкування з працівниками поліції самим водієм не заперечувалося. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 щодо максимально допустимої норми алкоголю у показниках для водіїв, яка становить 0,2 проміле, а також повідомив про передбачену відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння, що тягне за собою порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з відеозапису, після вказаних дій водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 повідомив про вживання пива напередодні ввечері та сказав, що якщо «дихне», то може бути більше норми, висловив сумнів щодо застосування приладу на місці зупинки, тому відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. На відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив, що не проти проїхати до медичного закладу, проте після роз`яснення працівниками поліції про ідентичну процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі та застосування приладу типу Драгер, водій відмовився їхати до медичного закладу та проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що особа поводила себе спокійно, не висловлювала ніяких зауважень працівникам поліції з приводу процедури та порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, будь-яких заяв та клопотань не заявляла та не повідомляла про те, що їй щось незрозуміло, не потребувала додаткових пояснень.

Отже, суд не приймає до уваги пояснення особи, щодо здійснення відносно нього психологічного тиску та зухвалу поведінку працівників поліції, оскільки вказані факти не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, суд звертає увагу, що на відеозапису зафіксовано, що саме вказана особа керувала автомобілем, а також, що зупинивши транспортний засіб працівник поліції повідомив водію про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, кілька разів повторивши, що наявний стійкий запах алкоголю. Отже, матеріалами справи підтверджується те, що особа керувала транспортним засобом та що їй було повідомлено про виявлення алкогольного сп`яніння, роз`яснено норми ПДР щодо обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння та роз`яснено про існування адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/732 (в редакції на момент проведення огляду), огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Згідно із п. 6 розділу ІІІ вказаної інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Отже, вказана норма не містить вимоги про обов`язкове проведення лабораторних досліджень на визначення наявності алкоголю.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ вказаної інструкції, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження-газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

На переконання судді, вказана норма законодавства передбачає два види досліджень: із застосуванням технічних засобів, які проводяться з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; та тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, скрінінгові лабораторні дослідження проводяться з метою визначення вмісту наркотичних речовин та їх проведення є обов`язковим.

Відповідно до п. 13 вказаного розділу Інструкції, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Оскільки у ОСОБА_1 не було виявлено ознак наркотичного сп`яніння, він перебував у стані свідомості та був здатний адекватно реагувати на оточуючу його обстановку, відповідати на питання, не був учасником ДТП, на переконання судді, підстави для проведення медичного огляду із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень) та обов`язкового відібрання в нього зразків сечі та крові для дослідження, були відсутні.

Отже, працівники поліції, роз`яснивши ОСОБА_1 процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, повідомили водію про діючий на момент вчинення правопорушення та визначений законодавством порядок, що виключає існування факту введення особи в оману щодо дійсної процедури огляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов переконання, що позиція ОСОБА_1 щодо порушень вимог закону інспектором Сачуком та свідомого введення особи в оману повідомленням про існування ідентичної процедури як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, спростовується доказами, наявними у матеріалах провадження, суд не вбачає у такому роз`ясненні порушень вимог закону з боку працівників поліції.

У своєму рішенні «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у рішення ЄСПЛ «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що особа, яка потрапила в поле зору правоохоронних органів за підозрою в порушенні правил безпеки дорожнього руху, не може автоматично вважатися такою, яка має бути стороннім спостерігачем, і перекладати обовязок доказування на правоохоронні органи. Поряд з презумпцією невинуватості ця особа та її захисник мають представити правоохоронним органам наявні в них докази щодо своєї невинуватості.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів, які спростовують висновки працівників поліції, що подія дійсно мала місце або що у діях особи відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також звертає увагу, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, у своїх письмових поясненнях не погоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 13133 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в той же час, адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 складені за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592944, складеного 16.02.2026 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, а також вказує, що повернувши йому автомобіль та не відсторонивши його від керування, працівники поліції фактично підтвердили його тверезість, та відсутність складу правопорушення. В той же час, протокол серії ЕПР1 № 592944 складений саме за фактом відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку особою, яка керувала транспортними засобом.

Крім того, суд не приймає до уваги зауваження особи, яка притягується до відповідальності, щодо до існування розбіжностей у визначенні точного часу вчинення адміністративного правопорушення між зазначеним у протоколі та зафіксованим на технічних приладах фіксації (боді камерах поліцейських, відеореєстраторах), оскільки існування розбіжностей між показами технічних приладів, які становлять кілька хвилин та секунд, не спростовують зазначених у протоколі фактів та події, а саме: керування водієм транспортним засобом Jeep Compas з номерним знаком НОМЕР_2 , зупинки його працівниками поліції, повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння та відмови особи пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На переконання суду, існування такої похибки у зазначенні часу не впливає на кваліфікацію дій особи та не призводить до визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.

Крім того, суд не погоджується з позицією особи про те, що працівником поліції допущені порушення вимог закону та права особи на захист, що є підставою для визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення. На переконання суду, усне неповідомлення службовою особою своїх анкетних даних та щодо прав, визначених ст. 268 КУпАП, не свідчить про порушення вимог закону, оскільки з наявного в матеріалах справи протоколу серії ЕПР1 № 592944, складеного 16.02.2026 року відносно ОСОБА_1 , вбачається, що в протоколі зазначені посада та анкетні дані службової особи органу поліції, вказано про роз`яснення прав особі, ОСОБА_1 ознайомився з протоколом, розписався у ньому та отримав його копію, при цьому не висловив будь-яких зауважень ні щодо протоколу, ні щодо інших матеріалів справи, що підтверджується як підписом у протоколі та у інших документах, так і відеозаписом, з якого вбачається що у особи з`ясовувалося, чи все йому зрозуміло, проте будь-яких зауважень, клопотань висловлено не було. Наведене свідчить про те, що неповідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 про право на захист не спростовує факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбачено за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не могли призвести до суттєвого порушення права особи на захист та вплинути на наслідки розгляду вказаного провадження.

При ухваленні рішення, суд керується також принципом пропорційності та вважає, що втручання держави в особі її правоохоронних органів у права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ґрунтується на вимогах закону, є виправданим та переслідує легітимну та суспільно-значущу мету, а саме: забезпечення правопорядку, захисту прав інших осіб, в тому числі на життя та здоров`я, та безпеки інших учасників дорожнього руху, які мають законні сподівання, що водій транспортного засобу керує ним дотримуючись ПДР та не перебуває у стані сп`яніння.

При визначені міри відповідальності за вчинене протиправне діяння, відповідно до ст. 33 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі, визначеному згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ст. 283, ст. 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя,

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.

Суддя Алла РИБАС