Рішення № 137156786, 04.06.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2006/26

Провадження № 2-а/0158/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В.,

при секретарі Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и ч:

Позивач по справі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бохонкович В.Є., звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, лейтенантом поліції Денисюком Юрієм Валентиновичем було винесено постанову серії ЕНА №7102314, згідно якої громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Так, згідно вищезазначеної постанови, ОСОБА_1 в с. Жабка, по вул. Козацька (Кірова), 15, Луцького району Волинської області, керував автомобілем «BMW 740 LI» д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 75 км/год в населеному пункті, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI 20/20 0008399, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Вважає вищевказану постанову незаконною, оскільки під час винесення даної оскаржуваної постанови, в якості доказів її правомірності, інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, лейтенант поліції Денисюк Ю.В. вказує на показники вимірювального лазерного приладу TruCam LTI 20/20 0008399, який знаходився у руках останнього, при цьому не був встановлений стаціонарно, що унеможливлює його використання працівником поліції у такому режимі. Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Враховуючи вищезазначене, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, просить позов задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7102314 від 28.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення по справі у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп., а провадження у даній справі закрити

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.05.2026 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву /а.с. 13/.

20.05.2026, представником позивача по справі ОСОБА_1 адвокатом Бохонковичем В.Є. до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 21-28/.

20 травня 2026 представником відповідача по справі Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції подано до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволенні, оскільки оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства України, а порушення ОСОБА_1 п. 12.4 ПДР зафіксовано сертифікованим ТruСаm, можливість використання якого, у ручному режимі, прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, інструкцією з експлуатації, а так само й конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства /а.с. 37-60).

Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника адвоката Бохонковича В.Є.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Вахмістрова І.О. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у ньому.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглядається без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова була отримана позивачем по справі ОСОБА_1 28.04.2026р. та строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом є не пропущеним.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28.04.2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, лейтенантом поліції Денисюком Юрієм Валентиновичем було винесено постанову серії ЕНА №7102314, згідно якої громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 340 (триста сорок) грн 00 коп. /а.с. 11/.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. п. 1.1.-1.5. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Із змісту норми ст.283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що вчинення особою адміністративних правопорушень, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

У позовній заяві позивач по справі ОСОБА_1 зазначає, що під час винесення оскаржуваної постанови, інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, лейтенант поліції Денисюк Ю.В., в якості доказу, покладається на показники вимірювального лазерного приладу TruCam LTI 20/20 0008399, який знаходився у його руках, при цьому не був встановлений стаціонарно, що на думку позивача унеможливлює його використання у такому режимі, а тому такий доказ не відповідає нормам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 року № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України.

Відповідно до ст. 40 вказаного Закону (в редакції статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Аналіз вищенаведеної статті, надає суду підстави для висновку, що цією правовою нормою не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов`язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом.

Отже, твердження позивача, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскарженої постанови.

В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме - факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до матеріалів справи надана копія файлу фотозображення, зробленим за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 реєстраційний номер № ТС008399.

Разом з тим, відповідачем надано сервісну книжку приладу для вимірювання швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20, сертифікат відповідності, копію свідоцтва про повірку, лист Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, лист ДП «Укрметртестстандарт».

Відповідно до вищезазначених доказів, прилад TruCam LTI 20/20 № ТС008399 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.

Крім того, з вищевказаного листа ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/49 від 01.10.2019, згідно з яким прилади TruCAM конструктивно створені для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. У листі зазначено, що основне призначення даних приладів це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора; прилади TruCАМ можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному.

Лазерний вимірювач швидкості TruCам LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Отже, суд зазначає, що лазерний вимірювач TruCАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та, крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС008399) також може бути застосований для проведення вимірювання швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Вказаний прилад є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів та в розумінні положень статті 251 КУпАП, може мати доказову силу в питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.

Отже, надані відповідачем докази долучені до відзиву на позовну заяву є допустимими доказами у розумінні ст. 74 КАС України.

Крім того, формулювання, наведене у ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині права поліції технічні прилади та технічні засоби, зокрема, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель не вказує на спосіб їх розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі і т. ін.), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель).

З огляду на наведене, суд зазначає, що застосовуючи прилад TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 008399) інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Денисюк Ю.В. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесена 28.04.2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Денисюком Ю.В. відносно позивача по справі ОСОБА_1 постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП серії ЕНА №7102314 винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та підстав для її скасування суд не вбачає.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходячи з положень ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача адвокат Бохонкович Василь Євгенійович, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 10 Волинської області;

Відповідач - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: Україна, 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Залізниця, №15, ЄДРПОУ 40108646;

Представник відповідача Вахмістрова Ірина Олександрівна, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15 Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька