Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 157/359/26
Провадження №2/157/393/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
04 червня 2026 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Гамули Б.С.,
з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 20.02.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі кредитодавець, первісний кредитор) був укладений договір про споживчий кредит №5806809 (надалі кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору №5806809 від 20.02.2024) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Пункт 7.1. вказаного кредитного договору визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа, відповідно до статей 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору 25.06.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024 (далі договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги та відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених у реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №5806809 від 20.02.2024, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача становить 40 284 грн, відповідно до виписки з особового рахунка, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 12 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 27 084 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1200 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.
Кредитодавець передав позивачу відповідно до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024 разом із матеріалами кредитної справи і довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено кредитний договір №5806809 від 20.02.2024 був ідентифікований. Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №5806809 від 20.02.2024 в розмірі 40 284 грн, а також понесені судові витрати.
Представник позивача Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не подала.
Дотримуючись положень статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №5806809 (індивідуальна частина) (а.с. 8-13), за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Тип кредиту є кредит.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000 грн. Кредит надається загальним строком на 101 день з 20.02.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 11 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.03.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 31.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно з пунктами 1.4.-1.5 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 02.03.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 31.05.2024 (останнього дня строку кредитування). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3444 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 15 444 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 28 284 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 40 284 грн. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (28 284 грн / 12 000 грн) / 101 день * 100% = 2,33%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (за весь строк кредитування) дорівнює 7856,00 відсотків річних. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно з п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження позичальником строку кредитування, якщо інше не встановлено законодавством.
Комісія за надання кредиту: 1200 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2244 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24 840 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору).
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені підпунктами 2.2, 2.3 цього договору (п. 1.6 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок із використанням карти 516874*07 (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у пунктах 1.5.1.-1.5.3. договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2., в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді/договорі.
Згідно з п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового строку, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно з п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування. Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту в розмір, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди , що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено додатковою угодою/договором). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додаткового договору/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці (строк продовження 3 дні ставка комісії 3%, 7 днів 6%, 15 днів 10%). Умовами додаткового договору/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією можуть передбачатись інші (індивідуальні0 умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредит протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначено п. 1.5.2 договору, якщо інше не буде встановлено додатковим договором/додатковою угодою, що підписується у зв`язку з пролонгацією.
Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 договору).
Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
До зазначеного договору додано також додатки №1, №2 та №3, а саме графік платежів (а.с. 14), заява на отримання кредиту (а.с. 14 зворот), додаткові контактні дані для взаємодії за кредитним договором (а.с. 15).
Кредитний договір та додатки до нього було підписано ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 251098, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача 20.02.2024 ( НОМЕР_1 ) (а.с. 15 зворот).
Відповідно до умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит шляхом зарахування на платіжну картку останньої № НОМЕР_2 суму коштів 12 000 грн, що стверджується платіжним дорученням 123493824 від 30.02.2024 (а.с. 17).
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» направило інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 і повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), та по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 12 000 UAH за період 20.02.2024-27.02.2024.
Суд вважає доведеним факт укладення 20.02.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №5806809 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та виконання ТОВ «МІЛОАН» свого зобов`язання щодо надання кредиту у сумі 12 000 гривень.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 5806809, сформованою ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 17 зворот-18), випискою з особового рахунку за кредитним договором №58068039 від 20.02.2024 (а.с. 18 зворот), ОСОБА_1 на виконання умов договору кошти не сплачувала, внаслідок чого станом на 12.02.2026 у неї виникла заборгованість у розмірі 40 284 грн, з яких 12 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1200 грн прострочена заборгованість за комісіями та 27 084 грн прострочена заборгованість за відсотками.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Пунктом 1.5.1 вказаного договору про споживчий кредит передбачено сплату комісії, пов`язаної за надання кредиту, у розмірі 1200 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Пунктом 2.3.1. вказаного договору про споживчий кредит передбачено також сплату позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту для продовження строку кредитування. Цим же пунктом встановлено, крім іншого, максимальний розмір комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від поточного залишку кредиту, наведені у таблиці (строк продовження 3 дні ставка комісії 3%, 7 днів 6%, 15 днів 10%).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи зазначене вище, умови договору про споживчий кредит №100372489 від 19.12.2022 щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за пролонгацію є нікчемними.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Суд відхиляє здійснений ТОВ «МІЛОАН» у відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5806809 та виписці з особового рахунку за кредитним договором №5806809 від 20.02.2024, розрахунок заборгованості в частині нарахування комісії за оформлення кредиту в розмірі 1200 гривень.
Позивач довів суду факт виникнення у відповідача зобов`язання повернути кредит у розмірі 12 000 гривень. Водночас, відповідач доказів повного чи часткового виконання кредитних зобов`язань суду не надала, тому позов у частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є підставним.
Окрім тіла кредиту до стягнення заявлені проценти за користування кредитом у межах обумовленого строку 101 день за ставкою більше 1%. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 у свою користь, крім тіла кредиту у розмірі 12 000 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 27 084 гривні.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України №3498-IX від 22.11.2023. Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 20 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Пунктом другим розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про споживчий кредит був укладений 20 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При вирішенні цього спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надав.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про здійснення перерахунку процентів, які підлягають стягненню з відповідача за ставкою 1% в день, що складає 12 120 грн (12 000 х 1% = 120 грн х 101 д. = 12 120 гривень).
Як встановлено судом, відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором №5806809 від 20.02.2024, у зв`язку з чим у неї існує заборгованість, яка станом на 12.02.2026 становить 24 120 грн, з яких 12 000 грн основний борг та 12 120 грн відсотки. Такий розрахунок зобов`язання підтверджується умовами договору та перевірений судом.
Оскільки сума заборгованості відповідача по договору №5806809 від 20.02.2024 підтверджена належно проведеним розрахунком, а відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку, тому саме такий її розмір необхідно стягнути на корить позивача.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 24 120 грн, з яких 12 000 грн тіло кредиту та 12 120 грн нараховані відсотки.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Між ТОВ «Мілоан» (надалі кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі новий кредитор) 25.06.2024 було укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ (а.с. 19-23).
Згідно з п. 1.1. договору відступлення прав вимоги, на умовах встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаним у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Згідно з п. 2 договору відступлення під правом вимоги розуміється право грошової вимоги кредитора до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених між кредитором та боржниками кредитних договорів та підтверджується документацією.
Витягом від 10.09.2025 із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №1074-МЛ від 25.06.2024 (у новій редакції згідно з додатковою угодою №1 від 25.06.2024 (а.с. 29 зворот), ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підтверджується набуття права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 284 грн, з яких: 12 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 27 084 грн заборгованість по відсотках та 1200 грн заборгованість по комісії.
Суд погоджується, що перехід права вимоги позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5806809 від 20.02.2024 відбувся у встановленому законодавством порядку. Однак, враховуючи, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 24 120 грн, що встановлено судом, позивач набув право вимоги до відповідача саме у такому розмірі.
Позивачем на адресу відповідача за вихідним номером 23692395/1265 від 04.02.2026 було надіслано претензію, де повідомлено про відступлення прав вимоги за кредитним договором №5806809 від 20.02.2024 новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а також про необхідність сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 40 284 грн (а.с. 30), однак на цей час борг не сплачений.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Оскільки сума заборгованості відповідача по договору про споживчий кредит №5806809 від 20.02.2024 підтверджена належно проведеним розрахунком, здійсненим на підставі умов договору та вимог чинного законодавства, тому саме такий її розмір необхідно стягнути на корить позивача.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено на 59,87% (24 120 грн х 100% : 40 284 грн), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1593 грн 98 к. (2662 грн 40 к. х 59,877%).
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 (а.с. 31 зворот), договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 33), ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1408806 від 20.10.2025 (а.с. 33 зворот), акт №Д/16910 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.02.2026 (а.с. 34), детальний опис від 12.02.2026 надання послуг до акту №Д/16910 від 12.02.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 34 зворот), згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 8000 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 5000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2993 грн 50 к. (5000 грн х 59,87%).
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №5806809 від 20 лютого 2024 року в розмірі 24 120 (двадцять чотири тисячі сто двадцять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривні 98 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2993 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 50 копійок.
Рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, 79018, код в ЄДРПОУ 35234236; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Головуючий Б.С. Гамула
Судове рішення № 137156744, Камінь-Каширський районний суд Волинської області було прийнято 04.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 157/359/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: