Рішення № 137156012, 03.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1292/2026 Справа № 641/10048/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І. В.,

за участю секретаря Земляної А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року у розмірі 60 375 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 08.03.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102661710, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі - кредит) у розмірі 15 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Посилався, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Зауважував, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Вказав, що 27.07.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року. Зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 375 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 43875 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 1 500 грн.

Провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, судом було задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази з АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, згідно поданої до суду заяви, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подав.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

08.03.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №102661710 (Індивідуальна частина), згідно якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений цим Договором надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 гривень.

Кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.03.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.03.2023 року (рекомендована дата платежу).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21.06.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.03.2023 р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.06.2023 р. (останнього дня строку кредитування).

Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 4875.00 грн. в грошовому виразі та 94,072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 45375.00 грн у грошовому виразі та 1052.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за пільговий період) складає 19875.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 60375.00 гривень Всі вказані у цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов?язань.

Комісія за надання кредиту: 1500.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3375.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 40500.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2,.2.3 цього Договору. 1.7 Позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника.

У розділі 2 Договору сторонами погоджено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *92.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1. - 1.5.3 Договору.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов?язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості. Завершення пільгового пероду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов?язання з повернення кредиту та сплати інших платежів.

Згідно Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Цей договір (з додатками № 1, № 2 та №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До договору додано копію графіку платежів, згідно якого станом на 21.06.2023 року позичальник повинен був сплатити 60 375 грн, з яких 15 000 грн - сума кредиту, 43 875 грн - за обслуговування кредитної заборгованості, 1 500 грн - комісія за надання кредиту.

Аналогічні договору умови кредиту вказані і у копії паспорта споживчого кредиту №102661710.

Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит №102661710 від 08.03.2023 року, з якої убачається наступне: сума кредиту -15 000 грн, валюта: українська гривня, строк кредиту - 15 днів з 2023-03-08, дата повернення кредиту: 2023-03-23, сума до повернення: 19875.00 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту -1500.00 грн. Нараховується одноразово за ставкою 10 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 3375.00 грн. Нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом), позичальник: ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , дата народження 1993-06-09, стать чоловік, вік 29, номер телефону НОМЕР_3 , зазначені дані документу, що посвідчує особу, адреса реєстрації, адреса проживання, освіта, соціальний статус, місце роботи, щомісячний дохід), дані контактної особи, надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви 102661710, прийняття рішення по заяві, погоджені умови по заяві 102661710.

Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким укладено договір №102661710 від 08.03.2023, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор L95667, час відправки ідентифікатора позичальнику 08.03.2023 04:42:04, номер телефону НОМЕР_3 .

Згідно з даними, які містяться у платіжному дорученні 60666444 від 08.03.2023, ТОВ «Мілоан» перерахувало 15000 грн, ОСОБА_1 призначенням платежу: кошти згідно договору 102661710, вказані грошові кошти перераховано на кредитний рахунок НОМЕР_1 *92.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) в банку емітована картка № 4149-4378-7022-7392, 08.03.2023 на картку здійснено переказ коштів у сумі 15 000 грн, тим самим підтверджено надання відповідачу кредитних коштів.

27 липня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, на умовах якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 7.1 Договору відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т, в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» протягом 5 робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує ТОВ «Мілоан» плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 856 679, 13 грн без ПДВ.

Матеріали справи містять Додаткову угоду №1 від 04.02.2025 року до Договору відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т від 27.07.2023 року, якою сторони досягли взаємної щодо внесення змін в Додаток №1 до Договору форму Реєстру боржників.

До позовної заяви додано копію Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 27 липня 2023 року по Договору відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т від 27.07.2023, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», згідно з яким ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 27 липня 2023 року, кількість боржників - 1989, загальна сума заборгованості - 32 058 212, 98 грн.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №102-МЛ/Т від 27.07.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року в сумі 60 375 грн, з яких залишок по тілу кредиту 15 000 грн; сума залишок по відсотках 43 875 грн; залишок по комісії- 1 500 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції №72145 від 27.07.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» на виконання вимог договору відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т від 27.07.2023 року в сумі 856 679, 13 грн.

Матеріали справи містять відомість про щоденні нарахування та погашення за договором №102661710.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 60 375 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 43 875 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 1 500 грн.

04.12.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 претензію про негайне погашення заборгованості у сумі 60 375 грн.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №102661710 від 08.03.2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує правильне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Установлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, грошові кошти (суму кредиту) не повернув в повному обсязі, унаслідок чого виникла заборгованість.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті кредиторові в повному обсязі, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 15 000 грн, та нарахованих відсотків у розмірі 43 875 грн, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

У свою чергу, з приводу нарахування ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до сплати ОСОБА_1 комісії в сумі 1 500 грн за надання кредиту, то суд зважає на таке.

Нарахування комісії за видачу кредиту встановлено п. 1.5.1 договору.

При цьому, у кредитному договорі не зазначено, за які саме послуги відповідачу встановлена комісія (у позові зазначено за видачу), порядок її нарахування.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

У договорі зазначено, що комісія нарахована за видачу кредиту, що суперечить вищевикладеним вимогам закону, які забороняють встановлювати будь-яку зустрічну оплату з боку позичальника за надання кредиту.

За таких обставин нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 1 500 грн є незаконним.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 року підлягають частковому задоволенню в сумі 58 875 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 15 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 43 875 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2373,95 грн.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000 грн.

Так, судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» 01 липня 2025 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107.

Відповідно до Акту №Д/10707 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 11.12.2025, сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року: боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , кредитний договір № 102661710, сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 8000,00 грн. У п. 6 Акту зазначено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок АО «Апологет» протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Матеріали справи містять Детальний опис наданих послуг від 11.12.2025 року до Акту №Д/10707 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року із найменуванням наданих послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання розгляду та вирішення позовної заяви, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення розміру таких до 2000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280 -283, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102661710 від 08.03.2023 в розмірі 58 875 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн 95 (дев`яносто п`ять) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Зелінська