Рішення № 137155880, 03.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21448/25

Провадження № 2/638/6032/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року у розмірі 107705,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03.04.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір № TDB.2020.0991.2284 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, на підставі якого відповідачу відкрито картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт. Строк кредитування 99 років. Розмір процентів за користування кредитом визначений у п.2.2. Кредитного договору та Тарифах.

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок-1 Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії. Натомість відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків не виконав, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 утворилася заборгованість у розмірі 107705,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 35995,08 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 71710,43 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року на суму 107705,51 грн перейшло до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС». В подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року на суму 107705,51 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог просила відмовити з огляду на таке. По-перше, позивач не довів належним чином факт укладення кредитного договору у заявленому вигляді. У матеріалах справи відсутній оригінал договору, відсутні належним чином засвідчені додатки, зокрема Правила обслуговування клієнтів та Тарифи. Позивач лише формально посилається на договір приєднання, проте не надає доказів того, що саме ті редакції правил і тарифів, які подані до суду, діяли станом на 03.04.2020 року та що відповідач був із ними ознайомлений під підпис. По-друге, позивач не довів належним чином правонаступництво, оскільки заявлений «ланцюг» відступлення права вимоги (АТ «МЕГАБАНК» - ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ») документально не підтверджений у частині конкретного зобов`язання відповідача. Надані витяги з реєстрів боржників не містять достатніх даних для ідентифікації переходу права вимоги саме за спірним договором. Також відсутні докази належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги, що суперечить вимогам ст. 516 ЦК України. По-третє, позивач маніпулює доказами, надаючи різні виписки (з ПК АТ «МЕГАБАНК» та Єдиної інформаційно-облікової системи НБУ), які не є первинними документами та не можуть самостійно підтверджувати заборгованість без належного договору з погодженими умовами і за відсутності підписаного первинного кредитного договору з умовами про відсотки. Такі документи є внутрішніми банку та не мають належної доказової сили. По-четверте, позивач не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів. Надані виписки не є первинними бухгалтерськими документами, не містять усіх необхідних реквізитів, не підтверджують природу операцій саме як кредитних і сформовані в односторонньому порядку. По-п`яте, позивач не довів розмір заявленої заборгованості. У позовній заяві відсутній детальний розрахунок із зазначенням періодів нарахування, ставок, формул, дат прострочення та структури боргу. Фактично суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку. Особливо показовим є те, що сума відсотків (71710,43 грн) майже вдвічі перевищує тіло кредиту (35995,08 грн), що свідчить про нарахування відсотків поза межами строку кредитування або після початку процедури ліквідації банку, що заборонено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». По-шосте, позивач не надав доказів дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема відсутній паспорт споживчого кредиту, не розкрито реальну річну процентну ставку, не доведено належного інформування споживача. Це є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог у частині процентів. Крім того, відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 29 січня 2026 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року у розмірі 107705,51 грн; судовий збір у розмірі 2422,40 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5422,40 грн.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 квітня 2020 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали Договір № TDB.2020.0991.2284 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, відповідно до п. 1.1. якого цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір, надалі Договір.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк відкриває Клієнту: № НОМЕР_2 (далі - Картковий рахукок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі - Картковий рахунок -2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_4 (далі - Картковий рахунок -3) в Євро, (разом - Карткові рахунки), на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі- Картка) Картковий рахунок -1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок -2 та Картковий рахунок -3 - за дебетовою схемою Картка, що видається на підставі цього Договору є власністю Банку.

Істотні умови договору визначені в п. 2.2 Договору, а саме:

тип кредиту - кредитування рахунку (кредитна лінія);

максимальний ліміт кредитної лінії 200000,00 грн;

пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, шо виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах, - до 62 днів;

процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервіснім мережах/пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) - 0,0001% річних;

процента ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована) 56 % річних (тариф todobank), 48 % річних (тариф todobank+);

процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям зняття готівки в термінальних пристроях - РОS-термінал, банкомат (фіксована) - 56 % річних (тариф todobank), 48 % річних (тариф todobank+).

Відповідно до п. 3.1.2 Договору Клієнт зобов`язаний щомісячно, не пізніше Розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити мінімальний обов`язковий платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язкові платежі, передбачені Договором, у розмірі, виазначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на Картковий рахунок -1; погасити заборгованість за Доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Згідно з п. 4.1 Договору, підписавши цей Договір, Клієнт підтверджує, що ним отримано один примірник договору з додатками, Картку та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору, у письмовій формі ознайомлений.

За умовами п. 7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

З аналогічними умовами кредитування ОСОБА_1 ознайомилася, підписавши 03.04.2020 Паспорт споживчого кредиту, у Розділі 4 якого також міститься інформація про загальні витрати за кредитом (73293,00 грн - за тарифом todobank; 88694,00 грн - за тарифом todobank+); орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом (273293,00 грн - за тарифом todobank; 288694,00 грн - за тарифом todobank+); реальну річну проценту ставку (87,30 грн - за тарифом todobank; 108,46 грн - за тарифом todobank+).

Крім того, ОСОБА_1 підписала Додаток №1 до Договору № TDB.2020.0991.2284 Тарифний план «todobank».

Підписом у Заяві-Анкеті на відкриття рахунку та видачу платіжної картки від 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 підтвердила, що 07 квітня 2020 року отримала платіжну картку № НОМЕР_5 .

Виписками за особовими рахунками за період з 03.04.2020 до 02.12.2022 та з 03.12.2022 до 03.09.2024 підтверджується, що АТ «МЕГАБАНК» надало ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, їх використання позичальником в межах ліміту кредитної лінії; часткове періодичне погашення позичальником заборгованості шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок в АТ «МЕГАБАНК»; нарахування кредитором процентів за користування кредитом.

Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості, складеним УО ФГВФО на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» 03.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором № TDB.2020.0991.2284 від 03.04.2020 станом на 03.09.2024 складає 107705,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 35995,08 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 71710,43 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року на суму 107705,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 35995,08 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 71710,43 грн.

Платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23425777,00 грн підтверджується сплата ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» ціни договору № GL1N426240, а саме у призначенні платежу зазначено «373981351629, оплата за лот GL1N426240, переможець ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МУСТАНГ ФІНАНС", ЄДРПОУ 40916672, протокол GFD001-UA20240618-01260 від 09.07.2024 року, ціна продажу 23 425 777,00 грн, без ПДВ».

27.12.2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став Первісний кредитор.

Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами) (п. 2 Договору № 1/12).

27.12.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підписали РЕЄСТР БОРЖНИКІВ, за яким відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року на суму 107705,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 35995,08 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 71710,43 грн.

Платіжними інструкціями № 1074 від 27.12.2024 на суму 8030000,00 грн, № 1091 від 31.01.2025 на суму 9200000,00 грн, № 1822 від 22.09.2025 на суму 5500000,00 грн підтверджується перерахування ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» на користь ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» грошових коштів як оплати оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.24 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами, без ПДВ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме обставини, щодо укладення між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем кредитного договору № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року на встановлених судом умовах.

Доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи оригіналу договору суд відхиляє, оскільки докази подають в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Позивачем позовну заяву подано в системі «Електронний суд», що свідчить про те, що копія кредитного договору засвідчена електронним підписом позивача, тобто є належним чином засвідченою. Клопотання про витребування оригіналу вказаного доказу відповідач не заявила.

Кредитний договір містить усі істотні умови (сума кредиту, розмір процентної ставки, строк договору), відтак безпідставними є посилання відповідача про непогодження процентної ставки. Крім того, суд зауважує, що Тарифи, долучені до позовної заяви, також підписані позичальником, що спростовує доводи відповідача про відсутність доказів того, що саме ці редакції правил і тарифів, які подані до суду, діяли станом на 03.04.2020 року та що відповідач була із ними ознайомлена під підпис.

Доводи відповідача про недотримання кредитодавцем вимог Закону України «Про споживче кредитування» (відсутній паспорт споживчого кредиту, не розкрито реальну річну процентну ставку, не доведено належного інформування споживача) спростовуються власне долученою до позовної заяви копією паспорту споживчого кредиту та його змістом, зокрема розділом 4, в якому міститься інформація про реальну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем, що спростовує доводи про неналежне інформування споживача.

Також позивачем доведено належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором шляхом відкриття відповідачу карткового рахунку та надання позичальнику у розпорядження кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту; використання відповідачем наданих їй кредитних коштів по вказаному рахунку, що підтверджується відповідними виписками по рахунку, які відповідають вимогам п. 5.6 Положення № 254 та п. 62 Положення № 75, отже є належними та допустимими доказами заборгованості відповідача за кредитним договором.

Такий висновок ґрунтується на тому, що долучені позивачем до позовної заяви виписки з рахунків відповідача, які містять відомості про рух коштів по банківських рахунках відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня, свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, користування ними, здійснення часткового погашення суми, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність та розмір заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим безпідставними є доводи відповідача про те, що банківські виписки є внутрішніми банку і не є належними та допустими доказами видачі кредитних коштів та розміру заборгованості.

Суд зауважує, що виписка з особового рахунку за період з 03/04/2020 до 02/12/2022 містить деталізовану інформацію як про використання позичальником кредитних коштів у той чи інший спосіб, так і про погашення заборгованості за кредитним договором. Достовірність відображених у виписці відомостей відповідачем не спростовано, обґрунтованих аргументів з цього приводу не зазначено.

Щодо доводів відповідача про недоведеність заборгованості, то суд зазначає, що відповідач не надала суду жодного доказу на спростування заборгованості у вказаному розмірі, як і не надала власного контррозрахунку, підтвердженого відповідними доказами. Натомість, надані позивачем виписки містять детальну інформацію щодо нарахування процентів, зокрема щодо суми нарахування та періоду. Зазначений у Довідці-розрахунку розмір заборгованості узгоджується з інформацією про нарахування, відображеною у банківських виписках.

Доводи відповідача про необґрунтованість нарахування відсотків у розмірі, що майже вдвічі перевищує тіло кредиту окрім того, що суперечать умовам договору, також ґрунтуються на припущеннях, що чітко відображено у відзиві на позовну заяву.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на який посилається відповідач, не забороняє нарахування процентів за кредитами після введення тимчасової адміністрації в Банку.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність прострочення кредитора, що є підставою для звільнення боржника від обов`язку сплати процентів за час такого прострочення, суд зазначає наступне.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України).

Враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, для встановлення факту прострочення кредитора боржник повинен довести, що він (1) або здійснив належне виконання зобов`язання, яке кредитор відмовився прийняти, або (2) не міг виконати зобов`язання внаслідок невчинення кредитором дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України сторона відповідача не надала суду доказів того, що відповідач здійснила належне виконання зобов`язання, яке кредитор відмовився прийняти, або, що вона не могла виконати зобов`язання внаслідок невчинення кредитором відповідних дій, які були необхідними для цього. Сам по собі факт віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних влітку 2022 року не свідчить про прострочення кредитора, оскільки відповідач не мала перешкод виконати або вчинити дії, спрямовані на виконання зобов`язання, перед тимчасовою адміністрацією в Банку.

Щодо відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором суд враховує, що за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На виконання ст. 81 ЦПК України позивач надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 , що спростовує доводи відповідача про відсутність доказів переходу прав вимоги. Обставин, які би свідчили про нікчемність договорів відступлення права вимоги, судом не встановлено. Відповідачем не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України правомірність договорів відступлення права вимоги. При цьому, суд зазначає, що сама по собі наявність у позивача кредитної справи відповідача свідчить про те, що відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до позивача реально відбулося.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте за змістом ч. 2 ст. 516 ЦК України неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мала жодних перешкод для виконання свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів ані на рахунок позивача, ані на рахунки попередніх кредиторів. Також не надала власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними належними та допустимими доказами, не спростувала розмір заборгованості за договором.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач допустила порушення договірного зобов`язання, чим порушила цивільні права та законні інтереси позивача, що є підставою для їх захисту в судовому порядку в обраний позивачем спосіб.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.

Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 03 вересня 2025 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Судом встановлено, що кредитний договір між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено 03 квітня 2020 року, тобто після продовження строку позовної давності у зв`язку з введенням карантину. Позовна давність відновлена 04 вересня 2025 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду 30 жовтня 2025 року, тобто менш ніж за 2 місяці після відновлення позовної давності. Відтак, незалежно від строку виконання зобов`язання боржником, строк позовної давності позивачем не пропущено і не могло бути пропущено, у зв`язку з чим суд відмовляє відповідачу у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року у розмірі 107705,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 35995,08 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 71710,43 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 11200 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суду інших судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесення вказаних судових витрат позивач надав наступні докази:

- копію Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та АО «АЛЬЯНС ДЛС», відповідно до п. 3.4.1 якого обсяг наданих послуг по стягненню заборгованості з боржників, період їx надання та сума гонорару за надання вказаних послуг, визначається об`єднанням та зазначається в Акті приймання-передача наданих послуг;

- копію Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12128567 від 14 серпня 2025 року, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правничої допомоги, а саме: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника 1200 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення Заборгованості з 1 Боржника 10000 грн;

- копію Ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвокатом Журавльовим Станіславом Георгійовичем, серія АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Журавльовим Станіславом Георгійовичем, серія ДП № 5817 від 04 липня 2024 року.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 03 квітня 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він не відповідає критерію розумності з огляду на складність справи, яка є малозначною справою, типовою для представника позивача, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні фактично без участі представника позивача в судовому засіданні. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

Заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн вочевидь є неспівмірною зі складністю справи та свідчить про намір надмірного збагачення і по суті становить додатковий спосіб отримання доходу, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за Договором № TDB.2020.0991.2284 від 03 квітня 2020 року у розмірі 107705,51 грн (сто сім тисяч сімсот п`ять гривень 51 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) судовий збір у розмірі 2422,40 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 05 червня 2026 року.

Суддя І.П. Латка