Ухвала суду № 137155701, 05.06.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/151/26

провадження № 1-кп/399/47/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника СЮП - ОСОБА_6

розглянувши у закритому судовому засіданні дистанційно в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121070000181 від 14.03.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, маючий на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України,-

встановив:

20.02.2026 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025121070000181 від 14.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України.

04 червня 2026 року від прокурора Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_3 до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшло клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Кіровоград, українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючий на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, а саме:

- 01.01.2001 Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ет.75 КК України звільнений лід/відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік;

- 12.12.2002 Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 5 років;

- 26.12.2011 Світловодським міськрайониим судом Кіровоградської області за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік та 1 місяць;

- 28.01.2011 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік.

В силу ст. 89 КК України вважається особою, що не має судимостей.

Обвинувачується у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій (зґвалтування), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочини проти статевої свободи то недоторканості за наступних обставин. Так, 13 березня 2025 року, в обідній час, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував у гостях у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , де він відпочивав та вживав алкогольні напої. За вищевказаною адресою також знаходилась малолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Цього ж дня, близько 15 години, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виходячи з території вищезазначеного домоволодіння, звернув увагу на малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як на об`єкт задоволення власної статевої пристрасті. В цей час, батьки малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - ОСОБА_10 та ОСОБА_13 перебували в приміщенні будинку та у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на порушення статевої недоторканості малолітньої ОСОБА_12 -вчинення стосовно неї дій сексуального характеру, які були спрямовані на задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про те, що вона являється малолітньою та не досягла статевої зрілості. З метою реалізації свого злочинного прямого умислу, близько 15 години, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягнувши на охоронювані законом суспільні інтереси, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , достовірно знаючи, що остання не досягла чотирнадцяти років, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активного опору, взяв її за руку та довів до свого домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, ОСОБА_4 наказав сісти малолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до належного йому легкового транспортного засобу ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 , який був розташований на території вищевказаного домоволодіння, та відвіз її до ставка, розташованого неподалік села Зибкове Онуфріївської селищної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області. 13.03.2025 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній вище відкритій ділянці місцевості, доводячи свій злочинний прямий умисел до кінця, спрямований на задоволення власної статевої пристрасті, зняв з себе штани та нижню білизну. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру щодо малолітньої ОСОБА_12 , яка через свій вік не могла усвідомлювати характер вчинюваних щодо неї дій та чинити опір, діючи умисно, використовуючи безпорадний стан внаслідок малолітнього віку потерпілої ОСОБА_4 , з метою подальшого проникнення своїм статевим органом у тіло малолітньої ОСОБА_12 , почав намагатися здійснити орогенітальний контакт, застосовуючи фізичну силу до малолітньої ОСОБА_12 , шляхом нанесення тілесних ушкоджень руками по голові останньої, чим посягнув на статеву недоторканість, нормальний фізичний, а також психічний розвиток малолітньої ОСОБА_12 .. В цей час, малолітня ОСОБА_12 , почала сильно плакати та відмовлятись від статевого контакту з ОСОБА_4 та останній, побоюючись, що його злочинні дії будуть викриті сторонніми особами, не здійснив орогінетальний контакт, тобто виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину проте не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Вказаними діями ОСОБА_4 порушив права дитини на статеву недоторканність та її нормальний фізичний, психологічний та соціальний розвиток дитини. Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 152 КК України тобто закінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій (зґвалтування). 15 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 152 КК України. 17.03.2025 постановою слідчого СВ ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням процесуального керівника, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук. 18.03.2025 слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_14 було винесено ухвалу про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 21.03.2025 слідчим СВ ВП №1 (м. Світлоподськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням процесуального керівника, кримінальне провадження було зупинено. В подальшому в ході проведення досудового розслідування начальником третьої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип Б» лейтенантом ОСОБА_15 05.12.2025 о 01 годині 35 хвилин в пункті пропуску «Шегині» було затримано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 06 грудня 2025 року слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 лютого 2026 року, який в подальшому судом продовжувався. При обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею підтверджено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладалась необхідність запобігання можливості: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; знищити, спотворити або сховати будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою для продовження застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підставі судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Разом з тим, статтею 178 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалами зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зав`язків, тощо. ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.152 КК України. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та/або свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які підтвердили його участь у вчиненні злочину; та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судці, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування ризику «переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду» наявні об`єктивні відомості про те, що ОСОБА_4 чітко усвідомлює, що він вчинив особливо тяжкий злочин у сфері статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від десяти до п`ятнадцяти років. Окрім цього, ОСОБА_4 не працюючий, офіційного не працює, джерела заробітку не має, вже вчиняв спроби переховуватися від органів досудового розслідування, так як після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 самостійно про вчинення ним кримінального правопорушення до працівників поліції не звернувся та після вчинення правопорушення з метою переховування від органів досудового розслідування виїхав за межі України. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому, він може змінити постійне місце проживання не повідомивши про це слідчого, суд або прокурора. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на жаль, частина територій нашої держави є тимчасово окупована та відповідно непідконтрольна правоохоронним органам України. Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, маючи законну можливість виїхати за межі України, має реальну можливість виїхати за межі України та на непідконтрольну територію. Викладене дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тобто має місце ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду. У кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 обізнаний про покази малолітньої потерпілої та свідків у даному провадженні, які викривають його у вчиненні зазначеного злочину. Також слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_4 чітко обізнаний, про місце проживання малолітньої потерпілої. Враховуючи вказане існують наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на малолітнього потерпілого та/або свідків з метою уникнення покарання за вчинений ним злочин, що перешкоджатиме досягненню основних завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Наведене свідчить по наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на потерпілого та/або свідків у вказаному кримінальному провадженні. В обґрунтування ризику «вчинити інше кримінальне правопорушення» слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, скоєного проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Зазначені відомості свідчать про суспільну небезпечність ОСОБА_4 та про можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто має місце ризик передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам. Особисте зобов`язання не може бути застосоване до підозрюваного, так як даний запобіжний захід є найбільш м`яким, а кримінальне правопорушення, у вчинені якого обґрунтовано підозрюється останній, відноситься до категорії особливо тяжких та не відповідає суспільній небезпеці особі ОСОБА_4 .. Особиста порука не може бути застосована, оскільки цей захід не може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам. Крім того, обвинуваченому ОСОБА_4 не може бути застосовано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як даний запобіжний захід не забезпечить належним чином обов`язок підозрюваного не ухилятися від органу досудового розслідування та суду та дасть можливість підозрюваному покинути межі Кіровоградської області. Наведене є обґрунтуванням продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, так як наявна необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чинити незаконний вплив на потерпілого та/або свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Частина 1 статті 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Частина 4 та 5 цієї ж норми встановлює, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Крім інших доказів, які підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вказати й на рішення ЄСПЛ. Так, згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 яке набуло статусу остаточного, Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до підозрюваного може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду скоєння іншого злочину. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». П.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, з гідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до п. 28 Рішення ЄСПЛ у справі «Плешков проти України» №37789/05, яке набуло статусу остаточного, Європейський суд погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Така позиція ЄСПЛ узгоджується з положеннями національного законодавства, зокрема ст. ст. 177, 183 КПК України. Беручи до уваги, вищевикладені ризики та матеріали кримінального провадження, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначених ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Тому прохає продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровоград, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючого на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу вигляді тримання під вартою в повному обсязі та прохала його задовольнити.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце слухання справи. В телефонному режимі повідомила суд, що не може з`явитись в судове засідання, яке призначено на 05.06.2026 року на 10.30. прохала розглядати справу без її участі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечує щодо заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає, що відсутні ризики які зазначає прокурор, оскільки обвинувачений жодного разу не переховувався від органів досудового слідства, тому прохає застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтовано тим, що клопотання прокурора необґрунтованим, таким що підлягає скасуванн6ю з наступних підстав. Положенням ст.. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України. Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично це положення не лише проголошує право на «розгляд справи упродовж розумного стоку, або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання» (рішення у справі «Сергій Волосюк проти України» п. 38). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства та/або суду, можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76). Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами п.3 ст. 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C.v. the UK» п.п. 23-24). Ч.3 ст. 199 КПК України визначено порядок продовження строку тримання під вартою, клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. Вважає, що відсутні будь-які законні підстави та об`єктивні дані, які б достовірно свідчили про те, що перебуваючи на волі він буде переховуватись від суду. Прокурором фактично не надано та не доведено реальність існування ризиків передбачених положеннями ст.. 177 КПК України, та що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам. Необхідність доведення фактів, що вказані вище, є обов`язком прокурора і мають вирішальне значення для прийняття судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Ч.4 ст. 194 КПК України встановлює право суду на застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж той, який зазначений в клопотанні, якщо прокурор не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішан проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Белевецький проти росії» - обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав, для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст. 5 Конвенції. ЄСПЛ, даючи оцінку у справі «Хайдерінов проти України» зазначив, що посилання на ті ж обставини, які дали підстави в попередньому в розгляді вважати обраний запобіжний захід «обґрунтованим», для висновку, що він і сьогодні залишається обґрунтованим є помилковим. Навіть, якщо інші обставини не змінились, змінився дуже важливий фактор час, що вимагає нової оцінки наявності ризиків. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і тим паче, не може бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Дану позицію ЄСПЛ встановлено у рішеннях у справах «Єчус проти Литви» та «Ніколова проти Болгарії». Ст.. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім окремих випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Ст.. 6 Конвенції регламентовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії» - позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватись на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі. Зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження він не судимий, має постійне місце проживання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, не перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку. Хворіє на ВІЛ інфекцію, у зв`язку з чим потребує постійного медикаментозного лікування та нагляду лікарів. Вважає, що ризики, відповідно до ст.. 177 КПК України, щодо нього в даному кримінальному провадженні формальні та посилання сторони обвинувачення на тяжкість вчиненого покарання, є свавільним та дає підстави незаконно просити суд застосувати до нього виключний запобіжним захід у вигляд тримання під вартою. Прохає суд, скасувати клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заявлене прокурором Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_3 . Обрати щодо нього ОСОБА_4 , більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Визначити розмір застави.

Вислухавши думку прокурора, захисника обвинуваченого, та клопотання обвинуваченого, дослідивши матеріали справи суд, вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та щодо зміни запобіжного заходу, дійшов таких висновків

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

18.03.2025 слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_14 було винесено ухвалу про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

21.03.2025 слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням процесуального керівника, кримінальне провадження було зупинено.

В подальшому в ході проведення досудового розслідування начальником третьої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (тип Б» лейтенантом ОСОБА_15 05.12.2025 о 01 годині 35 хвилин в пункті пропуску «Шегині» було затримано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2025 року слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 лютого 2026 року, який в подальшому слідчим суддею продовжено до 25.02.2026.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2026 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 23.04.2026 року, включно.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2026 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 15.06.2026 року, включно.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Гарькавий проти України", № 25978/07 від 18.02.2010 зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "с" Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Отже, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, вирішуючи клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме закінченого замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій (зґвалтування), за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до десяти років.

Так, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів майнового характеру та злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вчинив особливо тяжкий злочин, але в силу ст.. 89 КК України вважається не судимим, офіційно не працює.

Вищезазначене дає суду підстави вважати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінального покарання, незаконно впливати на свідків, вчинити нові кримінальні правопорушення.

Ці самі обставини, що встановлені судом під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, свідчать про неможливість запобігти ризикам шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу.

У цьому кримінальному провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. При цьому, суд оцінює суворість можливого покарання для обвинуваченого та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі незастосування найсуворішого запобіжного заходу.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на наведене, суд вважає, що на даній стадії судового провадження встановлені судом ризики продовжують існувати, є реальними, тому ці обставини виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ, при цьому належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності, наявний ризик впливу на потерпілу та свідків, а також за відсутності постійного місця роботи та необхідних коштів для його існування, ризик вчинення нового кримінального правопорушення, тому підстав для застосування більш м`якіших запобіжних заходів до обвинуваченого, суд не вбачає.

При обирані саме такого виду запобіжного заходу обвинуваченому як тримання під вартою судом вже були враховані усі обставини щодо здоров`я обвинуваченого, його соціальних зв`язків та майнового стану, та в судовому засіданні не встановлено інших нових обставин, які б вказували на можливість зміни обвинуваченому вказаного запобіжного заходу на більш м`якіший, та доказів на їх обґрунтування.

Враховуючи вищевикладене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину який інкримінують обвинуваченому ОСОБА_4 , з метою запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст. 27, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

У задоволенні клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 03.08.2026 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 05.06.2026 року о 13.00 годині.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1