Рішення № 137155579, 04.06.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р.Справа № 390/64/26 Провадження № 2/390/42/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , звернулися до суду із позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 28 травня 1990 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу. 29 вересня 1990 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ).

В 2017 року. ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для цієї мети необхідна була довідка з БТІ. З архівної довідки БТІ, позивач дізнався що власником цього житлового будинку є ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 користується та володіє вказаним житловим будинком з 1990 року, що підтверджується реєстрацією в цьому житловому будинку, договорами про надання комунальних послуг та випискою з погосподарських книг.

Позивачі користуються будинком відкрито, утримують його в належному стані, оплачують комунальні послуги, тому просять суд визнати за ними право власності на житловий будинок за набувальною давністю.

20.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.04.2026 закрито підготовче провадження і здійснено розгляд справи по суті.

Судовий розгляд по суті відбувся 07.05.2026 і 04.06.2026.

Представник позивачів у судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Соколівської сільської ради у судове засідання не з`явився надавши до суду письмову заяву, в якій справу просить розглядати справу за його відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог за умови доведеності обставин, вказаних у заяві та наявних законних підстав.

За змістом частин четвертої і п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 28 травня 1990 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 28 травня 1990 року виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради народних депутатів Кіровоградського району Кіровоградської області, зареєстрованим в реєстрі за № 24 (а.с.9).

29.10.1990 ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 25).

Згідно з архівною довідкою № 32986 від 14 березня 2017 року, виданою ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради народних депутатів Кіровоградського району Кіровоградської області, є ОСОБА_5 (а.с.10).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84).

З листа Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області вбачається, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заява про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини не подавалась, свідоцтво на право спадщину не видалалось. Спадкова справа не заводилась (а.с.88, 92).

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 455921928 від 10.12.2025, відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на будинок за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с.11).

Відповідно до виписки з погосподарських книг, наданої Миколаївським старостинським округом Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області 04.12.2025 (а.с. 26-27) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безперервно з 1991 року по даний були зареєстровані та проживали в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Щонайменше останні десять років за цією адресою також зареєстровані позивачів донька ОСОБА_8 , і онуки: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Однак, відповідно до довідки про фактичне місце проживання, виданої Миколаївським старостинським округом Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 18.05.2026, і письмової заяви ОСОБА_8 , остання разом з дітьми: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , з лютого 2022 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження добросовісного, відкритого, безперервного володіння житловим будинком позивачами надано ряд договорів щодо отримання комунальних послуг на будинок, які укладалися впродовж останніх 25 років (а.с. 15-24).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно з п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 ,і ОСОБА_2 щонайменше з 1991 року добросовісно відкрито безперервно і тривало володіють спірним житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями, розташованими за адресою; АДРЕСА_1 , поводяться з ним як власники, на дане майно не претендують інші особи, закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачами права власності за набувальною давністю на це нерухоме майно.

Керуючись статтями 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, статтями 2, 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ- 04364905, місце знаходження : Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, вул. Шевченка, 23.

Суддя Г.О. Підгірська