Ухвала суду № 137155540, 04.06.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/696/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/169/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

04 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121100000054 від 08.03.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Знам`янка Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, утриманців не має, раніше судимого вироком Знам`янського міжрайонного суду Кіровоградської області від 19.03.2026 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 гривень,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121100000054 від 08.03.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Судовий розгляд призначено на 04.06.2026.

В судовому засіданні 04.06.2026 прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Під час обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі ризики не відпали та продовжують існувати. Прокурор вважає, що обвинувачений, з огляду на покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини, може переховуватися від суду. При цьому, обвинувачений не пов`язаний трудовими відносинами та відносинами у сфері навчання, не одружений, особи на його утриманні відсутні, не має стійких соціальних зв`язків. До того ж обвинувачений раніше судимий вироком Знам`янського міжрайонного суду Кіровоградської області від 19.03.2026 за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 17000 гривень. Крім того, на розгляді Знам`янського міжрайонного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026121020000153 від 12.03.2026 за ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, що вказує на наявність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що свою вину визнав повністю, активно співпрацював з органами досудового розслідування, намірів переховуватись від суду він немає. Просив йому обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, повідомивши, що проживає разом з бабусею та молодшим братом.

Захисник у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину та щиро розкаюється у вчиненому. Також зауважив, що суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу повинен враховувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пріоритет має надаватися застосуванню заходів, не пов`язаних із триманням особи під вартою, за відсутності виняткових підстав для обрання найсуворішого запобіжного заходу. При цьому зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшити раніше визначений слідчим суддею розмір застави.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч.1ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієїстатті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру 08.04.2026 у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дрбровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 ОСОБА_4 обрано вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 17 години 30 хвилин 06 червня 2026 року із визначенням розміру застави в розмірі сорока п`яти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 149 760 (сто сорок дев`ять сімсот шістдесят) гривень.

Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні відповідно до чинного КПК України полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов`язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.

Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.

Продовжуючи строк запобіжного заходу обвинуваченому суд виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення, а також ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, про наявність яких свідчать наступні обставини.

Так, обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Судом враховується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не пов`язаний трудовими відносинами та відносинами у сфері навчання, не одружений, утриманців не має, не має стійких соціальних зв`язків, тому може переховуватись від суду. Наявність судимості за ч.1 ст. 309 КК України та розгляд судом обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч.4 ст. 186 КК України, дає підстави для висновку, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, сімейний стан, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Також варто зазначити, що продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків.

Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Враховуючи, що судове провадження не може бути завершено до спливу строку запобіжного заходу, а ризики, наведені прокурором, зокрема можливість переховування від правосуддя, вчинення інших кримінальних правопорушень, про що свідчать тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, що має підвищену суспільну небезпечність, суворість покарання, яке загрожує у випадку визнання винним, а також наявність непогашеної судимості за правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, до теперішнього часу не перестали існувати і не зменшилися, тому виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу.

На переконання суду, продовження обвинуваченому саме такого запобіжного заходу, відповідно до пп. «с» п.1 ст.5 Конвенції відповідатиме принципу пропорційності, оскільки застосований до нього запобіжний захід буде необхідним за встановлених обставин, унеможливить переховування обвинуваченого від суду.

Виходячи з наведеного, наявні підстави свідчать про обґрунтованість клопотання прокурора, тому, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», на 60 днів, а саме до 16 год. 20 хв. 03 серпня 2026 року.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , суд вважає за можливе частково погодитись з позицією сторони захисту і зменшити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, на думку сду, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і відповідає розміру встановленому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 16 години 20 хвилин 03 серпня 2026 року, з визначенням застави.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (девяносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, (платіжні реквізити депозитного рахунку: одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; МФО 820172; рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505. Призначення платежу ПІБ особи, яка вносить заставу на рахунок та ПІБ особи за яку внесено застава, найменування суду, що виніс рішення, номер справи).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 16 години 20 хвилин 03 серпня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено о 15 годині 00 хвилин 05.06.2026.

Суддя ОСОБА_7