Рішення № 137155487, 05.06.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/672/26

Провадження № 2/385/369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Солвентіс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за Договором позики № 3632508 від 01.06.2020, що укладений між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 у розмірі 34550,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 29550,00 грн заборгованість за процентами.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 01.06.2020 між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3632508. ТОВ «Алекскредит» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору, одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3632508 від 01.06.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Відповідно до умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач уклав кредитний договір № 3632508 від 01.06.2020 із ТОВ «Алекскредит» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000,00 грн, однак не виконував належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 34550,00 грн, з яких 5000,00 грн за тілом кредиту, 29550,00 грн забргованість за відсотками.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно договору № 29/10-2025 від 29.10.2025 та договору № ДФ-31102025 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3632508 від 01.06.2020.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ Солвентіс до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 28.04.2026 вважається такою, що йому вручена 04.05.2026. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 28.04.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, одночасно частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Солвентіс» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 01.06.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3632508, що підписаний електронними підписами, в тому числі позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 3632508 (а.с. 20-22).

До цього він ознайомився з паспортом споживчого кредиту (а.с. 47-48), що суд вважає виконанням первісним кредитором переддоговірного зобов`язання, що визначене Законом України Про споживче кредитування.

Відповідно до умов договору (п. 1.3, 1.4, 1.7.2, 1.7.3) сума кредиту - 5000,00 грн, акційна ставка 1,45 % за один день; при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 01.06.2020 по 01.07.2020 - 1,7 % за один день, процентна ставка в спеціальний період з 02.07.2020 до 28.12.2020 - 3,00 % в день; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування - 7555,40 грн.

В графі реквізити сторін вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові клієнта ОСОБА_1 , його РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , адреса електронної пошти, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором PS3632508.

В додатку № 1 до Договору позики № 3632508 від 01.06.2020 «графік платежів», сторонами узгоджено графік платежів, в тому числі за загальними умовами кредитування - базовий період з 01.06.2020 по 01.07.2020, загальна сума платежу 7549,00 грн; - спеціальний період з 02.07.2026 по 28.12.2020, загальна сума платежу - 6,40 грн; - всього за період з 01.06.2020 по 28.12.2020, загальна сума платежу 7555,40 грн.

Підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення між сторонами кредитного договору, умови такого, враховуючи зазначену інформацію позичальником при підписанні договору щодо паспортних даних, адреси, тощо, суд вважає, що така могла бути повідомленою лише ОСОБА_1 , а тому сумнівів в укладенні ним з ТОВ «Алекскредит» даного договору, в суду немає.

З довідки ТОВ ФК Елаєнс від 02.11.2024 вбачається, що така видана ТОВ ФК Елаєнс для ТОВ Алекскредит на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаціно-технологічну взаєможію та приймання платежів і підтвердження того, що платежі успішно проведені в системі. Деталі операції - номер в системі Fondy - 230396330, дата проведення платежу 01.06.2020, сума платежу 5000,00 грн, валюта платежу UAH, номер карти 4102321255082892 (а.с. 42).

Дані докази, які суд вважає належними та допустимими, підтверджується перерахування суми кредиту на виконання умов договору.

При цьому суд зауважує, що відповідач не спростував такого.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025 (а.с. 22 зворот - 26), за яким ТОВ Алекскредит (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ Секвоя Капітал (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 3632508 з ОСОБА_1 (а.с. 14).

29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с. 10).

Відповідно до платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 (а.с. 49) ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило на користь ТОВ «Алекскредит» 2000000,00 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3632508 від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал».

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-31102025 (а.с. 30-34) за яким ТОВ Секвоя Капітал (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 3632508 з ОСОБА_1 (а.с. 15)

31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 (а.с. 11).

Відповідно до платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 (а.с. 50) ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» сплатило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» 2071261,13 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3632508 від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги до відповідача за договором № 3632508 від 01.06.2020.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, а тому у нього утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3632508 від 01.06.2020 (а.с. 16-18), що виконаний ТОВ «Алекскредит» станом на 29.10.2025 вбачається, що дата видачі кредиту 01.06.2020, сума 5000,00 грн, сплачено відповідачем 2175 грн 01.07.2020, які зараховано в якості сплати процентів, заборгованість нараховувалась по 27.01.2021 та становить 5000,00 грн за тілом кредиту, 29550,00грн за процентами, всього 24550,00 грн.

Відповідач свого розрахунку чи заперечень проти такого розрахунку не надав.

При дослідженні розрахунку заборгованості суд вказує таке.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів надання кредиту в розмірі 5000,00 грн та неповернення такого відповідачем в установлений договором строк. Відповідно наявні підстави для стягнення заборгованості за наданим тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн.

Щодо розміру заборгованості за процентами, то суд не погоджується з розрахунком позивача та зазначає таке.

В вимогах позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 34550,00 грн, з яких 500 0,00 грн - за тілом кредиту та 29550,00 грн - за процентами.

З умов кредитного договору вбачається, що кредит в розмірі 5000,00 грн надано на період з 01.06.2020 до до 28.12.2020; при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 01.06.2020 по 01.07.2020 - 1,7 % за один день, процентна ставка в спеціальний період з 02.07.2020 до 28.12.2020 - 3,00 % в день. Також зафіксовано, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування - 7555,40 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування - 7555,40 грн також зафіксована в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання кредиту № 3632508.

Суд зауважує, що така орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування суперечить умовам договору щодо встановлення процентної ставки в базовий період з 01.06.2020 по 01.07.2020 - 1,7 % за один день та процентної ставки в спеціальний період з 02.07.2020 до 28.12.2020 - 3,00 % в день. При цьому також суд вказує, що в розрахунку заборгованості позивач вийшов за межі строку кредитування, який, згідно договору завершився 28.12.2020 та продовжував нараховувати проценти по 27.01.2021.

Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч.8ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Таким чином суд надає перевагу наведеному в кредитному договорі та графіку платежів (додаток № 1) обчисленню суми процентів за кредитним договором, що обчислений за загальними умовами кредитування - загальна сума платежу 7555,40 грн, з яких 5000,00 грн - основна сума кредиту та 2555,40 грн - проценти за користування кредиту над наведеному в розрахунку порядку обчислення, де заборгованість за кредитом становить 34550,00 грн, з яких 5000,00 грн - за тілом кредиту та 29550,00 грн - за процентами.

Також слід врахувати, що відповідач 01.07.2020 сплатив 2175,00 грн процентів за кредитом, а тому суд доходить висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача 5380,40 грн (7555,40-2175,00) з яких 5000,00 грн - за тілом кредиту та 380,40 грн процентів. В решті позову слід відмовити.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості дати оцінку аргументам відповідача, який відзиву не надав.

Розподіл судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «Солвентіс» засобами системи електронний суд було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 8).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 414,61 грн (5380,40/34550,00*2662,40).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До позовної заяви позивачем долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А. В., договір про надання правової (правничої) допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 (а.с. 38-40), додаткову угоду № 3632508 від 30.09.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 (а.с. 41), детальний опис наданих послуг від 27.03.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 та додаткової угоди до нього (а.с. 19).

Згідно з договором про надання правової допомоги між ТОВ «ФК «Солвентіс» та ОСОБА_2 , сторони визначили предмет договору у виді юридичної послуг (правової допомоги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Оплата за договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку та/або підписання акту наданих послуг, якщо інші терміни та умови оплати не було узгоджено сторонами .

Відповідно до додаткової угоди № 3632508 від 27.03.2026, виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

З детального опису наданих послуг від 30.09.2025 вбачається, що ОСОБА_2 надано ТОВ ФК Солвентіс на загальну суму 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід вказати, що відповідного клопотання відповідач не подавав.

Також суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Таким чином суд вважає доведеним факт надання та розмір витрат на правничу допомогу та такі відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в сумі 934,37 грн (5380,40/34550,00*6000,00).

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 43657029) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3632508 від 01.06.2020 в розмірі 5380,40 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 380,40 грн заборгованість за процентами, 934,37 грн витрат на правничу допомогу та 414,61 грн сплаченого судового збору, а всього 6729 (шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 38 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 05.06.2026