Рішення № 137155093, 05.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8824/25

2/215/1147/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Коноваленко М.І.

за участю: секретаря - Коломійчук К.Ю.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

13.11.2025 позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23.11.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту №2937294, згідно якого останній отримав кредит в сумі 5000 грн. строком до 03.06.2020 зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 12.11.2025 становить 28550грн. з яких: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 23550 грн. заборгованість по відсоткам.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно якого до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019.

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, згідно якого до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019 в розмірі 28550 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов не надав.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи по суті, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.11.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту №2937294, згідно якого останній отримав кредит в сумі 5000 грн. строком до 03.06.2020 зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.54-58).

Факти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів визнаються відповідачем, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Крім того, ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно якого до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019 (а.с.14-18,71).

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, згідно якого до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019 (а.с.19-23,34-58,70).

Відповідач ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на 12.11.2025 становить 28550грн. з яких: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 23550 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.65-69).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.24-33,59-64,75,94).

Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Як видно з Акту №2937294 про надання юридичної допомоги від 30.029.2025 на виконання робіт з надання послуг правничої допомоги було витрачено 5,5 год. часу, а саме: надання усної консультації з вивченням документів, правовий аналіз 1,5 год. (2250 грн.); складання позовної заяви 3 год. (3000 грн.); формування додатків до позовної заяви 1год. (750грн.) (а.с.75).

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та компетенцію представника позивача, який є адвокатом, підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 4000 грн., вважаючи суму в 6000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, заборгованість за Договором про надання кредиту №2937294 від 23.11.2019 в розмірі 28550 грн., з яких 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 23550 грн. заборгованість по відсоткам, а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 4000 грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, а всього 34972,40 грн.

Копію рішення направити відповідачу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення складено суддею 05.06.2026 року.

СУДДЯ: