Постанова № 137154931, 04.06.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/1101/26

Номер провадження 3/184/295/26

04 червня 2026 рокум. Покров

Суддя Покровського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646597 від 21 квітня 2026 року вбачається, що 21.04.2026 року о 16 год. 00 хв., по вул. І.Малки, м. Покров, ОСОБА_1 керував т/з Шевроле Авео з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). На вимогу працівників поліції пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився, а також відмовився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» зафіксовано на боді камеру №799443, чим порушив вимоги п. 2,5 правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав надав покази, згідно з якими він не погоджується зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення. Зазначив, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки працівники поліції не надали йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу «Drager», за допомогою якого пропонувалося провести огляд. Він був тверезий. Пояснення надані в справі він не підтримує.

Розглянувши матеріали справи, суддею встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.

В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.

Так, як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно з вимогами, передбаченими п. 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Крім того, згідно зі ст.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Крім того, наведене вбачається із оглянутого в судовому засіданні аудіо диску, згідно якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978 року, Коробов проти України від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суддею досліджено матеріали справи, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646597 від 21.04.2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- аудіо диск, згідно якого вбачається подія, яка сталася 21.04.2026р. На відеозапису бодікамері вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, його зовнішній стан свідчить про його перебування в стані алкогольного сп`яніння, де він спочатку погодився на проходження медичного огляду на місці зупинки, а потім відмовився, в тому числі і в медичному закладі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу «Drager», за допомогою якого пропонувалося провести огляд, суд оцінює критично та вважає необґрунтованими. Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, зафіксованого на наданому диску, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не порушував питання щодо надання зазначених документів та не висловлював будь-яких заперечень із цього приводу.

Так, відповідно до пункту дванадцятого Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті третьому розділу I цієї Інструкції, такі водії підлягають огляду на стан сп`яніння. Згідно пунктів шостого, сьомого цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби ); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи працівники поліції пропонували ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а також пропонували проїхати з ними до медичної установи для проведення відповідного огляду, проте ОСОБА_1 , відмовився, тому направлення не видавалося і поліцейські не забезпечували доставку порушника до найближчого закладу охорони здоров`я.

Окрім цього відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та згаданої уже Інструкції вони не містять положень про обов`язок працівників поліції вручати таке направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння у разі відмови водія від його проходження.

На підставі викладеного, суддя приходить до переконання про те, що ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору Алкотестер «Драгер», а також відмовився від проходження такого огляду в медичному закладі, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд,закріплене в статті 6 цієї Конвенції,згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра,до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(Seryavinandothersv. Ukraine,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи особи, яка притягується до відповідальності за адміністративне правопорушення у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені ОСОБА_1 доводи, окрім описаних вище обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, наявність складу адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 цілком підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, суддя вважає, що ОСОБА_1 , слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведеного, підстав для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, як-то клопотав захисник, не встановлено.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП безумовно "поза розумним сумнівом" доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі. При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність заподіяння майнової шкоди, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та вважаю, що застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 КУпАП, ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір з особи, яка притягується до відповідальності, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП , ст.4 Закону України Про судовий збір, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Банківські реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; Серія ЕПР1 № 646597 отримувач коштів - ГУК Дніпропетровській області /Дн-ка об/ 21081300,код отримувача- ЄДРПОУ: 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку- UA 758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету- 21081300,«ОО» Без деталізації за відомчою ознакою.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Банківські реквізити для сплати судового збору: призначення платежу: судовий збір по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення з вказівкою прізвища, ім`я та по-батькові, отримувач коштів - ГУК у м. Києві/ м. Київ /22030106, код отримувача- (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача- UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету- 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Покровський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш