Ухвала суду № 137154319, 03.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/18294/25

Провадження № 2/932/5990/25

У Х В А Л А

03 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.

позивач: ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

представник позивача: Омельяненко Р. Р.

відповідач: ОСОБА_1

розглядаючи справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

До суду надійшло клопотання відповідача про припинення провадження по справі, оскільки він є чинним військовослужбовцем ЗСУ, зараз перебуває в зоні бойових дій, під бойовим наказом та виконує поставлені завдання щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Судом встановлено, що відповідно до згідно роздруківки із застосунку «РЕЗЕРВ +», відповідач знятий з обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів 05.12.2025 у зв`язку з тим, що став військовослужбовцем.

Згідно посвідчення офіцера від 08.04.2026, відповідач призначений начальником служби в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу № 367 від 05.12.2025.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Водночас приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж, військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (п.п. 41 п. 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (ст. 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.ч. 1 та 5 ст. 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 10 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

Такий стан речей має зберігатися до тих пір, поки військовослужбовець сторона у справі чи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не повідомить суду про бажання скористатися гарантією, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

При цьому суд враховує висновки, викладені у п.п. 67-69, 75, 76, 80, 89-93, 96-97, 102-104, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025, справа № 754/947/22.

Припинення провадження по справі на тій підставі, що відповідач є військовослужбовцем, діючим законодавством не передбачено.

Тому, заяву відповідача про припинення провадження у справі у зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем та виконує свій конституційний обов`язок щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, суд розцінює як заяву військовослужбовця, відповідача по справі, про зупинення провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України і тому вважає необхідним зупинити розгляд цієї справи до припинення перебування відповідача, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251, ст.ст. 253, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача, ОСОБА_1 , про припинення провадження по справі, задовольнити частково.

Зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до припинення перебування ОСОБА_1 , у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зобов`язати відповідача, ОСОБА_1 , повідомити про припинення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 05.06.2026.

Суддя: І. В. Петунін