Рішення № 137153856, 05.06.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2048/26

Єдиний унікальний № 742/2517/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання - Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

ТОВ "Діджи Фінанс" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №200403697 від 12.10.2015 р., укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем, у розмірі 28 924, 51 грн. сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що12.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200403697, за якою банк надав позичальнику платіжну карту з кредитним лімітом у розмірі 3 000,00 грн, який може бути змінено, з встановленим строком користування 3 роки, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Проте відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим,станом на 03.05.2026 р. має заборгованість у розмірі 28 924,51 грн.

20.07.2020 на підставі договору факторингу ТОВ "Діджи Фінанс" набуто права вимоги за вказаним кредитним договором.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16 визначено нікчемним договір факторингу від 19.05.2016 № 1905 та зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Під час примусового виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за угодою №200403697 у розмірі сумі 28 924,51 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасниківсправи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви з додатками рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернувся з причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.05.2026 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, який належним чином був повідомленим про дату, час та місце судового засідання, ненадходження від нього відзиву на позовну заяву, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

10.12.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено угоду №200403697 щодо кредитування шляхом підписання заяви, анкети №2099059, тарифи по продукту» Visa Platinum CashBack», довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту які підписані ОСОБА_1 власноручно /а.с.10-11 зв., 13/.

Позичальнику було видано карту з кредитним лімітом 3000 грн, який може змінюватися, строк дії картки 3 роки, з відсотковою ставкою за кредитом 58,8% річних.

Також 10.12.2015 року позичальник уклав договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK 200403697 /а.с.12 та зв./.

Згідно виписки по рахунку з 23.05.2016 по 27.07.2020 вбачається заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 7 175,98 грн /а.с.17-18/.

20 липня 2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ про відступлення прав вимоги, укладеному за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року /а.с.27-29/.

Згідно виписки за договором №200403697, заборгованість ОСОБА_1 становить 22103,70 грн /а.с.19/.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 ТзОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» / а.с. 20-45).

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 було задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього.

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс», Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Постановами від 29.12.2022 та 17.01.2023 дані виконавчі провадження були закінчені /а.с.46-47/.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №200403697 розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДіджиФінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №200403697 від 10.12.2015 року 22 103,70 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних 987,52 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 4 833,29 грн. Разом заборгованість становить 28 924,51 грн., що відображено у розрахунку відповідача /а.с. 4-7/.

V. Оцінка Суду.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за Кредитним договором.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оцінюючи письмові докази у справі у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, суд вважає доведеним: укладення 10.12.2015 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 договору №200403697 про надання кредитних коштів.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200443064 від 26.01.2016.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

На час розгляду справи відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості, не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 924,51 грн., зокрема: 22 103,70 грн. - сума заборгованості за тілом та відсотками, 4 833,29 грн. - сума інфляційних втрат та 1 987,52 грн - 3% річних.

Щодо вимоги позивача про продовження строку позовної давності суд зазначає наступне.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст.267. ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приналежність права вимоги за кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі №910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - 2ГВФО); Національного банку України (далі - НБУ), про застосувати наслідки нжчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 10.05.2016№ 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року були передані ТОВ «Діджи Фінанс» на початку 2023 року. Отже лише після отримання таких документів, Позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів.

Як вбачається із постанови по справі № 679/1136/21від 07 вересня 2022 року: «У пункті 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19).

Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».Отже, позивачем строк для звернення до суду не пропущено.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.2-6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року; додаткову угоду до договору № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року; детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 17.04.2026. Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що розмір витрат за надання правничої допомоги становить 7000,00 грн /а.с.15, 22-26/.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, оцінюючи обставини справи, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незначну складність справи, виходячи з критеріїв виправданості, розумності та співмірності з позовом та складністю справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000 грн, які будуть відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Також, відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,81,141,206,258-259,265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200403697 від 10.12.2015 року в розмірі 28 924 (дванадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце розташування: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ 42649746.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов