Ухвала суду № 137152561, 20.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20599/26

Провадження № 1-кс/947/7377/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42026164110000056 від 11.05.2026 року відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , водія роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», в силу ст. 89 КК Укарїни раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вирішення питання щодо зняття його з розшуку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для цифровізації військового обліку в Україні «Оберіг» за рекомендацією знайомих 08.05.2026 близько 10:00 у телефонній розмові звернувся до ОСОБА_9 з проханням допомогти це зробити та в подальшому призиватися до лав Збройних сил України.

Дізнавшись про наміри військовозобов`язаного ОСОБА_8 , у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на одержанням неправомірної вигоди від останнього, для реалізації якого він залучив ОСОБА_7 , з яким вступив в попередню змову.

ОСОБА_9 , запевнив ОСОБА_8 у можливості виконання його прохання та висловиввимогу надати йому неправомірну вигоду у розмірі 15 000 доларів США з яких 10 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення останнього з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для цифровізації військового обліку в Україні «Оберіг» ОСОБА_8 та 5 000 доларів США - за подальший призов його на вакантну посаду до ІНФОРМАЦІЯ_2 з можливістю подальшого, після проходження базової спеціальної військової підготовки військовослужбовців, ухилення від несення військової служби з умовою надання йому доступу до банківської картки, на яку йому нараховуватиметься грошове забезпечення військовослужбовця.

Побоюючись втратити можливість бути знятим з розшуку в Єдиному державному реєстрі «Оберіг», ОСОБА_8 вимушено погодився на незаконну вимогу ОСОБА_9 .

В подальшому, з метою реалізації злочинного плану, 11.05.2026 о 14 годині 06 хвилин, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_9 надіслав на особистий абонентський номер ОСОБА_8 голосове повідомлення в якому повідомив останнього про необхідність зв`язатися із ОСОБА_7 , який надасть йому подальші вказівки щодо дій, спрямованих на зняття останнього з розшуку як військовозобов`язаного, який ухиляється від мобілізації, запевнивши, що він може повністю довіряти останньому.

В цей же день, ОСОБА_8 отримав текстове повідомлення від ОСОБА_7 про необхідність йому перетелефонувати. На виконання вказівок ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зателефонував останньому.

Так, 11.05.2026 о 14 годині 28 хвилин, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідування місці, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного плану, підтвердив сказане йому раніше ОСОБА_9 та висловив вимогу надати їм неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення останнього з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для цифровізації військового обліку в Україні «Оберіг» та 5 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову його на вакантну посаду до ІНФОРМАЦІЯ_2 з можливістю подальшого ухилення від несення військової служби, зазначивши про необхідність передачі їм своєї банківської картки, на яку буде здійснюватися нарахування грошового забезпечення військовослужбовця.

В зазначеній розмові вони дійшли згоди, що грошові кошти

ОСОБА_8 матиме можливість передати їм під час особистої зустрічі після продажу власного автомобіля.

В підтвердження серйозності своїх намірів, ОСОБА_7 повідомив співрозмовника про необхідність надсилання йому скан - копій або фотозображень документів, що підтверджують особу.

В подальших телефонних розмовах з ОСОБА_9 і ОСОБА_7 , які мали місце в період часу з 11 до 17.05.2026 було узгоджено день зустрічі для передачі останнім ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, а саме 18.05.2026.

Так, на виконання вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , 18.05.2026 близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_8 прибув в місто Одеса, та за вказівкою ОСОБА_10 прибув до кафе, розташованого поблизу парку ім. Т. Шевченка (більш точна адреса на даний час досудовим розслідуванням не встановлена).

У зазначеному місці ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_9 , повідомив, що привіз необхідні копії документів.

На вимогу ОСОБА_9 передати йому грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, останній повідомив, що матиме можливість передати грошові кошти після продажу автомобіля в цей же день, додавши, що зможе передати 9 000 доларів США.

У відповідь на це ОСОБА_9 повідомив про необхідність обговорити це з ОСОБА_7 .

Виконуючи вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_8 близько 10 години 30 хвилин прибув на парковку біля Куликового поля в м. Одесі, де зустрівся з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які отримали від нього його копії документів та висловили категоричну вимогу, передачі їм грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США в цей же день.

При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що в разі передачі їм меншої суми, залишок він повинен буде переказати на банківський рахунок останнього в найкоротший строк, додавши вимогу, впродовж наступних трьох місяців передати їм неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США.

Після чого надали можливість ОСОБА_8 здійснити продаж його автомобіля, зазначивши, що прибудуть до нього для отримання неправомірної вигоди невідкладно після цього.

Так, з метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 18.05.2026 близько 13 години 30 хвилин прибули до автосалону «Автолідер», розташованого за адресою м. Одеса, Люсдорфська дорога, 161, де ОСОБА_8 передав їм грошові кошти в розмірі 8 900 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБ України складає 392 244, 36 грн за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення останнього з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для цифровізації військового обліку в Україні «Оберіг»

18.05.2026 ОСОБА_7 затримано, в порядку ст. 208 КПК України, на місці вчинення злочину та 19.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя у розмірі 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1 996 800 гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор ОСОБА_3 обґрунтував подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 долучив до клопотання характеризуючі підозрюваного документи, які просив врахувати. Надав письмові заперечення посилаючись на які у задоволенні клопотання просив відмовити, а в разі задоволення зменшити розмір застави до розміру який встановлений у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що погоджується із підозрою, надав пояснення щодо обставин викладених у повідомленні про підозру. Щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

19.05.2026 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в період часу приблизно з 08 до 18.05.2026 вимагали від нього надати їм неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення останнього з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для цифровізації військового обліку в Україні «Оберіг» та 5 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову його на вакантну посаду до ІНФОРМАЦІЯ_2 з можливістю подальшого ухилення від несення військової служби, зазначивши про необхідність передачі їм своєї банківської картки, на яку буде здійснюватися нарахування грошового забезпечення військовослужбовця. 18.05.2026 перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 виконав вимогу зазначених осіб та передав їм неправомірну вигоду в розмірі 9 800 доларів США; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_8 яким зафіксований факт і зміст повідомлень, надісланих підозрюваними свідкові; протоколами пред?явлення для осіб для впізнання, якими зафіксований факт впізнання свідком ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , як осіб, які вимагала від нього неправомірну вигоду та яким він передав неправомірну вигоду у розмірі 8 900 доларів США; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_9 ; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом обшуку автомобіля SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 ; іншими матеріалами в їх сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання документів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 має відносно міцні соціальні зв`язки з огляду на те, що він має постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.

Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК), окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи значення ОСОБА_7 , як суб`єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях та відсутність достатньої інформації задля викриття всіх учасників причетних до злочину, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрюваний, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані. Ігнорування вказаного, буде несправедливим підходом до завдань кримінального провадження.

Отже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, які можуть бути використані в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявний свідок ОСОБА_8 , на показання якого сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, які повідомляють та можуть в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Проте, посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, стороною обвинувачення не вказано на те, яким чином підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_7 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, ризику впливу на свідків, та знищення доказів, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_7 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Щодо альтернативного запобіжного заходу

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, просили призначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 996 800 гривень, посилаючись при цьому лише на резонанність злочину.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та беручи до уваги ту обставину, що підозрюваний погоджується з підозрою та має намір співпрацювати зі слідством, відсутність в матеріалах справи будь-яких данних про майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість двісті сорок ) гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження, зокрема ОСОБА_8 , та іншим підозрюваним ОСОБА_9 ,з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 16.07.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість двісті сорок ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 16.07.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження, зокрема ОСОБА_8 , та іншим підозрюваним ОСОБА_9 ,з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1