Рішення № 137152441, 20.03.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7452/25

Провадження № 2/496/984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Агаджанян Д.Х.,

представник відповідача Щукін О.С. в режимі ВКЗ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 46398,75 гривень та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є споживачем природного газу по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постачав природний газ, а відповідач отримувала його та використовувала для власних потреб. В період з 01.10.2021 року по 30.09.2025 року (включно) відповідачем було спожито природний газ на загальну суму 46398,75 грн., вартість якого залишилась не оплаченою споживачем.

22.01.2026 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заява в якій просить відмовити у позові в повному обсязі. Пояснив, що 11.09.2019 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Шевченко Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1057 здійснила продаж приналежної на той час ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Таким чином, з 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 не є власником квартири, не володіє та не користується нею та не споживала у квартирі природний газ у будь-яких об`ємах. Зазначені вище обставин підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 вересня 2019 року № 180649772 (а.с.25-26).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позову просив розгляд справи провести без його участі, та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, на позовних вимогах наполягав (а.с.5).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» проведено розрахунок фінансового стану за особовим рахунком № НОМЕР_2 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого, за період з 01.10.2021 року по 30.09.2025 року у відповідача наявна заборгованість за споживання газу в розмірі 46398,75 грн.

До позовної заяви представник позивача долучив постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 року про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, зразок типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та зразок заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодекс, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Отже, у випадку несвоєчасного виконання обов`язків з боку індивідуального споживача з оплати за надані послуг з постачання газу у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» виникає право на стягнення суми боргу в судовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стверджує, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання газу в будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження даної обставини представником позивача надана лише інформація по рахунку № НОМЕР_2 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за вищевказаною адресою.

Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 перебуває у договірних відносинах з позивачем з приводу постачання природного газу або доказів на підтвердження факту належності відповідачу на праві приватної власності житлового будинку, за якою рахується заборгованість або інші докази перебування житлового будинку у користуванні, оренді тощо, суду представником позивача не надано.

Представник відповідача надав до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 180649772, об`єкт нерухомого майна: квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу, квартири, серія та номер: 1-1057, виданий 11.09.2019, видавник Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області, власник квартири: ОСОБА_2 (зворотній а.с.27)

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Верховний суд у постанові від 23.11.2022 року по справі №761/43664/18 роз`яснив, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Представником позивача не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що між позивачем та відповідачем наявні договірні правовідносини, що остання виявила бажання бути споживачем природного газу та що вона фактично користувався послугами позивача з постачання природного газу, тобто акцептування договору із позивачем через факт споживання газу та/або сплату споживачем вартості спожитого природного газу не доведено.

Інформація по рахунку (фінансовий стан), додана до позову, є лише одностороннім розрахунком заборгованості, а не доказом надання послуг чи підтвердженням статусу відповідача як споживача.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, постачальник проводить нарахування вартості спожитого природнього газу на підставі даних оператора ГРМ про об`єм розподіленого/спожитого споживачем газу, однак даних лічильника до матеріалів позовної позову не додано, що унеможливлює суд перевірити достовірність даних у наданій копії фінансового стану, в тому числі не надані дані оператора ГРМ, а лише зазначені у копії фінансового стану.

Відсутність зазначених доказів становить саме той баланс ймовірностей, який за встановлених судом обставин свідчить на користь відповідача, оскільки маючи процесуальну можливість, позивач не скористався своїми можливостями та не довів свого твердження, покладеного в основу підстав позову щодо споживання відповідачем саме такого об`єму природнього газу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс 19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18 (п. 41)).

У постанові від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено свої позовні вимоги належними, достатніми та допустимими доказами, а тому позов підлягає залишенню без задоволення за недоведеністю.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то у відповідності до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача і покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 629 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Повний текст рішення складено 02 червня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість 11 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки 6 суддів.

Суддя: В.М. Буран