Ухвала суду № 137152386, 03.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про забезпечення позову

03 червня 2026 рокуСправа № 495/4622/26 Номер провадження 2-з/495/43/2026

Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,

розглянувши заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И ЛА:

1. 01.06.2026 з позовною заявою звернувся керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської до ОСОБА_1 , якою просить:

1. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (Код ЄДРПОУ: 04527307, 67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1) земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193 площею 0,027 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742495851103).

2. Скасувати у Поземельній книзі запис на земельну ділянку площею 0,0640 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193 запис від 23.09.2015 №001 в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме категорія земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: 01.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

2. Разом з позовною заявою заяву керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району подав заяву про забезпечення позову, якою просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на земельну ділянку площею 0,027 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193 (номер запису про право власності 11475025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 74295851103).

2. Заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження, поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,027 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області 05.10.2015. Номер запису 11475025. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742495851103(індексний номер рішення 25043983 від 05.10.2015 16:10:67).

3. Заява мотивована таким

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козловим Ю.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,027 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області 05.10.2015. Номер запису 11475025. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742495851103(індексний номер рішення 25043983 від 05.10.2015 16:10:67).

Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області LXVI сесії VI скликання від 29.09.2015 про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_2 , визнано незаконними та скасовано.

Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 012/18 від 24.09.2018, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 495/7116/16-ц, місцезнаходження земельної ділянки, в тому числі і за номером 5110300000:02:028:0193 знаходиться в межах земельної ділянки № НОМЕР_4 ( земельна ділянка, що відноситься до земель оздоровчого призначення) санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_2 (згідно рішення Затоківської селищної ради № 1728 від 25.12.2013 та № 1930 від 22.03.2006).

Окрім цього, відповідно до зазначеного висновку, на земельних ділянках, зокрема з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193, розташовані мережі водопостачання санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також ділянка з твердим покриттям, що перебуває на балансі зазначеного санаторію. Таким чином висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193, яка передана Затоківською селищною радою БілгородДністровської міської ради Одеської області у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд розташована в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , на якій розташований Санаторій «Золоті піски», та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Окрім цього, під час розгляду Верховним Судом вказаної справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відноситься до земель оздоровчого призначення, передається в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

За таких обставин, вбачається, що ОСОБА_1 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193 незаконно, усупереч вимог ст. 118, 122 Земельного кодексу України.

У разі, якщо під час розгляду справи ОСОБА_1 відчужить спірну нежитлову будівлю на користь третіх осіб, проводитиме роботи з будівництва нежитлової будівлі захист інтересів держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за яким звернувся із позовом прокурор не буде ефективним.

Враховуючи, що предметом позову окружної прокуратури є витребування з незаконного володіння земельної ділянки, яка на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за відповідачкою на праві приватної власності, наявні підстави для подання заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову у даній справі спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся з даною заявою до суду.

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, прокурор зазначає про недоцільність застосування зустрічного забезпечення, оскільки відповідач користується без достатніх на те правових підстав, відповідно не може зазнати збитків внаслідок застосування вказаних заходів забезпечення позову.

4. Процедура розгляду клопотання.

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Як роз`яснив ВС у своїй Постанові від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, провадження № 61-3480сво21, вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред`явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною першою статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову.

Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред`явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною першою статті 153 ЦПК України.

Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини першої статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 153 ЦПК України.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.

5. Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірну земельну ділянку, робить можливим її відчуження на користь третіх осіб.

Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Верховним Судом України у Постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснення будівельних робіт, суд має враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі ж, наприклад, проведення будь-яких будівельних робіт, закінчення будівництва та введення об`єкту в експлуатацію призведе до унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та подвоєння судових процесів, а саме звернення до суду ще з одним позовом в інтересах позивача у справі.

За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у заявлений спосіб.

Вказана позиція узгоджується з Постановою ВС від 08 березня 2023 року, справа № 495/3632/19, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2026 року, справа № 910/12587/25.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,027 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193 (номер запису про право власності 11475025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 74295851103).

2. Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження, поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,027 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0193, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області 05.10.2015. Номер запису 11475025. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742495851103(індексний номер рішення 25043983 від 05.10.2015 16:10:67).

Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Про виконання ухвали негайно повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити позивачу.

Копію ухвали суду після її виконання направити відповідачам.

Відповідачі вправі подати вмотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному статтею 158 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 03.06.2026.

Повне найменування сторін:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, 39, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855226;

Кароліно-Бугазька сільська рада БілгородДністровського району Одеської області, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307;

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Ю.Ф.Волкова