Рішення № 137149373, 05.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19464/26

Провадження № 2-а/127/192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А. С.,

представника позивача Скляра О. В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України. Свій позов мотивувало тим, що в ході заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, під час операції «Мігрант», співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Вінницькій області 03 червня 2026 року було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 . При перевірці правомірності його перебування на території України було встановлено, що він не виконав рішення про примусове повернення до країни громадянської належності, яке винесене Гайсинським відділом УДМС України у Вінницькій області 21 квітня 2026 року, яким було зобов`язано відповідача покинути територію України до 19 травня 2026 року та продовжує порушувати міграційне законодавство України, проживаючи на території України без належних на то документів.

Позивач зазначає, що належність ОСОБА_1 до іноземного громадянства підтверджується паспортом громадянина рф НОМЕР_1 , виданим 02 лютого 2021 року, який дійсний до 02 лютого 2026 року. Відтак він проживає на території України по не дійсному паспортному документі, що не відповідає п.22 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У результаті перевірки наявних документів, згідно пояснень було встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 прибув на територію України 21 червня 2021 року з метою возз`єднання сім`ї у зв`язку із шлюбом з громадянкою України. 22 січня 2025 року його було документовано посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , яка видана органом 0503, з терміном дії до 21 січня 2026 року та було зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Після закінчення дії посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 не звертався для її продовження та в семиденний строк не знявся з реєстрації місця проживання та не виїхав за межі України. Територію України відповідач не покидав з 21 червня 2021 року. Для продовження строку перебування нa території України відповідач до територіальних підрозділів ДМС України не звертався.

За порушення встановлених правил перебування на території Україні ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн, який добровільно сплачений відповідачем.

21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 було прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, відповідно до якого останнього зобов`язано покинути територію України до 19 травня 2026 року. Відповідач рішення у зазначений термін не виконав без поважних причин, а тому було прийняте рішення про його примусове видворення та затримано до 3-х діб та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Своїми діями відповідач порушує вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятись від виконання рішень та перешкоджатиме проведенню процедури видворення, тому ОСОБА_1 підлягає затриманню з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців.

Вищевказане й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, на шість місяців.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року вищевказану заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, яку вирішено провести в порядку розгляду окремих категорій адміністративних справ в режимі відеоконференції. Також даною ухвалою суду було запропоновану відповідачу надати суду відзив на позов і усі докази в строк, визначений судом.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року у зв`язку з неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції розгляд справи відкладено на 05 червня 2026 року.

У строк, визначений судом ухвалою від 04 червня 2026 року, від відповідача відзив на позов на адресу суду не надійшов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що він звертався до органів ДМС з відповідними заявами, однак його заяви не прийняли. При цьому зазначив, що він має шлюб з громадянкою України та двоє малолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2022 року народження, та ОСОБА_3 , 2018 року народження, а не виконання рішень органів ДМС пов`язує з хворобою сина та недостатністю коштів. Відповідач не потребував перекладача та не залучив до участі представника, вказуючи, що останній обізнаний про справу.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI зі змінами.

Належність до іноземного громадянства ОСОБА_1 підтверджується паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_1 , 02 січня 2021 року, який дійсний до 02 лютого 2026 року.

Сторони визнають, що ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання терміном дії до 21 січня 2026 року. Строк дії посвідки не продовжений.

За порушення встановлених правил перебування в Україні відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МВН № 003620 від 21 квітня 2026 року.

Постановою УДМС України у Вінницькій області Державної міграційної служби України серії ПН МВН № 003617 від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідач вказану постанову не оскаржував та в добровільному порядку сплатив штраф в розмірі 3400,00 грн, що визнається сторонами.

Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_1 від 21 квітня 2026 року, він прибув на територію України в 2018 році з метою возз`єднання сім`ї на підставі шлюбу з громадянкою України, був документований посвідкою на тимчасове проживання з терміном дії до 21 січня 2026 року. Із-за необачності не звертався за її продовженням та після закінчення терміну дії посвідки не виїхав з України, а також не звертався стосовно продовження строку перебування на території України, що призвело до порушення міграційного законодавства.

Рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 21 квітня 2026 року № 0517130100021084 вирішено примусово повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 19 травня 2026 року.

З даних з міжвідомчої інтегрованої системи перетину кордону «Аркан», слідує, що ОСОБА_1 з 06 лютого 2021 року територію України не покидав.

03 червня 2026 року головним спеціалістом УДМС України у Вінницькій області Березняк С. М. було складено протокол № МВН 000028 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 червня 2026 року головним спеціалістом УДМС України у Вінницькій області Березняк С. М. було прийнято рішення № 0501100100000810 про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 з території України та поміщено його до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

Відомості щодо оскарження вищевказаних рішень органів УДМС України у Вінницькій області матеріали справи не містять та відповідач не заперечує, що їх не оскаржував.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, продовження строку їх перебування на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Вказаним законом передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до положень цього Закону іноземці та особи без громадянства, зобов`язані перебувати на територію України на законних підставах, зокрема до обставин справи, зобов`язані мати дійсний паспортний документ та чинну довідку про тимчасове проживання.

При цьому суд також бере до уваги, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався і наразі триває.

В той же час вказаний факт не звільняє іноземців та осіб без громадянства від обов`язку перебувати на територію України на законних підставах.

Наразі судом установлено, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують відомості про його законне перебування на території України. Строк дії його паспорту громадянина російської федерації закінчився 02 лютого 2026 року, строк дії посвідки про тимчасове проживання закінчився 21 січня 2026 року та не продовжувався.

Тверджень відповідача про його відповідні звернення з цього приводу до органів ДМС суд оцінює критично, зважаючи, що жодних доказів щодо цього матеріали справи не містять.

Водночас наявне рішення про його примусове видворення.

При цьому судом не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

У суду відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.

Отже, відповідач по справі порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, у нього відсутні документи на право перебування на території України.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Згідно ч.11ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Отже, ч.1ст.289 КАС України визначено, що затримання іноземця або особи без громадянства можливе (за певних обставин), якщо стосовно іноземця або особи без громадянства прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію.

Згідно цієї норми судом може бути застосовано до іноземця або особи без громадянства заходи, зокрема, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебуває на території України, особа свідомо ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, то є законні підстави для затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Затримання особи відповідача, незважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судом фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення, відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

Сам по собі факт наявності у відповідача дружини та дітей, що проживають на території України, не спростовує установлені порушення з його боку та не надають особі законного права перебування на території України, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства (постанови від 23.01.2020 у справі № 343/2242/16, від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18 (2-а/211/91/18), від 26.01.2022 у справі № 200/9761/20-а, від 30.08.2024 у справі № 522/8660/23).

Особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

При цьому суд зауважує, що відповідач не вжив заходів для врегулювання свого правового статусу, свідомо не виконав рішення про примусове повернення та був притягнутий до адміністративної відповідальності, доказів виняткових обставин сімейного характеру матеріали справи не містять, а тому затримання особи є пропорційним поставленій меті.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-79, 90, 211, 241-246, 255, 268-271, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі території України з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянств, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Суддя: