Ухвала суду № 137149233, 04.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18849/26

Провадження № 2/127/5402/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 червня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні майном шляхом поділу та виділення позивачу у власність певних приміщень та частки земельної ділянки.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Водночас, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на 01 січня 2026 року ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як убачається подана позовна заява містить вимоги майнового характеру (позов про право на майно), а саме відповідно до обраного позивачем способу на захист інтересів ставиться вимога про поділ та виділ в натурі нерухомого майна. При цьому, позивач, вказавши ціну позову без зазначення доказів на підтвердження дійсної вартості майна, за змістом позовної заяви заявив клопотання про відстрочення від сплати ним судового збору.

Положеннями ст. 136 ЦПК України передбачена можливість суду, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі; з підстав, зазначених в частині першої цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

За змістом вказаної вище норми відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру є правом суду, а не його обов`язком. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №904/9117/17.

Разом з тим, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається жодних обставин та не надано жодних доказів, які б в розумінні вказаної норми та з урахуванням п.29 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2014 року №109 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вказували на важкий майновий стан позивача та слугували підставою для відстрочення його від сплати судового збору. Тому, заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Зважаючи на предмет позову і те, що на день подання позову суду неможливо встановити точну його ціну, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору за вимогу майнового характеру в сумі 11093,33 грн (16640 грн * 2/3), який слід сплатити позивачу (з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи).

При цьому, позивач не звільняється від обов`язку зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості спірного майна та виходячи з цієї вартості визначити ціну позову.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні:

отримувач коштів: ГУК у Вінн.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Крім того, відповідно до п.4.,5. ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема зміст позовних вимог: спосіб захисту прав та інтересів, передбачений законом або договором; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

При цьому слід врахувати, що відповідно до положень ст.83 ЦПК України, докази подаються разом з поданням позовної заяви.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить усунути їй перешкоди у володінні та користуванні 2/3 частками квартири АДРЕСА_1 та 2/3 частками земельної ліянки площею 0,0701 га, кадастровий №0510136600:02:052:0038, розташованої за тією ж адресою, шляхом поділу та виділу в натурі вказаного майна. В обґрунтування зазначає, що зверталась до відповідача з пропозицією викупу його частки у спірному майні, але впродовж останніх 2 років він зволікає із відповіддю Крім того, позивач направляла на адресу відповідача лист з пропозицією укласти договір поділу майна з наступним визначенням для користування приміщень квартири та конфігурації земельної ділянки згідно часток у праві власності, що також залишено відповідачем поза увагою.

Разом з тим, вказуючи в обґрунтування позову щодо здійснення пропозиції купівлі частки відповідача у спірному майні позивач не зазначає будь-яких доказів по цій обставині, як і доказів того що відповідач не має наміру відчужувати свою частку на користь позивача.

Крім того, посилаючись одночасно на положення ст. 364 та 367 ЦК України позивач не зверну увагу на юридичні наслідки пов`язані із зміною правового режиму майна у разі здійснення процедури його поділу або виділу, і які за своєю суттю є різними в питанні зміни самої форми власності виходячи із кола співвласників майна. Відвідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року по справі №357/3145/20.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права шляхом визначення в судовому порядку долі спірного майна позивачу слід визначитись з підставами позову та конкретизувати вимоги в цій частині виходячи з фактичних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (несплата судового збору, зазначення та надання доказів тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділу майна - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя: