Ухвала суду № 137148950, 02.06.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/202/25

Провадження № 1-кп/148/43/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12024020000000445 від 29.05.2024 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Тульчинського районного суд Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 .

Клопотання мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується за ст. 286 ч. 2 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. З часу застосування домашнього арешту у певний час доби, попередньо зазначені ризики передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись від суду, не зменшились, але враховуючи, що строк дії зазначеного запобіжного заходу закінчився, оскільки справа перебувала на експертизі, зазначені обставини, свідчать про неможливість запобігання наявним у провадженні ризикам шляхом застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, адже не може обмежити можливість ОСОБА_4 , вчинити вищезазначені діяння, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме домашній арешт в нічний час доби може запобігти зазначеним ризикам, просив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора заперечень не мала, пояснила, що не порушує домашній арешт по АДРЕСА_1 .

Захисник обвинуваченої, адвокат ОСОБА_5 просив застосувати особисте зобов`язання.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Так, із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 2 ст. 286 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами чи без такового, суд також враховує тяжкість покарання, яка їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, наслідки вчинення кримінального правопорушення від якого загинула людина, особу обвинуваченої, яка вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, думку потерпілих, крім цього суд враховує вік обвинуваченої, яка являється людиною пенсійного віку, а також те, що остання має сина, який на даний час проживає за межами України та зі слів обвинуваченої консультує її по даному кримінальному провадженні, жодних обмежень для виїзду за кордон у неї немає, тому вона може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, а під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі.

Крім цього, суд також враховує інші дані про особу обвинуваченої, зокрема, що ОСОБА_4 має ряд хронічних серцево-судинних захворювань, що зумовлює часте відвідування закладів охорони здоров`я.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу, як уже зазначалось вище, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у ст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м`яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

Таким чином з урахуванням установлених фактичних даних кримінального провадження, особи обвинуваченої, її репутації та соціальних зв`язків, до останньої слід застосувати домашній арешт із забороною залишати житло в певний період доби та такий запобіжний захід цілком забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

Також з метою забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-179, 184, 194КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 12024020000000445 від 29.05.2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту по АДРЕСА_1 із забороною залишати житло з 22:00 години до 06:00 годин наступної доби.

Встановити термін дії ухвали по 31липня 2026 року

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

-прибувати за першою вимогою до суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання чи роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України.

Копію ухвали для виконання та здійснення контролю надіслати органу поліції за місцем проживання обвинуваченої.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_8 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1