Рішення № 137148684, 02.06.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/163/26

Провадження №2/141/205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/163/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

10.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов було укладено кредитний договір № 3438238, який було підписано у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020, відповідач отримала кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою базової процентної ставки 1,99% в день та розміром акційних процентів 0,59% в день. Також відповідно до умов кредитного договору сторонами було визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7 % в день.

Окрім того, згідно умов договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, (далі -правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору позичальнику зрозумілі.

Згідно умов правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об`ємі за весь період дії договору згідно умов договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору № 3438238.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №10072020, відповідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020.

Отже, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач в порушення умов кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020 свої зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 40656,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 28656,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Також судом установлено, що згідно довідки про місце реєстрації Оратівської селищної ради № 597/07.01-28 від 11.03.2026, а також відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації № 2464078 від 17.03.2026, прізвище відповідача ОСОБА_1 на момент подачі позову змінено на ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження у справі № 141/163/26 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 21.04.2026, а також зобов`язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, а також обґрунтований розрахунок з посиланням на докази сплати відповідачем коштів за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, зобов`язано відповідача надати суду докази погашення боргу за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020

Також ухвалою суду від 13.03.2026 витребувано у Іллінецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України документи, що підтверджуть зміну прізвища відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » або навпаки).

01.04.2026 до суду на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2026 надійшов лист Іллінецького відділу ДРАЦС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 91-22.2-28 від 26.03.2026 та повний витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00057334891 від 26.03.2026, із якого убачається, що 05.09.2019 Ружинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було складено актовий запис про шлюб № 37. У графі «Відомості про нареченого» зазначено « ОСОБА_6 », у графі «Відомості про наречену зазначено « ОСОБА_1 », прізвище нареченої після реєстрації шлюбу зазначено « ОСОБА_1 ».

Також 21.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Ушакевич М.П. від 20.04.2026 про виконання ухвали суду від 13.03.2026.

Судові засіданні у справі № 141/163/26 було неодноразово відкладено за клопотанням сторін (з 21.04.2026 на 07.05.2026, з 07.05.2026 на 21.05.2026, з 21.05.2026 на 02.06.2026), у зв`язку із наданням судом часу для реалізації сторонами права на ознайомлення з матеріалами справи, а також можливості письмово викласти свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи.

Зокрема, 07.05.2026 до суду від представника відповідача адвоката Панасюк Н.А. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 12000,00 грн визнає, натомість заборгованість за процентами за користування кредитом визнає частково, у сумі 2142,00 грн, оскільки умовами кредитного договору сторонами було погоджено строк позики на 30 днів, а також відповідні процентні ставки, зокрема базову процентну ставку у розмірі 1,99 % в день, акційні проценти - 0,59% в день, а також було визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7 % в день.

Разом з тим, адвокат Панасюк Н.А. вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки згідно умов кредитного договору строк кредитування становить 30 днів. Жодних умов щодо пролонгації чи автопролонгації строку кредитування безпосередньо в тексті договору не міститься. Тлумачення умов договору позики та правил з урахуванням засад розумності свідчить, що передбачена таким договором процентна ставка за понадстрокове користування позикою за своєю правовою природою визначає розмір процентів, які регулюються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки застосовується виключно до періоду користування кредитними коштами позичальником поза межами строку користування кредитом, передбаченим договором. Однак, позивач не заявляв вимогу про стягнення процентів по ч. 2 ст. 625 ЦК України, це не є ні підставою позову, ні позовною вимогою. Натомість, позивач просить стягнути проценти з відповідача за ст. 1048 ЦК України у розмірі 28656 грн, у той час як розмір процентів, що був передбачений умовами договору та погоджений сторонами становив 2124,00 грн.

А тому, враховуючи, що умовами кредитного договору встановлено строк позики 30 днів, останнім днем кредитування є 08.12.2020 включно. Натомість, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було здійснено нарахування процентів відповідачу у період з 13.12.2020 по 09.03.2021 включно, тобто поза межами передбаченого умовами кредитного договору строку кредитування.

Отже, оскільки нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, адвокат Панасюк Н.А. вважає, що нарахування процентів за кредитним договором припинилось 08.12.2020 включно, а тому є протиправним нарахування первісним кредитором процентів після спливу строку кредитування, а саме після 09.12.2020, оскільки доказів того, що позичальником було погоджено продовження даного строку користування позикою матеріали справи не містять.

Адвокат Панасюк Н.А. звертає увагу, що відповідач визнає факт укладення між нею та первісним кредитором кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020 та зазначає, що кошти у розмірі 12000,00 грн дійсно були перераховані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачу. Разом з тим, відповідач категорично не погоджується з тією сумою, яку безпідставно намагається стягнути позивач, оскільки відповідно до умов кредитного договору, сторони узгодили нарахування процентів за зниженою ставкою 0,59 % на день у межах первісного строку кредитування, що прямо підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Тобто, в період з 09.11.2020 до 08.12.2020 включно проценти нараховувались за процентною ставкою 0,59 % в день (12000 грн х 0,59 % = 70,80 грн), що становить 2124,00 грн (70,80 грн х 30 днів). Таким чином, відповідач визнає наявну у неї заборгованість за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 перед позивачем у розмірі 14124,00 грн, з яких 12000,00 грн - непогашене тіло кредиту, 2124,00 грн - проценти за користування кредитом.

Також адвокат Панасюк Н.А. зауважує, що у п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику зазначено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасне повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Тобто, за даними правилами для можливості продовження строку користування позикою відповідач мав би сплатити товариству проценти на умовах, обраних позичальником. Проте, позивач зазначив і відповідач підтверджує, що жодних процентів відповідачем сплачено не було. Отже, пролонгації/автопролонгації строку кредитування по договору позики не відбулось. Окрім того, роздруківки вказаних правил не містять жодних підписів, які б підтверджували ознайомлення відповідача саме з цим текстом документа, не містять дати чи будь-якої іншої прив`язки до конкретного періоду, що унеможливлює їх ідентифікацію як тих правил, з якими, за твердженням позивача, відповідач погодилась на момент укладення договору. Вказані роздруківки не завірені позивачем, невідомо коли саме вони були сформовані та з якої редакції сайту походять. Намагаючись надати таким роздруківкам значення належного та допустимого доказу умов пролонгації, на підставі яких здійснювалось нарахування процентів і фактично штучно збільшувалась заборгованість, позивач порушує як майнові права відповідача, так і вимоги процесуального закону щодо форми й допустимості доказів.

Адвокат Панасюк Н.А. звертає увагу суду на ту обставину, що у своїй позовній заяві позивач посилається на п. 8.4. правил, а саме на 2 сторінці 3 абзацу позовної заяви вказано, що «…відповідно до п. 8.4. правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об`ємі за весь період дії договору згідно умов договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності…». Однак, правила, які долучені до позовної заяви представником позивача мають пункт 8.4 іншого змісту, а саме: «…Реструктуризація позики неможлива, якщо товариство вже відступило права вимоги за договором позики третій особі або звернулось до суду для примусового стягнення заборгованості з позичальника».

Отже, викладене вище свідчить про те, що правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є декілька, а тому не можна ідентифікувати, з якими саме правилами мала ознайомитися відповідач у справі, якщо навіть позивач цього не знає. Тому, правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є неналежним доказом у справі.

З огляду на викладене, адвокат Панасюк Н.А. вважає, що долучені до позову правила не можуть вважатися належними та допустимими доказами пролонгації строку кредитування за договором позики і не можуть слугувати підставою для нарахування додаткових процентів поза погодженим строком кредитування. За умовами укладеного спірного договору позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, та у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у даній справі таких позовних вимог не заявило, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Також адвокат Панасюк Н.А. зауважує, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, однак вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника. Розмір суми професійної правничої допомоги, що потребує компенсації, доцільно зменшити до співмірної з проробленою представником позивача роботою, кваліфікацією та відповідністю даної проробленої роботи до норм чинного законодавства та сталої судової практики, складності справи, враховуючи, що дана справа є шаблонною й розглядається без участі сторін.

Поряд з цим, відповідач скористалась правом на правничу допомогу та залучила представника адвоката Панасюк Н.А. з яким уклала договір про надання правової (правничої) допомоги №10/04 від 21.04.2026. Вартість наданих юридичних послуг складає 10 000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, адвокат Панасюк Н.А. просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, з підстав вступу у представництво 21.04.2026 та навантаженістю представника відповідача, а також просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у сумі 12000,00 грн та заборгованість за процентами у сумі 2142,00 грн, а у задоволені решти позовних вимог відмовити, вирішивши питання щодо розподілу судових витрат.

20.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» адвоката Ушакевич М.П. надійшли додаткові пояснення у справі (пояснення на відзив), з яких убачається, що ознайомившись зі змістом відзиву, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вважає, що позовні вимоги є цілком законними, обґрунтованими та такими, що відповідають процедурі та вимогам чинного законодавства, а наданий відзив не аргументованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:

- кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування;

- умови договору відповідають чинному законодавству, а проценти та інші платежі є пропорційними та справедливими;

- ОСОБА_1 була належним чином проінформована про всі умови договору та погодилась з ними, що підтверджується умовами договору;

- сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ушакевич М.П. була обгрунтована і підтверджена договорами, платіжками та актами виконаних робіт, які були надані до суду раніше. Зазначення у відзиві завищеної суми витрат на правничу допомогу не відповідає дійсності, вводить суд в оману та може мати наслідком неправомірне стягнення судових витрат у більшому розмірі, ніж фактично понесені. Належним буде стягнути витрати на правничу допомогу з ОСОБА_1 .

Стосовно нарахування процентів за користування кредитом представник позивача зазначає, що у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Позивач із вказаним висновком представника відповідача не погоджується, вважає його таким, що не відповідає дійсним обставинам даної справи з огляду на наступне.

Сторони визначили, що строк позики (строк договору) складає 30 днів із відповідною базовою процентною ставкою 1,99% в день та розміром акційних процентів 0,59% в день. Сторонами відповідно до умов п. 2 договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7% в день. Також відповідно до договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

У матеріалах справи міститься належний, повний та детальний розрахунок заборгованості, який відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України та дозволяє встановити всі істотні обставини щодо формування заборгованості.

Зокрема, у матеріалах справи міститься детальний письмовий розрахунок заборгованості, який оформлений належним чином та містить повний обсяг інформації, необхідної для перевірки правильності нарахувань і встановлення дійсного розміру заборгованості. Наданий розрахунок містить відомості про сторони зобов`язання, реквізити кредитного договору, дату його укладення, суму кредиту, а також визначену договором процентну ставку. Крім того, у розрахунку відображено відсутність здійснення відповідачем платежів із зазначенням конкретних дат та сум, що свідчить про повне невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Розрахунок також містить деталізоване нарахування процентів за користування кредитом із зазначенням періодів нарахування, що дозволяє встановити кількість днів користування кредитними коштами та перевірити правильність застосування процентної ставки. У ньому відображено залишок заборгованості за тілом кредиту, суму нарахованих процентів, а також підсумковий розмір заборгованості станом на визначену дату.

Таким чином, розрахунок містить усі необхідні складові - основний борг, проценти, відсутність платежів, залишок заборгованості та загальний підсумок, що у сукупності дає можливість повністю відтворити механізм формування заборгованості, а також підтверджує не сплату відповідачем заборгованості.

Виходячи з наведеного, відповідно до правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Також представник позивача звертає увагу суду на те, що договір було укладено дистанційно із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з усіма документами в електронному вигляді.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.06.2021 (на дату відступлення права вимоги) за вказаним договором становить 40656,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 28656,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами. З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання та не повернула всю суму боргу разом із процентами за користування кредитом.

Окрім того, на час подання позовної заяви кредитний договір № 3438238 від 09.11.2020, за яким позичальник отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Представник позивача зазначає, що згідно відповідних висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Отже, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Крім того, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просить суд врахувати, що однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Разом з тим, представник позивача зазначає, що проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штрафу).

Оскільки ОСОБА_1 була належним чином проінформована про всі умови договору та погодилась з ними, що підтверджується умовами договору, відтак представник позивача вважає, що усі аргументи представника відповідача адвоката Панасюк Н.А. є безпідставними та мають на меті уникнення від цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Також представник позивач адвокат Ушакевич М.П. зазначає, що розмір витрат на правову допомогу адвоката Ушакевич М.П. є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем за результатами розгляду даної справи, а всі твердження представника відповідача про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника без належного обгрунтування суперечить принципам справедливого судового розгляду та порушує права ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Окрім того, адвокат Ушакевич М.П. зазначає, що розмір правничої допомоги представника відповідача у сумі 10 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, оскільки у даній справі, яка не є особливо складною, адвокатом відповідача згідно з наданим відзивом було виконано лише підготовку одного процесуального документа - відзиву на позовну заяву. Даний документ за своїм змістом є типовим, не вимагає глибокого аналізу значного обсягу матеріалів або складних правових конструкцій, що свідчить про незначний обсяг наданих послуг та невеликий час, витрачений на їх підготовку. Витрати на правничу допомогу відповідача не можуть бути відшкодовані за рахунок ТОВ «ФК «Профіт Капітал», оскільки Панасюк Н.А. не надано жодних доказів, які б свідчили про виняткову складність справи, що вимагала б таких значних витрат. Надані представником відповідача документи, фіксують лише заявлену суму, але не обгрунтовують її відповідність ринковим цінам та реальному обсягу виконаної роботи, отже не має підстав вимагати відшкодування своїх витрат на правову допомогу.

Підсумовуючи викладене, представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» адвокат Ушакевич М.П. просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 в повному обсязі, відмовити відповідачу у стягненні з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, а судові витрати покласти на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/163/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - позичальник) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3438238, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (далі по тексту - позику), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору позики).

Згідно пункту 2 договору позики сума позики складає 12000,00 грн, строк надання позики - 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 % (фіксована), дата надання позики - 09.11.2020, дата повернення позики (останній день) - 08.12.2020, знижена процентна ставка в день - 0,59 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 215,35 %, орієнтовна загальна вартість позики становить 14124,00 грн.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 3 договору позики).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

-позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі;

-позичальник надав дозвіл позикодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання сторонами зобов`язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів позикодавця та повного виконання зобов`язань за цим договором, а також на відступлення права вимоги за договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення;

-позичальник надав позикодавцю (та його довіреним особам) дозвіл телефонувати та направляти йому інформаційні повідомлення, претензії, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв`язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, соцмережі, електронну пошту, і т.п. (п. 4- п. 4.4 договору позики).

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 5 договору позики).

Згідно п. 6 договору позики договір укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст. ст. 6, 627 ЦК України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перарахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов`язань повністю або частково, а також одностороння відмова від їх виконання не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи правилами. Інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору (п. 7, п. 10 договору позики).

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Ovzt4nveM6 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як убачається зі змісту правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - правила), затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», протокол № 14/08/20 від 14.08.2020, ці правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) тощо. Ці правила регламентують умови та порядок надання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - товариство) грошових коштів фізичним особам у позику на умовах повернення позики в кінці строку позики та містять перелік прав та обов`язків товариства та позичальника, а також інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору позики, що укладається між товариством та позичальником. Правила набувають чинності з дати їх затвердження та діють до дати затвердження нової редакції правил. Правила є невід`ємною частиною договору позики, що укладається між товариством та позичальником (п. 1.1 - п. 1.3. розділу 1 правил).

Перед укладанням (підписанням) договору позики, позичальник зобов`язаний ознайомитись з цими правилами, паспортом позики та офертою, що містить в тому числі проект договору позики, політикою конфіденційності, іншою інформацією про товариство та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті товариства: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних». До укладання (підписання) договору позики, позичальнику надається можливість вивчити умови договору позики, включаючи усі його суттєві умови (у т.ч. які встановлюють детальний розпис загальної вартості позики) шляхом ознайомлення з умовами оферти, паспортом позики, вивчення цих правил тощо (п. 5.1., п. 5.2. розділу 5 правил).

За користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірі, визначеному у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики (п. 6.1. розділу 6 правил).

У разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частини) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавстства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (п. 6.5. розділу 6 правил).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3438238 від 09.11.2020, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор Ovzt4nveM6, час відправки ідентифікатора позичальнику 09.11.2020 17:45:47, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - laro4kanelapo4ka@gmail.com.

Як убачається з довідки ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» № КД-000091353/ТНПП від 02.12.2025, ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції, проведеної 09.11.2020 на суму 12000,00 грн, отримувач Ладнюк Лариса, ЕПЗ номер НОМЕР_2 , номер платежу bd1327el-c380-4dbf-8d09-27aa245f7229.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.06.2021 становить 40656,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28656,00 грн - заборгованість за процентами.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - клієнт) та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (далі по тексту - фактор) було укладено договір факторингу № 10072020, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п.2.1. договору факторингу).

Згідно прав вимог № 119 від 30.06.2021, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відступлено ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 10072020 від 10.07.2020, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 2922 у реєстрі) за договором позики № 3438238 від 09.11.2020 в сумі 40656,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28656,00 грн - заборгованість за процентами.

Отже, зобов`язання за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 було повністю виконано первісним кредитором, зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У свою чергу, відповідач не виконала умови взятих на себе зобов`язань, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 41063,38 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Досліджуючи наявні у справі № 141/163/26 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 на підставі договору факторингу № 10072020, укладеного 10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», оскільки відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

При цьому, суд зауважує, що доказів того, що договір факторингу № 10072020 від 10.07.2020, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», визнаний недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Також, як убачається з матеріалів справи № 141/163/26, кредитний договір № 3438238 від 09.11.2020 було укладено між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що відповідач при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який ОСОБА_1 використала для підтвердження підписання договору позики.

Судом установлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на зазначених вище умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Окрім того, наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, однак ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошових зобов`язань у строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору.

Поряд з цим, визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, а також надаючи правову оцінку запереченням представника відповідача, викладеним у відзиві, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020 сторонами було погоджено строк позики (30 днів), а також відповідні процентні ставки, зокрема базову процентну ставку у розмірі 1,99 % в день, акційні проценти - 0,59% в день, а також було визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7 % в день.

Разом з тим, у зазначеному кредитному договорі також зазначено, що підписанням договору позики позичальник ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, ознайомлення із умовами кредитного договору та правилами надання грошових коштів у позику, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України та що їй зрозуміла зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація).

Зокрема, відповідно до п. 6.5. розділу 6 правил надання грошових коштів у позику, ознайомлення із якими підтвердила відповідач, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частини) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Суд зауважує, що у розділі 7 правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Так, згідно з п. 7.1 розділу 7 правил, позичальник має право продовжити строк користування позикою. За продовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.

Пунктом 7.2 розділу 7 встановлено, що умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації визначається виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.

Пунктом 7.5. розділу 7 правил визначено, що у разі, якщо позичальник не сплатив заборгованість в повному обсязі та/або не оформив пролонгацію, вважається, що позичальник почав користуватися позикою понадстроково.

Відповідно до п. 7.9. розділу 7 правил позичальник погоджується, що при виконанні умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично та згода позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім`я товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення.

Отже, у кредитному договорі № 3438238 від 09.11.2020 встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі наявні умови щодо автопролонгації строку користування позикою. Натомість, умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

З огляду на такі умови та обставини, суд вважає, що підписанням кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020 позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася і погодилася з умовами договору, а також надала згоду на автопролонгацію договору, оскільки при укладенні даного кредитного договору сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Таким чином, істотні умови кредитного договору № 3438238 від 09.11.2020, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором, та у правилах надання грошових коштів у позику в редакції від 14.08.2020.

Суд зауважує, що відповідач не заперечувала стосовно факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також не заперечувала стосовно того факту, що станом на дату закінчення строку кредиту - 08.12.2020 у неї була наявна заборгованість за кредитом, а відтак строк користуванням кредиту було продовжено на 90 днів.

При цьому, умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки пункти договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі, про умови договору та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, до моменту підписання договору, відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, із зазначенням умов стосовно автопролонгації, за яким позичальник повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.

Отже, досліджуючи фактичні обставини справи № 141/163/26 суд доходить висновку, що нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 6.5 правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) є правомірним, підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.

Разом з тим, визначаючись щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020, відповідно до якого загальна заборгованість відповідача станом на 30.06.2021 становить 40656,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28656,00 грн - заборгованість за процентами.

Суд не погоджується із наведеним позивачем розрахуном за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 в частині нарахування та стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за час користування кредитними коштами у розмірі 28656,00 грн з огляду на таке.

Так, із наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 убачається, що сума боргу за процентами за користування кредитними коштами станом на 30.06.2021 становить 28656,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Однак, враховуючи умови кредитного договору (із врахуванням періоду пролонгації), суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за процентами за користування кредитом у загальному розмірі 23616,00 грн, з яких 2124,00 грн - проценти, нараховані за період з 09.11.2020 по 08.12.2020 (30 днів) за зниженою (акційною) процетною ставкою у розмірі 0,59 % (12000,00 грн * 0,59 % *30 днів = 2124 грн), та 21492,00 грн - проценти нараховані у термін, передбачений кредитним договором, але не більше 90 календарних днів понадстрокового користування позикою за процентною ставкою у розмірі 1,99 % (12000,00 грн*1,99% * 90 днів = 21492,00).

При цьому, суд зазначає, що позивачем в позові та у заявах по суті справи не зазначено та необгрунтовано підстави та порядок нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 5995,20 грн, яку було нараховано 13.12.2020, а тому правові підстави для стягнення зазначеної суми з відповідача відсутні.

Суд погоджується з доводами представника відповідача адвоката Панасюк Н.А., викладеними у відзиві на позов, в частині права кредитодавця стягувати проценти відповідно до положень ст. 625 ЦК України, однак зауважує, що зазначені положення норм ЦК України застосовуються у разі, якщо умовами кредитного договору не передбачено можливості пролонгації та понадстрокового користування позикою.

Натомість, у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, умовами договору № 3438238 від 09.11.2020 та п. 6.5 правил надання грошових коштів у позику в редакції від 14.08.2020 сторонами погоджено нарахування процентів за понадстрокове користування позичальником кредитними коштами.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи № 141/163/26, предмет та підстави заявлених позовних вимог, відсутність доказів повної сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 у загальному розмірі 35616,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23616,00 грн - заборгованість за процентами.

Також суд відзначає, що інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони зводяться до власного тлумачення умов кредитного договору та положень ЦК України в частині кредитних правовідносин та, відповідно, не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 141/163/26 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2332,26 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; додаткову угоду № 1/1 від 01.07.2024 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, згідно якої сума наданих послуг складає 7000,00 грн; акт № 97 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт № 97 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.12.2025; платіжну інструкцію № 1806 від 25.12.2025 про оплату АО «Правовий курс» за послуги правничої допомоги згідно рахунку № 97 від 24.12.2025 по договору №02-24 від 01.07.2024 у загальному розмірі 175000,00 грн.

На підставі зазначеного, представник позивача адвокат Ушакевич М.П. просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.

Суд зазначає, що у постанові від 20 жовтня 2021 року по справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи фактичні обставини справи № 141/163/26 та обсяг виконаної роботи адвокатом позивача, а також заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6132,00 грн (а саме пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 87,60 % від суми заявлених позовних вимог), який на переконання суду буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку з урахуванням складності справи.

Окрім того, у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати, пов`язані із оплатою професійної правничої допомоги, в підтвердження чого суду було надано договір про надання правової допомоги № 10/24 від 21.04.2026, рахунок № 03/05 від 05.05.2026, відповідно до якого розмір витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги становить 10000,00 грн, а також платіжну інструкцію від 06.05.2026 про сплату відповідачем коштів за надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

На підставі зазначеного, представник відповідача адвокат Панасюк Н.А. просить суд стягнути з позивача понесені відповідачем витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

З урахуванням конкретних обставин справи та її складність, а також приймаючи до уваги заперечення представника позивача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відповідача, зважаючи на обсяг виконаної роботи представником відповідача, суд доходить висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1240,00 грн (пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено - 12,4 %), який на думку суду буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001) заборгованість за кредитним договором № 3438238 від 09.11.2020 у розмірі 35616,00 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот шістнадцять гривень 00 копійок), з яких 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 23616,00 грн (двадцять три тисячі шістсот шістнадцять гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2332,26 грн (дві тисячі триста тридцять дві гривні 26 копійок).

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6132,00 грн (шість тисяч сто тридцять дві гривні 00 копійок).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1240,00 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 00 копійок).

7. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України

Рішення суду оформлено та виготовлено 05.06.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, 04071, адреса для листування: пр-т Л. Каденюка, буд. 23 а/с 57, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 39992082).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Климчук