Рішення № 137147902, 04.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/457/26

Справа №754/20943/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

представника відповідача - Омельчука М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романішін Є.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Подану позову заяву обґрунтовано тим, що 29.03.2025 о 06 год 12 хв по пр. Романа Шухевича, відповідач ОСОБА_2 , керуючи Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив маневр перестроювання в крайню ліву смугу та здійснив зіткнення з автомобілем марки Hyundai Elantra д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. 15.04.2025 Деснянським районним судом міста Києва прийнято постанову у справі № 754/5369/25, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СК «Інго» за Полісом № 221868838, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., розмір франшизи 1600,00 грн. Згідно ремонтної калькуляції № 8062629 від 11.04.2025, складеної страховою компанією, визначено, що вартість ремонту автомобіля марки Hyundai Elantra д/н НОМЕР_2 , складає 173 216,15 грн. Після вирахування зношення запчастин 59,85% сума складає 94396,02 грн. Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 19/04-25 від 29.03.2025 вказано, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється марки Hyundai Elantra, д.р.н НОМЕР_2 на дату ДТП, становить 179757,88 грн. Позивач отримав від АТ «СК «Інго» страхове відшкодування у розмірі 92 796,02 грн, проте вказана виплата не покрила загальний розмір збитків, визначених спеціалістом. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 90961,86 грн, моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн та здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач, не погоджуючи із заявленими позовними вимогами подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що за спільною згодою позивач і страхова компанія визначили розмір страхового відшкодування в розмірі 94396,02 грн та уклали двосторонній договір про врегулювання страхового випадку. Під час укладення договору врегулювання страхового випадку позивач не заперечував щодо розміру відшкодування, не оскаржував, не наполягав на проведені оцінки та експертного дослідження пошкодженого майна. Зазначений розмір страхового відшкодування по заявленому страховому випадку не перевищує ліміт відповідальності страховика в розмірі 160000,00 грн. Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливо лише за умови, що згідно Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Однак, на підтвердження розміру заподіяної шкоди, позивач надав Звіт про оцінку матеріального збитку, який виготовлений 19.03.2025, та не був наданий страховикові та не був перевірений страховиком під час врегулювання страхового випадку. Позивач приховав зазначений документ від страхової компанії, чим позбавив її можливості перевірити обгрунтованість розрахунків та прийняти відповідне рішення. Щодо моральної шкоди, сторона відповідача зазначає, що дорожньо-транспортна пригода не спричинила фізичних травм. Подія мала характер необережного порушення правил дорожнього руху. Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на надану професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Відповідач, зазначає, що справа не є складною, має типовий характер, і не потребує значних часових та інтелектуальних витрат, застосовується стандартна нормативна база та установлена судова практика, важає заявлену суму витрат завищеною та такою, що підлягає зменшенню.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.12.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.02.2026 занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ «СК «Інго».

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.02.2026 занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ «СК «Інго» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.

Вислухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 29.03.2025 о 06 год 12 хв в м. Києві по пр. Романа Шухевича, відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив маневр перестроювання в крайню ліву смугу та здійснив зіткнення з автомобілем марки Hyundai Elantra д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Hyundai Elantra д/н НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

15.04.2025 Деснянським районним судом міста Києва прийнято постанову у справі № 754/5369/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СК «Інго» за Полісом № 221868838, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., розмір франшизи 1600,00 грн.

Згідно Ремонтної калькуляції № 8062629 від 11.04.2025, складеної страховою компанією, визначено, що вартість ремонту автомобіля марки Hyundai Elantra д/н НОМЕР_2 , складає 173216,15 грн. Після вирахування зношення запчастин 59,85% сума складає 94 396,02 грн.

28.05.2025 позивач отримав від АТ «СК «Інго» страхове відшкодування у розмірі 92796,02 грн (а.с.12).

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 19/04-25 від 29.03.2025 вказано, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП 29.03.2025, становить 179757,88 грн.

За проведення огляду автомобіля та складання звіту було сплачено 4 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 03.04.2025.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом вказує на те, що виплата, яка здійснена АТ «СК «Інго» не покриває визначений звітом розмір матеріального збитку, який завдано відповідачем під час ДТП, що мало місце 29.03.2025, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між визначеним розміром шкоди та проведеною АТ «СК «Інго» виплатою, що становить 86961,86 грн, а також вартість експертного дослідження у сумі 4000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на час спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного станом на дату спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, матеріальна шкода, яка завдана позивачу, внаслідок пошкодження його автомобіля, складає 90961,86 грн., що вираховується наступним чином: 179757,88 грн. (вартість матеріального збитку) - 92796,02 грн. (страхове відшкодування) + 4 000,00 грн. (витрати на проведення огляду автомобіля, складання звіту).

Відповідачем не спростовано жодним доказом розміру завданої матеіральної шкоди.

Згідно ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наявність страхової суми в полісі та виплаченого розміру страхового відшкодування є різними поняттями.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021, від 16.01.2023 у справі № 664/1499/17, від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22, від 14.11.2024 у справі № 442/6010/22, отже, правова позиція Верховного Суду з даного питання є усталеною.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постанові від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц. від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Згідно Ремонтної калькуляції № 8062629 від 11.04.2025, складеної страховою компанією, визначено, що вартість ремонту автомобіля марки Hyundai Elantra, д/н НОМЕР_2 , складає 173216,15 грн. Після вирахування зношення запчастин 59,85% сума складає 94 396,02 грн.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 19/04-25 від 29.03.2025 вказано, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП 29.03.2025 становить 179757,88 грн.

Таким чином, як ремонтна калькуляція, складена страховою компанією, так і звіт про оцінку вказують майже на однакову суму збитку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведене те, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Розмір завданої шкоди також є доведеним та не спростованим належними доказами у справі.

Суд відхиляє твердження відповідача про безпідставність задоволення позовних вимог, оскільки вони спростовані вищенаведеними правовими нормами та вважає, що відповідач, як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, стягнення з відповідача як винної особи різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу, та сумою страхового відшкодування відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача різниці між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 90961,86 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Як на підставу для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з настанням ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач посилається на той факт, що йому заподіяно стрес, що викликаний хвилюванням, душевними та моральними переживаннями пов`язаним з пошкодженням автомобіля, порушення налагодженого стану життя у зв`язку з відсутністю автомобіля, неможливістю користуватись автомобілем для сімейних потреб, все це позначило негативні зміни у житті позивача. Викликані негативні переживання та спогади спричиняють необхідність уникати аналогічних обставин, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні. Будь-яких пропозицій для відшкодування збитків від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 645/3777/18 вказує, що на те, що сам факт ДТП не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові від 15.02.2023 у справі № 199/6521/19 Верховний Суд зауважує, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір моральної шкоди визначено позивачем у розмірі 30000,00 грн., яка спричинена моральними стражданнями, які виражаються у хвилюваннях за пошкоджений автомобіль, що потягло за собою зміну у нормальному способі життя.

Судом встановлено, що з вини відповідача пошкоджено транспортний засіб позивача, а отже, очевидним є те, що останній зазнав негативних хвилювань та емоцій від пошкодження його майна та внаслідок протиправних дій відповідача, однак позивачем не доведено обсягу змін у його житті та спричинених незручностей.

Виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди слід визначити у сумі 5000,00 грн, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд приходить до наступного.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

З матеріалів справи вбачається, 23.06.2025 між АБ «Романішін, Кравець - Партнери» та позивачем був укладений договір № 23/06 про надання правничої (адвокатської) допомоги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 23/06 від 23.06.2025, додаткову угоду №1 від 23.06.2025 до договору, ордер, свідоцтво, рахунок на оплату, платіжну інструкцію.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили що вартість послуг адвоката щодо повного ведення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також участь в судових засіданнях в суду першої інстанції становить - 20000,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, вважає заявлену суму витрат завищеною та такою, що підлягає зменшенню, оскільки справа не є складною, має типовий характер, і не потребує значних часових та інтелектуальних витрат, застосовується стандартна нормативна база та установлена судова практика.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, суд звертає увагу на те, що представник позивача відповідь на відзив не складав, клопотань в судовому засіданні також не заявляв. Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 848,80 грн (105961,86 * 968,96 / 120961,86).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 90961,86 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 848,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса - АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго», код ЄДРПОУ 16285602, адреса - м.Київ. вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33.

Повний текст рішення суду складено - 04.06.2026.

Суддя: В.О. Сенюта