Рішення № 137147560, 25.05.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1364/26

Номер провадження 2/725/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Гончарук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Національного природнього парку «Лівобережжя Святослава» (вул. Лоцманська, 3, м. Очаків, Миколаївська область) про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов`язати Національний природний парк «Білобережжя Святослава» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 донарахованих сум заробітної плати за час перебування у щорічних відпустках з 04 липня 2022 року по 27 липня 2022 року - за 24 календарних дні, з 16 січня 2023 року по 20 січня 2023 року - за 5 календарних днів, з 03 липня 2023 року по 17 липня 2023 року - за 15 календарних днів, з 18 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року - за 13 календарних днів, з 01 липня 2024 року по 13 липня 2024 року - за 13 календарних днів, 01 липня 2025 року по 28 липня 2025 року - за 28 календарних днів та грошової компенсації при звільненні за 18 календарних днів невикористаних основної та додаткової відпусток, з урахуванням надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2025 року, виходячи з її розміру 30% посадового окладу за кожен місяць.

В обґрунтування позову вказав, що він працював у національному природному парку «Білобережжя Святослава» (далі НПП «Білобережжя Святослава») з 02.12.2013р. по 04.08.2025р. на посаді начальника науково-дослідного відділу.

Стверджував, що рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 30 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 02 грудня 2025 року, задоволено його позов до НПП «Білобережжя Святослава» та зобов`язано відповідача провести перерахунок і виплату донарахованих йому сум надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з розміру 30% посадового окладу за кожен місяць, оскільки надбавка виплачувалась у заниженому розмірі.

Зазначав, що вказане рішення суду відповідачем виконане у грудні 2025 року - проведено перерахунок та виплачеано різницю в нарахуванні надбавки за 2022-2024 роки. Крім того, відповідач у добровільному порядку донарахував та виплатив йому надбавку за вислугу років за 2025 рік.

Вказує, що водночас, як вбачається з розрахунків, наданих відповідачем, не було проведено перерахунок оплати за час його (позивача) перебування у щорічних відпустках, а саме: за 24 календарних дні з 04 липня 2022 року по 27 липня 2022 року, за 5 календарних днів з 16 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, за 15 календарних днів з 03 липня 2023 року по 17 липня 2023 року, за 13 календарних дні з 18 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року, за 13 календарних дні з 01 липня 2024 року по 13 липня 2024 року, за 28 календарних днів з 01 липня 2025 року по 28 липня 2025 року, а також не перераховано розмір грошової компенсації при звільненні за 18 календарних днів невикористаних основної та додаткової відпусток.

Вважає такі дії неправомірними, оскільки перерахунок надбавки за вислугу років впливає на розмір середньої заробітної плати, з якої, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (далі Порядок) обчислюється оплата часу відпусток та компенсації за невикористані відпустки.

Стверджує, що на його запит щодо проведення відповідних перерахунків 07.01.2026р. надійшов лист за підписом в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава» Петренко В.І., в якому вона повідомила, що всі необхідні розрахунки будуть здійснені та виплати проведені після надходження фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів і враховуючи початок року. Однак, згодом ОСОБА_2 змінила свою позицію і 02.02.2026р. повідомила, що в проведенні перерахунку та виплаті різниці відпускних за 2022-2025 роки йому (позивачу) відмовлено.

Позивач вважає неправомірним не проведення перерахунку йому відпускних та компенсації за невикористану відпустку, оскільки надбавка за вислугу років є частиною фонду оплати праці (виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати) і діючим законодавством України не передбачено заборон на донарахування виплат, які обчислюються виходячи з середньої заробітної плати у випадку виявлення неправильного нарахування її складових. Навпаки, проведення відповідного перерахунку є обов`язком роботодавця.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про їх задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.

Основними принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, які стосуються як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів справи, а саме копії трудової книжки, ОСОБА_1 працював у Національному природному парку «Білобережжя Святослава» з 02.12.2013р. по 04.08.2025р. на посаді начальника науково-дослідного відділу.

04.08.2025 року позивача звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. /а.с. 4-9/.

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 30 жовтня 2025 року, позов ОСОБА_1 до НПП «Білобережжя Святослава» про визнання неправомірною відмови в перерахунку надбавки за вислугу років та зобов`язання здійснити перерахунок виплати задоволено частково та зобов`язано Національний природний парк «Білобережжя Святослава» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 донарахованих сум надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з розміру 30% посадового окладу за кожен місяць. /а.с. 10-12, 20/.

Як вбачається з розрахунків, наданих відповідачем, не було проведено перерахунок оплати за час перебування ОСОБА_1 у щорічних відпустках, а саме: за 24 календарних дні з 04 липня 2022 року по 27 липня 2022 року, за 5 календарних днів з 16 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, за 15 календарних днів з 03 липня 2023 року по 17 липня 2023 року, за 13 календарних дні з 18 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року, за 13 календарних дні з 01 липня 2024 року по 13 липня 2024 року, за 28 календарних днів з 01 липня 2025 року по 28 липня 2025 року, а також не перераховано розмір грошової компенсації при звільненні за 18 календарних днів невикористаних основної та додаткової відпусток. /а.с. 13-16, 21, 26/.

На запит позивача щодо проведення відповідних перерахунків 07.01.2026р. надійшов лист за підписом в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава» Петренко В.І., в якому вона повідомила, що всі необхідні розрахунки будуть здійснені та виплати проведені після надходження фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів і враховуючи початок року, я з розумінням сприйняв цю ситуацію. /а.с. 17-18/.

Проте, згодом ОСОБА_2 змінила свою позицію і 02.02.2026р. повідомила, що в проведенні перерахунку та виплаті різниці відпускних за 2022-2025 роки ОСОБА_1 відмовлено. /а.с. 22-23/.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірності не здійснення перерахунку та виплати позивачу різниці відпускних за 2022-2025 роки.

Відповідно до п.п.3.1, 3.9 Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги та встановлення надбавок і доплат до посадових окладів НПП «Білобережжя Святослава», фонд на встановлення надбавок до посадового окладу створюється за рахунок фонду заробітної плати. Тобто, вказані надбавки входять до фонду оплати праці та є складовою заробітної плати. /а.с. 25-26/.

Відповідно до п.2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. При цьому, відповідно до п.3 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п.4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються в тому місяці, за який вони нараховані.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом частина друга статті 97 КЗпП України.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань стаття 13 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, надбавка за вислугу років є складовою середньої заробітної плати і при її збільшенні у зв`язку з перерахунком відповідач повинен був самостійно здійснити відповідні перерахунки сум відпускних та компенсації за невикористану відпустку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 712/3776/17, провадження № 61-32684 св 18.

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог позивача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 352-354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Національного природнього парку «Лівобережжя Святослава» (вул. Лоцманська, 3, м. Очаків, Миколаївська область) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Зобов`язати Національний природний парк «Білобережжя Святослава» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 донарахованих сум заробітної плати за час перебування у щорічних відпустках з 04 липня 2022 року по 27 липня 2022 року - за 24 календарних дні, з 16 січня 2023 року по 20 січня 2023 року - за 5 календарних днів, з 03 липня 2023 року по 17 липня 2023 року - за 15 календарних днів, з 18 грудня 2023 року по 30 грудня 2023 року - за 13 календарних днів, з 01 липня 2024 року по 13 липня 2024 року - за 13 календарних днів, 01 липня 2025 року по 28 липня 2025 року - за 28 календарних днів та грошової компенсації при звільненні за 18 календарних днів невикористаних основної та додаткової відпусток, з урахуванням надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2025 року, виходячи з її розміру 30% посадового окладу за кожен місяць.

Стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Скуляк І. А.