Рішення № 137147388, 13.05.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1145/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ

в інтересах держави в особі МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

до відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПОШТА",

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ,

про витребування нерухомого майна - частки 43/100 нежитлових будівель, розташованих за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, вул. К. Левицького, 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934974926258,

за участю:

прокурора Гоголя В. В.,

представниці позивача Суховолець У. А.,

представниці відповідача Хоружої Н. В.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача представник не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1. Предметом позову є вимога керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (далі Міністерство) про витребування у Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі АТ "Укрпошта", відповідач) з чужого незаконного володіння на користь держави нерухомого майна частки 43/100 нежитлових будівель, розташованих за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, вул. К. Левицького, 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934974926258.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Склад суду.

Для розгляду цієї справи згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 було визначено суддю Стефанів Т. В. У зв`язку із призначенням судді Стефанів Т. В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду відповідно до ст. 32 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи і визначено для розгляду справи суддю Малєєву О. В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026). Відповідно до ухвали суду від 16.01.2026 суд прийняв справу до розгляду.

2.2. Відмова у зупиненні провадження.

Відповідач 24.03.2026 подав клопотання (вх. №2649/26) про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 927/187/25. В обґрунтування клопотання послався на подібність правовідносин у вказаних справах і зміну правового регулювання (прийняття Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX та Закону України від 22.02.2024 № 3587-IX); зазначив, що відповідно до ухвали Верховного Суду від 16.03.2026 у справі № 927/187/25 відкрито касаційне провадження.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходив з того, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд встановив, що касаційний перегляд судових рішень у справі № 927/187/25 здійснюється колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Перегляд вказаної справи палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду не здійснюється. З огляду на відсутність визначених процесуальним законом умов, суд згідно з протокольною ухвалою від 31.03.2026 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

2.3. Строк складення повного тексту рішення.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 18.05.2026 до 01.06.2026 повний текст рішення складено 05.06.2026.

3. Зміст заяв по суті справи.

3.1. Позовна заява від 22.09.2025 №51-2920ВИХ-25 (вх. № 8231/25).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно, яке перебувало у державній власності та було передано до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" в процесі корпоратизації, не змінило свого правового режиму та форми власності з державної на приватну. Внесення майна до статутного фонду не є приватизацією у розумінні чинного законодавства. Прокурор вказує, що державна реєстрація права приватної власності за АТ "Укрпошта" була проведена без відповідного рішення власника (держави в особі уповноважених органів) про зміну правового режиму майна чи його відчуження, що свідчить про вибуття майна з володіння держави поза її волею. Зазначає, що спірний об`єкт нерухомості належить до об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому не підлягає приватизації та відчуженню. За наведених обставин прокурор вважає, що наявні правові підстави для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України. Свою позицію обгрунтовує приписами ст. 15, 16, 170, 317, 319, 321, 326, 328, 329, 345, 387, 388, 391 ЦК України, ст. 22, 73, 75, 145 ГК України, ст. ст. 13, 19, 41, 1311 Конституції України та ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".

3.2. Письмові пояснення Міністерства розвитку громад та територій України від 13.10.2025 (вх. № 16639/25).

Міністерство зазначає, що передача спірного державного майна до статутного капіталу АТ "Укрпошта" під час його корпоратизації відбулась правомірно, в межах повноважень уповноваженого органу управління. Вказує, що відповідно до приписів ст. 85 ГК України акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками як вклад до статутного капіталу, і така передача (корпоратизація) не є приватизацією. Позивач стверджує, що витребування спірного нерухомого майна за віндикаційним позовом матиме наслідком зменшення статутного капіталу відповідача. Також Міністерство наголошує, що листом від 04.09.2025 повідомило прокуратуру про відсутність порушень прав та інтересів держави у цих правовідносинах. Висловлює заперечення щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, посилаючись на судову практику, згідно з якою захист у таких випадках має здійснюватися шляхом пред`явлення позову про визнання права власності та скасування реєстраційного запису.

3.3. Відзив на позовну заяву від 14.10.2025 (вх. №16782/25).

Відповідач проти позову заперечує повністю та просить відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує такими доводами.

Відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави. Прокурор не довів бездіяльність уповноваженого органу та помилково визначив Міністерство розвитку громад та територій України органом, уповноваженим розпоряджатися нерухомим майном відповідача, оскільки Міністерство здійснює управління виключно корпоративними правами.

Відсутнє порушення державного та суспільного інтересу. Доводи прокурора про стратегічне значення майна є безпідставними, оскільки нормативно-правовими актами визначено перелік суб`єктів господарювання, а не конкретних об`єктів нерухомого майна, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Вважає, що відповідач є неналежним, а обраний спосіб захисту неефективним. Спірне майно було правомірно передано до статутного капіталу товариства на підставі акта приймання-передачі, який за своєю правовою природою є правочином, що підтверджує волевиявлення засновника (Міністерства) на передачу майна.

Корпоратизація не є тотожною приватизацією. Відповідно до ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками як вклад до статутного капіталу, тому право приватної власності на спірне майно відповідач набув правомірно та зареєстрував його без порушень чинного законодавства.

Судова практика, на яку посилається прокурор (зокрема правові висновки ВП ВС у справі № 917/1212/21), не підлягає застосуванню, оскільки сформована за інших фактичних обставин, іншого нормативно-правового регулювання та щодо підприємств, які не проходили процедуру корпоратизації в аналогічний спосіб.

Витребування майна призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладе на добросовісного набувача надмірний індивідуальний тягар без надання справедливої компенсації.

Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності. Вказує, що право власності було зареєстровано 08.10.2019, тому трирічний строк на звернення до суду сплинув. Посилання прокурора на автоматичне продовження строків через карантин та воєнний стан вважає необґрунтованими, наголошуючи, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку без доведення об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

3.4. Відповідь на відзив від 16.10.2025 № 51-3301ВИХ-25(вх. № 16993/25).

Прокурор виклав заперечення щодо аргументів відповідача та підтримав позов в повному обсязі.

Спростовуючи відсутність підстав для здійснення представництва, прокурор зазначає, що Міністерство як уповноважений орган усвідомлювало можливе порушення інтересів держави (було повідомлене листом прокуратури від 20.08.2025), проте всупереч цим інтересам до суду не звернулось, офіційно повідомило про відсутність порушення своїх прав. Відповідно до правових висновків ВП ВС (зокрема, у справах № 912/2385/18 та № 903/129/18) така свідома бездіяльність компетентного органу є самостійною і достатньою підставою для звернення прокурора з позовом.

Щодо твердження про неналежного відповідача наголошує, що реєстрація права приватної власності була здійснена безпосередньо за заявою АТ "Укрпошта". При цьому жодних рішень уповноважених державних органів (Міністерства чи Фонду державного майна України) про надання згоди на відчуження або приватизацію спірного нерухомого майна не приймалось, тобто розпорядження відбулося поза волею власника. З огляду на це саме АТ "Укрпошта" є належним відповідачем за віндикаційним позовом.

Прокурор відхиляє доводи відповідача про зміну правового режиму майна з державного на приватний під час корпоратизації. Наголошує, що згідно з ч. 3 ст. 145 ГК України та висновками ВП ВС у справі № 917/1212/21 державне майно, передане до статутного капіталу товариства, 100% акцій якого належить державі, до моменту завершення процедури приватизації залишається виключно державною власністю. Накази Міністерства інфраструктури України № 56 та № 240, якими майно передавалося до статутного капіталу як необоротні активи, не є правовстановлюючими документами, які б дозволяли реєстрацію права приватної власності. Водночас спірні правовідносини у наведених ним справах Верховного Суду є подібними до тих, що розглядаються, за предметом спору та нормативно-правовим регулюванням.

Заперечуючи проти доводів про пропуск позовної давності, вказує, що право приватної власності за відповідачем зареєстровано 08.10.2019, однак з 12.03.2020 на території України почав діяти карантин, а з 24.02.2022 воєнний стан. Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності продовжується на строк їх дії в силу прямої вказівки закону. А тому строк звернення до суду не сплинув.

Прокурор також відхиляє посилання відповідача на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що витребування майна, яке незаконно вибуло з державної власності без волевиявлення власника, є пропорційним втручанням, що ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету. Окремо підкреслює, що порушення при реєстрації права приватної власності допущені безпосередньо відповідачем, а не органами влади, тому АТ "Укрпошта" не може вважатися добросовісним набувачем.

3.5. Заперечення відповідача від 22.10.2025 (вх. № 17323/25).

Відповідач не погоджується з доводами прокурора та наполягає на відмові у задоволенні позову.

Спростовуючи наявність підстав для представництва, відповідач зазначає, що прокурор помилково визначив Міністерство як орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Згідно з нормами Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Міністерство здійснює управління виключно корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "Укрпошта", а не безпосередньо нерухомим майном товариства, тому воно не є належним позивачем у справі.

Відповідач не погоджується з доводами прокурора про вибуття майна поза волею власника. Стверджує, що наказ Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56 є безпосереднім вираженням волевиявлення держави на зміну правового режиму майна шляхом його передачі до статутного капіталу. Водночас акт приймання-передачі майна є правочином, що підтверджує правомірний перехід права власності до акціонерного товариства.

Також звертає увагу на зміну нормативно-правового регулювання, зокрема на прийняття Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-IX, відповідно до якого Господарський кодекс України втратив чинність. Крім того, статтю 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено пунктом 32, що має зворотну дію в часі та додатково підтверджує законність формування статутного капіталу АТ "Укрпошта" спірним нерухомим майном незалежно від дати корпоратизації.

Щодо пропуску позовної давності заперечує аргументи прокурора про автоматичне продовження строків. Посилаючись на правові висновки ВП ВС (зокрема, у справах № 990/115/22 та № 990/102/22), вказує, що сам факт запровадження воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків і не є безумовною підставою для їх поновлення без доведення об`єктивно непереборних перешкод. Підкреслює, що право власності було зареєстровано 08.10.2019, тобто задовго до запровадження воєнного стану, а тому позивач мав достатньо часу та реальну можливість для звернення до суду.

3.6. Письмові пояснення відповідача від 06.01.2026 (вх. № 174/26).

Відповідач просить відмовити в позові та наголошує на зміні нормативно-правового регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи. Свою позицію обґрунтовує такими доводами.

28.08.2025 введено в дію ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-IX, відповідно до якого Господарський кодекс України втратив чинність.

Вказаним Законом статтю 18 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності" доповнено п. 32, який надав ретроспективну (зворотну) дію нормам щодо набуття права власності на майно, внесене до статутного капіталу. Відповідач стверджує, що цей Закон остаточно закріпив за ним статус власника спірного майна незалежно від дати проведення корпоратизації та внесення майна до статутного капіталу.

Відповідач долучив лист Мінекономіки від 22.12.2025 № 3222-06/89853-07 з додатками, обґрунтовуючи консолідовану позицію органів державної влади про правомірність переходу права власності до державних акціонерних товариств.

Звертає увагу суду на рішення у справі № 927/750/25, де за аналогічних обставин суд відмовив у позові прокуратури через обрання неналежного способу захисту.

Зазначає, що прокурор оспорює виключно факт державної реєстрації права приватної власності, проте не заперечує законності набуття товариством права користування (господарського відання) спірним майном. Заявляючи віндикаційний позов, прокурор намагається позбавити відповідача не лише права власності, а й безспірного законного права користування майном, що виключає можливість застосування інституту витребування майна у цьому спорі та свідчить про обрання неефективного способу захисту.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Щодо правового статусу відповідача та первинної реєстрації майна.

07.09.2005 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та затверджено Статут Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (УДППЗ "Укрпошта", Підприємство) у новій редакції (далі - Статут). Згідно зі Статутом Підприємство є державним унітарним комерційним підприємством, що засноване на державній власності.

Між УДППЗ "Укрпошта" (вузол поштового зв`язку) та підприємством "Укртелеком" 17.12.2005 складено акт конкретного користування щодо будинковолодіння № 6 по вул. К. Левицького у м. Тисмениця. Відповідно до цього акта за УДППЗ "Укрпошта" закріплено користування приміщеннями загальною площею 712,78 кв.м. Протягом січня-лютого 2008 року Івано-Франківська дирекція УДППЗ "Укрпошта" звернулася до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації (ОБТІ) із заявами про проведення технічної інвентаризації та виготовлення свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 10.06.2008 було оформлено право власності на нежитлове приміщення (частка 43/100) за вказаною адресою за державою в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету зв`язку і інформатизації України в повне господарське відання УДППЗ "Укрпошта".

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 683872 від 04.03.2009 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за державою в особі УДППЗ "Укрпошта" було зареєстровано право державної власності на частку 43/100 нежитлових будівель (виробниче приміщення "А" 1296,9 кв.м, столярний цех "В" 57,5 кв.м, дизельна "Б" 66,9 кв.м, гараж "Г" 21,8 кв.м) за адресою: Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. К. Левицького, 6 (далі - нерухоме майно).

4.2. Щодо процедури корпоратизації та передачі майна.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 728-р та наказом Міністерства інфраструктури України від 11.11.2015 № 465 було розпочато процедуру реорганізації УДППЗ "Укрпошта" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство.

Міністерство інфраструктури України 16.02.2017 видало наказ № 56 "Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в результаті його перетворення у публічне акціонерне товариство "Укрпошта" та створення Публічного акціонерного товариства "Укрпошта". Вказаним наказом визначено, що 100 відсотків акцій ПАТ "Укрпошта" належать державі, Товариство є правонаступником УДППЗ "Укрпошта", а статутний капітал формується за рахунок майна держави.

Згідно з п. 5.4 Статуту ПАТ "Укрпошта" (затвердженого цим же наказом) усе нерухоме майно, передане до статутного капіталу Товариства, є його власністю. 05.04.2017 складено Акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", який було затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240.

Відповідно до додатка 15 до вказаного акта до статутного капіталу Товариства передано будівлю Тисменицької РВД по вул. К. Левицького, 6 (інвентарний номер 0800200410000154 / 9964).

Міністерство інфраструктури України у своєму листі від 07.12.2018 № 14082-16-10-18 (адресованому Управлінню з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо аналогічних об`єктів) роз`яснило, що відповідно до ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками, відтак майно, включене до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", є власністю Товариства і не належить до державної форми власності.

4.3. Щодо державної реєстрації права приватної власності нерухомого майна.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 14.12.2018 № 611 змінено тип Товариства з публічного на приватне (АТ "Укрпошта") та затверджено нову редакцію Статуту. Державний реєстратор Бойчук О. Т. 08.10.2019 провів державну реєстрацію права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна (частку 43/100) з реєстраційним номером 1934974926258 за АТ "Укрпошта".

Міністерство інфраструктури України 17.03.2021 видало керівникам підприємств окреме доручення № 83/16/11-21 про надання результатів суцільної інвентаризації основних фондів станом на 01.01.2021. На виконання цього доручення АТ "Укрпошта" листом від 02.04.2021 № 1212-268 надіслало інформацію про будівлі Тисменицької РВД і зазначило статус державної реєстрації як "не зареєстровано" (станом на дату складання внутрішньої таблиці).

4.4. Щодо позицій державних органів, листування у 2025 році.

4.4.1. Згідно зі Статутом АТ "Укрпошта" у новій редакції, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.01.2025 № 3, засновником і єдиним акціонером є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України.

АТ "Укрпошта" 17.03.2025 звернулося до Міністерства з листом № 1.25.002.-9357-25, у якому повідомило про масове подання прокуратурою позовів про витребування нерухомого майна та просило врегулювати питання з огляду на прийняття Закону України № 4196-IX. У відповідь 14.05.2025 Міністерство листом № 11452/16/10-25 повідомило, що вважає правомірною передачу майна до статутного капіталу і визнає Товариство власником цього майна.

Івано-Франківська окружна прокуратура листом від 04.08.2025 № 51-2405ВИХ-25 витребувала з ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" копії матеріалів інвентаризаційної справи щодо приміщення у м. Тисмениця.

Івано-Франківська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 20.08.2025 надіслала листи до Фонду державного майна України та Міністерства розвитку громад та територій України з повідомленням про виявлені порушення під час реєстрації права приватної власності.

Фонд державного майна України листом від 01.09.2025 № 10-24-21983 повідомив, що дія Порядку відчуження об`єктів державної власності (затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 № 803) не поширюється на передачу майна до статутних капіталів при корпоратизації, а отже, Фонд не мав правових підстав погоджувати зміну форми власності.

Міністерство листом від 04.09.2025 № 22651/16/10-25 повідомило, що з урахуванням чинних норм законодавства передача майна до статутного капіталу АТ "Укрпошта" є правомірною, а правових підстав для вжиття Міністерством заходів реагування немає.

Прокуратура листом 19.09.2025 № 51-2886ВИХ-25 повідомила Міністерство про пред`явлення позову до суду.

4.4.2. Відповідач долучив до матеріалів справи узагальнюючі листи щодо застосування Законів № 3587-IX та № 4196-IX.

Зокрема Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у листі від 11.11.2025 № 15/02/19474 роз`яснила, що нові норми Закону "Про управління об`єктами державної власності" лише дублюють закріплені у ст. 115 ЦК України положення про право власності товариства на вклади, а тому поширюються на майно, що вже було внесене до статутного капіталу державних акціонерних товариств.

Міністерство розвитку громад та територій України надіслало до Мінекономіки лист від 14.11.2025 № 29698/16/10-25, у якому послалося на ухвалу Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/751/25. Згідно з наведеною в листі ухвалою суд встановив, що норми Закону № 4196-IX мають ретроспективну (зворотну) дію, а отже спірне нерухоме майно належить на праві власності АТ "Укрпошта" і не є державним.

Міністерство юстиції України листом від 18.11.2025 № 166060/14718-4-25/8.1.6 зазначило, що нові закони мають на меті остаточне закріплення за майном, внесеним до статутного капіталу, режиму приватної власності, хоча й існують теоретичні ризики щодо поширення цих норм незалежно від дати створення юридичних осіб в контексті ст. 58 Конституції України.

Фонд державного майна України листом від 19.11.2025 № 10-17-28733 вказав, що надання роз`яснень законодавства не входить до його компетенції.

Міністерство фінансів України листом від 21.11.2025 № 47040-10-5/33823 повідомило Мінекономіки про те, що положення Закону № 4196-IX регулюють майнові відносини і не стосуються скасування відповідальності, а тому відповідно до ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі та не можуть застосовуватися до відносин, що виникли раніше.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України листом від 10.12.2025 № 3222-06/86000-05 поінформувало Офіс Генерального прокурора про результати спільного опрацювання вказаного питання з іншими міністерствами, узагальнивши наведені вище роз`яснення. Мінекономіки листом від 22.12.2025 № 3222-06/89853-07 скерувало на адресу відповідача копію вказаного узагальнюючого листа від 10.12.2025 для використання в роботі.

Також відповідач долучив Таблицю порівняльного аналізу (складену адвокатом Коротенко М. М.), у якій наведено ключові відмінності між АТ "Укрпошта" та ПрАТ "НАК "Надра України" (зокрема щодо проходження процедури корпоратизації та відсутності застережень у статуті), що на думку відповідача свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків ВП ВС зі справи № 917/1212/21.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків ВП ВС, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення. Невжиття заходів протягом розумного строку кваліфікується як бездіяльність.

Суд встановив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (управління корпоративними правами та контроль за державним майном відповідача), є Міністерство розвитку громад та територій України. Прокурор звертався до Міністерства з листом від 20.08.2025, у якому повідомив про виявлені порушення під час реєстрації права власності за АТ "Укрпошта". Проте Міністерство листом від 04.09.2025 повідомило прокурора про відсутність порушень своїх прав та інтересів.

З огляду на бездіяльність Міністерства як компетентного органу суд доходить висновку про наявність визначених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді та правомірність подання цього позову.

5.2. Щодо правового режиму майна, переданого до статутного капіталу відповідача.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Згідно з ч. 3 ст. 145 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про приватизацію державного майна" (у відповідній редакції) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства.

Згідно з ч. 9 ст. 11 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські організації, створені на базі об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна.

Суд застосовує правові висновки ВП ВС, викладені у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, а також правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21, від 19.02.2025 у справі № 917/453/22 та від 19.05.2026 у справі № 927/187/25. Відповідно до цих висновків проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності. Акт передавання майна, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності на спірне майно, не може розглядатися як правочин, відповідно до якого на законних підставах виникло право приватної власності. Оскільки спірне майно перебувало у володінні державного підприємства на праві господарського відання, відповідач як юридична особа, створена внаслідок перетворення, відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України набув не право приватної власності, а право господарського відання на майно, яке залишилося у власності держави. Зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

Суд відхиляє посилання відповідача на відмінності у статутах чи етапах корпоратизації вказаних підприємств (наведені у порівняльній таблиці), оскільки правовим висновком ВП ВС сформовано універсальний підхід щодо застосування норм права: зміна правового режиму майна державного підприємства на приватне можлива виключно в порядку приватизації. Процедура внесення майна до статутного капіталу в процесі корпоратизації державного підприємства у 100% державне акціонерне товариство має єдину правову природу і не є тотожною приватизації, незалежно від індивідуальних статутних застережень. Доводи відповідача про набуття ним права приватної власності на підставі статуту та акта приймання-передачі суперечать як вказаним нормам права, так і викладеній правовій позиції Верховного Суду щодо їх застосування.

Тому суд доходить висновку, що державну реєстрацію права приватної власності за АТ "Укрпошта" здійснена незаконно, за відсутності належних правових підстав та поза волею держави на відчуження майна.

5.3. Щодо дії нормативно-правових актів у часі (оцінка доводів відповідача про застосування Законів № 4196-IX та № 3587-IX).

Відповідач посилається на ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління" від 22.02.2024 № 3587-IX та ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX, стверджуючи про їх зворотну дію в часі та остаточне закріплення за ним права власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів стосується виключно фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Закон України № 4196-IX чітко визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм саме у перехідний період. У статті 1 цього Закону визначено, що перехідним періодом вважається трирічний строк, що починається з дня введення в дію цього Закону (з 28.08.2025).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.05.2026 у справі № 927/187/25, положення Закону № 4196-IX (зокрема, зміни до ст. 11 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності") регулюють майнові відносини та визначають правовий статус активів, а не стосуються пом`якшення чи скасування юридичної відповідальності, тому до них застосовується принцип незворотності дії в часі. Зазначені норми не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Правова позиція ВП ВС у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 визначає правовий режим спірного майна саме до набрання чинності Законом № 4196-IX.

Крім того, при оцінці спірних правовідносин належить застосовувати загальновизнаний принцип права tempus regit actum (час керує дією). Відповідач зареєстрував право приватної власності 08.10.2019. Законність цієї реєстраційної дії та наявність у державного реєстратора підстав для внесення запису про право приватної власності має оцінюватися виключно за законодавством, що діяло станом на цю дату. Нові закони, прийняті у 2024-2025 роках, не легалізують реєстрацію, яка на момент її вчинення була незаконною, оскільки проведена з порушенням ч. 3 ст. 145 ГК України. А тому спірне майно залишається у державній власності.

5.4. Щодо належного способу захисту та застосування ст. 390 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з усталеною практикою ВП ВС, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто ухвалення судом рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (відповідні висновки викладено у постановах ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Для витребування майна не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності, договорів чи інших актів. Їх задоволення не відновить позивачу права володіння його майном (постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення вимоги про скасування державної реєстрації призведе до прогалини в Державному реєстрі прав. Тому замість скасування запису має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

Щодо можливості застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України (в редакції Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX) про компенсацію вартості майна добросовісному набувачу (яким вважає себе відповідач), суд враховує, що п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону надає цим нормам зворотну дію в часі. Проте, враховуючи підходи, застосовані в актуальній судовій практиці (зокрема, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 15.01.2026 у справі № 927/187/25), наведені норми щодо компенсації органом державної влади вартості майна до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки АТ "Укрпошта" набуло таке майно безоплатно як внесок до статутного капіталу.

З огляду на це, суд доходить висновку, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді витребування майна є належним і ефективним. Скасування незаконно зареєстрованого титулу приватної власності не припиняє автоматично похідне речове право господарського відання, яке виникло у відповідача правомірно внаслідок передачі майна до статутного капіталу. Віндикаційний позов не позбавляє відповідача законного права користування майном на праві господарського відання, оскільки спір стосується виключно незаконно зареєстрованого титулу приватної власності. Крім того, оскільки єдиним акціонером АТ "Укрпошта" є держава, витребування майна з приватної власності товариства у державну власність не порушує "справедливого балансу" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже кінцевий бенефіціар майна не змінюється. Натомість відновлюється законний правовий режим майна (державна власніть), який гарантує його захист від відчуження третім особам, що становить істотний суспільний інтерес. Втручання у право власності відповідача (яке він зареєстрував без достатніх правових підстав) є пропорційним і виправданим.

5.5. Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За загальним правилом позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини) у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо з позовом звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права довідався або міг довідатися такий орган. Державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за відповідачем була проведена 08.10.2019. Саме з цієї дати держава могла довідатись про порушення своїх речових прав, оскільки відомості Реєстру є відкритими. Отже, строк позовної давності почав обчислюватися з 08.10.2019. Однак, цей строк був продовжений на час дії карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023), а потім зупинений на строк дії правового режиму воєнного стану (починаючи з 24.02.2022 і до цього часу). Посилання відповідача на постанову ВП ВС від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 є безпідставним, оскільки у ній йдеться про неможливість безумовного поновлення процесуальних строків в адміністративному судочинстві (де зупинення на час воєнного стану не передбачено процесуальним кодексом), тоді як у цій справі йдеться про матеріальні строки позовної давності, які автоматично продовжуються/зупиняються в силу імперативних вказівок п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що строк позовної давності для звернення з даним позовом прокурор не пропустив.

5.6. Щодо доводів відповідача про статус Міністерства розвитку громад та територій України як неналежного позивача.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що Міністерство здійснює управління виключно корпоративними правами АТ "Укрпошта", а тому не є органом, уповноваженим розпоряджатися нерухомим майном. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, які здійснюють управління корпоративними правами держави в статутних капіталах господарських товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі. Оскільки процедура приватизації спірного майна не проводилась і воно залишилося у державній власності, держава реалізує свої повноваження власника щодо цього майна саме через уповноважений орган управління, яким відповідно до статуту АТ "Укрпошта" є Міністерство. Тому звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства є правомірним, і воно є належним позивачем у спорі про витребування державного майна.

5.7. Щодо доводів відповідача про відсутність стратегічного значення конкретного об`єкта нерухомості. Відповідач зазначає, що чинним законодавством визначено стратегічне значення для економіки і безпеки держави саме суб`єктів господарювання (підприємств загалом), а не їхніх окремих будівель. Суд критично оцінює такі доводи, оскільки правовий статус державного підприємства як стратегічного нерозривно пов`язаний з його майновою базою, яка забезпечує виконання покладених на нього завдань. Передача майна до статутного капіталу в процесі корпоратизації без процедури приватизації не виводить це майно з-під режиму державної власності та не позбавляє його того значення, яке воно має для забезпечення безперебійного функціонування стратегічного підприємства в цілому. Разом з тим, ключовою підставою для витребування майна у цьому спорі є порушення процедури зміни форми власності (відсутність приватизації), що є самостійною і достатньою підставою для задоволення віндикаційного позову, незалежно від індивідуальних характеристик конкретної частки будівлі.

5.8. Щодо посилання відповідача на судову практику у справі № 927/750/25.

У письмових поясненнях відповідач посилається на рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/750/25 як на приклад відмови у позові прокурора за аналогічних обставин. Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду. Судові рішення судів першої або апеляційної інстанцій у інших справах не є обов`язковими для врахування під час вирішення спору.

6. Висновки суду.

6.1. Суд дійшов висновку про задоволення позову та витребування у відповідача у власність держави в особі МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ нерухомого майна частки 43/100 нежитлових будівель (виробниче приміщення, А, 1296,9 кв. м; столярний цех, В, 57,5 кв. м; гараж, Г, 21,8 кв. м; дизельна, Б, 66,9 кв.м), що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. К. Левицького, 6 (на даний час Івано-Франківський район), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934974926258.

7. Судові витрати.

7.1. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2. Звертаючись з позовом, Івано-Франківська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 13 036,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1620 (внутрішній номер 448862645) від 22.09.2025.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову. Згідно з розрахунком (1,5 % від ціни позову 869 081,60 грн), законодавчо встановлений розмір судового збору за цією позовною вимогою становить 13 036,22 грн (13 036,224 грн з урахуванням правил математичного округлення). Тому при розподілі судового збору належить враховувати вказану суму.

7.4. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 036,22 грн.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПОШТА" (01001, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, ідентифікаційний код 21560045) на користь МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ (01135, проспект Берестейський, 14, м. Київ, ідентифікаційний код 37472062) нерухоме майно частку 43/100 нежитлових будівель (виробниче приміщення, А, 1296,9 кв. м; столярний цех, В, 57,5 кв. м; гараж, Г, 21,8 кв. м; дизельна, Б, 66,9 кв.м), розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. К. Левицького, 6 (на даний час Івано-Франківський район), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934974926258.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПОШТА" (01001, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, ідентифікаційний код 21560045) на користь ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 03530483) 13 036,22 грн (тринадцять тисяч тридцять шість гривень двадцять дві копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.06.2026.

Суддя О. В. Малєєва