Постанова № 137147317, 05.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4804/25

Провадження № 3/635/478/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бондаренко І.Е., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшли два протоколи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол серії ЕПР1 № 358606, ч. 1 ст. 130 КУпАП:

«11.06.2025 15:12:00 с. Циркуни, дорога кільцева 501 Особа керувал транспортним засобом, Фольсваген гольф державний номерний знак НОМЕР_1 , та мав ознаки алкогольного сп`яніння а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора драгер6820 та в медичному закладі КНП ХОР Харківський обласний наркологічний диспансер відмовився. Дану подію зафіксовано на службовий пристрій бодікамера 1113069850/1 чим порушив п. 2.5 ПДР».

Протокол серії ЕПР1 № 358594, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП:

«11.06.2025 15:12:00 с. Циркуни, дорога кільцева 501 Особа керувал автомобілем та не виконав вимогу про зупинку ТЗ, яку здійснив поліцейський здійснивши сигнальних жезлом, вказуючи на транспортний засіб та подальше місце зупинки порушив п. 8.9.а ПДР».

Під час розгляду справи суд дослідив протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358606 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358594 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, рапорт працівника поліції, довідку щодо наявності посвідчення водія, власноручні письмові пояснення ОСОБА_2 , надані під час оформлення адміністративних матеріалів, а також відеозаписи, долучені стороною обвинувачення.

Крім того, суд дослідив письмові пояснення захисника, довідку військової частини про проходження ОСОБА_2 військової служби, службову характеристику, подані стороною захисту медичні документи щодо травми правої кисті, інформацію про звернення до лікаря-травматолога та інші подані учасниками справи матеріали.

Суд безпосередньо переглянув надані відеозаписи. Із них вбачається подальше спілкування ОСОБА_2 із працівниками поліції та оформлення адміністративних матеріалів. Водночас відеозаписи не містять повного епізоду руху транспортного засобу та його зупинки від моменту подання вимоги про зупинку до моменту контакту працівників поліції з водієм.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, знайшла своє підтвердження.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.

Щодо факту керування транспортним засобом.

Суд відхиляє доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 .

Факт керування транспортним засобом підтверджується не лише змістом протоколів про адміністративні правопорушення, а й власноручними письмовими поясненнями самого ОСОБА_2 , наданими під час оформлення матеріалів.

Із цих пояснень вбачається, що ОСОБА_2 описав подію як особа, яка безпосередньо керувала автомобілем, зазначив рух транспортного засобу, обставини зупинки працівниками поліції, транспортний засіб, яким він керував, а також причину зупинки. При цьому такі пояснення надані не один раз, а у двох письмових документах, що додатково підтверджує послідовність первинного викладу подій самою особою.

Тому подальший довід захисту про те, що поліція не довела сам факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, суперечить власним первинним поясненням цієї особи.

Суд враховує, що власноручні пояснення особи є самостійним джерелом фактичних даних. Вони не можуть бути проігноровані лише з тієї підстави, що у подальшому захист обрав іншу процесуальну позицію.

Матеріали справи не містять даних про те, що ці пояснення були написані під примусом, підписані не ОСОБА_2 , сфальсифіковані або не відображають його волевиявлення. Заяви про недійсність цих пояснень або про недостовірність підписів особа чи її захисник не подали.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 був водієм транспортного засобу та керував ним у час і місці, зазначені у протоколах.

Щодо доводів про відсутність безперервної відеофіксації.

Захисник посилається на те, що матеріали справи не містять безперервного відеозапису від моменту руху автомобіля до моменту спілкування особи з працівниками поліції.

Суд враховує цей довід, однак не вважає його достатнім для спростування встановлених обставин.

Закон не передбачає, що факт керування транспортним засобом може бути доведений виключно безперервним відеозаписом. Відеозапис є одним із можливих доказів, однак не має наперед визначеної переваги над іншими доказами і не є єдиним допустимим способом доведення події.

У цій справі факт керування підтверджується сукупністю доказів, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення, рапортом працівника поліції, матеріалами оформлення та власноручними поясненнями ОСОБА_2 .

Тому відсутність на відеозаписі повного епізоду руху автомобіля сама по собі не спростовує факту керування, якщо цей факт підтверджується іншими доказами, які суд оцінює у сукупності.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу.

Захисник стверджує, що працівники поліції не довели законність зупинки транспортного засобу.

Суд не погоджується з цим доводом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у власноручних поясненнях сам описав обставини зупинки та її причину. Такий первинний виклад не узгоджується з подальшим твердженням захисту про відсутність будь-яких підстав для зупинки.

Крім того, щодо ОСОБА_2 складено окремий протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у якому зафіксовано невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. Зміст цього протоколу узгоджується із загальною послідовністю події, викладеною у матеріалах справи.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про очевидну безпідставність дій працівників поліції або про те, що вимога про зупинку транспортного засобу не була пов`язана з виконанням ними службових повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Щодо невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу.

Частина 1 ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Із протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яка подавалася сигнальним жезлом із зазначенням транспортного засобу та місця зупинки.

Суд враховує, що цей епізод не існує ізольовано від інших матеріалів справи. Він узгоджується із протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП, власноручними поясненнями особи та подальшим фактом спілкування ОСОБА_2 із поліцейськими під час оформлення матеріалів.

Суд не встановив підстав вважати, що протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП складений без фактичної події або що викладені в ньому обставини спростовані іншими доказами.

Щодо ознак алкогольного сп`яніння.

Із матеріалів справи вбачається, що поліцейський зафіксував у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та почервоніння обличчя.

Суд враховує, що такі ознаки відповідають ознакам, які можуть свідчити про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та є підставою для пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку.

Довід захисту про те, що зазначені ознаки є сумнівними, не спростовує обов`язку водія виконати законну вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Для відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі правове значення має не доведеність фактичного стану алкогольного сп`яніння за результатом медичного огляду, а встановлення того, що особа, яка керувала транспортним засобом, відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку.

Щодо відмови від проходження огляду.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Із протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, а також у закладі охорони здоров`я.

Суд бере до уваги також направлення на огляд, у якому зазначено, що огляд не проводився. Така обставина узгоджується із зафіксованою у протоколі відмовою від проходження огляду.

Відеозапис, досліджений судом, хоча й не фіксує переслідування транспортного засобу, однак відображає подальше спілкування ОСОБА_2 із працівниками поліції та оформлення адміністративних матеріалів. Його зміст не спростовує обставин, викладених у протоколах, та не підтверджує версію захисту про відсутність підстав для притягнення особи до відповідальності.

Суд не встановив таких порушень процедури пропозиції пройти огляд, які б давали підстави визнати недопустимими відповідні докази або виключали відповідальність особи за відмову від проходження огляду.

Суд враховує, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП у даному випадку пов`язана саме з відмовою від проходження огляду, а не з доведенням фактичного стану алкогольного сп`яніння.

Щодо відеозаписів.

Суд безпосередньо дослідив долучені до матеріалів справи відеозаписи.

Із переглянутих відеозаписів вбачається подальше спілкування ОСОБА_2 із працівниками поліції після зупинки транспортного засобу, оформлення адміністративних матеріалів та проведення процесуальних дій, пов`язаних із документуванням події.

Разом із тим надані відеозаписи не містять повного епізоду руху транспортного засобу від моменту подання працівником поліції вимоги про зупинку до моменту безпосереднього контакту з водієм.

Суд враховує зазначену обставину, однак оцінює відеозаписи не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому зміст переглянутих відеозаписів не спростовує відомостей, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, рапорті працівника поліції, направленні на огляд та власноручних поясненнях ОСОБА_2 , а також не підтверджує доводів захисту про відсутність події адміністративних правопорушень або непричетність ОСОБА_2 до їх вчинення.

Щодо доводів про нероз`яснення прав.

Захисник посилається на те, що ОСОБА_2 не були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також право на правову допомогу.

Суд відхиляє цей довід.

З матеріалів справи вбачається, що на зворотному боці протоколів містяться власноручні підписи ОСОБА_2 про роз`яснення йому прав, ознайомлення з протоколами, отримання примірників протоколів, а також отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.

Такі підписи є письмовим підтвердженням того, що особа була ознайомлена зі своїми процесуальними правами та з оформленими щодо неї матеріалами.

Сам по собі довід про те, що на відеозаписі не зафіксовано повного усного роз`яснення прав, не спростовує письмових підписів особи у протоколах. Відсутність у відеозаписі окремого фрагмента не означає, що відповідна процесуальна дія не відбулася, якщо її проведення підтверджене письмовими матеріалами справи.

Особа та її захисник не надали доказів того, що підписи у протоколах були проставлені під примусом, без усвідомлення їх змісту або після внесення до документів недостовірних відомостей.

За таких обставин суд не встановив істотного порушення права ОСОБА_2 на захист під час оформлення адміністративних матеріалів.

Щодо доводів про недопустимість протоколів.

Суд не погоджується з твердженням захисту про те, що протоколи не можуть бути використані як належні докази.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не має наперед встановленої сили та не звільняє суд від обов`язку перевірити викладені в ньому обставини. Водночас протокол є процесуальним документом, у якому уповноважена особа фіксує обставини виявленого правопорушення.

У цій справі відомості, викладені у протоколах, не є єдиним доказом. Вони узгоджуються з іншими матеріалами справи, у тому числі з власноручними поясненнями ОСОБА_2 , направленням на огляд, рапортом поліцейського та відеозаписом подальшого спілкування особи з працівниками поліції.

Суд не встановив таких недоліків протоколів, які б перешкоджали з`ясуванню суті адміністративних правопорушень, порушували право особи на захист або виключали можливість використання цих документів у доказуванні.

Щодо письмових пояснень захисника.

Суд уважно оцінив письмові пояснення захисника, у яких заявлено про відсутність доказів керування транспортним засобом, відсутність безперервного відеозапису, сумнівність ознак сп`яніння, нероз`яснення прав та відсутність складу адміністративних правопорушень.

Однак ці доводи не спростовують сукупності доказів у справі.

Ключовий довід захисту про те, що не доведено факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 , прямо суперечить власноручним поясненням самої особи, яка у первинних документах описала себе як водія та виклала обставини руху і зупинки.

Довід про відсутність безперервного відеозапису не є достатнім, оскільки подія адміністративного правопорушення може підтверджуватися сукупністю різних доказів.

Довід про нероз`яснення прав спростовується підписами особи у протоколах.

Довід про сумнівність ознак сп`яніння не спростовує факту наявності підстав для пропозиції пройти огляд та зафіксованої відмови від такого огляду.

Тому суд оцінює письмові пояснення захисника як процесуальну позицію сторони захисту, яка спрямована на уникнення адміністративної відповідальності, однак не підтверджена належними доказами у тій частині, в якій вона суперечить матеріалам справи.

Щодо медичних документів.

Суд дослідив подані стороною захисту медичні документи, у тому числі довідку від 07.06.2025 щодо травми правої кисті та матеріали про подальше звернення ОСОБА_2 до лікаря-травматолога.

Суд враховує, що зазначена довідка складена до події, яка є предметом розгляду у даній справі, а тому сама по собі не може бути відхилена лише з огляду на дату її складення.

Разом із тим зміст довідки свідчить лише про наявність у ОСОБА_2 травми правої кисті та надані рекомендації щодо лікування. Надані матеріали не містять висновку про наявність у нього тремтіння рук саме на момент подій 11.06.2025, не встановлюють зв`язку між зазначеною травмою та поведінкою особи під час спілкування з працівниками поліції, а також не містять висновку про неможливість проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, навіть у разі припущення, що травма правої кисті могла впливати на рухи руки або пояснювати тремтіння рук, зазначені документи жодним чином не пояснюють іншу зафіксовану працівником поліції ознаку сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота.

За таких обставин суд враховує подані медичні документи як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 певних проблем зі здоров`ям правої кисті, однак не вбачає у них доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або ставили під сумнів зафіксовану відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо довідки про проходження військової служби та характеристики.

Суд дослідив довідку про проходження ОСОБА_2 військової служби та службову характеристику.

Ці документи позитивно характеризують особу, свідчать про її проходження військової служби, дисциплінованість та відсутність негативних даних за місцем служби.

Разом із тим такі документи не спростовують фактичних обставин події, не впливають на доведеність факту керування транспортним засобом, факту невиконання вимоги про зупинку та факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд враховує ці відомості як дані про особу ОСОБА_2 , однак вони не є підставою для висновку про відсутність у його діях складів адміністративних правопорушень.

Щодо неможливості застосування ст. 22 КУпАП.

Суд також враховує, що захист подав документи, які можуть характеризувати особу позитивно та бути спрямовані на пом`якшення оцінки її поведінки.

Водночас правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, пов`язане із безпекою дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння не може розцінюватися як малозначне порушення, оскільки така поведінка унеможливлює перевірку стану водія у встановленому законом порядку та підриває превентивну мету правил дорожнього руху.

Тому підстав для застосування ст. 22 КУпАП суд не встановив.

Щодо сукупної оцінки доказів.

Суд оцінює докази не ізольовано, а в їх взаємному зв`язку.

У сукупності матеріали справи підтверджують, що 11.06.2025 ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, після чого під час спілкування з поліцейськими мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Сукупність доказів є логічною, взаємопов`язаною та достатньою для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Суд не встановив таких суперечностей у доказах, які б створювали обґрунтований сумнів у винуватості особи.

Щодо об`єднання справ та накладення стягнення.

Оскільки щодо однієї особи одночасно розглядаються справи про кілька адміністративних правопорушень, суд застосовує положення ст. 36 КУпАП.

За змістом ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядає один і той самий орган, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Більш серйозним із вчинених правопорушень є правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому адміністративне стягнення підлягає накладенню в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП із урахуванням положень ст. 36 КУпАП.

Висновок суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, доведена належними і допустимими доказами.

Підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події або складу адміністративного правопорушення суд не встановив.

Підстав для звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю суд не встановив.

ОСОБА_2 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення за правилами ст. 36 КУпАП у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, також доведена належними та допустимими доказами. Разом із тим на момент розгляду справи сплив строк накладення адміністративного стягнення, встановлений ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст.40-1, ч.7 ст.283 КУпАП, Закону України "Про судовий збір" судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 34-35, 40-1, ч.1 ст.130, 245, 251, 252, 256,266, 291, 294, 307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Закрити адміністративне провадження щодо ОСОБА_3 , 19.06.1976 у частині притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.ю

Реквізити для сплати адміністративного штрафу:

Отримувач коштів: ГУК Харківськ обл./Харківобл/21081300

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Код ЄДРПОУ 37874947

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001

Стягнути з ОСОБА_3 , 19.06.1976 судовий збір розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 на користь держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Роз`яснити особі,яка притягається до адміністративної відповідальності,що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови прона кладення штрафу після набрання нею законної сили,а вразі оскарження постанови,не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Суддя І.Е.Бондаренко