Рішення № 137146950, 05.06.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"05" червня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №953/2157/26

Провадження №2/642/1287/26

02 червня 2026 року

м.Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Петрової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Вольвич Є.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова за підсудністю з Київського районного суду м.Харкова надійшла цивільна справа за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 01.07.2010, у розмірі 185 438,22 грн. та судові витрати у розмірі 2 622,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2010 ОСОБА_2 власноруч підписала анкету - заяву №б/н від 01.07.2010 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 08/16, тип - Універсальна, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 200 000,00 грн.

Після спливу строку дії картки № НОМЕР_1 , відповідачем отримано кредитні картки № НОМЕР_2 , строк дії - 01/20, тип-Універсальна, №5168755446027225, строк дії - 07/23, тип-Універсальна.

26.04.2021 відповідачем власноруч підписано Заяву-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_3 , строк дії -03/25, тип-Універсальна. Починаючи з 26.04.2021, відсотки нараховувалися у розмірі 42%.

Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ОСОБА_1 зобов?язалась повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

Отже, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов?язань, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.02.2026 становить 185 438,22 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 185 438,22 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

30.03.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.20).

30.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Бурми Ю.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відзив обґрунтований тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження сторонами умов кредитування щодо розміру процентної ставки під час підписання анкети-заяви від 01.07.2010, а нарахування процентів за користування кредитом є безпідставним.

Зазначає, що ОСОБА_1 не підписувала паспорт споживчого кредиту від 26.04.2021, а умови, які в ньому викладені, є нечинними. Крім того, розрахунки заборгованості, які містяться в матеріалах справи, не є первинними бухгалтерськими документами, тому вони не є доказом наявності заборгованості по договору.

До того ж, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, озноймилась та погодилась саме з цим Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, тому вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача - адвоката Бурми Ю.М. до суду надійшло клопотання про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» паспорту споживчого кредиту від 26.04.2021 та заяви про приєднання до Умов на Правил надання банківських послуг від 26.04.2021, які підписані ОСОБА_1

22.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - Савіхіної А.М., яка діє на підставі довіреності №4361-К-Н-О від 14.07.2025, надійшла заява про зменьшення розміру позовних вимог, в якій вона просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №б/н від 01.07.2010 в розмірі 183 438,22 грн., а також понесені судові витрати.

28.05.2026 та 01.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, в яких вона підтвердила, що дійсно заповнювала та підписувала анкету-заяву №б/н від 01.07.2010, отримувала картки № НОМЕР_1 , строк дії - 08/16, тип-Універсальна, №4149437864970361, строк дії - 01/20, тип - Універсальна, №5168755446027225, строк дії - 07/23, тип - Універсальна, проте паспорт споживчого кредиту від 26.04.2021 вона не підписувала, про встановлені банком 42 % річних за користування кредитними коштами банк її не сповістив. Також просила суд витребувати всі оригінали документів, які подані позивачем до позовної заяви та надати можливість ознайомитися з ними.

Ухвалою суду від 02.06.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бурми Ю.М. про витребування доказів відмовлено.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Хміль В.В., який діє на підставі довіреності №8519-К-О від 15.08.2023 в судове засідання не з`явився, про дату, час та розгляд справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідач та її представник, згідно вимог п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилися, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, хоча їм достеменно було відомо про перебування вказаної справи на розгляді. Скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви), що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Аналіз норм цивільно-процесуального законодавства вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до положень ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач та його представник безпідставно затягують розгляд справи, надали суду відзив на позовну заяву, суд, керуючись положеннями ст.279 ЦПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 01.07.2010 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». З тексту заяви вбачається, що відповідач проявила бажання отримати платіжну кредитну картку «Універсальна» (а.с.8-9).

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку www.privatbank.ua/terms.

26.04.2021 ОСОБА_1 власноруч підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Судом досліджено надану позивачем заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.04.2021 та встановлено, що вказаною Заявою визначено істотні умови кредитування, диференційовано умови для карт «Універсальна» та «Універсальна Gold». Серед іншого визначено тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, суму/ліміт кредиту розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000,00 грн. для карт «Універсальна», 75000,00 грн. для карт «Універсальна голд»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту споживчі цілі, процентна ставка, відсотків річних 42,0 % для карт «Універсальна», 40,8% для карт «Універсальна голд», тип процентної ставки фіксований, також регламентовано кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, визначені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань у вигляді сплати пені, штрафів, визначено розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних 84,0% для карт «Універсальна», 81,6 % для карт «Універсальна голд».

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ними та Банком Договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

Крім того, 26.04.2021 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому також вказана детальна інформація щодо укладення договору, зокрема інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування (тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, сума кредиту, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту - споживчі потреби), інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (процентна ставка - 0,00001% річних - пільговий період, процента ставка поза межами пільгового періоду, відсотків річних картка «Універсальна» - 42%, «Універсальна Gold» - 40,08%, картка «Platinum» - 36%, тип процентної ставки фіксована, реальна річна процентна ставка 0,00% - при постійному користуванні у пільговий період для карт «Універсальна», 1,20% - для карт «Універсальна Gold», 0,00 % для карт ««Platinum» - при постійному користуванні пільговим періодом), відсотків річних, реальна річна процентна ставка (при користуванні лімітом за межами пільгового періоду та при погашенні мінімальними щомісячними платежами) для карт «Універсальна» - 51,09%, для карт «Універсальна Gold» - 51,76 %, для карт - «Platinum» - 42,55% відсотків річних, порядок повернення кредиту, додаткова інформація (процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84,00% для карт «Універсальна», 81,60% - для карт «Універсальна Gold», 72, 00% для карт - «Platinum».

Як вбачається з наданої позивачем виписки за договором №б/н за період з 01.04.2013 по 04.02.2026, відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, здійснювала переказ коштів через додаток, розраховувалася кредитною карткою за покупки та послуги, поповнювала карту, повертала використану суму кредитного ліміту, сплачувала відсотки, що підтверджує отримання відповідачем карток №5457082229306860, №4149437864970361, №5168755446027225, оскільки проведення вищезазначених операцій є неможливим без наявності картки.

Як вбачається з наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 станом на 31.05.2015 становить 7 211,53 грн., з яких: 6992,72 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 218,81 грн. - заборгованість за відсотками, 218,81 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.06.2019, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 становить 10 921,24 грн., з яких: 10 494,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 426,80 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 02.02.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 становить 185 438,22 грн., з яких: 185 438,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2010, заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.04.2026 становить 183 438,22 грн., з яких: 183 438,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цим договором.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

До тепер, заборгованість за кредитом не погашена і складає 183 438,22 грн., тому підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 .

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» надано належні докази щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2010 саме в такому розмірі, як заявлено.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннямистатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня2018року у справі№ 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12,13 ЦПК України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).

В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов`язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов`язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих стороною позивача доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовував свої вимоги, таким чином суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог.

В свою чергу, відповідач та її представник не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо неукладання кредитного договору та не підписання відповідачем ОСОБА_1 заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та паспорту споживчого кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006р.).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі в сумі 2 662,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією № ZZ420В2GS2 від 20.01.2026 (а.с. 10).

Таким чином, згідно ст. ст.133,141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01.07.2010 в сумі 183 438,22 (сто вісімдесят три тисячі чотириста тридцять вісім грн., 22 коп.) грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн., 40 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА