Рішення № 137146841, 05.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6124/24

н/п 2/953/85/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., прокурора Ковпик О.С., представника відповідача адвоката Бойка Р.М., розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про витребування нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом. З урахуванням заяви від 08 вересня 2025 року, керівник окружної прокуратури заявив вимогу про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №1-:-15 загальною площею 178,0 кв.м., в літ «А-2», АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна 2115293063101).

В обґрунтування вимоги, з урахуванням заяви від 08 вересня 2025 року, зазначається, що нежитлові приміщення підвалу №1-:-15 загальною площею 178,0 кв.м., в літ «А-2», навіс №2, АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна 2115293063101) належать територіальній громаді Харківської міської ради. Реєстрація права власності на зазначене майно за первісним набувачем ОСОБА_2 відбулося в результаті внесення останнім неправдивих відомостей до повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта «Реконструкція нежитлових приміщень кафе першого поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі Літ. «а-2»». Внаслідок незаконної реконструкції до складу майна з реєстраційним номером 617442163101, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , увійшли спірні приміщення, які належать територіальній громаді Харківської міської ради (об`єкт нерухомого майна 2115293063101).

На теперішній час власником спірного нерухомого майна (об`єкт нерухомого майна 2115293063101) є відповідач у справі ОСОБА_1 , яка придбала майно у ОСОБА_2 . Водночас, добросовісність набуття майна відповідачем виключається, оскільки за наявності численної відкритої інформації про судові конфлікти навколо спірного майна, зареєстровані обтяження речових прав та судові спори щодо нього, придбання спірного майна відповідачем не видається проявом добросовісної поведінки. ОСОБА_1 , набуваючи спірне майно у власність, проявивши розумну обачність, повинна була дослідити історію вибуття майна у попередніх власників, встановивши законність набуття цього майна та відповідно його добросовісність.

Зважаючи на те, що власник майна (територіальна громада Харківської міської ради) волю на відчуження спірного майна (приватизацію) не виявляв, відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, то є підстави для витребування спірних нежитлових приміщень на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради відповідно до статті 387 ЦК України.

Відповідно до додаткових пояснень у справі, подані 01 квітня 2026 року через систему «Електронний суд», представник відповідача адвокат Бойко Р.М. просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень посилався на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Салімовською М.М. за № 80. Нотаріусом при посвідченні правочину були встановлені сторони правочину, перевірена їх дієздатність, а також належність відчужуваного об`єкту продавцю, встановлено відсутність заборони на відчуження або арешту нерухомого майна, нежитлових приміщень підвалу № 1-:-15, загальною площею 178,0 кв.м, в літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 на час укладення правочину.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно, і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача надмірний тягар. Відсутність доказів про винувате діяння ОСОБА_1 унеможливлює витребування на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення, у зв`язку з тим, що відповідач є добросовісним набувачем.

Окрім того, прокурором під час звернення до суду з позовом жодним чином не доведено не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою, органом місцевого самоврядування. Доводи щодо невиконання Харківською міською радою обов`язку подати до суду позов не підтверджені належними доказами, тобто відсутня доведеність тверджень прокурора, що Харківська міська рада фактично самоусунулася від реалізації повноважень щодо захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 10.07.2024 прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 25.05.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Згідно із протоколом повторного розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 матеріали цієї цивільної справи передані на розгляд судді Київського районного суду м. Харків Кіндера В.А.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 15.09.2025 задоволено клопотання прокурора про повернення на стадію підготовчого провадження у зв`язку із з`ясуванням нових обставин відчуження спірного майна та необхідністю вирішення питання щодо заміни відповідача.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 09.12.2025 замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 , а також прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову від 08 вересня 2025 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 09.12.2025 задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №1-:-15 загальною площею 178,0 кв.м., в літ «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна 2115293063101), що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Прокурор Ковпик О.С. в судовому засіданні позов підтримала, просила вимоги задовольнити.

Представник відповідач адвокат Бойко Р.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у додаткових поясненнях у справі від 01 квітня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 серпня 2025 року № 441190824 ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвалу № 1-:-15, в літ. «А-2», загальною площею 178 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. 13.02.2025 за № 80, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2115293063101.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений відповідачем 13 лютого 2025 року із ОСОБА_2 , який передав у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу № 1-:-15, в літ. «А-2», загальною площею 178 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом п. 2 зазначеного договору відчужуване майно належить продавцю на праві власності на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. 18 жовтня 2019 року за № 3680, висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого 30 червня 2020 року за № 143. Право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н.В. 01 липня 2020 року, номер запису про право власності 37173952, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2115293063101.

Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 215000,00 грн (п.4). Згідно із звітом оцінки майна унікальний реєстраційний номер: 201-20250204-0009072749, ідентифікатор в Єдиній базі Звітів Фонду державного майна України № ООСХФЛ758089, оціночна вартість майна для цілей оподаткування на дату оцінки 04.02.2025 складає 215093,00 грн (п.5 договору).

Відповідно до договору дарування, укладеного 18 жовтня 2019 року за № 3680, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належні на праві приватної власності нежитлові приміщення підвалу №1-1-:15-1-15, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ «А-2», загальною площею 356 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказані нежитлові приміщення являють собою: нежитлові приміщення підвалу №1-1-:15-1-15 загальною площею 178,0 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 загальною площею 178,0 кв.м навіс №1, №2, у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 356 кв.м.

Згідно із п.2 зазначеного договору № 3680 відчужуване нерухоме майно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. 24.10.2018 за реєстровим номером 3985. Право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2018, номер запису про право власності 28519233, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 617442163101.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 жовтня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Лавінда Н.О. вирішила внести зміни до запису про зміну типу об`єкта розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 617442163101, з «нежитлові приміщення 1-го поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 356 кв. м.» на «нежитлові приміщення підвалу №1-1-:15-1-15 загальною площею 178,0 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 загальною площею 178,0 кв.м, у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 356 кв.м.».

ОСОБА_4 набула право власності на об`єкт нерухомого майна 617442163101, зокрема, нежитлові приміщення нежитлові приміщення 1-го поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 356 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_2 24 жовтня 2018 року.

За змістом п. 2 цього договору відчужуване нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Селезньовою В.Ф. 05 травня 2016 року за реєстровим номером 633. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 травня 2016 року, номер запису про право власності: 14429325, реєстраційний номер нерухомого майна: 617442163101.

Договір купівлі-продажу від 05 травня 2016 року № 633, укладено між ТОВ «Легіон-промтранс» та ОСОБА_2 . За цим договором ОСОБА_2 купив та прийняв у власність нежитлове приміщення першого поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 178 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 цього договору нежитлове приміщення належить продавцю ТОВ «Легіон-промтранс» на підставі договору №5270-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Легіон-промтранс», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. 15 липня 2015 року за № 1524 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21.08.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 617442163101.

Договір №5270-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Легіон-промтранс», укладено 15 липня 2015 року ТОВ «Легіон-промтранс» та відчужувачем територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Набувач придбав нежитлові приміщення першого поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 178 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності 9353086, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 617442163101.

Відповідно до рішення Харківської міської ради 36 сесія 6 скликання від 24 грудня 2014 року № 1755/14 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова» прийнято рішення провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно додатку, зокрема, нежитлових приміщень першого поверху у нежитловій будівлі за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2023 року у справі № 638/13517/20 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності.

Закрито кримінальне провадження №12020220480003151 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України.

Скасувано арешт накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2020 року, на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу №1-:-15, загальною площею 178.0 кв. м., в літ. «А-2», навіс №2, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2115293063101.

Зі змісту вказаної ухвали від 06 вересня 2023 року у справі № 638/13517/20 вбачається, що 31.07.2018 року близько 13-00, ОСОБА_2 знаходячись у приміщенні комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризаці Дергачівської районної ради», що розташоване за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.м.т. Солоницівка вул. Сумський шлях б. 4, з метою заволодіння чужим майном, а саме частиною, площею 178 кв.м, нежитлового приміщення №12, загальна площа якого складає 404,4 кв.м., підвалу у будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, діючи з корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій, здійснив реконструкцію нежитлового приміщення №12, загальна площа якого складає 404,4 кв.м., підвалу у будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 , створивши приміщення y подальшому проінвентаризовані як нежитлові приміщення підвалу №1-1--1-15, загальною площею 178,кв.м., та маючи намір оформити право власності на вказане підвальне приміщення, звернувся із Заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у якій просив змінити площу нежитлових приміщень у нежитловій будівлі літ. «А-2», згідно декларації, при цьому надав технічний паспорт на громадський будинок №404 від 04.07.2018 (який попередньо замовив у ОСОБА_5 та надав доступ останній до приміщення підвалу №12 загальною площею 404,4 кв.м. у будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 , який йому не належав та у якому за результатом реконструкції він створив нові приміщення, для проведення технічної інвентаризації) та відомості з Декларації про готовність до експлуатації об?єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об?єктів з незначними наслідками (СС1) щодо об?єкту «Реконструкція нежитлових приміщень кафе першого поверху №1-27-:-1-34, 1-36-:-1-39 у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 », яка містила неправдиві відомості щодо площі та приміщень, у яких здійснювалась реконструкція, до державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Іващенко Олени Іванівни, ввівши останню в оману, щодо належності йому зазначених підвальних приміщень. Остання використовуючи ключ доступу до реєстру нерухомого майна, внесла зміни до розділу об?єкта нерухомого майна 617442163101, зокрема Опису об?єкта, зазначивши «Загальна площа (кв.м): 356» та внесла зміни до права власності об?єкта нерухомого майна 617442163101, зокрема Підстави виникнення права власності, зазначивши «договір купівлі-продажу, серія та номер: 633, виданий 05.05.2016, видавник: приватний нотаріус ХМНО Селезньова В.Ф.; декларація про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер: ХК141182041800, виданий 23.07.2018, видавник: Інспекія Державного архітектуро-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Документ отримано з ЄРД», тобто зареєструвала право власності ОСОБА_2 на частину приміщення площею 178 кв.м цокольного поверху (підвалу) №12 загальною площею 404,4 кв.м. у будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок вищевказаних умисних дій ОСОБА_2 , направлених на заволодіння чужим майном, із володіння територіальної громади Харківської міської ради вибуло нерухоме майно, а саме частина, площею 178 кв.м, нежитлового приміщення №12, загальна площа якого складає 404,4 кв.м., підвалу у будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 , яким останній розпорядився на власний розсуд. Територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради згідно з висновку експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи №15816 від 22.09.2020 було завдано збитки в сумі 188 222 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дві гривні) грн. 00 коп.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.11.2012 територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради в комунальній власності належать нежитлові підвальні приміщення № 1-:-23 площею 1132,9 кв.м., 1-го поверху № 1-:-18, 20, 1-19-:-1-54, 55-:-76 площею 1020,6 кв. м., 2- го поверху № 1-:-14, 16-:-43 площею 792,0 кв.м загальною площею 2945,5 кв.м, які розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа директора департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.02.2024 № 1279/0/225-24 вбачається, що будь-які заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування спірного майна департаментом не вживались. У разі подання Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова відповідної позовної заяви департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності надасть суду процесуальні документи та направить повноважного представника.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Матеріалами справи підтверджено, що спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради в результаті вчинення ОСОБА_2 злочину. За цим фактом кримінальне провадження №12020220480003151 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України закрито ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2023 року у справі № 638/13517/20. Цією ухвалою ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідач у справі ОСОБА_1 набула спірне майно (об`єкт нерухомого майна 2115293063101) в результаті укладення із ОСОБА_2 оплатного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. 13 лютого 2025 року за № 80. Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 215100,00 грн.

Положеннями частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що власник, майно якого вибуло із володіння не з його волі, має право витребувати майно від набувача лише у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. 29 Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/50/16 від 20 листопада 2018 року).

Прокуратура обґрунтовує недобросовісність відповідача тим, що за наявності численної відкритої інформації про судові конфлікти навколо спірного майна, зареєстровані обтяження речових прав та судові спори щодо нього, придбання спірного майна відповідачем не видається проявом добросовісної поведінки.

Суд зауважує, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

Відповідно до відомостей Деталізованої інформації про обтяження (інформаційна довідка 451328055 від 10.11.2025) щодо спірного майна (об`єкт нерухомого майна 2115293063101) міститься запис про обтяження 38506392 від 03 вересня 2020 року щодо арешту нерухомого майна на підставі ухвали суду від 28 серпня 2020 року у справі № 638/6595/19. При цьому, зазначене обтяження припинено 29 вересня 2023 року на підставі рішення суду від 06 вересня 2023 року у справі № 638/13517/20.

Відтак, на день укладання відповідачем договору набуття майна, тобто 13 лютого 2025 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні будь-які відомості щодо наявності обтяжень спірного майна. Із заявою про забезпечення позову керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся 02 квітня 2026 року, тобто після укладення відповідачем оплатного договору набуття майна.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що б підтверджували участь відповідача у інших судових справах щодо спірного майна, з яких вона могла б дізнатися про те, ОСОБА_2 не мав права відчувати спірне майно.

Суд зауважує, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (п. 48 постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22).

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вважається добросовісним набувачем цього майна, оскільки за вказаних обставин вона не знала і не могла знати про придбання майна від особи, яка не мала права його відчужувати.

09 квітня 2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон № 4292-ІХ), яким внесено зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 354/358/25 , положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача, приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У цій справі позивачем недоведена недобросовісність набувача ОСОБА_1 , при цьому, судом встановлено, що відповідач є добросовісним. Зважаючи на введення на законодавчому рівні механізму захисту прав добросовісного набувача, витребування майна у добросовісного набувача за відсутності компенсації вартості втраченого майна є неприйнятним, порушуватиме критерій пропорційності та буде втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997, а тому у позові необхідно відмовити.

Щодо питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зазначає, що звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, оскільки Харківською міською радою до цього часу не вживаються заходи щодо витребування незаконно відчуженого майна у власність.

З листа директора департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.02.2024 № 1279/0/225-24 вбачається, що будь-які заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування спірного майна департаментом не вживались.

Відтак, суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся з вказаним позовом в інтересах Харківської міської ради.

Щодо заходів забезпечення позову.

У випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 9, ч. 10 ст. 158 ЦПК України).

Оскільки судом відмовлено у задоволені позову, то підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2026 року, щодо заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №1-:-15 загальною площею 178,0 кв.м., в літ «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна 2115293063101), що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Водночас, зазначені заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про витребування нежитлових приміщень - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2026 року, заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №1-:-15 загальною площею 178,0 кв.м., в літ «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна 2115293063101), що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зазначені заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: Кіндер В.А.