Рішення № 137146764, 04.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8052/25

н/п 2/953/369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкова М. звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35 050,96 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 26.04.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», та ОСОБА_2 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 977741437 (далі - Кредитний договір) на суму 17 750,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6N7R6. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 17 750,00 грн 26.04.2021 на банківську карту № 4731-21XX-XXXX-1444 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 35 050,96 грн, яка складається з: 15 612,94 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 438,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також вказує, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Юніт Капітал», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 справа розподілена судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

12.11.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ "ПРИВАТБАНК": - інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка 4731-21XX-XXXX-1444; - про факт зарахування коштів на картковий рахунок маска Картки 4731-21XX-XXXX-1444 у період з період з 26.04.2021 по 01.05.2021 у сумі 17 750,00 грн; - чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_3 -XXXX-1444 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 , за період з 26.04.2021 по 01.05.2021 у сумі 17 750,00 грн,, надати інформацію у вигляді - первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; - у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки 4731-21XX-XXXX-1444, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска Картки 4731-21XX XXXX-1444, вказати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки 4731-21XX-XXXX-1444; - у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 не належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_4 .

27.11.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшла витребувана інформація з АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

05.03.2026 електронним шляхом до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Хоміча А.А., відповідно до змісту яких вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки кредитний договір нібито укладено 26.04.2021, а строк його виконання настав не пізніше травня 2021 року, трирічний строк позовної давності сплив у травні 2024 року. Позов подано лише у 2025 році, тобто після спливу встановленого законом строку. Враховуючи наведене та відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Також вказує на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 . Крім того, як вказує представник відповідачки, пред`явлена позивачем до стягнення сума відсотків - 19 438, 02 грн перевищує 100 % від суми тіла кредиту, що є необґрунтованою і надмірною фінансовою вимогою та може свідчити про порушення законодавства України у сфері споживчого кредитування, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», який обмежує розмір неустойки, штрафів та процентів. Висновує, що розмір заявленої до стягнення суми є сумнівним, а підписання договору - недоведене, що створює підстави для відмови у задоволенні позову або істотного зменшення заявленої суми. Враховуючи викладене, позовну заяву подано після спливу строку позовної давності, докази укладення електронного договору є неналежними та недопустимими, оскільки неможливо достовірно встановити, що відповідач підписала редакцію кредитного договору, з якою ознайомилася перед використанням одноразового SMS-коду. Відсутність журналів логування, IP-адрес, пристрою та належної ідентифікації особи виключає можливість достовірно встановити, який саме документ був підписаний, а розмір заявленої до стягнення суми є сумнівним та необґрунтованим, що створює підстави для відмови у задоволенні позову або істотного зменшення заявленої суми. Просить суд застосувати позовну давність у справі №953/8052/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юніт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юніт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі; витрати пов`язані із розглядом даної справи покласти на позивача.

05.03.2026 електронним шляхом до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Кукси К.О., відповідно до змісту яких вказує, що кінцева дата повернення кредиту визначається 30.08.2021. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 30.08.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 30.08.2024. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14.05.2024 року, з 14.05.2024 року до 12.08.2024 року, з 12.08.2024 до 10.11.2024, з 10.11.2024 до 08.02.2025, з 08.02.2025 до 09.05.2025, з 09.05.2025 до 07.08.2025, з 05.11.2025 до 03.02.2026 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Звертає увагу, що пункт 19 Закону України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025. Проте, Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості 31.07.25. У зв`язку з чим, Позивач подав позов на момент чинності попередньої редакції даного закону.

Щодо укладання договору зауважує, що Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Добровільна поведінка Відповідача відсутність відмови від кредиту, нездійснення розірвання договору та часткові платежі свідчить про законність укладеного кредитного договору, підтверджує його волевиявлення та прийняття зобов`язань. Відповідно, відсутні підстави для визнання договору недійсним, а вимоги Позивача є правомірними та підлягають виконанню.

Також представник позивача наголошує на тому, що проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до умов укладеного кредитного договору.

У зв`язку з наведеним просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35 050,96 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн покласти на Відповідача.

09.03.2026 електронним шляхом до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Кукси К.О., щодо правомірності та порядку нарахування процентів за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 21.05.2026, не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Відповідачка та її представник у судове засідання, призначене на 21.05.2026, не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися у встановленому законом порядку. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Хоміча А.А. з проханням розглядати справу №953/8052/25 без участі представника відповідача та відповідача.

Згідно із ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 977741437 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 17750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 126 днів.

Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку, на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 1.3).

Пунктами 1.4 -1.6 договору передбачено, що Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Дисконтна процентна ставка»). На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Базова процентна ставка»).

На умовах викладених в п. 1.6. Договору, Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно пункту 1.7. договору повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування Кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Графік платежів складений з розрахунку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу Позичальником підлягає поверненню частина наданого в користування тіла Кредиту та всі нараховані проценти за користування Кредитом (п. 1.8).

Проценти за користування Кредитом, в розмірі передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника (п. 1.9).

Згідно п. 2.2.1.5. договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від такого Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку Позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування. Про намір відмовитися від Договору Позичальник повідомляє Кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору , Позичальник зобов`язаний повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua .

Пунктом 4.2 передбачено, що Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора MNV6N7R6, відправленого 26.04.2021 року о 15:55:09, введеного 26.04.2021 о 15:57:24.

З паспорта споживчого кредиту до Договору № 977741437 від 26.04.2021 вбачається, що основними умовами кредитування є: тип кредиту - кредит, сума 17750,00 грн. Строк кредитування - 126 днів. Мета отримання кредиту - на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Процентна ставка 474,50 % річних; тип процентної ставки - фіксована. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 29.04.2021.

На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку ОСОБА_1 № 4731-21XX-XXXX-1444, вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26.04.2021, грошові кошти в розмірі 17750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6c93a57b-a352-4b8e-9946-bd2aca685824 від 26.04.2021.

Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 26-04-2021-01-05-2021 р.: - номер телефону НОМЕР_2 не був/не є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_2 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку (ах) НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 17750.00 грн від 26-04-2021.

Факт зарахування грошових коштів в сумі 17750,00 грн на рахунок НОМЕР_6 також підтверджується даними виписки по рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 26-04-2021 - 01-05-2021.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2).

Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 145 від 03.08.2021 на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 388 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 977741437 від 26.04.2021, загальна заборгованість 32818,29 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 17205,35 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03.08.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 в розмірі 32818,29 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 17205,35 грн. При цьому, 10.05.2021 позичальником внесено оплату в сумі 1 215,00 за заборгованістю за тілом кредиту. 21.05.2021 позичальником внесено оплату в розмірі 1 000,00 за заборгованості за відсотками. 23.05.2021 позичальником внесено оплату в розмірі 922,06 грн за заборгованістю за тілом кредиту та 2 230,50 грн за заборгованості за відсотками.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 строком до 04 серпня 2021 року, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору). Додатковими угодами № 2 та № 3 від 03 серпня 2021 року і від 30 грудня 2022 року сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року та до 30 грудня 2024 року включно.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», за № 4488 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 977741437 від 26.04.2021, загальна заборгованість 35050,96 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 15612,94 грн, заборгованість по відсоткам 19438,02 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 30.05.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35050,96 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 19438,02 грн. Проценти нараховано з 03.08.2021 по 13.08.2021.

Згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від 04 червня 2025 року, за № 1018 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 977741437 від 26.04.2021, загальна заборгованість 35050,96 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 19438,02 грн. Також 04.06.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю.

Згідно з даними виписки з особового рахунку за Кредитним договором №977741437 від 26.04.2021, станом на 25.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35050,96 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 19438,02 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України).

Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася з ними.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням заявки відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором №977741437 від 26.04.2021 виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 17750,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 26-04-2021 - 01-05-2021 , наданою АТ КБ"ПРИВАТБАНК".

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03.08.2021, за даними якого ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 в розмірі 32818,29 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 17205,35 грн. З даного розрахунку вбачається, що 10.05.2021 позичальником внесено оплату в сумі 1 215,00 за заборгованістю за тілом кредиту. 21.05.2021 позичальником внесено оплату в розмірі 1 000,00 за заборгованості за відсотками. 23.05.2021 позичальником внесено оплату в розмірі 922,06 грн за заборгованістю за тілом кредиту та 2 230,50 грн за заборгованості за відсотками. Також суду надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Таліон Плюс», за даними якого ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35050,96 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 19438,02 грн. Проценти нараховано з 03.08.2021 по 13.08.2021. За даними наданої суду виписки з особового рахунку за Кредитним договором №977741437 від 26.04.2021, станом на 25.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35050,96 грн, з яких тіло кредиту 15612,94 грн, проценти 19438,02 грн.

Представник відповідачки, заперечуючи проти задоволення позову, вказував на те, що сума відсотків перевищує 100 % від суми тіла кредиту, що є необґрунтованою і надмірною фінансовою вимогою та може свідчити про порушення законодавства України у сфері споживчого кредитування, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», який обмежує розмір неустойки, штрафів та процентів.

Суд відхиляє доводи представника відповідачки з огляду на таке.

Так, як було встановлено в ході розгляду справи, 26 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 977741437 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 17750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п.п. 1.4 -1.6 договору, Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Дисконтна процентна ставка»). На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Базова процентна ставка»).

На умовах викладених в п. 1.6. Договору, Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на належну ОСОБА_1 картку № 4731-21XX-XXXX-1444, грошові кошти в розмірі 17750,00 грн.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачці підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів та не спростовано стороною відповідачки в ході розгляду справи.

Згідно п. 2.2.1.5. Договору №977741437, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від такого Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку Позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування. Про намір відмовитися від Договору Позичальник повідомляє Кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору , Позичальник зобов`язаний повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором.

Даних про те, що ОСОБА_1 протягом 14 календарних днів з 26.04.2021 відмовилася від означеного Договору, в ході розгляду справи не встановлено та суду не надано.

Відтак, ОСОБА_1 має обов`язок повернути отриману суму кредитних коштів та сплатити проценти.

Суд зауважує, що згідно з п. 1.2 Договору, Кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів. Відповідно до п. 1.4 Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Дисконтна процентна ставка»). Відповідно до п. 1.5 На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі «Базова процентна ставка»).

Як вбачається із наданих суду розрахунків заборгованості за Договором №977741437 від 26.04.2021, нарахування відсотків відбувалось за наступним чиним: 17 750,00*1,30/100 = 230,75 грн- здійснювалось нарахування процентів у період з 26.04.2021 по 10.05.2021. 10.05.2021 ОСОБА_1 внесла оплату в сумі 1 215,00 грн за заборгованістю за тілом кредиту. В період з 11.05.2021 по 23.05.2021 нарахування відсотків здійснювалось наступним чином: 16 535,00 (з урахуванням проведеної оплати)*1,30/100 = 214,96 грн. 21.05.2021 ОСОБА_1 сплатила кошти в розмірі 1 000,00 за заборгованості за відсотками. 23.05.2021 ОСОБА_1 сплатила кошти в розмірі 922,06 грн за заборгованістю за тілом кредиту та 2 230,50 грн за заборгованості за відсотками. В період з 24.05.2021 по 02.08.2021 нарахування відсотків здійснювалось наступним чином: 15 612,94(з урахуванням проведених оплат)*1,30/100 = 202,97 грн. Загальна сума заборгованості, нарахована ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 15 612,94 грн за тілом кредиту та 17 205,35 грн за відсотками.

Після відступлення права вимоги у період з 03.08.2021 по 13.08.2021 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» проценти нараховувалися: 15 612,94*1,30/100 = 202,97 грн. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховано 2232,67 гривень процентів.

Суд зауважує, що відповідно до укладеного Договору, Кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів. З даних наданих суду розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування процентів відбувалося в межах погодженого строку кредитування.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 26.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір №977741437, в якому відображені умови надання кредиту, остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.

На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.

Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.2.2.1.5) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, відповідачкою таких дій здійснено не було.

За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, відповідачка погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Тому, доводи представника відповідачки в цій частині не є слушними.

До теперішнього часу ОСОБА_1 свої обов`язки за Договором №977741437 від 26.04.2021 не виконала, допустила заборгованість за кредитом, який згідно наданого позивачем розрахунку становить 35050,96 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту 15612,94 грн; - суми прострочених платежів по процентах 19438,02 грн.

Цей розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростований.

Позичальником ОСОБА_1 укладений кредитний договір не оспорюваний ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині.

Відповідачка доказів погашення вказаної заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, не надала.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №977741437 від 26.04.2021 укладений між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідачка не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 35050,96 гривень.

Щодо заяви представника відповідачки про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Кредитний договір № 9777414437 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 26 квітня 2021 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 05 серпня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, та відмінений з 24:00 30 червня 2023 року на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до пункту 12 ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжений, останній раз з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Закон «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Враховуючи, що як на дату укладення кредитного договору 26.04.2021, так і на дату звернення позивача до суду з позовом 05.08.2025, строки позовної давності були продовжені, тому позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності та відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача в обраний ним спосіб шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 977741437 від 26.04.2021 у розмірі 35050,96 грн, з яких: 15612,94 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19438,02 грн - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (100%) та стягує з відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 7000,00 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суду інших судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано суду наступні докази ( в копіях): довіреність від 05.06.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956, договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01, укладений 05.06.2025 між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» (виконавець) та ТОВ «Юніт Капітал» (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Метою представництва є захист прав та законних інтересів Клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь клієнта. Відповідно до п.3 Договору, Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до Договору). Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025; додаткову угоду від 05.06.2025 № 25770507317 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, за умовами якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 977741437 від 26.04.2021; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) №05/06/25-01 від 05.06.2025, за даними якого АБ «Тараненко та Партнери» надало ТОВ «Юніт Капітал» правові та юридичні послуги на загальну суму 7000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року по справі № 275/150/22 провадження № 61-13766св24, де Верховний Суд виснував таке.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні представником відповідачки було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказував, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, зокрема, письмових документів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Відтак, вважав заявлений розмір судових витрат на правову допомогу в сумі 7000 гривень явно завищеним.

Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання розгляду та вирішення позовної заяви, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення розміру судових витрат до 4 000 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором № 977741437 від 26.04.2021 у загальному розмірі 35050 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 96 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 15612,94 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 19438,02 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, місце знаходження: м.Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, оф.10;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя - С.М. Лисиченко