Рішення № 137146629, 05.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1143/21

провадження № 2/619/37/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/1143/21

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратурав інтересах держави в особі:

позивач: Харківської обласної державної адміністрації,

позивач: Державного агентство лісових ресурсів України,

відповідач: ОСОБА_1 ;

представник відповідача: адвокат Бубліченко Н.В.;

третя особа: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про повернення земельної ділянки.

Стислий виклад позиції сторін.

02 березня 2021 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту та договорів купівлі-продажу та повернення земельної ділянки

08 лютого 2022 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від у задоволенні позову відмовлено.

21 грудня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року скасовано. Позовні вимоги керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,1500 га, з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0219, яка розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту та договорів купівлі-продажу, - відмовлено.

05 лютого 2025 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишено без змін.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що 15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017221280000016 та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XXVI сесії IV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

У подальшому рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що засвідчують право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано безоплатно ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га, в межах населеного пункту на території Солоницівської селищної ради на АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення 31 травня 2007 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, серії ЯД № 993520.

Проте спірна земельна ділянка, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування, відноситься до земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (на теперішній час ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») в межах кварталу Дергачівського лісництва.

Зазначене також підтверджується ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у справі № 619/4345/19 за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Керівник Дергачівської окружної прокуратури вважав, що вказане рішення Солоницівської селищної ради щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 прийнято з порушенням вимог статей 20, 116, 118, 122, 149 ЗК України, статті 5 ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської ОДА щодо вилучення з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.

Оскільки рішення Солоницівської селищної ради VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 про передачу земельної ділянки у власність, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯД № 993520, є незаконним, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.

Спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_5 .

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на теперішній час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2018 року є ОСОБА_1 , проте вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки сторони в момент вчинення правочину не дотримались вимог, встановлених статтею 203 ЦК України.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бубляченко Н.В. подала відзив, в якому просила застосувати до позовної заяви наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що 08.12.2017 ОСОБА_1 уклала Договір купівлі продажу спірної земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Бондаренко Ганною Юріївною, що зареєстрований в реєстрі за № 2776 (далі по тексту- договір). Земельну ділянку куплено у ОСОБА_3 . Після проведення державної реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 будучи належним набувачем та особою, що мала право розпоряджатись своїм майном, почала вчиняти цілий ряд реєстраційних і погоджувальних дій зі спірною землею. Було здійснено ряд звернень до державних компетентних органів, що мають пряме відношення до визначення законності використання земель державного фонду. Було отримано ряд погоджувальних документів, що легалізували та підтверджували законність розпорядження спірною земельною ділянкою. Що ж до строків, коли про порушення могла дізнатись Прокуратура то Дергачівська міська прокуратура в цьому випадку є лише представником держави. Водночас перебіг позовної давності починається з моменту коли про порушення права стало відомо саме особі, права якої порушено Харківської ОДА, а не її представнику. Державний акт, на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 993520 видано Головою Солоницівської селищної ради Ю.М Стаскевич, Начальником Дергачівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 31.05.2007. виданий на підставі Рішення IV сесії V скликання Солоницівської селищної ради від 16.11.2006 № 14, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010769300103 (далі по тексту акт на землю, спірний акт на земельну ділянку). Навіть якщо взяти до уваги, дату коли про незаконне виділення землі дізналась Прокуратура то це може бути дата початку перебігу позовної давності - 15.03.2017, а значить термін на звернення до суду сплив 15.03.2020. Прокуратура не довела і не надала належних, допустимих достовірних доказів, що спірна земельна ділянка знаходилась за межами населеного пункту, а отже є не підтвердженим, що у Солоницівської селищної ради не було повноважень розпоряджатись землями та виділяти їх громадянам під будівництво житлового будинку. Основним документом, що на думку прокуратури підтверджує факт, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 розташована за межами населеного пункту, а отже ці землі підпадають під відання Позивача 1 і розпорядження ними мало б відбуватись за погодженням з Харківською ОДА це лист Відділу Дергачівського району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.04.2017 вих. №10-20-0.23.18-151/109/17. Цим листом надана інформація про те, що є перелік земельних ділянок і на деякі з них зареєстровано або не зареєстровано право власності, а також в листі йде мова про те, які саме земельні ділянки розташовані за межами смт Солоницівка, а які на території смт Солоницівка. Звертає особливу увагу суду на те, що серед переліку кадастрових номерів на земельні ділянки не значиться кадастровий номер спірної земельної ділянки. До цього листа додається прокуратурою не ідентифікований додаток у вигляді таблиці з переліком кадастрових номерів та адрес, серед них також не значиться спірна земельна ділянка, але в листі, що прокуратура вважає основним доказом посилань на цю таблицю немає також. Натомість відсутні відомості та підтверджуючі документи про те, що було змінено цільове призначення. Прокуратура не надала основний документ, що чітко регламентує всі деталі як земля відводилась, як формувались межі, хто мав погоджувати виділення ділянки на місцевості, хто мав погоджувати схему розташування, і, що саме головне ким і коли було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки. Прокуратурою не надана до позовної заяви Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розміщена в АДРЕСА_1 на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, що розроблена на замовлення ТОВ «Інститут технологій ГІС і САПР» (код ЄДРПОУ 33460521). За правилами складення технічних документацій, до них включаються погодження з різними державними органами, що мають відношення до розпорядження, контролю за використанням земельних, лісових, водних ресурсів. Звісно, що без вищевказаної технічної документації неможливо стверджувати про наявність ознак незаконності відведення спірної земельної ділянки. Доводи, що викладені в позовній заяві повинні доказуватись належними, допустимими, достовірними доказами. В такому випадку повною редакцією Технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку. Вищевказана технічна документація встановила та підтвердила меж земельної ділянки на місцевості та виділення земельної ділянки в натурі. Отож, це основний документ, що дав би відповіді на всі питання, щодо цільового призначення, погодження меж, розташування землі на певній території, тощо Листами на які посилається Прокуратура не доводиться цільове призначення та місце розташування. Для цього є спеціально затверджені форми документів. Листи в такому випадку на які посилається Прокуратура не є належними доказами. Крім того, Прокуратура не надала належний, допустимий, достовірний доказ того, що спірна ділянка належала до земель лісового фонду і було змінено її цільове призначення.

Керівник Дергачівської окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка на момент її виділу знаходилась за межами населеного пункту та відносилась до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Так, в матеріалах кримінального провадження №12019220280001483 від 28.10.2019 міститься копія Публічної кадастрової карти за місцевістю зі спірної земельною ділянкою та у переліку до копії надано дані про знаходження спірної земельної ділянки кадастровий номер 6322057600:00:002:0219 з них на території Солоницівської селищної ради 0,0910 га (орієнтовно) та в межах земель ДП «Харківська ЛНДС» 0,0590 га (орієнтовно). Відповідно до листа Відділу Дергачівського району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.04.2017 року вих. №10-20-0.23.18-151/109/17, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 розташована за межами населеного пункту. Відповідно до відповіді ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 03.02.2016 № 30 частина зазначених земельних ділянок приватної власності (зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219), що розташовані на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, повністю або частково знаходяться в межах лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (нині ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»), а саме знаходяться в межах кварталу 376 Дергачівського лісництва, згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. На підтвердження вказаних фактів до листа додано Викопіювання з лісовпорядного планшету 2014 року та схему розташування земельних ділянок, переданих у приватну власність, відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Окрім того, як вбачається з Переліку земельних ділянок, які знаходяться (повністю або частково) в межах кв. 376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (пункт 12) земельна ділянка (кад. № 6322057600:00:002:0219) площею 0,15 га, з них: на території Солоницівської селищної ради 0,0910 га (орієнтовно); в межах земель ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» 0,0590 га (орієнтовно). Отже, враховуючи положення 5 Прикінцевих положень ЛК України саме вказані планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками на раніше надані землі. Окрім того, факт знаходження земельної ділянки за межами населеного пункту та віднесення її до земель лісогосподарського призначення підтверджуються ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21.11.2019 у справі №619/4345/19 за обвинуваченням ОСОБА_4 . Щодо посилання на те, що прокурором не доведені твердження про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, адже в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів цього, а навпаки міститься витяг ОСОБА_1 з зазначенням цільового призначення спірної земельної ділянки, який спростовує твердження прокурора, зазначає таке. Єдина інформаційна база, яка містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження була введена в дію з 2013 року. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 здійснила реєстрацію права власності вже після 2013 року, то в реєстр прав власності і були внесені відповідні дані на підставі документів, які були надані відповідачем. В свою чергу, на момент виділення спірної земельної ділянки реєстр прав власності не функціонував, у зв`язку з чим надати відповідний витяг з зазначенням цільового призначення земельної ділянки на той час не вбачається можливим. В свою чергу належним підтвердженням цільового призначення земельної ділянки в силу вимог закону є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується розташування спірних земельних ділянок за межами населеного пункту смт. Солоницівка та віднесення їх до земель лісогосподарського призначення та перебування у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в користуванні. Крім того, 19.04.2023 окружною прокуратурою на адресу ДП «Харківська лісовпорядна експедиція» скеровано листа з проханням надати інформацію щодо наявності (відсутності) перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 із землями лісового фонду, з обов`язковим зазначенням площі таких перетинів з відображенням на планшеті лісовпорядкування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Згідно відповіді ДП «Харківська лісовпорядна експедиція» від 24.04.2023 №157 земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 має перетин з межами кв.376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 з межами кв.376 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0562 га з загальної площі ділянки 0,15 га. Щодо позовної давності, то Харківська обласна державна адміністрація не могла знати про порушення її прав, оскільки рішення, яким передано у приватну власність земельну ділянку лісового фонду, прийнято Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області. Так, про існування порушених прав Харківська обласна державна адміністрація дізналася з листа Дергачівської місцевою прокуратури від 23.01.2020 №40-486вих-20. Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру від 27.02.2020 №10-20-14-1840/0/19-20, яке за дорученням Харківської обласної державної адміністрації розглянуло лист місцевої прокуратури, відповідно до інформації наданої юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, інформація щодо порушення прав або інтересів ХОДА з питань зазначених в листі - відсутня. Таким чином. Харківська обласна державна адміністрація дізналася про порушення її прав саме з листа місцевої прокуратури 23.01.2020, а тому строку для звернення до суду (01.03.2021 - дата подачі позову) з позовом в її інтересам пропущено не було. Про існування порушених прав Державне агентство лісових ресурсів України дізналося з листа Дергачівської місцевою прокуратури від 18.05.2020 № 40-1325вих-20. Як вбачається з відповіді Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2020 №12-12/3756-20, Агентство перенаправило лист прокуратури до ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» для перевірки фактів, зазначених у листі. В свою чергу, ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернулася до місцевої прокуратури 12.06.2020 з клопотанням про представництво інтересів держави в суді. Таким чином, слід дійти висновку що Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Харківська лісова науково-дослідна стаття» дізналася про порушення їх прав саме з листа місцевої прокуратури, а тому строку для звернення до суду (01.03.2021 - дата подачі позову) з позовом в її інтересах, пропущено не було.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 лютого 2025 року справа № 619/1143/21 надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.

26 лютого 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01 квітня 2025 року.

05 березня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко Н.В. подала заяву про застосування позовної давності.

25 березня 2025 року керівник Дергачівської окружної прокуратури подав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

28 березня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко Н.В. подала відзив на позовну заяву.

01 квітня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача Державного агентство лісових ресурсів України адвоката Мухи А.І. Також останнім подано клопотання про залучення третьою особою ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

10 квітня 2025 року керівник Дергачівської окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив.

05 травня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В.

28 травня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В.

14 липня 2025 року підготовче засідання відкладено у зв`язку з відсутністю даних про належне повідомлення відповідача.

09 вересня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В.

14 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко Н.В. подала клопотання про виклик свідка.

14 жовтня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням прокурора Сапітона Д.В.

27 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням прокурора Сапітона Д.В.

30 грудня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В.

27 січня 2026 року підготовче засідання відкладено за клопотанням прокурора Сапітона Д.В.

02 лютого 2026 року керівник Дергачівської окружної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмету позову.

03 березня 2026 року підготовче засідання відкладено за клопотанням прокурора Сапітона Д.В.

06 квітня 2026 року ухвалою суду: відмовлено у задоволенні клопотання керівника Дергачівської окружної прокуратури про зміну предмету позову; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В. про зобов`язання прокурора направити відповідачеві копію заяви про зміну предмета позову; задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченко Н.В. про виклик свідка; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05 травня 2026 року оголошено перерву у зв`язку з викликом у судове засідання свідка.

У судовому засіданні прокурор Сапітон Д.В. просив задовольнити позовні вимоги, з підстав, які зазначені у ній.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бубліченко Н.В. заперечували проти задоволення заяви з підстав, які зазначені у відзиві, та просили застосувати позовну давність.

У судове засідання представник Харківської обласної державної (військової) адміністрації не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу Харківської обласної державної (військової) адміністрації, яку доставлено до електронного кабінету 07.05.2026.

У судове засідання представник Державного агентства лісових ресурсів України не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу Державного агентства лісових ресурсів України, яку доставлено до електронного кабінету 06.05.2026.

У судове засідання представник ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», яку доставлено до електронного кабінету 06.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XХVI сесії ІV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки в натурі на місцевості та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, госпбудівель та споруд на АДРЕСА_1 . Дозволено ОСОБА_2 будівництво житлового будинку по проєкту ТЕ-03 на 4 (чотири) жилих кімнат з житловою площею 58,00 м2 і загальною площею 107,00 м2, гаражу, сараю, літньої кухні, льоху, вбиральні, літнього душу, лазні на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1500 га на АДРЕСА_1 .

Рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безоплатно передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га в межах населеного пункту на території Солоницівської селищної ради на АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 993520 з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за № 010769300103.

31 липня 2013 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , який, у свою чергу, 08 грудня 2017 року уклав із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим № 6322057600:00:002:0219 є ОСОБА_1

15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221280000016 та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельних ділянок на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га, з кадастровим № 6322057600:00:002:0219, яка передана у власність ОСОБА_2 , відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 06 лютого 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, загальною площею 0,15 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, згідно планово - картографічних матеріалів базового лісовпорядкування, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (нині ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»), в межах кварталу № 376 Дергачівського лісництва.

Згідно листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24 травня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 має орієнтовну площу перетину з землями, які перебувають на праві постійного користування у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», - 0,0670 га.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (див. постанову Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19)).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 5 ЛК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки, земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду (див. постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 40)).

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів (пункт «а» частини другої статті 55 ЗК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, яка передана у власність ОСОБА_2 , відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Вказані обставини встановлені матеріалами кримінального провадження №12019220280001483 відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, а також ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року за матеріалами кримінального провадження №12019220280001483 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, яка є чинною.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними(пункти 4, 5 частини першої статті 31 ЛК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та друга статті 149 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина шоста статті 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

З огляду на наведені приписи вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність спірної земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково дослідна станція», належить до повноважень саме Харківської ОДА.

Судом встановлено, що на час винесення рішення Солоницівської селищної ради VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду Данилівського дослідного держлісгоспу (ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»).

У зв`язку з цим, рішення про вилучення цієї земельної ділянки із земель державного лісового фонду мала приймати обласна державна адміністрація за погодженням із землекористувачем.

Проте відповідного розпорядження про вилучення спірної земельної ділянки з земель державного лісового фонду Харківська ОДА не приймала, тому спірна земельна ділянка державного лісового фонду, що розташована на території колишньої Солоницівської селищної ради, неправомірно вибула із володіння держави та землекористувача ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», оскільки при її вилученні у попереднього користувача та зміні її цільового призначення Солоницівською селищною радою не було дотримано вимог статті 149 ЗК України та статті 59 ЛК України.

Судом встановлено, що відповідно до схеми розташування спірної земельної ділянки з нанесеними межами кварталу 376 Дергачівського лісництва та викопіювання з лісовпорядного планшету 2014 року спірна земельна ділянка знаходилася на території Солоницівської селищної ради, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебувала у користуванні у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Отже, суд вважає доведеним те, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за ОСОБА_1 , у зв`язку з цим заявлений прокурором позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 442/5872/21 (провадження № 61-504св23)).

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), та зазначила, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. (пункти 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Крім того, суд звертає увагу на те, що прокурор виконує субсидіарну роль звертаючись до суду із позовом в інтересах органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки прокуратура дізналася про порушення права власності позивачів на спірну земельну ділянки ще у березні 2017 року, так 15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221280000016, а з позовом прокурор звернувся до суду аж 02 березня 2021 року, тобто, пропустивши позовну давність; прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності.

Оскільки прокурор пред`явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просила відповідач, то у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Дергачівської окружної прокуратури,в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Державного агентство лісових ресурсів України,відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі:

позивач: Харківська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 23912956;

позивач: Державного агентство лісових ресурсів України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, ідентифікаційний код 37507901;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», місцезнаходження: 62340, Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова, код ідентифікаційний код 00994058.

Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок