Рішення № 137146376, 05.06.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1127/25 Провадження № 2-а/613/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., представника позивача адвоката Біленького Д.В., представника відповідача Ковальського Є.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Біленький Д.В. до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Біленький Д.В. звернувся з позовом до Департамента патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №4849933 від 30 травня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у діях позивача.

Позов мотивував тим, що постановою по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4849933 від 30 травня 2025 року, винесеною інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Шадурою Д.М., вирішено накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 ч. 1 за ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови визначено таке: «30.05.2025 11:45:00 траса М06 105 900 км. |Водій керуючи ТЗ на а/д М-06 «Київ- Чоп» 105 км. 900 м. рухався зі швидкістю 95 км/год, в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (Обмеження максимальної швидкості 70 км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше чим на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC00109ї Відеофіксація велась на ПВ MOTOROLA VB 400 475912, 475843| чим порушив п. 12.9. б. ПДР Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швид. руху передбач. знаками 3.29, 3.31, 30.3». Дану постанову позивач вважає протиправною та необґрунтованою. При заповненні розділу постанови: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» інспектором викладено місце вчинення правопорушення: «траса М06 105 900 км.», тобто сто тисяч дев`ятсот кілометрів. На противагу задокументованому факту необхідно відзначити, що такого місця («траса М06 105 900 км.») на ділянці траси М-06 «Київ Чоп» не існує. Пунктом 2 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. З огляду на вищевказані обставини, працівником Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції некоректно визначено місце вчинення нібито правопорушення, що свідчить про невідповідність змісту оформленого матеріалу реальним обставинам подій, що мали місце 30.05.2025, та відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення, у разі існування яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, серед них зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; вчинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони та інші. У даному випадку, невизначеність місця вчинення адміністративного правопорушення засвідчує відсутність події і складу адміністративного правопорушення, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Працівником Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням обставин відсутності законних підстав для складання матеріалу та протиправного, некоректного визначення місця подій на противагу зазначеному дії інспектора за своїм змістом були такими, що повністю порушують порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим допущено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , зокрема: права, що закріплені вимогами ст. 268 КУпАП та вимогами Конституції України. порушення вимог ст. 279 КУпАП та п. 9 Інструкції № 1395 інспектором не вивчено усіх навіть наявних доказів. Зокрема під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор: 1) не надав можливості висловити власну точку зору (надати пояснення) особі, яка притягається до відповідальності, щодо обставин розглядуваної справи; 2) не досліджував та ніяким чином не прокоментував інформацію із заявленого ним фото та/або відеозапису правопорушення, більше того на уточнюючі питання з приводу того, яка саме особа здійснювала відповідну фіксацію не зміг надати відповіді, пояснивши, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності сама має з`ясовувати відповідний факт; 3) не заслухав пояснення особи ОСОБА_2 , яка перебувала у транспортному засобі разом з водієм та могла повідомити обставини розглядуваної справи. Зазначене свідчить про неповне, а тому необ`єктивне з`ясування обставин по справі про адміністративне правопорушення.

На ділянці траси, що визначена Управлінням патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в якості місця вчинення правопорушення, не розповсюджувалась дія дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год.). З урахуванням змісту п. 7 Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4849933 від 30 травня 2025 року, вбачається, що станом на 30 травня 2025 року у службових осіб відповідача були відсутні будь-які докази та матеріали, котрі підтверджували обставини, визначені у графі «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення». З огляду на вищевказані обставини, 30 травня 2025 року об 11:45 на трасі М06 105 900 км. ОСОБА_1 не вчиняв та не міг вчинити порушення вимог пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху, а на ділянці траси, що визначена Управлінням патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в якості місця вчинення правопорушення, не розповсюджувалась дія дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год.), що підтверджується п. 7 Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4849933 від 30 травня 2025 року.

Крім того, листом ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 14 липня 2025 року №03-20/220 повідомлено представника позивача про обставини того, що у період з 01 січня 2024 року по 07 липня 2025 року повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки TRUCAM моделі «ТС00109ї» не проводилась, а Департаментом патрульної поліції та/або Управлінням патрульної поліції в Житомирській області зазначений прилад для проведення повірки не передавався, тобто працівниками патрульної поліції під час спірних подій 30 травня 2025 року або не використовувався належний та законний засіб вимірювальної техніки, або використовувався спеціальний технічний прилад «Trucam ТС00109ї», який не пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, використання якого є протиправним в силу вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 4 розділу I Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів» № 193 від 08 лютого 2016 року встановлено, що ЗВТ підлягають періодичній повірці, повірці після ремонту, а також можуть проводитися позачергова, інспекційна та експертна повірки. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Спеціальний технічний прилад, який використовується працівниками поліції та який не пройшов необхідної сертифікації, то такі дії вчинено не у спосіб, передбачений законом, а отже використання показників лазерного вимірювача швидкості «Trucam ТС00109ї» в якості доказів перевищення швидкості є протиправними та необґрунтованими. З огляду на вищевказані обставини, будь-які висновки працівників Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції щодо наявності у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 12.9. б. Правил дорожнього руху, є протиправними та необґрунтованими. Оскільки сертифікація та повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки TRUCAM «ТС00109ї» не проводилася, то всі результати, що оформлені працівниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, є недійсними в силу вимог закону.

Також, за ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Отже, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено. Такий спосіб застосування приладу спеціальний технічний прилад «Trucam ТС00109ї», неможливо визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

З огляду на вищевказані обставини, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що свідчить про протиправність та необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №4849933.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 30 травня 2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками патрульної служби на автодорозі Київ Чоп поза межам населеного пункту за ніби- то порушення водієм знаку 3.29 ПДР (обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год.). Дана постанова є незаконною та не відповідає дійсності, відомості зазначені в ній мають розбіжності та є необгрунтованими. У розділі постанови: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» інспектором викладено місце вчинення правопорушення: «траса М06 105 900 км.», тобто судячи з постанови ОСОБА_1 рухався не по трасі Київ Чоп, а знаходився у невідомому місці. Працівниками патрульної поліції було використано незаконний засіб фіксації швидкості, оскільки згідно з листом ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» у період з 01 січня 2024 року по 07 липня 2025 року повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки TRUCAM моделі «ТС00109ї» не проводилась, а Департаментом патрульної поліції та/або Управлінням патрульної поліції в Житомирській області зазначений прилад для проведення повірки не передавався. Законодавством заборонено використовувати прилад який не пройшов сертифікацію та повірку. Також, згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Отже, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено, а той спосіб у який працівниками патрульної поліції вимірювалась швидкість автомобіля ОСОБА_1 є істотним порушенням вимог законодавства. Крім того зазначив, що на дорозі по якій рухався ОСОБА_1 дорожнього знаку 3.29 не було, він рухався за межами населеного пункту . Схема надана представником відповідача не підтверджує порушення ПДР Іванцовим В.О. Просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Департаменту патрульної поліції Ковальський Є.Р. проти позову заперечив, пояснив, що 30 травня 2025 року ОСОБА_1 рухався по трасі Київ Чоп зі швидкість 95 км/год. в зоні дії знаку 3.29 ПДР (обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год.) Дане правопорушення було зафіксовано за допомогою вимірювальної техніки TRUCAM та підтверджено наданими суду матеріалами справи. Не заперечив, що постанова містить технічні описки , а саме в частині місця вчинення правопорушення: траса М06 105 900 км, хоча далі у фабулі вказано вірно місце вчинення правопорушення 105 км. +900 м. Крім того, помилково у постанові вказано TRUCAM «ТС00109ї», а потрібно « ТС00109», тому виникли розбіжності, оскільки прилад який використовувався працівниками патрульної поліції пройшов повірку та має сертифікат, а помилково вказаний «ТС00109ї» не існує, тому ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» і надало представнику позивача відповідь, що такий засіб не проходив повірку та не використовується Департаментом патрульної поліції. Щодо порушення ст.40 Закону України « Про поліцію», та зазначив, що в свідоцтві про повірку зазначено, що вимірювальний засіб TRUCAM може використовуватись, як в ручному, так і автоматичному режимі, те що вимірювання швидкості відбувалось у ручному режимі не є порушенням. Крім того, вказав, що при складанні постанови працівником патрульної поліції було дотримано всю процедуру, правопорушнику роз`яснено його права, від надання пояснень він відмовився, проте на місці складення постанови заперечень не надав.

Крім того, від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки такі доводи адміністративного позову є нічим не обґрунтованими, а вимоги позивача є безпідставними, не узгоджуються із чинними нормами законодавства і як наслідок є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 4849933 від 30 травня 2025 року інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Шадурою Д.М., 30 травня 2025 року об 11:45:00 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC, номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М06 Кшв-Чоп, 105 км 900 м, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 95 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (Обмеження максимальної швидкості руху 70км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год чим порушив пункт 12.9 «б» Правил дорожнього руху,(перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3) за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом Трукам ТС001090. Відеофіксашя велась на п/в Motorola vb 475912,475843. В оскаржуваній постанові, зокрема в пункті 5, зазначено про технічний засіб за допомогою якого відбувалась фіксація події за участі позивача, а саме міститься посилання на портативні відеореєстратори Motorola vb 475912, 475843 та зазначено технічний засіб на який вимірювалась швидкість руху - TruCam ТС001090. Щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. В обгрунтуванні позовних вимог вказано, що поліцейським некоректно визначено місце вчинення правопорушення, відсутні підстави для зупинки транспортного засобу та подальшого притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а постанова серії ЕНА № 4849933 від 30.05.2025 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП та Інструкції № 1395. Як вбачається з постанови серії ЕНА № 4849933 від 30 травня 2025 року, позивача притягнено до адміністративної відповідальності за порушення вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», так як останній керував у зоні дії такого знаку з перевищенням вимог швидкісного режиму, визначеного знаком, що і стало підставою для його зупинки. Щодо невідповідності постанови серії ЕНА № 4849933 від 30 травня 2025 року вимогам статті 283 КУпАП та Інструкції № 1395. У позовній заяві вказано, що місце вчинення правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові як «траса М06 105 900км» не існує, а у її графі 7 «До постанови додаються» не вказано відомостей, які додаються до постанови про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. У змісті оскаржувальної постанови містяться відомості про адресу місця скоєння, суть та обставини правопорушення, а саме, у пункті 5 зазначено, що «30.05.2025 11:45:00/траса М06 100 900км/ водій керуючи ТЗ на а/д М06 Київ-Чоп 105 км 900 м рухався зі швидкістю 95 км/год, в зоні дії дорожні знаку 3.29 (Обмеження максимальної швидкості руху більше як на 20 км/год).» З наявної інформації є можливим встановити відомості про дату, час та місце скоєння правопорушення. Окрім того, у вказаному пункті містяться відомості про технічні засоби, яким здійснено фото або відеозапис, а саме про прилад на який здійснювалася фото, відеофіксація порушення вимог швидкісного режиму TruCAM ТС001090 та портативні відеореєстратори Motorola vb 475912, 475843 на яких зафіксовано подію за участю позивача. У пункті 5 оскаржуваної постанови зазначено, що ОСОБА_1 на 105 км 900 м автомобільної дороги М06, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 95, км/год чим перевищив швидкість руху на понад 20 км/год (швидкість вимірювалась приладом Трукам ТС001090). При цьому на відео, долученому до відзиву, факт перевищення позивачем швидкості зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 ТС001090, додатково підтверджується роздруківкою файлу 1748605512 2Н000 0530 114512.jmf. Також з наявних фотознімків встановлено наявність відповідних дорожніх знаків, а саме дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху» та 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», та зображено розташування вказаних дорожніх знаків в обох напрямкх від місця події. Відповідно до інформації з офіційного сайту Департаменту патрульної поліції, на якому розміщена інформація про ділянки дороги, де здійснюється вимірювання швидкості за допомогою приладів TruCAM, то з 22.03.2021 таке вимірювання проводиться на М06 Київ-Чоп з 69 км по 128 км, куди входить місце події на 105 км 900 м. Факт того, що зона дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеженім максимальної швидкості рух» (70 км)» поширювалася на місце події, підтверджується копією схеми організації дорожнього руху 20-01/77 ОДР.

Відомості викладені у позовній заяві про те, що інспектор під час розгляду справи не надав можливості надати пояснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не досліджував фото та відеозапис порушення, не заслухав пояснень особи ОСОБА_2 , спростовуються наявним відеозаписом події, які зафіксовано на портативний відеореєстратор. На відеозаписі зафіксовано також, як інспектором зазначалася адреса події, а саме: автомобільна дорога М06105 км + 900 м.

Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» стаціонарне встановлення стосується автоматичної техніки, а прилад ТrиСАМ не є автоматичною технікою, хоча технічними характеристиками він може працювати в автоматичному режимі. У наведеній нормі допускається розміщення технічних засобів, технічних приладів по зовнішньому периметру доріг та відсутні будь-які заборони поліцейським фіксувати порушення правил дорожнього руху за допомогою технічних приладів, технічних засобів, конструктивно виготовлених для тримання в руці. Отже, фіксування порушень правил дорожнього руху може здійснюватись як в автоматичному, так і в ручному режимі та дії поліцейських у цій справі не протирічать вказаній нормі. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32396 виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 11 листопада 2024 року та чинного до 11 листопада 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 ТС001090 є придатним до застосування. Крім того, ДП «Укрметртестстандарт» дало роз`яснення з приводу використання приладу ТruСАМ та вказав: «Лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (Ті), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТrиСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Підстав для умисного спотворювання обставин події у поліцейськогj, не було. Доказів щодо фіктивності або недійсності постанови про адміністративне правопорушення, неправомірності дій поліцейського gозивачем не надано. Принцип роботи лазерного вимірювача швидкості LT120/20 TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу (у вигляді хреста) на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу'. При ньому лазер фіксується на наведеному прицілом автомобілі і прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Позивач, подавши позов, не обґрунтував свою позицію, належних та допустимих доказів які б спростовували факт вчинення правопорушення не надав.

Також, представник відповідача не погоджується з наведеними позивачем у заяві про зміну підстав позову обставинами та доводами, з огляду на наступне. Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Вищезазначені положення надають право поліції використовувати у своїй діяльності фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також використовувати показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису в якості речових доказів при винесенні постанов про накладення адміністративного стягнення та доведенні правомірності свого рішення під час судового процесу. Отже, всупереч тверджень позивача, положеннями ст. ст. 29, 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем використано засіб вимірювальної техніки, що не передбачений законом не відповідає дійсності. Поліцейським здійснювалось вимірювання швидкості руху автомобіля позивача 30 травня 2025 року за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС001090, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Прилад TruCam LTІ є засобом вимірювальної техніки.

Під час винесення постанови на місці події поліцейським було зроблено описку у фабулі постанови та вказано засіб, яким здійснювалась фіксація порушення «TruCam ТС00109ї» замість «TruCam ТС001090», проте такий незначний недолік не відміняє факту вчинення позивачем інкримінованого йому порушення ПДР та його фіксації у встановленому законом порядку, оскільки, в подальшому, поліцейським було самостійно виявлено заначений недолік та подано рапорт до відділу адміністративної практики УПП в Житомирській області ДПП з метою виправлення описки, такі дії по виправленню описки не впливають на зміст рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або на можливість виконання такого рішення. Крім того, адвокатський запит, що подавався представником позивача 07 липня 2025 року до ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» є лише наслідком отримання відзиву з додатками по справі № 613/1127/25, що направлявся відповідачем на електронну адресу представника позивача 07 липня 2025 року. До відзиву додавались копії документів, що підтверджують правомірність використання приладу TruCAM ТС001090, у тому числі свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки. Подібні дії вказують лише на намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно зі змістом якої вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з огляду на незаконність та необґрунтованість.Предметом судового розгляду у справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4849933 від 30 травня 2025 року. Відповідно до змісту п. 5 та п. 6 вказаної постанови вбачається таке: «Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC00109ї…». Зважаючи на зміст п. 7 «До постанови додаються» оскаржуваної постанови вбачається, що працівниками УПП в Житомирській області ДПП не долучено будь-яких матеріал на підтвердження обставин, визначених у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4849933. Оскільки працівниками УПП в Житомирській області ДПП 30 травня 2025 року був використаний прилад «TRUCAM TC00109ї», то з урахуванням змісту листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 14 липня 2025 року вбачається, що повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки TRUCAM моделі «ТС00109ї» не проводилась. З огляду на вищевказані обставини, будь-які висновки працівників Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції щодо наявності у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 12.9. б. Правил дорожнього руху є протиправними та необґрунтованими, оскільки результати використання приладу є недійсними в силу вимог закону. Будь-які заперечення та зауваження представника Відповідача свідчать виключено про обставини того, що або працівниками УПП в Житомирській області ДПП складено незаконну постанову, або в оскаржуваній постанові визначені відомості, які не відповідають змісту та обставинам подій, що свідчить виключено про порушення.

Матеріали, на які посилається відповідач у поточній справі, не відповідають змісту оскаржуваної постанови та обставинам, що мали місце 30 травня 2025 року за участі позивача. Долучена схема дорожнього руху (яка ніби-то підтверджує факт руху ОСОБА_1 на ділянці дороги) засвідчує обставини перебування певного знаку на ділянці дороги станом на 27 листопада 2020 року, однак не засвідчує факту того, що станом на 30 травня 2025 року дорожні знаки 3.29, 3.31 та 3.30 перебувають на вказаній ділянці дороги та розповсюджувалися на зону руху позивача.

По-третє, відповідачем не спростовані висновки щодо обставин застосування приладу працівниками поліції в супереч вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Отже, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено. Такий спосіб застосування приладу спеціальний технічний прилад «Trucam ТС00109ї», неможливо визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. З огляду на вищевказані обставини, на думку представника позивача, наявні законні підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕНА №4849933.

Суд заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши доводи представників сторін та матеріали справи, приходить до наступного.

30 травня 2025 року інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону полк -1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Шадурою Д.М. винесено постанову серії ЕНА №4849933 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 30.05.2025 11:45:00 /траса М06 105 900 км. / Водій керуючи ТЗ на а/д М-06 Київ Чоп 105 км 900 м рухався зі швидкістю 95 км/год., в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ( Обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш чим на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC00109ї Відеофіксація велась на ПВ MOTOROLA VB40 475912,475843/ чим порушив п.12.9 ПДР- Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швид.руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

На підтвердження вчинення позивачем порушення п.12.6 ПДР відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис, зроблений за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості TruCam.

Разом із тим, позивач в обґрунтування позову вказує на неправомірність складення постанови, не визначення місця зупинки, використання вимірювального приладу який не пройшов повірку та не перебуває на балансі Департаменту патрульної поліції.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як визначено п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга статті 121-3, частини перша, друга і третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, в оскаржуваній постанові зазначено поліцейським, що позивач 30.05.2025 11:45:00 /траса М06 105 900 км. / керуючи ТЗ на а/д М-06 Київ Чоп 105 км 900 м рухався зі швидкістю 95 км/год., в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ( Обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш чим на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC00109ї Відеофіксація велась на ПВ MOTOROLA VB40 475912,475843/ чим порушив п.12.9 ПДР- Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швид.руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 12.9 б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КпАП України адміністративна відповідальність настає у випадку перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною першою статті 90 КАС України визначено, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушень.

Таким чином, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об`єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами.

Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частиною 5 ст. 14 ЗУ « Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як зазначено вище, в оскаржуваній постанові, поліцейським вказано, особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1 30.05.2025 11:45:00 /траса М06 105 900 км. / керуючи ТЗ на а/д М-06 Київ Чоп 105 км 900 м рухався зі швидкістю 95 км/год., в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ( Обмеження максимальної швидкості руху 70 км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш чим на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC00109ї Відеофіксація велась на ПВ MOTOROLA VB40 475912,475843/ чим порушив п.12.9 б ПДР- Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швид.руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Тобто, в постанові в порушення вимог ст. 283 КУпАП, не зазначено транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).

Крім того, представник позивача, як в позовній заяві так і в судовому засіданні зазначив, що при заповненні розділу постанови: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» інспектором викладено місце вчинення правопорушення: «траса М06 105 900 км.», тобто сто тисяч дев`ятсот кілометрів. На противагу задокументованому факту необхідно відзначити, що такого місця («траса М06 105 900 км.») на ділянці траси М-06 «Київ Чоп» не існує. Представником відповідача у відзиві та у судовому засіданні зазначено, що працівником поліції було допущено описку, правопорушення вчинено на трасі М06 105 км. + 900 м., про що зазначено далі по тексту в постанові.

Про цьому суд звертає увагу, що на підвердження місця вчинення правопорушення представником відповідача надано фотознімок з вимірювального приладу TruCam ТС001090 на якому місце вчинення вказано: АД М06 109 км+900м, що не співпадає із вказаним у постанові місцем вчинення на 4 км. Надані представником відповідача, як докази, копія схеми ОДР 20-01/77 ОДР та фотознімки з розташуванням дорожніх знаків 3.29 « Обмеження максимальної швидкості руху», суд не приймає, як допустимі, оскільки вони не підтверджують факт скоєння правопорушення саме у вказаному у постанові місці.

Щодо посилання представника позивача на використання працівником Департаменту патрульної поліції вимірювального приладу «TruCam ТС00109ї», який для проведення повірки до ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» не передавався, та використання якого є протиправним в силу вимог чинного законодавства, суд зазначає про таке.

Праналізувавши в матеріалах справи докази в їх сукупності, в тому числі фотознімок з вимірювального приладу TruCam ТС001090, де відображено його серію та номер та на якому зафіксовано марку та номер автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що зазначені в постанові серії ЕНА №4849933 дані щодо приладу, вказані працівником поліції з помилкою, яка є суто технічною опискою, тому не є підставою для скасування оспорюваної постанови.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Так, в якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до суду надана копія файлу з фотозображенням, зробленим за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM реєстраційний номер № ТС001090.

Матеріалами справи підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС001090 отримав свідоцтво №22-01/32396 від 11 листопада 2025 року про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювання техніки, який засвідчує, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 №ТС001090 відповідає вимогам технічної документації.

Відповідно до сертифікату перевірки від 26 грудня 2018 року №UA-Tr.001 241-18, лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20, є придатним до застосування.

Як зазначено у судовому засіданні представником позивача та не заперечувалось представником відповідача, під час вимірювання швидкості ТЗ лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС001090 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції.

При цьому представник відповідача зазначив, що у свідоцтві про повірку лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 вказано, що він може використовуватись, як в ручному так і в автоматичному режимі, розміщення приладу не впливає на показники вимірювання.

Суд вважає, що використання лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam і вимірювання швидкості руху, в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі», є помилковими.

Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ЗУ «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Таким чином, суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 № ТС001090 який у розумінні положень статті 40 ЗУ «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.

Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнати таким, що відповідає нормам ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

Отже, не надання належних доказів стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР України, відповідачем суду всупереч вимогам закону не надано.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п. 45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011., заява №21037/05; п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі "Самейлюка Іллю Ігоровича проти України" від 15.10.2010, заява №38683/06; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015, заява №29644/10; п. 52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013, заява №12167/04).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За визначенням ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4849933 від 30 травня 2025 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання постанови протиправною, представник позивача обрав неналежний спосіб захисту прав позивача, отже в цій частині позов задоволенню не підлягає, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Біленький Д.В. до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕНА №4849933 від 30.05.2025, інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2026 року

СУДДЯ