Рішення № 137146302, 01.06.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 524/6307/25 Провадження № 2/401/183/26

25 травня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

сторони справи: позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Плигань І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання договору недійсним та скасування грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У липні 2025 року з Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зачепіло З.Я., до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Позивач просить суд визнати недійсним договір постачання природного газу побутовим споживачам, скасувати грошове зобов`язання (борг) ОСОБА_1 перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 48 138 грн., та визнати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2024 року у справі № 401/35/24 про стягнення заборгованості, таким, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами у зв`язку з визнанням недійсним договору постачання природного газу побутовим споживачам, що був підставою для його ухвалення.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 31 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в частині визнання договору недійсним та скасування грошового зобов`язання.

Аргументи позивача, ОСОБА_1 :

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він не мав жодного вільного волевиявлення на укладення типового договору постачання природного газу побутовим споживачам з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та не вчиняв для цього будь-яких фактичних чи юридичних дій. Зазначається, що підставою для ініціювання відповідачем попереднього судового провадження про стягнення заборгованості став його статус як нібито власника та користувача житла, проте насправді позивач ще у 2006 році відчужив зазначену квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь третьої особи, після чого повністю втратив право власності, виїхав за кордон і в квартирі більше не проживав. Повернувшись до України у серпні 2019 року, він проживав у Харкові та Києві, що повністю виключало можливість фактичного споживання ним природного газу, тоді як відповідач зазначає початком дії договору січень 2019 року. Посилаючись на статті 11, 203, 626, 627 та 639 Цивільного кодексу України, позивач наголошує на принципах свободи договору та обов`язковості відповідності правочину внутрішній волі учасника, вказуючи, що відповідач не надав жодних письмових доказів укладення договору в розумінні статті 207 ЦК України. Оскільки цей правочин є публічним договором приєднання, його акцептування згідно з Правилами постачання природного газу вимагає або повернення підписаної заяви-приєднання, або повної чи часткової оплати рахунків, або факту реального споживання газу, проте позивач жодної заяви не направляв, платежів не здійснював і газом не користувався. На підставі викладеного, позивач вважає цей правочин недійсним через відсутність волевиявлення та спрямованості на реальне настання правових наслідків, а тому просить визнати оспорюваний договір постачання недійсним, скасувати нараховане грошове зобов`язання (борг) у розмірі 48 138 гривень за період з січня 2019 по жовтень 2022 року.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Аргументи відповідача, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" :

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 у справі № 401/1556/22 позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ задоволено повністю, та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року (включно) в сумі 48 138 грн 17 коп. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 без змін, тому рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024, яке набрало законної сили, є обов`язковим для ОСОБА_1 . Також посилається на те, що рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не виконано, споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалось і надалі, а розмір заборгованості по рахунку становить 69 445,20 грн. Представник відповідача зазначає, що згідно зі статтею 82 ЦПК України факти, встановлені судовим рішенням у справі № 401/1556/22, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню, оскільки суд вже дослідив та визнав безпідставними доводи позивача щодо його непроживання у квартирі через перебування за кордоном чи в інших містах, оскільки було достовірно встановлено, що позивач з 1996 року і дотепер залишається офіційно зареєстрованим за вказаною адресою, зберігав за собою право на проживання, має відкритий на своє ім`я особовий рахунок та жодних юридично значущих дій для офіційної відмови від послуг газопостачання не вчиняв. Посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», правила постачання газу, представник відповідача зазначає, що чинне рішення суду не може бути поставлене під сумнів у новому процесі, відповідно, подання цього позову про визнання договору недійсним та скасування боргу є неналежним і неефективним способом захисту, а також є незаконною спробою домогтися перегляду остаточного судового рішення, яке позивач просто не бажає виконувати.

На підставі викладеного, представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши аргументи сторін, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Встановлені судом обставини справи:

Судом встановлено, що на розгляді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа № 401/1556/22 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року в сумі 48 138 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2024 року у справі № 401/1556/22 позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року (включно) в сумі 48 138 грн 17 коп., а також судовий збір у розмірі 2 481 грн. (а.с.6-9, 60-66)

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 у справі № 401/1556/22 без змін. (а.с.67-77)

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 401/1556/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2024 у справі № 401/1556/22. (а.с.78-79)

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/014114946 від 25.09.2025 року, ОСОБА_1 з 23.01.2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 90)

Згідно довідки від 27.01.2025 №1631-5003594507, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце перебування за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.91, 92, 131)

Судом встановлено, що склад сторін у цивільній справі № 401/1556/22 (позивач - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», відповідач - ОСОБА_1 ) та у справі, що розглядається (позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ТОВ «ГК «Нафтогаз України»), є тотожним. Предмет спору в обох справах стосується одних і тих самих правовідносин щодо постачання природного газу за однією і тією ж адресою за той самий аналогічний період часу.

Так, під час розгляду справи № 401/1556/22 судами першої та апеляційної інстанцій достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту офіційного відключення квартири від газопостачання, розірвання договору чи повідомлення оператора ГРМ та постачальника про зміну власника або непроживання за вказаною адресою матеріали тієї справи не містили. Відповідно, судами попередніх інстанцій було констатовано наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин та наявність у ОСОБА_1 статусу споживача житлово-комунальних послуг.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 фактично не погоджується з висновками судів у справі № 401/1556/22, просить визнати договір постачання природного газу недійсним, скасувати стягнутий борг.

Оцінка суду (джерела права) та висновок суду:

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання недійсним договору постачання природного газу з підстав відсутності його вільного волевиявлення та непідписання ним жодних документів, суд виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі типового договору, що є публічним і договором приєднання. Фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є отримання постачальником підписаної заяви-приєднання або факт споживання природного газу, або оплата рахунку.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що відсутність його фізичного підпису на заяві-приєднанні є підставою для визнання договору недійсним. Законодавство, що регулює сферу житлово-комунальних послуг, передбачає спрощену процедуру укладення таких договорів. Оскільки позивач залишався зареєстрованим за адресою надання послуг, на його ім`я було відкрито особовий рахунок, і він не звертався до оператора ГРМ чи постачальника із заявою про припинення газопостачання або розірвання договору у зв`язку з відчуженням майна (як того вимагають Правила), договірні правовідносини між сторонами вважаються такими, що тривали.

Більше того, суд наголошує, що визнання договору недійсним не може бути інструментом для ухилення від виконання грошового зобов`язання, яке вже підтверджено судовим рішенням.

Правочин може бути визнаний недійсним лише за наявності дефектів волі, форми чи змісту безпосередньо в момент його вчинення. Позивач не довів наявності таких підстав, передбачених статтею 203 ЦК України, а його аргументи фактично зводяться до заперечення факту надання послуг (непроживання у квартирі), що вже було предметом дослідження у справі №401/1556/22. Визнання публічного договору приєднання недійсним за обставин, коли споживач не здійснив передбачених законом дій для відмови від послуг, суперечить суті зобов`язального права та принципу добросовісності.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов?язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства, що закріплена у пункті 6 частини другої статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення ім?ям України. Судове рішення є обов?язковим до виконання.

Вказаний конституційний принцип дістав своє відображення та імперативне закріплення у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata).

У сталій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, зазначений принцип роз?яснено, зокрема, у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) та «Устименко проти України»:

Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни обов?язкових для виконання судових рішень мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскільки рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 у справі № 401/1556/22 набрало законної сили 28.10.2024 за результатами апеляційного перегляду, воно є остаточним, обов?язковим до виконання і не може піддаватися сумніву або перегляду шляхом ініціювання нового позову між тими самими сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов?язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційні факти звільняють від необхідності повторного збирання, подання та дослідження доказів.

Судом встановлено тотожність суб?єктного складу учасників та предмета правовідносин у справі № 401/1556/22 та у цій справі. Таким чином, обставини щодо: - наявності у ОСОБА_1 статусу споживача природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ; - факту укладення (акцептування) договору постачання природного газу побутовим споживачам; - наявності та розміру заборгованості в сумі 48 138,17 грн за період з січня 2019 по жовтень 2022 року, є встановленими, законними та не підлягають повторному спростуванню чи доведенню. Аргументи позивача про його виїзд за кордон та продаж квартири у 2006 році вже досліджувалися судами у межах попередньої справи і були відхилені як безпідставні.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Перелік чинних способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання договору недійсним та скасування грошового зобов?язання за наявності чинного судового рішення про стягнення коштів за цим договором не є належними та ефективними способами захисту. Вони не спрямовані на захист порушеного права, а використовуються позивачем виключно як спроба повторного розгляду вже вирішеної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач обрав процесуально неналежний спосіб захисту, намагаючись через подання нового позову ініціювати перегляд та скасування наслідків судового рішення у справі № 401/1556/22, яке набрало законної сили. Обставини, на які посилається позивач, вже були предметом судового розгляду, мають преюдиційне значення і не можуть бути переоцінені судом у цій справі.

З огляду на встановлені фактичні обставини та положення матеріального і процесуального права, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними, не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання договору недійсним та скасування грошового зобов`язання.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Копію судового рішення в порядку, визначеному ст.272 ЦПК України, направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 01 червня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження за адресою: вул. Шолуденка буд.1 м. Київ, код ЄДРПОУ 40121452.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом