Рішення № 137146208, 25.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1512/25

Номер провадження №2/351/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Мартинюка В.І.

з участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивачки ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , спадкодавець, баба чоловіка позивачки. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, право власності на яку було посвідчене державним актом серії ІІІ-ІФ № 016976, виданим 20 лютого 2001 року на ім`я ОСОБА_6 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась. Згідно заповіту все своє майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_5 в управління спадковим майном вступив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №016976, виданого 20 лютого 2001 року на ім`я « ОСОБА_6 », яку він відповідно успадкував від ОСОБА_5 . Заповіт від імені ОСОБА_7 не посвідчувався, спадкова справа після його смерті заведена. На день смерті ОСОБА_7 з ним були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Отже, всі зазначені вище особи, окрім ОСОБА_8 , вважаються такими, що прийняли спадщину і є спадкоємцями ОСОБА_7 першої черги за законом, а тому кожному із них належить по 1/4 частини спірної земельної ділянки, в тому числі і позивачці.

На даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_7 , помер.

Позивачка отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №016976, виданий 20 лютого 2001 року, тобто після смерті ОСОБА_5 .

Представник позивачки просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частини земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданого 20.02.2010 на ім`я « ОСОБА_6 » в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивачки адвокат Зленко В.А. у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримують повністю, просили їх задовольнити та справу розглядати без участі позивача та його представника (а.с. 144).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, рішення винести на розсуд суду (а.с. 74).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка В.І. від 10 жовтня 2025 року позовну заяву адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно залишено без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків, зокрема позивачці ОСОБА_1 слід зазначити інформацію про ціну позову, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом саме на дату звернення з позовом, надати належні докази на підтвердження такої вартості, з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору, доплатити різницю судового збору, визначену відповідно до вимог закону та надати суду відповідні платіжні документи, що підтверджують сплачений судовий збір за позовні вимоги.

17 жовтня 2025 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_4 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лахнюк О.М. витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 17/2025, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 .

30 січня 2026 року на адресу суду надійшли копії матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 .

16 лютого 2026 року від представника позивачки ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заява про виклик свідків.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

25 травня 2026 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника. Клопотання позивачки про виклик свідків просили суд залишити без розгляду. Позовні вимоги підтримують повністю, просили їх задовольнити.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 11.09.2018 Снятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Рудники (а.с. 12).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданого 20.02.2001, ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 0,89 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Рудниківської сільської ради з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 476 (а.с. 13).

Згідно з копією довідки, виданої Заболотівською селищною радою с. Рудники 15.09.2025 № 202, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка записана в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданому 20.02.2001, та особа, яка зазначена у списку власників сертифікатів Рудниківської сільської ради під № 472, а також особа, яка зазначена в списку громадян-членів сільськогосподарського кооперативу «Золотий Колос», який додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ІФ б/н від 25.06.1998 під № 26, є одна і та сама особа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 13, свідоцтво про смерть від 11.09.2018 серії НОМЕР_2 (видане повторно) в с. Рудники Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 20).

Із копії довідки, виданої Заболотівською селищною радою с. Рудники від 15.09.2025 № 203 земельна ділянка площею 0,89 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дійсно належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданого 20.02.2001 на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 21).

У відповідності до копії відповіді Заболотівської селищної ради від 11.04.2025 № 896/02-34 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , була внесена до Списку громадян власників сертифікатів Рудниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області під номером 472 (а.с. 26).

Згідно з копією списку громадян- власників сертифікатів Рудниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 внесена в список під № 472 (а.с. 27 зв.).

Із копії державного акту на право колективної власності на землю серії ІФ, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області 16.05.2025, вбачається, що цей державний акт видано с/с «Золотий Колос» с. Рудники для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_6 включена в список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства під № 26 (а.с. 29-39).

У відповідності до копії довідки, виданої Заболотівською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області 22.01.2025 № 33, на день смерті ОСОБА_5 , 1917 р. нар., в господарстві по АДРЕСА_2 ніхто не був зареєстрований. Заповіт від імені померлої ОСОБА_5 , 1917 р. нар., на території с. Рудники посвідчувався і зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за № 10 від 26.04.1999. Після смерті ОСОБА_5 , 1917 р. нар., в управління спадковим майном вступив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).

Із копії заповіту від 26.04.1999, посвідченого виконавчим комітетом Рудниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_6 все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те на що вона за законом матиме право на день смерті, заповіла ОСОБА_7 (а.с. 16).

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.03.1962 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с. 47).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 . Її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 93).

У відповідності до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб 21.11.1970 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрували шлюб (а.с. 111-112).

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 22.10.1983, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб. Прізвище чоловіка після укладення шлюбу ОСОБА_15 , дружини ОСОБА_15 (а.с. 41).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 29.01.2010 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 40).

Із копії витягу про зі Спадкового реєстру № 80038780, дата видачі 10.02.2025, вбачається, що після смерті ОСОБА_7 у спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа № 73626199, номер справи у нотаріуса № 17/2025 (а.с. 43).

У відповідності до копії довідки, виданої Заболотівською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області 22.01.2025 № 34 за ОСОБА_7 , 1962 р. нар., який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , числиться майно. На день смерті крім померлого ОСОБА_7 в господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - дружина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , - син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , - дочка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , - онука. Заповіт від імені ОСОБА_7 , 1962 р. нар., на території с. Рудники не посвідчувався (а.с. 44).

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лахнюк О.М. від 27.02.2025 №88/02-14, після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 17/2025 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від 10 лютого 2025 року дружини померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 нар. Заяв від інших спадкоємців не надходило (а.с. 45).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 89/02-14 від 27 лютого 2025 року приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лахнюк О.М, ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,89 га, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, Рудниківська сільська рада , після смерті чоловіка ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданий Рудниківською сільською радою 20.02.2001 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 476 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 46).

Отже, з досліджених у судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачкою свого права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку, що є предметом спору, регулювалися Земельним кодексом України 1990 року.

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Згідно з ст. 6 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

У відповідності до положень ст. 17 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до ст. 22 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.

Статтею 23 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Постановою КМУ від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», затверджено форму сертифікату на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член кооперативного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , який прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_5 , однак за життя не оформив право на спадкове майно, зокрема на спірну земельну ділянку. Позивачці нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку через те, що державний акт на спірну земельну ділянку виданий на ім`я померлої ОСОБА_6 після її смерті, а тому позивачка не оформила у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та позбавлена можливості захистити своє право власності у позасудовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Суд вважає, що право позивачки, у зв`язку з тим, що остання вчинила усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивачка має право на звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.

З наданих суду документів вбачається, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976 виданого 20.02.2001, ОСОБА_6 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,89 га, яка розташована на території Рудниківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3. Однак за життя ОСОБА_5 не отримала Державного акту на право приватної власності на землю, а зазначений правовстановлюючий документ був виданий вже після її смерті.

Отже, предметом спору в цій справі є земельна ділянка загальним розміром 0,89 га, розташована на території Рудниківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, яка відповідно до державного акту належала бабусі чоловіка позивачки, яку успадкував чоловік позивачки, однак не оформив свої прав на земельну ділянку, та яку бажає успадкувати позивачка.

Відповідно до пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2), згідно зі статтею 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену на місцевості. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.08.2008 судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Тобто, право на земельну частку (пай), на який особа мала право за життя, але не встигла оформити, виникає лише у тому разі, коли померла особа була включена до державного акту на право колективної власності на землю.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК України.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_7 має право на спадкування за законом спадкового майна, яке залишилось після смерті останнього, зокрема й на спірну земельну ділянку, оскільки позивачка прийняла спадщину та не відмовлялася від її прийняття.

Право власності спадкодавця ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджено копією Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 25.06.1998 спілці селян «Золотий Колос» с. Рудники, доданим до Акту списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, в якому під № 26 зазначено ОСОБА_5 та копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976 від 20.02.2001. Після смерті ОСОБА_5 все майно померлої успадкував ОСОБА_7 , який фактично вступив у володіння спадковим майном, однак за життя не оформив своїх спадкових прав.

За нормами ЦК УРСР фактичний вступ у володіння спадковим майном свідчить про прийняття спадщини, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що «згідно зі статтею 549 ЦК Української PCP визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивачки, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивачки в даному випадку буде несправедливим.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частини земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ІФ № 016976, виданого 20.02.2010 на ім`я « ОСОБА_6 » в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 3, смт. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355355.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК