Постанова № 137146108, 04.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6913/25

Провадження № 3/345/10/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 року м.Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Гапоненко Р.В. розглянувши матеріали справи, що надійшли з Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

27.11.2025 о 18 год 20 хв в м.Калуш, по вул.Височана,72, ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_2 не обрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного інтервалу здійснив зіткнення з автомобілем Мітсубісі Оутлендер д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався йому на зустріч, після чого з`їхав у кювет. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушив п.12.1, п.13.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

27.11.2025 о 18 год 20 хв в м.Калуш, по вул.Височана,72, ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_2 перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. На вимогу пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння, водій відмовився чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмові пояснення в яких вказав, що працівники поліції його не зупиняли під час керування транспортним засобом, оскільки він не перебував за кермом автомобіля та не здійснював руху транспортним засобом. Коли працівники поліції прибули на місце події, повідомив, що алкогольних напоїв він не вживав та у стані алкогольного чи іншого сп`яніння не перебуває. Під час спілкування з працівниками поліції зазначав, що готовий пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, оскільки впевнений у відсутності у нього стану сп`яніння, та пропонував поїхати до медичного закладу для проведення такого огляду. З цією метою він сів у службовий автомобіль працівників поліції, розраховуючи, що його буде доставлено до медичного закладу для проведення огляду. Однак до медичного закладу його так і не було доставлено, медичний огляд проведений не був, хоча він не заперечував проти його проведення та був готовий його пройти.Також вказав, що, з матеріалів справи вбачається, що відеофіксація події здійснювалася окремими фрагментами з нагрудних бодікамер працівників поліції, між якими наявний значний часовий розрив, один із відеофайлів здійснювався вже з іншої бодікамери. Таким чином відеозапис не відображає безперервно весь перебіг події та спілкування з працівниками поліції, зокрема відсутня безперервна фіксація моменту пропозиції пройти огляд та його відмови. Вважає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували: факт його керування транспортним засобом; факт його перебування у стані сп`яніння; належне проведення процедури огляду; наявність відмови від проходження огляду.

До суду надійшло клопотання захисникаОСОБА_1 адвоката Федоришин І.В. в якому просить суд закрити провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зокрема вказала, щоорганом, який склав протокол, не доведено факту керування транспортним засобом, наявності складу та події адміністративного правопорушення. Вважає, що матеріали справи містять лише фрагменти відеозаписів із істотними часовими розривами та пояснення, що складені працівниками поліції. Оскільки в матеріалах справи відсутні незалежні докази, свідки події, належне підтвердження технічних засобів відео фіксації, документальне оформлення припинення відеофіксації та заміни бодікамери, однозначна та усвідомлена відмова від огляду, це унеможливлює встановлення об`єктивної істини у справі та виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, адвокат Федоришин І.В. подала до суду клопотання про визнання відеозаписів з нагрудних бодікамер такими, що не можуть бути використані як допустимі докази у справі, та про неврахування їх при вирішенні справи, яке мотивує тим, що вказані відеозаписи не відповідають вимогам допустимості доказів, оскільки: відеофіксація не є безперервною; відсутні процесуальні та службові документи, які б підтверджували належне застосування, облік та збереження відео; на відео не зафіксовано роз`яснення прав та правових наслідків; на відео відсутня однозначна усвідомлена відмова від огляду; у справі наявні неусунуті сумніви щодо повноти, цілісності та автентичності відеофайлів. Між відеофайлами: № 12 (19:35) та № 13 (20:17) наявний істотний часовий розрив. У межах цього проміжку часу: відсутній будь-який відеоконтроль за діями працівників поліції; не зафіксовано ключові процесуальні дії, які мають значення для оцінки події та правомірності дій поліцейських, не зафіксовано перебування та поведінку особи. Відсутність безперервності фіксації унеможливлює перевірити чи не було впливу на особу; чи були йому належно роз`яснені права. Жоден з долучених відеофайлів не містить чіткої процесуальної фіксації: - роз`яснення прав особи, передбачених ст. 268 КУПАП; роз`яснення правових наслідків "відмови" від огляду. Натомість зафіксовані повторні побутові репліки типу «їдемо / не їдемо», які не можуть замінити належного роз`яснення прав та наслідків у розумінні закону. З відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював готовність їхати до медичного закладу, перебував у стані стресу та дезорієнтації після ДТП, не формулював чіткої та остаточної відмови, а його відповіді є суперечливими й ситуаційними. Вважає, що відеозаписи не можуть бути покладені в основу висновку про вину та підлягають неврахуванню судом при оцінці доказів.

Також, адвокат Федоришин І.В. подала до суду доповнення до клопотання про закриття провадження у справі в якому зазначила, що під час судового розгляду поліцейський СРПП Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Поповчак А.І., надав пояснення якими підтвердив, що: факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 він особисто не бачив; момент руху транспортного засобу ним не фіксувався. Крім того, підтвердив обставини, які свідчать про відсутність відмови від проходження огляду. Зокрема встановлено, що ОСОБА_1 висловлював готовність пройти медичний огляд; погоджувався їхати до медичного закладу; фактично сідав до автомобіля з цією метою. Разом з тим, його не було доставлено до медичного закладу. Свідок ОСОБА_2 не зміг пояснити коли саме було роз`яснено право на проходження медичного огляду та чи роз`яснювались наслідки відмови ОСОБА_1 .

Крім того, адвокат Федоришин І.В. подала до суду клопотання в якому просить суд закрити провадження у справі за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зокрема вказала, що у матеріалах справи наявні істотні прогалини, суперечності та недоліки оформлення, які не дають можливості встановити: чи саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу у момент ДТП; який саме механізм дорожньо-транспортної пригоди мав місце; які конкретні дії або бездіяльність ОСОБА_1 перебували у прямому причинному зв`язку з настанням наслідків; чи були пошкодження транспортних засобів спричинені саме тією подією, яка описана у протоколі; чи правильно працівниками поліції визначено пункт Правил дорожнього руху, який нібито був порушений; чи були матеріали ДТП оформлені відповідно до вимог КУпАП та Інструкції MBC №1395. Вважає, що матеріали справи не містять належного та беззаперечного доказу того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу у момент ДТП. З наявних матеріалів вбачається, що працівники поліції прибули вже після події. Відеозаписи, долучені до справи, не фіксують безпосередньо моменту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та не фіксують моменту самої дорожньо-транспортної пригоди. Також у матеріалах справи відсутні незалежні свідки, які б безпосередньо бачили, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент ДТП. Потерпілий, не надав самостійних, чітких і беззаперечних відомостей про те, що він достовірно знає, хто саме перебував за кермом транспортного засобу. Більше того, з наявних у справі матеріалів не вбачається, що потерпілий особисто знав ОСОБА_1 , міг його впевнено ідентифікувати як водія та безпосередньо бачив його за кермом саме в момент ДТП. Крім того, потерпілий не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, а також не наполягав на тому, що йому необхідне відшкодування шкоди. У матеріалах справи наявні фотозображення транспортних засобів після ДТП однак такі фотоматеріали не фіксують: моменту ДТП; особу водія; траєкторію руху транспортних засобів; дії кожного з учасників перед зіткненням; момент виникнення небезпеки; технічну можливість уникнення зіткнення; причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і пошкодженнями.

Також, адвокат Федоришин І.В. подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі в обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовець та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_4 . Під час проходження військової служби ОСОБА_1 виконує завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України, що об`єктивно обмежує його можливість своєчасно з`являтися до суду, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення та реалізовувати своє право на захист у повному обсязі. На підставі викладеного просить провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності до за ч.1 ст.130 КУпАП зупинити до моменту звільнення його з військової служби.

В судовому засіданні адвокат Федоришин І.В. подані нею клопотання підтримала, просила суд закрити провадження у справі за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні був допитаний працівник поліції ОСОБА_2 , який пояснив, щовін прибув на місце події із напарником ОСОБА_3 27.11.2025, де вони виявили автомобіль, що знаходився у кюветі. У водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тому йому було запропоновано пройти огляд в встановленому законом порядку, від чого він відмовився. Зйомка подій велася безперервно на бодікамери, однак вони розрядилися, а тому в подальшому відеофіксація здійснювалася на портативний відеореєстратор, який начальником СРПП було передано поліцейському Бабію В.М.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У клопотанні адвокат Федоришин І.В. просить застосувати за аналогією закону положення ч.1 ст.335 КПК України, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вирішуючи вказане клопотання суд приходить до наступного висновку.

Вищевказана норма закону була прийнята 14.04.2022, набрала чинності 01.05.2022.

Проте, у КУпАП такі зміни не були внесені, що свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення в умовах воєнного стану у зв`язку із призовом на військову службу за мобілізацією обвинувачених саме кримінальних проваджень. Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. Натомість, в силу приписів ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не є обов`язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до положень п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертоюстатті 277 КУпАП.

Частиною 4 ст.277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та суспільства.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантованийстаттею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 28.04.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 07.05.2026 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 27.02.2026 по 27.02.2026, з 02.03.2026 по 30.04.2026.

Водночас, з метою реалізації права на захист, ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги від 05.01.2026 з адвокатом Федоришин І.В.

Відповідно до виданого на підставі цього договору, ордеру серії АТ №1124148 повноваження адвоката не обмежені.

Таким чином, у судовому розгляді справи бере участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Федоришин І.В., який відповідно має такі ж права, що і особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вказане свідчить, що сторона захисту не позбавлена можливості ознайомити із такими і свого підзахисного, а також з`ясувати у нього позицію щодо поставленого йому у провину адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та виробити відповідну позицію захисту.

Оскільки суд не встановив об`єктивної неможливості розгляду справи, враховуючи, що обов`язкова участь особи у розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачена, ОСОБА_1 не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого захисника, а останній у клопотанні не навів в чому полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд також зауважує, що норми права щодо зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період покликані забезпечити як право особи брати участь у розгляді справи, так і право захищати себе особисто чи через представника. Як вище вказано, ОСОБА_1 уклав договір із захисником для забезпечення здійснення права на захист, а відтак у даній справі зупинення провадження не сприятиме легітимній меті, натомість становитиме невиправдану затримку у розгляді справи.

Відтак об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Суд, враховуючи клопотання адвоката Федоришин І.В., письмові пояснення ОСОБА_1 , пояснення працівників поліції, дослідивши матеріали адміністративної справи та переглянувши відеоматеріали, якими зафіксовано події, які мали місце 27.11.2025 за участі ОСОБА_1 оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно пункту 12.1 Правил дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 13.3 Правил дорожнього руху передбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Із змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому доводиться відомостями, які містяться у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 525521 від 27.11.2025 та серії ЕПР1 № 525514 від 27.11.2025, які складено відповідно до вимог діючого законодавства, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення складені на бланку відповідного зразка з серійним номером, уповноваженими на те особами.

В протоколах, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративних правопорушень, зазначених у ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, за якими складено протоколи.

Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 від підпису відмовився, на підставі ст. 63 Конституції України від пояснень також відмовився. Жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу незаконного складання протоколу, ОСОБА_1 не викладено та не заявлено ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні на окремому аркуші.

Як вбачається з протоколу серії ЕПР1 № 525521 від 27.11.2025 про адміністративне правопорушення, водій з наявними ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Встановлено наступний порядок огляду водія на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Зі змісту протоколу та матеріалів справи слідує, що працівниками поліції були виконані зазначені вимоги закону, відмова водія від проходження в установленому порядку огляду для визначення стану сп`яніння відбулася із застосуванням технічних засобів відеозапису.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи долучено:

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

акт відсторонення особи від керування транспортним засобом;

акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу;

рапорт працівника поліції Лехман Б., в якому він зазначив, що 27.11.2025 о 18:35 надійшло повідомлення зі служби 102 від невідомого громадянина, про те, що м. Калуш, вул. Височанка, автомобіль ймовірно Рено Меган д.н.з. не запамятав зїхав у кювет, зі слів заявника водій перебуває у стані спяніння. Заявник проїхав повз. В ході реагування на дане повідомлення прибувши на місце виклику було встановлено що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_5 здійснив зіткнення з автомобілем Мітсубісі Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_3 який рухався йому на зустріч, після чого з`їхав у кювет. На місці ОСОБА_1 не пред`явив документи на право керування транспортним засобом. Також у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі на що водій відмовився;

схему місця ДТП;

фотосвітлини з зображенням місця події;

пояснення ОСОБА_4 з яких вбачається, що він близько 18.20 год 27.11.2025 рухався в м.Калуш, по вул.Височана, на автомобілі Мітсубісі Оутлендер д.н.з. НОМЕР_3 та побачив як йому на зустріч рухається автомобіль Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_2 , водієм був ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, останній не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з його автомобілем;

постанову серії ЕНА №6235968 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено відеозаписи, які долучені до матеріалів справи.

Зі вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом. Працівниками поліції було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 вказав, що відмовився проходити огляд.

Процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції та відмова від проведення огляду на стан сп`яніння свідчила про те, що він повністю визнавав факт керування транспортним засобом.

Жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності пропонування пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не висловлював.

Суд приходить до переконання, що клопотання адвоката Федоришин І.В. про визнання відеозаписів з нагрудних бодікамер такими, що не можуть бути використані як допустимі докази у справі, та про неврахування їх при вирішенні справи, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. 2 Розділу І "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Аналіз зазначених вище положень Інструкції у їх взаємозв`язку із вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави стверджувати те, що відеозапис, який зроблений за допомогою портативного відеореєстратора поліцейського може бути визнаний доказом лише у тому разі, коли ним безперервно зафіксовані у спосіб, достатній для сприйняття іншими особами, факт виявлення адміністративного правопорушення, проведення відповідних процесуальних дій та фіксування результатів цих дій.

На виконання постанови суду від 19.01.2026 Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області надано відповідь з якої вбачається, що 27.11.2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 здійснювалось екіпажем СРПП в складі поліцейського рядового поліції Поповчака А.І. та інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_3 .

Поліцейські у своїй діяльності керуються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 (далі Інструкція). Під час здійснення повноважень поліцейськими, портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Пунктом 3, розділу І Інструкції, портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються полцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Вищезазначеному екіпажу СРПП Калуського РВП відповідно до Журналу обліку видачі та повернення портативного відеореєстратора та карт пом`яті, копіювання цифрової інформації. видавалися портативні відеореєстратори марки «Tecsat BDC 43 GWCP» з інвентарними номерами, поліцейському СРПП ОСОБА_2 №18150256/11, інспектору СРПП Бабію В.М. - №18150256/12, на котрі і здійснювалась відеофіксація.

Оскільки, відповідно до рапортів поліцейського Поповчака А.І. та Інспектора СРПП Бабія В.М., в яких зазначено, що під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передані їм портативні відеореєстратори розрядилися. А тому, файл з назвою «20251127201717_0039» здійснювався на портативний відеореєстратор марки «Tecsat BDC 43 GWCP» з інвентарним номером 18150256/46, який начальником СРПП було передано поліцейському Віталію Бабію.

Копіювання та видача інформації із стаціонарної системи проводилась відповідальною особою на підставі письмового доручення керівника органу, а саме: рапорта поліцейського, з резолюцією керівника органу про дозвіл на копіювання та видачу відеозапису, про що зроблено відмітку в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозаписи працівникам органу, підрозділів поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док стації, без коригування.

Інструкцією не передбачаються витяги про підтвердження часу увімкнення/вимкнення відеозапису безперервність/перерви, відсутність втручання у файли, цілісність відео (контрольні суми/інший спосіб підтвердження).

Суд встановив, що відеозаписи на диску, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, який є не пошкодженим, містять дату та час фіксації та є безперервними у хронології подій, які мали місце 27.11.2025, їх же кількість зумовлена особливостями роботи записуючого приладу та тим, що відеозаписи зафіксовано на портативні відео реєстратори, які в ході зйомки розрядилися та були замінені іншим портативним відеореєстратором марки «Tecsat BDC 43 GWCP» з інвентарним номером 18150256/46, який начальником СРПП було передано поліцейському Віталію Бабію.

Щодо припущення захисника про те, що в зв`язку з тим, що між відеофайлами: № 12 (19:35) та № 13 (20:17) наявний істотний часовий розрив, у межах цього проміжку часу: відсутній будь-який відеоконтроль за діями працівників поліції; не зафіксовано ключові процесуальні дії, які мають значення для оцінки події та правомірності дій поліцейських, не зафіксовано перебування та поведінку особи. Відсутність безперервності фіксації унеможливлює перевірити чи не було впливу на особу; чи були йому належно роз`яснені права. Такі твердження грунтуються на припущеннях, які не можуть покладатися в основу для задоволення клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Натомість працівниками поліції на виконання вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП на відеозаписі зафіксовано факт виявлення адміністративного правопорушення, проведення відповідних процесуальних дій та фіксування результатів цих дій в повному обсязі, що в свою чергу дає змогу встановити чітку хронологію подій.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд вважає, що матеріали справи не містять відомостей про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву в тому, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5, 12.1, 13.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Отже, клопотання сторони захисту про закриття справи за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП вчинено ОСОБА_1 27.11.2025, тому строки накладення адміністративного стягнення на нього на момент розгляду справи закінчились.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За цієї обставини провадження в справі слід закрити за закінченням строку накладення адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Правопорушення, за вчинення якого притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , входить до глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» та належить до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв`язку із чим при прийнятті рішення суд не бере до уваги особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП доведена повністю, суд вважає за необхідне застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

У зв`язку з накладення адміністративного стягнення, згідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 9, 36, 38, 40 1, ст.124 ч.1 ст.130, 221, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрити на підставі ст. 38 і п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, за наступними реквізитами: отримувач ГУК в Ів.-Франк.об/Ів.-Фран.о/ 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ)- 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) - UA148999980313070149000009001.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця - 665,60 гривень судового збору (Отримувач коштів:ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: