Рішення № 137145442, 28.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2974/26

провадження № 2/208/3737/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2974/26 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 11.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №9201921, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 32975 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 грн.

- прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 22275 грн.

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 700 грн.

25.06.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №9201921 від 11.02.2024року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 року по цивільній справі № 208/2974/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Згідно із відповіддю № 2463559 від 16.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ..

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі № 208/2974/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

20.04.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Сікорська І.С. подала до суду відзив на позовну заяву.

У Відзиві на позов представник відповідача, заперчуючи проти позовних вимог, посилається на таке.

1)В матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до Позивача, зокрема відсутні договори факторингу (усутупки прававимоги) з усіма сторінками, реєстр боржників, акти приймання передачі та доказиоплати за договорами факторингу. Тобто, відсутні належні та допустимі докази, щопідтверджували б наявність у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_2 , відповідно право на позов взагалі відсутнє.

2) Надалі представник вказує на недоведеність передачі позичальнику грошових коштів і зазначає, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками( ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

Підкреслює, що в матеріалах справи заяви про видачу грошових коштів, меморіальні ордери та інші первинні документи відсутні.

3) Акцентує увагу на відсутності належних доказів укладання кредитного договору. Посилається на статті 11 та 12 Закону «Про електронну комерцію»

Зауважує, що з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

В матеріалах справи відсутній кредитний договір № 694210 підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні.

4) Крім того, позивачем нараховано заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору з порушенням приписів ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі,або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієїсуми заборгованості за кредитом в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхомнаправлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідногопозову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбаченікредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуютьсяч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошовогозобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконаннягрошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовимивисновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року посправі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року по справі № 916/190/18, від 08листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі № 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі № 522/1528/15-ц.

Отже, відсотки за користування кредитними коштами, нараховані позивачемпоза межами строку кредитування не підлягають стягненню, оскільки вонинараховані поза межами строку кредитування.

5) Підкреслює несправедливість умов кредитного договору і зазначає, що відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» додоговорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім того, статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої, споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Проте, законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченного платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. По справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності,справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майново їсфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Загальна сума процентів по кредиту є майже в сім разів більша за тіло кредиту що становить непомірний тягар для відповідача.

6) Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 700,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживчекредитування».

Звертає увагу, що п.4 ч.1 ст.1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023у справі № 461/2857/20.

А у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.

7) Необгрунтованою є вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Зазначає, що витрати на правову дорпомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконани робіт та ціною позову.

Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором єнескладною, позовна заява складається з 5 аркушів та є типовою, відповідно адвокат не міг готувати її п`ять годин.

З урахуванням викладеного підстави для стягнення з відповідача витрат направову допомогу в сумі 8000,00 грн. відсутні.

Просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і розглянути справу без участі сторони відповідача.

На додаткове обгрунтування позовних вимог та спростування доводів представника відповідача позивачем 22.04.2026 р. надана Відповідь на Відзив, в якій акцентується увага на таких питаннях.

Щодо відступлення прав вимоги

Підкреслює, що сторонами за Договором відступлення прав вимоги№107-МЛ від 25червня 2024 року виконані усі необхідні дії з передачі-прийому прав вимоги до боржників Первісного кредитора: інформація, яка міститься у реєстрі боржників (додаток №1 до договору відступлення права вимоги), передана Кредитором Новому Кредиторові та є повною, достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у Документації і у Договорі та його додатках; розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 9201921від 11.02.2024 року було передано Первинним кредитором (ТОВ «Мілоан») позивачу.

З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 107-МЛ від 25 червня 2024 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 9201921 від 11.02.2024 року.

Зазначає, оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25 червня 2024 року містяться персональні дані інших осіб, тому представникПозивача не може надати повний Реєстр боржників, а надає витяг з зазначенням права вимоги по конкретному Кредитному договору.

Щодо укладання Кредитного договору

Вказує, що 11.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9201921 на суму 10 000,00 грн., зі сплатою комісії та відсотків за користуваннякредитними коштами.

Наголосив, що Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 9201921 від 11.02.2024 року.

На підтвердження правомірності тверджень, викладених у позовній заяві, позивачем до судубуло надано довідку про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу. Зазначений документ є офіційним підтвердженням від первинного кредитора, ТОВ "Мілоан", того, що фізична особа, ОСОБА_1 , був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційнійсистемі (ІТС) Товариства шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було направленона номер телефону, вказаний відповідачем у власноруч заповненій Анкеті-заяві на отриманнякредиту. Таким чином, надана довідка свідчить не лише про технічний факт надсилання коду, але й про завершення процедури ідентифікації відповідача в електронній системі кредитора відповідно до умов укладення договору споживчого кредитування. Це, у свою чергу, підтверджує належне волевиявлення сторін та вказує на укладення кредитного договору в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Кредитний договір № 9201921 від 11.02.2024 року був укладенний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в свою чергу ТОВ «Мілоан» підписали данний договір за допомогою КЕП. КЕП і використання одноразового ідентифікатора є електронними підписами в розумінні Закону України «Проелектронну комерцію», тому в даному випадку не порушено вимог щодо підписання даного Кредитного договору.

Окрім того, дата і час підписання договору одноразовим ідентифікатором Відповідачем та КЕП Директора ТОВ «Мілоан» зазначається на першій сторінці Кредитного договору № 9201921 від 11.02.2024 року.

Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків

Підкреслює, що частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Сума заборгованості Відповідача становить 32975 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024р. З них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 грн.

2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 22275 грн.

3. прострочена заборгованість за комісією становить 700 грн.

Нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до нижчезазначених пунктів Кредитного договору № 9201921 від 11.02.2024 року,а саме:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 гривень.

1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.02.2024 р. (дата надання кредиту)і складається з пільгового та поточного періодів.

1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується26.02.2024 р. (рекомендована дата платежу).

1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершенняпільгового періоду і закінчується 26.05.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та процентиза користування кредитом в рекомендовану дату платежу 26.02.2024 р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 26.05.2024 р.(останнього дня строку кредитування).

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 700.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1575.00 грн., якінараховуються за ставкою 1.05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен деньстроку користування кредитом протягом пільгового періоду.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20700.00 грн., якінараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишкукредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено за період з 11.02.2024 по 26.02.2024 року (відповідно до п.1.3.1 та 1.5.2. договору про споживчого кредиту):

1.05 % від 10000 грн становить 105.00 грн

105.00 грн х 15 днів = 1575.00 грн

Нарахування відсотківза користування кредитом за період з 27.02.2024 по 26.05.2024 року::

2.30% від 10000 грн становить 230 грн

230 грн х 90 днів = 20700.00 грн

Отже, загальна сума заборгованості становить : 10000 грн + 700 грн + 1575 грн + 20700грн = 32975 грн.

Нарахування відсотків поза межами строку кредитування, як про це зазначається у відзиві, не здійснювалось.

Зазначив, що в заяві на отримання кредиту № 9201921 (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 9201921 від 11.02.2024) також зазначається, що загальний строк кредитування становить 105 днів. З них пільговий період:15 днів, поточний період: 90 днів.

Щодо стягнення комісії за Кредитним договором

Зауважує, що ТОВ Фінансова Компанія «Мілоан» не є банківською установою і, відповідно, не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність».

Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту.

Встановлення ТОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була.

27.04.2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла довідка, у якій зазначенео, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Також вказано, що на даний рахунок 11.02.2024 року було зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача ТОВ «Кредит-Капітал» разом з позовними вимогами просить розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

Відповідач, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явились, разом з відзивом на позов представник відповідача просить розгляд справи здійснювати за відсутності сторонни відповідача.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 11.02.2024 року ОСОБА_1 заповнив анкету-заяву на кредит №9201921.

03.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_5 укладено Договір про споживчий кредит №9201921.

Відповідно до зазначеного договору погоджено наступні істотні умови:

-Сума кредиту 10000,00 грн.,

-Загальний строк кредиту 105 днів з 11.02.2024 року (складається з пільгового та поточного періодів);

-Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.02.2024 року;

-Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 26.05.2024;

-Витрати позивачальника у пільговий період складають 2275 грн. в грошовому виразі, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 22975,00 грн. в грошовому виразі;

-Комісія 700,00 грн., яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту;

-Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1575.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду;

-Процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду- 20700.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено за період з 11.02.2024 по 26.02.2024 року (відповідно до п.1.3.1 та 1.5.2. договору про споживчого кредиту):

1.05 % від 10000 грн становить 105.00 грн

105.00 грн х 15 днів = 1575.00 грн

Нарахування відсотків за користування кредитом за період з 27.02.2024 по 26.05.2024 року:

2.30% від 10000 грн становить 230 грн

230 грн х 90 днів = 20700.00 грн.

Загалом нарахування процентів здійснено в межах строку дії кредитного договору.

11.02.2024 року також підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №9201921 від 11.02.2024 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронноо підпису одноразовим ідентифікатором, за наступними відомостями:

-Одноразовий ідентифікатор 619458;

-Дата і час відправки одноразового ідентифікаторат позичальнику 11.02.2024 року 17:23 год.

-Номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_2 ..

Згідно до платіжного доручення 122701329 від 11.02.2024 року, ТОВ «Мілоан на платіжну картку НОМЕР_3 було перераховано кошти в розмірі 10000,00 грн. згідно договору 9201921

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 17.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Також вказано, що на даний рахунок 11.02.2024 року було зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн.

За Договором відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25 червня 2024 року ТОВ «МІЛОАН» відступило права вимоги до своїх боржників за укладеними з ними кредитними договорами, у тому числі, за кредитним договором № 9201921 від 11.02.2024 р. на суму 32975,00 грн., що підтверджується Витягом від 10.09.2024 р. з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 107-МЛ від 25.06.2024 р. (у новій редакції згідно Додаткової угоди № 1 від 25.06.2024 р.)

Вирішуючи питання про доведеність або недоведеність позовних вимог, суд виходить з положень статті 89 ЦПК, яка встановлює таке:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПКУ при виборі і застосуванні норми права до спірнихправовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних нормправа, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуваням вказаних вимог процесуального закону суд приходить до таких висновків.

Щодо укладання кредитного договору

Позивачем вказано, що договір підписаний відповідачем шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором 619458 відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 9201921 від 11.02.2024 року.

На підтвердження правомірності тверджень, викладених у позовній заяві, позивачем до суду було надано довідку про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу. Зазначений документ є офіційним підтвердженням від первинного кредитора, -ТОВ "Мілоан", того, що фізична особа, ОСОБА_1 , був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону, вказаний відповідачем у власноруч заповненій Анкеті-заяві на отримання кредиту. Таким чином, надана довідка свідчить не лише про технічний факт надсилання коду, але й про завершення процедури ідентифікації відповідача в електронній системі кредитора відповідно до умов укладення договору споживчого кредитування. Це, у свою чергу, підтверджує належне волевиявлення сторін та вказує на укладення кредитного договору в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Кредитний договір № 9201921 від 11.02.2024 року був укладенний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в свою чергу ТОВ «Мілоан» підписали данний договір за допомогою КЕП. КЕП і використання одноразового ідентифікатора є електронними підписами в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», тому в даному випадку не порушено вимог щодо підписання Кредитного договору № 9201921 від 11.02.2024 року.

Про доведеність цієї обставини свідчить й детальний опис процесу оформлення та розгляду заяви № 9201921, в якому посекундно вказуються усі кроки сторін при обміні електронними повідрмленнями при укладанні договору.

Суд підкреслює, що відповідач, оспорюючи факт укаладання кредитного договору, у той ж час, не заявив ніяких клопотань про витребування необхідних доказів на підтвердження своєї позиції. Тобто, застосував концепцію «негативного доказу», не надаючи доказів своїм твердженням і покладаючи обов`язок спростування цих доводів на іншу сторону.

Неприпустимість використуваннятакої концепції підкреслюється у постанові Верховного Суду від 27травня 2020 року по справі № 2-879/13, в якій наголошується, що «сторони неможуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона їїне спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу самаконцепція змагальності втрачає сенс...».

До того ж, відповідач протягом всього часу з моменту укладання цього договору не звертався з позовом про визнання його недійсним в цілому або окремих його частин недійсними.

Судова практика розгляду аналогічних спорів, виходить з того, що генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє ключі та у випадку їх співпадіння, заявка/договір вважаються підписаними.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений, колегія суддів вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію`вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» грунтуються на належним чином укладеному між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» кредитному договорі від 11.02.2024 р.

Щодо доведеності факту перерахування крошових коштів відповідачу

Оцінюючи твердження представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів, а тому відсутність правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, суд виходить з того, що статтею 81 ЦПК на відповідача також покладається обов`язок надання доказів обставинам, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог.

Суд зазначає, що і у даному випадку представник відповідача користується концепцією «негативного доказу», хоча зі свого боку, на підтвердження свого заперечення міг б надати довідку банку, який емітував його картку № НОМЕР_3 , про ненадходження кредитних коштів або про спростуваня її належності саме відповідачу.

Суд в якості доказу перерахування кредитних коштів в сумі 10000,0 грн. приймає Платіжне доручення 122701329 від 11 лютого2024 року, надане кредитодавцем банку «ПриватБанк». За цим дорученням отримувачем коштів вказується ОСОБА_1 ;призначення платежу: кошти згідно договору 9201921, кредитний рахунок № НОМЕР_4 *88.

Факт перерахування коштів позичальнику також підтверджується Випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 9201921 від 11.02.2024 р. ( ОСОБА_1 ).

Суд враховує висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17, в якій зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки.

Суд враховує, що ТОВ «МІЛОАН» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється посередниками.

З цієї причини позивач не може надати виписку з карткового рахунку позичальника.

Безумовним доказом отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10000,0 грн. свідчить надана суду 17.04.2026 р. Акціонерним товариством «КБ «ПриватБанк» інформація про те, що на ім`я ОСОБА_6 емітовано карту № НОМЕР_1 . По вказаному рахунку 11.02.2024 р. було нараховано 10000,0 UAN.

Щодо нарахування процентів і дотримання принципу справедливості

Суд виходить з таких положень правових норм.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

При цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу встановлена обов`язковість договору для обох сторін.

Правовідносини, що є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі договору приєднання (стаття 634 ЦКУ), тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Ці правовідносини регламентуються нормами §§1 та 2 Глави 71 Цивільного кодексу, Законом України «Про споживче кредитуванн» тощо.

Стаття 1046 Цивільного кодексу визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Аналогічним чином кредитні правовідносини регламентує і стаття 1054 ЦКУ

Відповідно до статті 1050 ЦКУ (Наслідки порушення договору позичальником):

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Представник відповідача у своєму Відзиві на позов стверджує, що позивачем проценти за користування кредитними коштами нараховані також за межами строку кредитування, що суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року усправі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.02.2024 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Пунктом 1.3.1. визначається Пільговий період, який складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.02.2024 р. (рекомендована дата платежу).

А пунктом 1.3.2. визначений Поточний період у 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 26.05.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Крім того, в заяві на отримання кредиту № 9201921 також зазначається, що загальний строк кредитування становить 105 днів. З них пільговий період: 15 днів, поточний період: 90 днів.

Підкреслює, що загальна сума процентів по кредиту є майже в сім разів більша за тіло кредиту що становить непомірний тягар для відповідача.

Що стосується твердження про несправедливість умов кредитного договору з посиланням на статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтю 21 Закону «Про споживче кредитування», суд підкреслює, що зазначені норми Закону «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов в договорах, зокрема є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Ці вимоги деталізовані у статті 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

Однак, суд зазначає помилковість посилання представника позивача на частини 2 та 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно яким:

- у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу;

- сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;

- сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Помилковість посилання на вказані правові норми полягає у тому, що представник відповідача припустився невірного граматичного трактування тексту цих норм. У частина другій статті 21 Закону йдеться саме про розмір пені за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, а не про розмір процентів.

А в частині третій статті 21 Закону вказується про сукупну суму неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань. Нарахування процентів за користування кредитними коштами не є відповідальністю за порушення зобов`язання, а виступає договірною умовою надання кредиту.

Тому неспроможним є посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, в якій ВП ВС дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тобто, йдеться про застосування принципів разумності, справедливості та пропорційності саме до застосування санкцій за порушення зобов`язання за договором, а не про зменшення самого зобов`язання.

До того ж, слід враховувати, що наведені положення статті 21 Закону «Про споживче кредитування» застосовуються до випадків, коли загальний розмір кредиту за договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата в Україні у лютому 2024 року становила 7100 грн у місячному розмірі або 42,60 грн у погодинному. Цей розмір діяв з 1 січня до 1 квітня 2024 року, після чого відбулося підвищення до 8000 грн. Ці дані встановлені згідно із Законом "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Таким чином, на спірні правовідносини умови статті 21 Закону не розповсюджуються.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з положень Закону «Про споживче кредитування».

Стаття 12 цього Закону встановлює умови договору про споживчий кредит.

Її частина п`ята говорить про те, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом № 3498-IX від 22.11.2023 р. статтю 8 Закону «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5 такого зиісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Таким чином, під час укладання кредитного договору № 9201921 від 11.02.2024 року існувало законодавче обмеження денної процентної ставки, у зв`язку з чим перевищення цього розміру повинне розглядатися як нікчемна умова.

Оцінюючи вимогу позивача у частині стягнення процентів, суд враховує положення частини 4 статті 263 ЦПК, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що належне дослідження розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є процесуальним обов`язком суду. У разі незгоди з наданим розрахунком або його нечіткості, суд не просто має право, а зобов`язаний самостійно перерахувати суму боргу, а не відмовляти у позові повністю.

При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: «Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - ЦЕ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ОБОВ`ЯЗОК СУДУ».

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДІТ КАПІТАЛ» в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами є обгрунтованим і правомірними стосовно їх нарахування в межах строку дії договору, тобто, з 11 лютого по 26 травня 2024 року, що становить 10000,0 грн. х 1 % х 105 дн. = 10500,0 грн.

Подальший захист прав позивача повинен базуватися на положеннях частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо нарахування комісії

Розглядаючи цю вимогу, суд констатує, що у відповідності до частини 1 статті 81 ЦПК позивач зобов`язаний довести підстави для такої вимоги. Лише факт зазначення цього платежу у тексті кредитного договору не є достнім для покладання на позичальника обов`язку його сплачувати.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору від 11.02.2024 р. передбачається, що комісія за надання кредиту становить 700.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Тобто, встановлення цього платежу без його фактичного наповненнявідповідними зобов`язаннями з боку позикодавця є подвійною платою (разом з процентами за користування кредитними коштами)за надання однієї тиєй ж послуги.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, упорядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Якщо в кредитному договорі банк (кредитна установа) не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку. З урахуванням викладеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії є правильними.

На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ», що отримало право вимоги від ТОВ «МІЛОАН», не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору,а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі №582/202/22(провадження 61-15120ск23).

Отже, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,0 грн. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 10500,0 грн. за період з 11.02.2024 р. по 26.05.2024 р. Всього 20500,0 грн.

Щодо відступлення права вимоги

Умовами Договору передбачено, що кредитодавець має правовідступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чиделегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіхосіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника (п. 3.2.6. договору).

25 червня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» укладено договірвідступлення прав вимоги №107-МЛ, за яким до нового кредитора (ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ») перейшли права вимоги до відповідача.

Передача переходу прав вимоги оформлена актом передачи (з урахуванням Додаткової угоди до договору від 25.06.2024 р. № 1) від 10.09.2024 р.

Заміна кредитора не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

До того ж, суд враховує, що даний договір відступлення прав вимоги не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Наведене дозволяє зробити висновок про законність переходу права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК « КРЕДИТ КАПІТАЛ» і достатність наданих доказів про здійснення такого переходу прав.

Щодо судових витрат

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,4 грн. і витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8000,0 грн.

Позивачем на підтвердження витрат на послуги адвоката наданіДоговір про надання правової допомоги від 01.07.2025 р. № 0107 та Акт прийому-передачі виконаних робіт адвокатом № Д/17263 від 12.02.2026 р.

Згідно домовленості сторін вартість цих послуг становить 8000,0 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Статтею 141 ЦПК визначений порядок розподілу судових витрат між сторонами, згідно якому:

1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2662.40 грн., тому відшкодуванню підлягає: 2662.40грн. х 62,2 % = 1656,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 626, 628, 629, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «Фінансова компанія "Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, заборгованість за Кредитним договором № 9201921 від 11.02.2024 року в сумі 20500 (двадцять тисяч п`ятьсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «Фінансова компанія "Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, судові витрати:

- судовий збір в сумі 1656 (одна тисяча шістьсот п`ятдесят шість) грн. 01 копійка;

- витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3000 ( три тисячі) грн. 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач Товариство з обмеженоювідповідальністю Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль -Стоцького 1, 28 корпус; ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_2 ; конт. тел.: НОМЕР_2 );

Суддя В.Г. Гречана