Рішення № 137145439, 18.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/12686/25

провадження № 2/208/1888/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/12686/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Краткий зміст позовних вимог

Представник ТОВ «ФК «Гелексі» подав до Заводського районного суду міста Кам`янськогопозовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 30149,00 гривень, витрати зі сплати судового збору у сумі 2423,00 грн., також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

На обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.10.2021 р. між ТОВ«ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено електронний договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 242193.

Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії.

Грошові кошти упозику за цим Договором надаються окремими траншами. Зазначає, щоПозивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їхобслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклавдоговір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. ТОВ ФК ЕЛАЕНС є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставідоговору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, безвідкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки, наданої платіжним оператором, в результаті платіжної операції на картковий рахунок відповідача було успішно перераховано кошти у сумі 7000 грн.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 30149 грн., з яких: 7000грн. заборгованість за позикою; 23149 грн., заборгованість по процентам закористування позикою.

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 рокупо цивільній справі №208/12686/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Згідно із відповіддю №2218579 від 07.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито провадження у справі № 208/12686/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

02.12.2025 року на адресу суду представник відповідача адвокат Ходіною Н.В у подала Відзив на позов та надійшла заява в якій вона позов не визнає в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити без участі відповідача та її представника.

03.12.2025 року від представника позивача надійшла Відповідь на Відзив, в якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити без участі позивача та його представника

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить цивільну справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позиція позивача

Позивач обгрунтовує дотримання порядку укладання електронних договорів у відповідності з вимогами Закону України «Про електронну комерцію».

Наводить загальні принципи укладання договорів.

Зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 530ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, вонопідлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст.1050 Цивільногокодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач, як позикодавець має право вимагати повернення всієї суми заборгованості, якщо відповідач, як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1місяць.

Щодо витрат на правову допомогу вказує, що 09 липня 2025 року між адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем та Позивачем булоукладено договір про надання правової допомоги. Згідно з вказаним договором позивачу було надано наступні послуги: вивчення документів з метою визначенняспособів захисту прав клієнта та підготовка проекту позовної заяви. В наступному, сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг до договору про наданняправової допомоги на загальну суму 5000,00 грн.

Щодо пропуску строку позовної давності зазначає, що у відповідності до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України зметою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину. Це правило існувало з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

У відповідності до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільногокодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022,затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Провведення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцевіта перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", зупинення строку позовної давності припиняється 04.09.2025року.

У Відповіді на відзив представник позивача надав додаткові пояснення на питання стосовно:

1) Укладання відповідачем кредитного договору з позивачем;

2) Отримання кредитних коштів за кредитним договором;

3) Наявність заборгованості за кредитним договором.

Щодо укладання кредитного договору

Детально викладає механізм укладання та підписання електронного договору, наводить положення статей 11 та 12 Закону «Про електронну комерцію».

Підкреслює, що послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз`яснено в інформаційній систем кредитодавцяі, в якій розміщено таку пропозицію.

При цьому, з наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов`язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден».

Заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами.

Зазначчив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між позичальниками та позикодавцем не були б укладеними.

На підтвердження такого висновку послався на постанови Верховного Суду у від 23.03.2020 р. у справах № 404/502/18, №732/670/19, № 234/7297/20 та інші.

Звернув увагу на той факт, що алгоритм укладення договорів позики та питання верифікації і ідентифікації клієнтів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» досліджувалось Верховним Судом, який в постанові 18 липня 2023 року, по справі № 640/15944/19 дійшов висновку про його відповідність вимогам Закону № 675-VIII.

Щодо перерахування кредитних коштів позичальнику

Зазначив, що сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок, вказаний Позичальником при укладанні Договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви.

Кредитодавець не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється Посередниками на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

Кредитодавець не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами відповідні Посередники надають Кредитодавецю довідки (довідки з платіжних систем).

Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами.

Наголошує, що довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів.

Якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.

Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.

Наводить судову практику розгляду подібних спорів апеляційними судами, в основі рішень яких покладено висновок: персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Позиція відповідача

Представником відповідача адвокатом Ходіною Надією Володимирівною наданий до суду Відзив на позов, в якому зазначає, що позивачем:

1)Не погоджується з твердженням позивача стосовно факту укладання договору в електронній формі і вказує, що позивачем не надано суду докази про отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу останнім на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету іпароля особистого кабінету, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Детально зупиняється на тлумаченні положень статей 11 та 12 Закону «Про електронну комерцію» (порядок укладання та підписання електронного договору).

Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які

прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до вказаній Верховним Судом у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 правовій позиції, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом та суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

2)Не надано належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів.

До матеріалів позовної заяви, Позивачем долучено копію Відповідь ТОВ «ФК«ЕЛАЕНС» , вих. №242193 від 01 вересня 2025 року, згідно з яким, 26.10.2021 року було здійснено грошовий переказ у розмірі 7000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 .

Однак, з вказаної Відповіді ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», вих. № 242193 від 01вересня 2025 року неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції.

Вказана Відповідь ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», вих. №242193 від 01 вересня 2025 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі.

У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 7000,00 грн.

Зазначає, що будь яких даних Відповідача у вказаній Інформаційній довідці не міститься. Натомість, Позивач не зазначав у позовній заяві про неможливість надання доказів зарахування кредитних коштів на картку Позичальника, та відповідно, не заявляв до суду Клопотання про витребування вказаних доказів: «Наголошую, що Позивач не заявляв Клопотання про витребування доказів належності відповідної карти Позивачу, зарахування кредитних коштів на зазначену картку чи виписки по рахунку Відповідача безпосередньо у банківської установи, в якій міститься рахунок ОСОБА_1 »

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків єпідтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачіабо відсилання клієнту.

Посилається на статтю 81 ЦПК.

Підкреслює, що у позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він неможе подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивачне може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Стверджує, що розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики.

Щодо розміру заборгованості по процентам

Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року усправі № 444/9519/12 дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦКУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також посилається на аналогічні інші постанови Верховного Суду.

Відповідно до умов Договору позики:

Пункт 1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстоміменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернутипозику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строквстановлений цим Договором.

П. 1.2 Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовахневідновлювальної кредитної лінії.

П. 1.3 Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами.Загальний розмір всіх наданих за цім Договором траншів не може перевищуватирозмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п.1.9. цього Договору.

П. 1.4 При погашенні Позичальником повністю або частково кожного окремого траншурозмір грошових коштів, які Позичальник може отримати за цім Договором в межахзагального розміру невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п. 1.9. цьогодоговору не поновлюється на розмір здійсненого Позичальником повного абочасткового погашення заборгованості за кожним окремим траншем.

П. 1.5 Сторони домовились, що за цим Договором Позикодавець надає, а Позичальникотримує перший транш (надалі Транш № 1) на наступних умовах:

П/п 1.5.1 сума позики - 7000,0 гривень (надалі за текстом іменується «сума позики заТраншем № 1» в усіх відмінках);

П/п 1.5.2 плата за користування позикою за Траншем № 1 встановлюється увигляді фіксованих процентів (надалі за текстом іменується «процентнаставка за позикою за Траншем № 1» в усіх відмінках) та складає 1,1% (однаціла одна десята), в день від початкового розміру позики за Траншем № 1відповідно п.1.5.1. Договору;

П/п 1.5.3 строк повернення позики за Траншем № 1 (термін платежу): 12 листопада 2021року

П/п 1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем № 1 дляспоживача на дату укладання Договору становить: 401,50%

П/п 1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за Траншем № 1 для споживача на дату

укладання Договору становить: 1309,0 гривень;

Відповідно до умов Договору: строк позики (строк дії договору)становить 18 днів; дата надання позики 26.10.2021 року, дата повернення позики 12.11.2021 року.

Натомість, позивач, як вбачається з позовної заяви, здійснив нарахування відсотків за Кредитним договором як у межах строку його дії, тобто протягом 17 днів з 26.10.2021 року, так і після закінчення строку його дії, тобто після12.11.2021 року, внаслідок чого розмір заборгованості завідсотками є неправомірним та не відповідає ст. 1050 ЦК України таправовим позиціям Верховного Суду.

Так, 7000 гривень 00 копійок (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) /100 % х 1,1 % (узгоджений сторонами у п.1.5.1. договору відсоток, який сплачує позичальник щоденно за користування коштами, у разі невиконання свого зобов`язання у строк дії договору) = 77 гривень 00 копійок (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за Кредитним договором становить 1309 гривень 00 копійок (77 гривень 00копійок (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 17днів (строк дії договору, визначений сторонами у п. 1.5.3 договору)).

Стосовно витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються лише наявними в матеріалах справи наступними документами: Копія свідоцтва про право назаняття адвокатською діяльністю, Копія договору про надання правової допомоги.

Підкреслює, що дана справа не є складною, для надання консультації по ційсправі відсутня потреба досліджувати та аналізувати значні обсяги документів, відтак вартість правничих послуг в розмірі 5000,00 грн в данному випадку є завищеною.

Також вказує на відсутність в матеріалах справи квитанції про сплату витрат направову допомогу.

Просить відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обставини, встановлені судом

26.10.2021 р. між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 242193.

Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії.

Сума кредиту складає 7000,0 грн.

Позивач не є суб`єктом надання платіжних послуг, не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів своїм позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. ТОВ ФК ЕЛАЕНС, яке є компанією, що має право на надання платіжних послуг. На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

В результаті неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з виконання умов кедитного договору у нього утворилась заборгованість в сумі 30149 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за позикою; 23149 грн., заборгованість по процентам за користування позикою.

Оцінюючи вимогу позивача у частині стягнення процентів, суд враховує положення частини 4 статті 263 ЦПК, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що належне дослідження розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є процесуальним обов`язком суду. У разі незгоди з наданим розрахунком або його нечіткості, суд не просто має право, а зобов`язаний самостійно перерахувати суму боргу, а не відмовляти у позові повністю.

При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: «Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду».

В цілях виконання наведеної позиції Верховного Суду суд розглядає справу з урахуванням наданих сторонами доказів (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Судом зазначаються таки основні положення договору позики:

1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

1.2 Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії.

1.3 Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Загальний розмір всіх наданих за цім Договором траншів не може перевищувати розмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п.1.9. цього Договору.

1.4 При погашенні Позичальником повністю або частково кожного окремого траншу розмір грошових коштів, які Позичальник може отримати за цім Договором в межах загального розміру невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п. 1.9. цього договору не поновлюється на розмір здійсненого Позичальником повного або часткового погашення заборгованості за кожним окремим траншем.

1.5 Сторони домовились, що за цим Договором Позикодавець надає, а Позичальник отримує перший транш (надалі Транш № 1) на наступних умовах:

1.5.1 сума позики - 7000,0 гривень;

1.5.2 плата за користування позикою за Траншем № 1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка за позикою за Траншем № 1» в усіх відмінках) та складає 1,1% (одна ціла одна десята), в день від початкового розміру позики за Траншем № 1 відповідно п.1.5.1. Договору;

1.5.3 строк повернення позики за Траншем № 1 (термін платежу): 12 листопада 2021 року

1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем № 1 для споживача на дату укладання Договору становить: 401,50%

1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за Траншем № 1 для споживача на датуукладання Договору становить: 1309,0 гривень.

1.6 Нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днівкористування позикою.

1.7 Плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів (надалі затекстом іменується «процентна ставка за Договором» в усіх відмінках) та складає 3,0% в день відзагального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно п.1.9. Договору.

1.8 Сторони дійшли згоди, що п.1.7. цього Договору не застосовується в період дії кожного окремоготраншу наданого в рамках загального розміру невідновлювальної кредитної лінії за цим Договором.

1.9 Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за цим Договором складає 7000,0 гривень.

1.10 Строк дії Договору становить три роки з дати підписання Сторонами.

1.11 Датою підписання цього Договору Сторонами є дата зазначена у преамбулі Договору.

1.12 Сторони домовились, що умови надання інших траншів за цім Договором узгоджуються Сторонамишляхом підписання Додаткових угод до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно Розрахунку заборгованості нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось таким чином:

- з 26.10.2021 р. по 11.11.2021 р., включно нарахування здійснювалось за пунктом 1.5.2. договору (1,1 % або 77,0 грн. за день);

- з 12.11.2021 р. по 23.02.2022 р. за пунктом 1,7. договору (3 % або 210,0 грн. за день).

Пункт 1.7 Договору позики передбачає, що плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів (надалі затекстом іменується «процентна ставка за Договором» в усіх відмінках) та складає 3,0% в день відзагального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно п.1.9. Договору (Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за цим Договором складає 7000,0 гривень.).

Висновки суду за результатами розгляду справи і мотиви прийняття рішення

Вирішуючи питання про доведеність або недоведеність позовних вимог, суд виходить з положень норм ЦПК, які встановлює таке:

Стаття 12: ч. 2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 13: 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 89: 1.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені положення процесуальних норм, суд приходить до таких висновків.

Щодо укладання кредитного договору в електронній формі

Як убачається з матеріалів справи, сторони надають протилежні оцінки факту укладання кредитного договору в електронній формі.

Виходячи з положень статті 89 ЦПК, суд розглядає позиції сторін з цього факту з урахуванням інших доказів і встановлених фактів.

Але, перш за усе, суд підкреслює, що відповідач з позовом про визнання недійсним договору позики не звертався, не заявляв клопотання про витребування додаткових доказів на спростування відповідності дій учасників електронної комерції (фінансової установита споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) вимогам закону.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 2-1383/2010 зробив висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт фінансової установи за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитодавцем та позичальником не був б укладений. Такий висновок міститься, зокрема у постановах від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.12.2023 р. у справі № 922/3271/23, від 08.02.2024 р. у справі № 904/2865/23.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів факт укладання договору позики.

Відповідач, заперечуючи факт укладання договору позики, заперечує також й факт отримання ним кредитних коштів, застосовує концепцію «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів щодозазначених тверджень представником відповідача не надано. Ця концепція полягає у тому, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Суд бере до уваги, що Кредитодавець не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється Посередниками на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами відповідні Посередники надають Кредитодавецю довідки (довідки з платіжних систем).

Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами.

Тому, з метою перерахування коштів своїм позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. ТОВ ФК ЕЛАЕНС, яке є компанією, що має право на надання платіжних послуг. На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

До позовної заяви була додана довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 01.09.2025 р. № 242193, яке надає послуги позивачу з переказу коштів на підставі Договору про надання послуг № 04/08-17 від 04.08.2017 р., про переказ коштів у сумі 7000 грн. на рахунок позичальника. У довідці вказані усі реквізити, що притаманні первісному документу бухгадтерського обліку: платник та його ЄДРПОУ, отримувач коштів, номер транзакції, номер операції, дата проведення платежу, сума платежу, платіжний засіб карта, банк - емітент платіжної картки отримувача коштів ALFABANK, номер банківської картки НОМЕР_2 .

Оцінюючи твердження представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів, а тому відсутність правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, суд виходить з того, що статтею 81 ЦПК на відповідача також покладається обов`язок надання доказів обставинам, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог. І він міг б надати довідку банку, який емітував його картку № НОМЕР_2 , про ненадходження кредитних коштів або про спростуваня її належності саме відповідачу.

Відповідно до п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансований кредит), затвердженого Постановою правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами суд виходить з положень пункту 1.5. договору позики від 26.10.2021 р.№242193, який встановлює:

1.5 Сторони домовились, що за цим Договором Позикодавець надає, а Позичальник отримує перший транш (надалі Транш № 1) на наступних умовах:

1.5.1 сума позики - 7000,0 гривень;

1.5.2 плата за користування позикою за Траншем № 1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка за позикою за Траншем № 1» в усіх відмінках) та складає 1,1% (одна ціла одна десята), в день від початкового розміру позики за Траншем № 1 відповідно п.1.5.1. Договору;

1.5.3 строк повернення позики за Траншем № 1 (термін платежу): 12 листопада 2021 року

1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем № 1 для споживача на дату укладання Договору становить: 401,50%

1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за Траншем № 1 для споживача на дату укладання Договору становить: 1309,0 гривень.

Згідно Розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось таким чином:

- з 26.10.2021 р. по 11.11.2021 р., включно нарахування здійснювалось за пунктом 1.5.2. договору (1,1 % або 77,0 грн. за день);

- з 12.11.2021 р. по 23.02.2022 р. за пунктом 1,7. договору (3 % або 210,0 грн. за день).

Пунктом 1.5.3 договору встановлений строк повернення позики за Траншем № 1 (термін платежу): 12 листопада 2021 року.

Таким чином, позивачем не надано доказів порядку та підставам нарахування процентів за користування кредитними коштами починаючи з 12.11.2021 р. за ставкою 3 % за кожний день неправомірного користування кредитними коштами. А тому обгрунтованою є вимога про нарахування і стягнення процентів за період з 26.10.2021 р. по 11.11.2021 р., включно.

Суд вважає, що у даному випадку доведеними є позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами в частині, яка складає 17 дн. х 77,0 грн. 1309,0 грн.

В решті частиниі вимоги про стягнення процентів позивачем доказів не надано.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що обгрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 7000,0 грн. та процентів за користування кредитними коштами за період з 26.10.2021 р. по 11.11.2021 р., включно, в сумі 1309,0 грн., всього: 8309,0 грн., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між адвокатом Рудзей Ю.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості.

Відповідно до Акту №242 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 р., за Договором про надання правничої допомоги, загальна сума гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 5000,00 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цих положень ЦПК, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 27,56% (8309,00/30149*100), відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір в сумі 667,78 грн. (2423,0 грн х 27,56 %).

Виходчи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ФК"ГЕЛЕКСІ" (код ЄДРПОУ 41229318):

- Заборгованість за Договором позики № 242193 від 26.10.2021 року в сумі 8309 (вісімь тисяч триста дев`ять) гривень 00 копійок, у тому числі:

- сума прострочених платежів по тілу кредиту 7 000 (сімь тисяч) грн. 00 коп.

- сума прострочених платежів по процентах 1309 (одна тисяча триста дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" сплачений судовий збір в розмірі 667 (шістьсот шістьдесят сімь) грн. 78 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ", адреса 01054, місто Київ, вулиця Липинського В`ячеслава, будинок 10/1; ЄДРПОУ 41229318;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ;

Суддя В.Г. Гречана