Рішення № 137145316, 05.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6662/26

2/212/5258/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи: приватний нотаріус Солонець Тамара Миколаївна, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Солонець Т. М. вчинено виконавчий напис № 30619 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК Управління активами». На його підставі 18.02.2022 року відкрито ВП № 68682864 та 28.04.2026 року з її рахунків примусово списано кошти в загальній сумі 3911,02 грн. Станом на дату подання позову виконавче провадження завершене у зв`язку з повним стягненням. Вважала, що відсутня безспірність заборгованості перед ТОВ «ФК Управління активами», вона не отримувала жодних вимог до моменту списання коштів у 2026 році від відповідача. Крім того були незаконно стягнуті кошти позивача з цільових рахунків, що позбавило її засобів до існування, яка має статус ВПО. Відповідно до ст. 1212 ЦК кошти, стягнуті за виконавчим документом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачу в повному обсязі. Таким чином просила суд визнати виконавчий напис № 30619 від 22.12.2021 року приватним нотаріусом Солонець Т. М. таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з ТОВ «ФК «Управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 3911,02 грн. та витрати на сплату судового збору.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Позивачка, ОСОБА_1 , не висловили заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Представники відповідача, ТОВ «ФК Управління активами», будучи повідомленими про наявність позову ОСОБА_1 до них, своїм правом на подання відзиву на позов не скористались.

Треті особи, будучи повідомленими про наявність даного позову ОСОБА_1 , не висловили заперечень з приводу розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що 22 грудня 2021 року приватний нотаріус Солонець Т. М. видала виконавчий напис № 30619, за яким з ОСОБА_1 на користь відповідача було звернуто стягнення на заборгованість в загальній сумі 2638,33 грн.

Суд також вказує, що за постановою від 18 лютого 2022 року державним виконавцем Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження № 68682864 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріусу Солонець Т. М. № 30619 від 22.12.2021 року, яке було завершено, що підтверджено витягом з АСВП № 68682864.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (в редакції до 26 листопада 2014 року), документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 були внесені зміни.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою від 1 листопада 2017 року Вищого адміністративного суду України, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині внесених змін, зокрема, розділ 2, за яким внесено до такого "Переліку документів" "кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису за якими додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."

Таким чином суд встановив, що для видачі виконавчого напису нотаріусу відповідно до "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є саме нотаріально посвідчені кредитні угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, які для одержання виконавчого напису повинні подаватися нотаріусу в оригіналі разом із документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/20084/14.

Натомість, суд встановив, що доказів укладення договору кредиту № SAMDN50000053729859 від 01.12.2011 року, укладеним позивачем із АТ «КБ «Приватбанк», із нотаріальним посвідченням матеріали справи не містять, внаслідок чого у порушення ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", приватним нотаріусом Солонець Т. М. було видано спірний виконавчий напис, реєстр № 30619 від 22.12.2021 року.

Також суд зазначає, що на підставі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому сам по собі цей факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.

Таким чином суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, оскільки суд повинен установити чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник безспірну заборгованість перед стягувачем.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року по справі N 916/3006/17.

Суд зазначає, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, тому не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином суд робить висновок, враховуючи положення ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис:

1) з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення;

2) а також з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц.

Зважаючи на викладене обґрунтування, суд не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог ТОВ «ФК Управління активами».

Таким чином, встановивши в судовому засіданні факт порушення приватним нотаріусом Солонець Т. М. процедури вчинення виконавчого напису № 30619 від 22.12.2021 року, то вказане є самостійною та достатньою підставою для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із переліченим вмотивуванням заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Солонець Т. М., реєстр № 30619 від 22.12.2021 року.

Відповідно до квитанції № 63736412309 від 28.04.2026 року АТ «УкрСиббанк» вбачається, що на рахунок Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області з рахунку позивача було перераховано 2704,69 грн. та 1206,33 грн., що загалом становить 3911,02 грн., в рамках ВП № 68682864 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріусу Солонець Т. М. № 30619 від 22.12.2021 року, що підтверджується інформацією від 1 червня 2026 року Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області.

Також як вбачається з відповіді від 1 червня 2026 року Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області в рамках ВП № 68682864 про примусове виконання виконавчого напису № 30619 від 22.12.2021 року нотаріусу Солонець Т. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Управління активами» боргу в загальній сумі 2638,33 грн. було звернуто стягнення на дохід позивача, внаслідок чого з ОСОБА_1 було стягнуто загалом 3911,02 грн., з яких 269 грн. на витрати виконавчого провадження, 263,83 грн. на виконавчий збір, а також 2638,33 грн. безпосередньо стягнуто борг ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК Управління активами». Крім того на адресу позивача було надіслано листа з проханням надання банківських реквізитів для повернення їй надмірно стягнутих коштів у сумі 739,86 грн. в рамках ВП № 68682864.

В цьому сенсі суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч. 3 ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна, є формою реалізації охоронного право відношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів. Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт, сплати коштів.

Відповідно, за відсутності правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Набуття майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Зі змісту ст. 1212 ЦК можна зробити висновок, що не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права.

Так одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів). Тому особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК.

При цьому судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яке набрало законної сили та за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 вересня 2021 року по справі № 201/6498/20.

Таким чином суд дійшов переконання, що позивачем було доведено проведення з нього стягнення грошових коштів за виконавчим написом нотаріусу Солонець Т. М. № 30619 від 22.12.2021 року на користь відповідача, ТОВ «ФК Управління активами», в рахунок погашення боргу за таким виконавчим написом в розмірі 2638,33 грн. в рамках ВП № 68682864, відкритого в приводу примусового виконання такого виконавчого напису.

Отже, враховуючи встановлені судом правові підстави для повернення ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1212 ЦК грошових коштів, набутих ТОВ «ФК Управління активами» на підставі виконавчого напису нотаріуса, який був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, внаслідок доведеності заявлених вимог щодо стягнення з такого відповідача на користь позивача грошових коштів, то заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФК Управління активами» грошових коштів у сумі саме 2638,33 грн.

В той же час законних підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФК Управління активами» коштів у сумі 1272,69 грн. (3911,02 - 2638,33 = 1272,69) в суду немає, оскільки такі кошти не були перераховані на рахунки відповідача, а були витратами виконавчого провадження та надмірно стягнутими з позивача коштами відповідно в рамках ВП № 68682864.

Згідно із ст. 141 ЦПК, враховуючи, що суд задовольнив заявлені позовні вимоги, то на користь позивача понесені ним витрати з оплати судового збору за подання позову в сумі 1331,20 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи: приватний нотаріус Солонець Тамара Миколаївна, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Солонець Тамарою Миколаївною, реєстр № 30619, за яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» було звернуто стягнення боргу в загальній сумі 2638,33 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави, - 2638,33 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 5 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , а мешкає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», ЄДРПОУ: 35017877, розташоване в м. Ірпінь по вул. Соборній 98-А каб. 70.

Суддя: Д. О. Козлов